Українські ігри, яким пощастило менше ніж S.T.A.L.K.E.R.

Ми добре знаємо назви найуспішніших українських ігор, яким вдалося продатися мільйонними тиражами та залучити величезну спільноту шанувальників – це серії S.T.A.L.K.E.R., Metro, “Козаки”, ігри Frogwares про Шерлока Голмса. Але насправді гарних ігор, зроблених в Україні, набагато більше, просто частині з них не пощастило. З видавцем, рекламою, часом релізу, прискіпливістю самих розробників тощо.

Особливо якщо казати про ігри, створені у 1995-2010 роках. Частина з цих класичних і дійсно класних проєктів постраждала через безмірну амбіційність їхніх авторів при відсутності досвіду створення великих складних світів. Частина – через співпрацю з російськими видавцями, які не особливо опікувалися рекламою та виданням українських ігор на Заході, приховували доходи й деталі договорів та просто відверто “кидали” розробників. Частина потерпала через невдалий менеджмент, поганий геймдизайн, брак тестування тощо. Частині просто не пощастило. Ну і звісно ж, зіграла свою негативну роль і відсутність у той час доступних, прозорих та популярних платформ цифрової дистриб’юції.

Ми вирішили згадати такі позабуті та недооцінені проєкти, тим більше, що за понад 30 років існування української ігрової індустрії їх назбиралося чимало. Так, ці ігри не ідеальні й частково їхні автори самі винні у тому, що вони не стали суперхітами, але все ж таки, свій шарм був у кожному зі згаданих нами проєктів. Ігри нижче відсортовані за роком релізу.

 

Chasm: The Rift

Рік 1997
Розробник Action Forms
Видавець Megamedia Corp., GT Interactive, WizardWorks
Платформа MS-DOS
Жанр шутер

В автора цього тексту особливе ставлення до Chasm: The Rift, Action Forms була першою українською студіює, з якою ми познайомилися та поспілкувалися навесні 1997 року. На “Межі” є окремий великий матеріал про цей проєкт.

На момент релізу в 1997 році Chasm: The Rift програвала західним конкурентам, бо на той час вже існували Doom II (1994), Alien vs Predator (1994), Marathon (1994), Star Wars: Dark Forces (1995), Duke Nukem 3D (1996), Quake (1996), Blood (1997), Shadow Warrior (1997) та Turok: Dinosaur Hunter (1997). Автори й самі визнавали, що з технічного погляду Chasm відстає. Але власний шарм, гарний темп, деякі цікаві нововведення та гумор у гри все ж таки були. Тоді, наприкінці 1990-х, автор пройшов її здається тричі.

В США Chasm: The Rift видавала невелика Megamedia Corp., а за дистрибуцію відповідала могутня GT Interactive, видавець DOOM II та майбутня Atari, Inc. Chasm постраждала через затримку релізу, у тому числі через поглинання Megamedia та WizardWorks, які у 1996 році увійшли до складу GT Interactive. Та й Megamedia здається сама не особливо вірила в успіх якогось там українського проєкту в такому конкурентному жанрі, як шутери від першої особи (тоді казали 3D-action), тому не особливо напружувалася, хоча реклама гри була навіть у паперових (інших тоді не було) американських ігрових ЗМІ.

Після релізу Chasm хвалили за деталізацію та анімацію супротивників, кращу ніж в Quake, проривну на той час технологію відстрілу кінцівок та руйнування джерел світла, але сварили за відсутність реальної тривимірності (рушій не підтримував справжні багатоповерхові рівні).

Продажі Chasm: The Rift невідомі, але великим хітом гра не стала. На пострадянському просторі й в тому числі в Україні гра постраждала через піратство. Проте, дохід з Chasm дозволив Action Forms продовжити створювати ігри, а сам факт релізу великої української гри на Заході вселив надію в багатьох вітчизняних розробників-початківців, показав що ми можемо співпрацювати напряму з західними видавцями та придав імпульс українській ігровій індустрії. Не будь Chasm: The Rift – можливо не було б і S.T.A.L.K.E.R.

Нагадаємо, що версія Chasm: The Rift для Nintendo Switch, PlayStation 4/5 та Xbox One/Series X|S, яка вийшла у 2023 році й доступна на Steam, створювалася за участю росіян і без згоди з усіма авторами оригінальної гри.

 

Boiling Point: Road to Hell / Xenus: Точка кипіння

Рік 2005
Розробник Deep Shadows
Видавець Руссобіт-М, Atari
Платформа Windows
Жанр шутер

“Xenus: Точка кипіння” / Boiling Point: Road to Hell – амбіційна гра Сергія Забарянского та Романа Лута, які спочатку працювали як окремий напівнезалежний підрозділ GSC Game World, де на власному рушії Vital Engine створили досить цікавий шутер Codename: Outbreak (2001), після релізу якого розробники пішли з компанії та заснували власну студію Deep Shadows.

Xenus став жертвою власної амбіційності. Створити на початку 2000-х відносно маленькою командою на in-house рушії величезну гру з відкритим світом (25×25 км!), різними фракціями, транспортом та гарною шутерною механікою – це само по собі було дивом. Навіть зараз подібні ігри потерпають від численних помилок та глюків (дивись кількість патчів S.T.A.L.K.E.R. 2), що вже казати про ті часи, коли вітчизняні розробники не особливо переймалися тестуванням. Тож переповнена багами та погано оптимізована Boiling Point: Road to Hell отримала досить холодний прийом з боку оглядачів та гравців. Пізніше гру полагодили й ті, хто грав у версію 2.0, оцінювали її загалом позитивно, але продажам це вже не допомогло.

В “СНД” Xenus видавав “Руссобіт-М” – мабуть, найгірший з російських видавців, якого пов’язували з піратами та кримінальними колами (насправді це справедливо для багатьох російських видавців). Контакти з Atari теж здається відбувалися через “Руссобіт-М”, тож скільки примірників гри було продано насправді, а скільки грошей осіло у кишенях російського видавця, невідомо.

Але грошей вистачило на те, щоб Deep Shadows продовжив працювати й випустив продовження “Xenus II: Біле золото” / Xenus II: White Gold (2008) та ще одну гру “Предтечі” / Precursors (2009), мова про яку піде далі. Обидві з тим самим “Руссобіт-М”, що, схоже, було помилкою.

Цікаво що геймплейні механіки, які використовувалися в Xenus згодом стали стандартом для жанру. Майже все теж саме є в Far Cry 2 (2008) від Ubisoft та багато що є в S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl (2007), які вийшли вже після Xenus. А ще Xenus здається була першою українською грою, головного персонажа якої створювали з реальної людини. Зовнішність та голос Солу Маєрсу надав актор Арнольд Вослу, який зіграв давньоєгипетського архітектора та лікаря Імхотепа у фільмах “Мумія” / The Mummy (1999) та “Мумія повертається” / The Mummy Returns (2001).

У 2023 році перевидання “Xenus: Точка кипіння” / Boiling Point: Road to Hell вийшло у Steam та GOG. Steam-рейтинг гри 73/100 (82 відгуки), продажі сягають хіба що декількох тисяч примірників. Видавець гри американська Ziggurat Interactive придбала права на західну версію в Atari, тобто у перевиданні немає російської озвучки та контенту з Xenus Gold Edition.

На “Межі” є інтерв’ю з художником Іллею Гуляєвим, який працював над першим Xenus.

 

Vivisector: Beast Within / Вівісектор: Звір усередині

Рік 2005
Розробник Action Forms
Видавець 1С
Платформа Windows
Жанр шутер

Ще один непоганий шутер від Action Forms. Взагалі у 1990-2000-х роках з шутерами в Україні все було добре, наші розробники вміли їх створювати.

Ідея Vivisector: Beast Within / “Вівісектор: Звір усередині” з’явився після закриття розробки Duke Nukem: Endangered Species, яка мала стати логічним продовженням серії Carnivores від Action Forms і у якій той самий Дюк Нюкем мав полювати на динозаврів та інших небезпечних тварин. Такий собі симулятор полювання з “перчиком” та фірмовим гумором Дюка Нюкема. На жаль гру закрили, а в Action Forms вирішили переробити проєкт на шутер зі звіролюдьми, частково базований на романі Герберта Велза “Острів доктора Моро” та класичному фільмі “Острів втрачених душ” / Island of Lost Souls (1932) на його основі.

Розробка “Вівісектора” затягнулася на довгі, за мірками початку 2000-х, чотири роки, і гра встигла трохи застаріти у процесі. Хоча у гри були деякі цікаві особливості, як то натуралістичне хутро та можливість відстрілювати кінцівки та шматки тіла ворогів. За останнє, до речі, вона була заборонена у Німеччині. А ще в “Вівісектор” була дуже непогана стрільба, величезні рівні та купа секретів.

На жаль Vivisector: Beast Within / “Вівісектор: Звір усередині” отримала на Заході стримані відгуки та не стала суперхітом. Продажі гри як за кордоном (видавець маловідома німецька Frogster Interactive через російську “1С”) та і на пострадянському просторі, де ними опікувалася сама “1С”, невідомі.

Шкода, що Action Forms вимушена була змінити прямі контакти з західними видавцями на посередництво росіян. Але винні в тому не лише росіяни, які свідомо просували на Захід наративи про корумповану та геть піратську Україну, виставляючи себе як розумного посередника, який краще знає специфіку ринку, а й західні видавці, яким зручніше було працювати з однієї точкою входу на ринок “СНД”, як видаючи через “1С” західні ігри в росії та Україні, так і отримуючи майже за безцінь права на видання на Заході українських ігор.

Зараз “Вівісектор” відсутній у продажу на сервісах цифрової дистрибуції. Пограти можна лише якщо у вас зберігся CD-ROM, а точніше два CD-ROM з грою. І звісно, якщо ви знайдете де їх прочитати. Альтернатива, на жаль, піратські ресурси.

 

Heroes of Annihilated Empires / Герої знищених імперій

Рік 2006
Розробник GSC Game World
Видавець GSC World Publishing, Koch Media, CDV Software та інші
Платформа Windows
Жанр RPG/RTS

Heroes of Annihilated Empires / “Герої знищених імперій” – це остання стратегічна гра “старого” GSC Game World і остання гра Євгена Григоровича до того, як він покинув компанію. Якщо у випадку Cossacks II: Napoleonic Wars та Cossacks II: Battle for Europe він керував розробкою під наглядом старшого брата, то це вже на 100% проєкт Євгена.

Heroes of Annihilated Empires – це мікс стратегії реального часу та action/RPG. Така собі наша SpellForce, але на базі “Козаків” з тисячами юнітів у бою. У гри був непоганий фентезійний сюжет, за який відповідав письменник Ілля Новак (псевдонім Андрія Левицького). А ось рушій використовувався від “Козаків”, тобто це 3D-мапи плюс 2D-юніти, у 3D були лише герої та деякі великі юніти. У той час як індустрія загалом та RTS у тому числі активно переїздили у 3D це, звісно ж, викликало критику оглядачів та гравців. Плюс мікс RPG/RTS – це все ж таки нішовий жанр, успішна SpellForce не стала майнстрім хітом навіть у Німеччині, звідки вона родом.

Крім того, гра розповсюджувалася на 3 CD, або 1 DVD. Перший варіант був незручний та здорожчував виробництво, а DVD-приводи були ще не у всіх, принаймні в Україні. Зате Heroes of Annihilated Empires / “Герої знищених імперій” стала напевне першою українською грою, яка ще у 2006 році, тобто у рік запуску, вийшла у Steam. Тоді сервіс ще не був мегапопулярним, тож продажі там теж були невеликі.

GSC World Publishing видавала гру самостійно, видаючи права на дистриб’юцію локальним видавцям на різних ринках, у тому числі й на пострадянському просторі.

Heroes of Annihilated Empires замислювалася як трилогія, і перша частина навіть окупилася, але прибуток був невеликий, жанр RTS вже втрачав прихильність гравців, Андрій Шпагін, розробник рушія “Козаків”, покинув компанію і RTS відділ, довгі роки найприбутковіший в GSC, припинив існування. Уся увага GSC Game World сконцентрувалася на S.T.A.L.K.E.R.

Після закриття стратегічного відділу Євген Григорович теж покинув студію брата. Подальше відомо. Євген повернувся у 2015 році, попросив у Сергія спонсорувати розробку Cossacks 3, а потім і S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. Схоже відносна невдача Heroes of Annihilated Empires / “Герої знищених імперій” багато чому навчила поточного керівника GSC Game World, у тому числі керувати розробкою великих комплексних проєктів.

Heroes of Annihilated Empires можна придбати зараз у Steam, або GOG. У Steam гра має чудовий рейтинг 88/100 (516 відгуків), а продажі на цій платформі можна оцінити у 25-50 тис. копій.

 

You Are EMPTY

Рік 2006
Розробник Mandel ArtPlains, Digital Spray Studios
Видавець 1С
Платформа Windows
Жанр шутер

You Are EMPTY – проєкт з радянською естетикою, але на відміну від сучасних російських ігор він не возвеличує Совок, а навпаки, намагається показати усю його мерзенну сутність, лицемірство та жорстокість.

You Are EMPTY – це спільний проєкт київських Digital Spray Studios, яка розробляла рушій гри DS1/DS2-Engine, та Mandel ArtPlains, яка відповідала за арт, дизайн та геймплей. Рушієм проєкту був Денис Волченко, який на той час вже встиг попрацювати у Boston Animation, GSC Game World та Deep Shadows. Арт для гри створював концепт-художник S.T.A.L.K.E.R. Віктор “Лукаш” Марчевський, а над сценарієм працював один з авторів ДПК / Gameplay / “Межі” Ярослав Сингаєвський.

You Are EMPTY вийшла дуже похмурою, атмосферною та у гарному сенсі відразливою. Але купа критичних помилок, які призвели у тому числі до проблем з запуском гри й призвели до отримання на Заході вкрай негативних відгуків – гру буквально поховали (Metacritic – 34/100). Насправді You Are Empty банально недотестували й поспішили з релізом, скоріше за все через проблеми співпраці двох українських студій та тиск з боку “1С”.

Західні оглядачі не зрозуміли назви гри, повільного геймплею, купи посилань, які зрозумілі українцям тощо, вони сварили застарілу графіку з простим освітленням та необхідність постійно шукати ключі. Але не усі, деякі навіть хвалили You Are EMPTY попри баги. Вітчизняні гравці пробачили грі помилки та оцінили атмосферу, сюжет, купу локацій, зроблених на основі реальних київських вулиць та будівель.

You Are EMPTY провалилась у продажу на Заході, тиражі в “СНД” на жаль невідомі. Звісно ж, було і піратство. Але… гра несподівано стала культовою, частково навіть на Заході. Відеопроходження з’являються навіть зараз, збираючи купу переглядів та позитивних коментарів.

У 2015 році Денис Волченко виказав бажання створити сиквел You Are EMPTY – Remind of EMPTY на рушії Unity, і навіть показав декілька скриншотів з гри, але на жаль, Денис дуже імпульсивна людина, яка здається попрацювала в геть усіх українських ігрових студіях, змінюючи місце роботи майже кожного року. Тож, дуже атмосферні скриншоти 2016 року – це все, що в нас поки є від Remind of EMPTY

 

XIII Century / XIII століття

Рік 2007
Розробник Unicorn Games Studios
Видавець 1С
Платформа Windows
Жанр тактична стратегія

Спочатку невелика київська студія Unicorn Games замахнулася на багато. Економіка, політика, глобальна мапа, але після складання кошторису та тверезої оцінки власних сил з майбутньої XIII Century викинули все, крім тактичних битв. Але все одно оглядачі та геймери порівнювали гру з Medieval: Total War, якою вона звісно ж не була.

Плюс, як і багато українських проєктів того часу, XIII Century постраждала від нестачі часу на тестування, багів, поганої оптимізації та “менеджменту” з боку видавця, а це, звісно ж, російська “1С”.

Але насправді у “XIII Century / “XIII століття” був потенціал. Як каже автор “Mount & Blade: Вогнем і мечем” Максим Горбань, який працював в Unicorn Games, “була класна команда, технологія, дизайн”. Але баги, помилки в маркетингу, вихід після Medieval II: Total War (2006), яка задала нові стандарти жанру, та фінансова економічна криза, яка сталася відразу після релізу гри, поховали шанси XIII Century.

У 2008 році вийшло доповнення XIII Century: Blood of Europe / “XIII століття: Русіч”, але грі це не допомогло. Потім були майже продовження Real Warfare: 1242 (2009) та Real Warfare II: Northern Crusades (2011), які наче і не входили в серію, але мали схожий геймплей.

До речі, над останньою грою Unicorn Games, стратегією Eador: Masters of the Broken World (2013), що створювалася спільно з російською Snowbird Game Studios, працював як програміст Євген Григорович, поточний директор GSC Game World та керівник розробки S.T.A.L.K.E.R. 2.

XIII Century – Gold Edition, яка включає основну гру та доповнення Blood of Europe є на Steam та GOG, і коштує копійки, але зверніть увагу – видавець гри Fulqrum Publishing, тобто та сама “1С”. Золоте видання має Steam-рейтинг 55/100 (109 відгуків) продажі на Steam можна оцінити у 5-10 тис. копій.

 

Collapse

Рік 2008
Розробник Creoteam
Видавець Бука
Платформа Windows
Жанр шутер/слешер

Collapse від Creoteam – це цікаве поєднання шутера від третьої особи та слешера, події якого відбуваються у Києві у 2096 році. За сюжетом столиця, як і більша частина України, перетворилися на аномальну Зону після загадкової катастрофи 2013 року, яка відбулася у центрі Києву (нагадаємо гра створювалася у 2006-2008 рр.). Кияни впізнають багато відомих локацій, як то Майдан Незалежності, Києво-Печерську Лавру, Центральний залізничний вокзал та купу типових київських вулиць та двориків, які показані після 80 років занепаду.

На деяких територіях Collapse продавалася чомусь під назвою After the War з американським та китайським прапором на обкладинці.

Рушійною силою розробки Collapse був артдиректор та дизайнер гри Роман Гуро, який створив зовнішній вигляд персонажів та локацій. Пізніше Роман працював над Prime World: Defenders (2013) в Nival Kyiv, а після пішов викладати цифровий живопис.

Як і більшість українських ігор того часу Collapse підкупала атмосферою, артом, саундтреком, локаціями та цікавим поєднанням геймплеїв, але відлякувала багами, проблемами у балансі та помилками ігрового дизайну. Цікаво, що вітчизняні критики, які не звикли до слешерів, сварили гру за складну бойову систему, а західні, виховані на консольних слешерах, навпаки вважали бойову систему занадто простою та репетитивною.

Згодом більшість багів та проблем у балансі прибрав патч 1.1, але хітом гра не стала. Студія продовжила працювати та випустила у 2010 році доповнення/продовження Collapse: The Rage. До речі, Creoteam все ще працює як невеличка інді-студія, розвиваючи проєкт Football, Tactics & Glory.

Оригінальну Collapse можна придбати на Steam. Вона має в цілому непоганий рейтинг 71/100 на основі 668 відгуків. Але зверніть увагу, що видавець гри ESDigital Games – це та сама перейменована російська “Бука”. Продажі Collapse на Steam можна оцінити у 35-65 тис.

 

Cryostasis: Sleep of Reason / “Анабіоз: Сон розуму”

Рік 2008
Розробник Action Forms
Видавець 1С
Платформа Windows
Жанр шутер / горор

Cryostasis: Sleep of Reason / “Анабіоз: Сон розуму” можливо одна з найбільш недооцінених українських ігор і третя гра від Action Forms у нашому переліку. З іншого боку на Заході створився навіть деякий культ навколо цього проєкту.

“Анабіоз” – це наративний горор-шутер з елементами виживання, авторський проєкт Ярослава Кравченка, який керував розробкою і відповідав за сценарій. Це складне багатошарове оповідання, частково засноване на оповіданні Максима Горького “Старуха Ізергіль” (Легенда про Данко). Події гри відбуваються у 1981 році на борту вмерзлого в лід Північного Льодовитого океану, криголаму “Північний вітер”.

В “Анабіозі” цілі три шари оповідання, які перегукуються один з іншим, а деякі сцени гри насправді відразливі та лячні, як, наприклад, сцена у якій герой відчуває те, що корова, яку ведуть на забій. А ще в “Анабіозі” навмисно ускладнена стрільба та є елементи виживання, тут необхідно постійно шукати джерела тепла. Цікаво, що один з рівнів нової Indiana Jones and the Great Circle здається навіяний саме “Анабіозом”.

Для свого часу рушій гри AtmosFear 2.0 показував досить непогану картинку та мав деякі цікаві особливості, як то відстеження холоду, замерзання води, дуже класні лід та іній. “Анабіоз”, як і багато ігор у цьому переліку страждав від багів та поганої оптимізації, але гірше те, що багато західних критиків не зрозуміли ідею гри та її сенс. Крім того, гравці скаржилися на незручну стрільбу, яка була зроблена такою навмисно, бо насправді це не шутер, а наративний горор з елементами шутера.

Оцінки та продажі гри, на розробку якої пішло чимало часу, не вражали, тому “Анабіоз” стала останньою великою грою Action Forms, яка перемкнулась на мобільні розробки та перевидання на мобільних платформах своїх старих проєктів.

Щодо Ярослава Кравченка, то у 2018 році він приєднався GSC Game World і в титрах S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl його прізвище йде четвертим, він займає позицію Story Director та відповідає за весь сюжет гри.

Свого часу “Анабіоз” виходив на Steam, і у мене в бібліотеці ця гра є, вона гарно працює і зараз. Існує навіть неофіційний український переклад, який замінює російський. Але придбати гру більше неможливо, у 2023 році її прибрали з каталогу сервісу, хоча трохи пізніше з’явилися закриті для публіки нові бета-версії завантажень. Можливо нас чекає чергове російське перевидання, як було з Chasm: The Rift, бо права на гру здається так і залишилися у “1С” / Fulqrum Publishing.

 

Precursors / “Предтечі”

Рік 2009
Розробник Deep Shadows
Видавець Руссобіт-М, Game Factory Interactive
Платформа Windows
Жанр шутер / рольова гра

Precursors / “Предтечі” від Deep Shadows часто називали Xenus у космосі й це правда. Якщо Xenus свого часу став прообразом для усіх ігор серії Far Cry починаючи з Far Cry 2 і взагалі для усіх шутерів з елементами RPG та відкритим світом, то “Предтечі” – це український Starfield, який вийшов на 14 років раніше гри від Bethesda.

Ну тобто це шутер з елементами рольової гри у відкритому фантастичному світі, де можна літати на космічних кораблях та локальних транспортах, працювати з різними фракціями, у тому числі інопланетними тощо. Так, тут лише шість планет, а не сотні, як в Starfield, але ж і розмір команд, бюджети та технології незрівнянні.

Deep Shadows знову замахнулася на те, що було їм не під силу, тому гра не лише страждала від численних багів та поганої оптимізації, а ще і закінчилася незавершеною. “Предтечі” обриваються буквально на півслові, таке враження, що другу половину гри просто відрізали та поспішили видати те, що є. Це пояснюється тиском з боку російських видавців, які страждали від наслідків всесвітньої фінансової кризи та жорстоко різали бюджети. Схоже саме це і відбулося з “Предтечами”. Гру навіть підтримували офіційно дуже недовгий час, тому з багами розбиралася вже саме ком’юніті, яке підготувало неофіційні патчі. Реліз Precursors на Xbox 360 взагалі скасували.

Не на руку грі зіграв і вихід не на самих популярних онлайн-платформах, таких як GamersGate та Beamdog. На Steam Precursors з’явилася лише у 2017 році й продавалася слабенько. Steam-рейтинг гри 69/100 при лише 58 відгуках, тобто це продажі рівня 2-5 тис. копій. В мене гра є, але запустити її на Windows 11 не вдалося, вона “підвісила” усю систему. І так, видавцем гри все ще є та сама російська GFI.

При усьому цьому деякі гравці називають Precursors / “Предтечі” однією з найнедооцінених ігор в історії та готові пробачити їй усі вади. У Precursors був потенціал стати грою рівня S.T.A.L.K.E.R., але поспішна розробка, нестача досвіду керування таким великим проєктом, нестача фінансів і “допомога” з боку росіян призвели до фіаско.

Deep Shadows так і не оговталася після катастрофічного релізу “Предтеч” та відтоді випускала лише казуальні ігри, здебільшого жанру Hidden Objects. Останні з них виходили на iOS ще у 2021 році.

 

Cradle

Рік 2015
Розробник Flying Cafe for Semianimals
Видавець Flying Cafe for Semianimals
Платформа Windows
Жанр адвентюра

І хоча креативний директор та керівник розробки Cradle Ілля Толмачев не вважає, що Cradle була обділена увагою та любов’ю гравців, на нашу думку ця меланхолійна, дуже добра та затишна адвентюра з купою дрібних деталей, шикарною музикою та наче намальованим від руки світом заслуговує на більше. Бо це і справді один з невеличких ігрових шедеврів.

Робота над Cradle почалась у 2011 році, коли за декілька місяців до припинення розробки S.T.A.L.K.E.R. 2 Ілля Толмачев звільнився з GSC Game World де він обіймав посаду артдиректора у проєктах S.T.A.L.K.E.R.: Clear Sky (2008) та S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat (2009).

Основна проблема Cradle – затягнута розробка, яка тривала майже 4 роки. Як каже Ілля, це через неготовність сюжету на початку роботи над грою, історію дописували по ходу і це вносило трохи хаосу. Спочатку були плани видати гру і на консолях, але російські розробники рушія Unigine, який використовувала гра, відмовилися від мультиплатформності.

Ілля Толмачев описує Cradle як “дивний, красивий сон, наповнений передчуттям розкриття глибокої, багатолітньої таємниці.” Але на жаль, не усі оглядачі та гравці зрозуміли цей сон. Не прочитали та не знайшли усю інформацію, якої тут насправді багато і яка не нав’язується гравцю, тому фінал здався декому незрозумілим. А декому не сподобалась “гра з кубиками”, яка здалася їм зайвою в адвентюрі.

Але багато ігрових експертів вважають Cradle однією з найкрасивіших та найприємніших ігор, створених в Україні. Cradle вийшла відразу у Steam і відразу з українською локалізацією. Її Steam-рейтинг 69/100 на основі 1784 відгуків. Тираж складав 57 тис. у 2020 році, зараз він ймовірно сягнув 60-65 тис.

Навіть зараз, через 9 років після релізу, Cradle виглядає та грається чудово. Єдине що, шрифт вже замалий для сучасних екранів, а налаштування доступності у грі немає.

Ще у 2020 році Ілля Толмачев казав, що студія Flying Cafe for Semianimals не закрита, а заморожена і надія на відродження є. Зараз він в цьому не певен.

Сам Ілля встиг попрацювати концепт-художником у 4A Games, де створював зброю для Metro Exodus та для DLC Sam’s Story. Цікаво, що прізвище Толмачева є навіть в S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl, але над грою він не працював, просто в S.T.A.L.K.E.R. 2 по радіо звучать деякі з його старих композицій початку 2000-х.

 

The Sinking City

Рік 2019
Розробник Frogwares
Видавець Frogwares, Nacon (Bigben Interactive)
Платформа Windows, PlayStation 4/5, Xbox One / Xbox Series X|S, Nintendo Switch
Жанр action/adventure

Начебто продажі The Sinking City, які лише на Steam сягнули позначки 300 тис. копій, не дозволяють казати про цю action/adventure, як про недооцінену, але на нашу думку вона могла б залучити набагато більше гравців.

Однією з проблем The Sinking City став конфлікт з видавцем, французькою Nacon (раніше BigBen Interactive), яка не виконувала обов’язків по контракту, не сплачувала винні гроші, та ще і видавала гру майже як власну, порушуючи права інтелектуальної власності Frogwares. Українська компанія подала на видавця до суду і в очікуванні рішення електронну версію The Sinking City у 2020 році зняли з продажу на платформах Steam, Epic Games Store, Xbox One та PlayStation 4. Звісно ж це вплинуло на продажі.

А потім Nacon несподівано перевидала гру в Steam у лютому 2021 році. Frogwares звинуватила видавця в використанні зламаної версії, яке не відповідає тій грі, яку вони розробили й закликала гравців не купувати підробку. Гравці влаштували ревію-бомбінг The Sinking City. Frogwares поскаржилась на порушення інтелектуальних прав і гру знову прибрали з продажу.

Лише на початку 2024 року Frogwares повернула собі усі права на The Sinking City і перевидала оновлену гру в Steam. Звісно увесь цей хаос вплинув на продажі гри, які могли б бути значно вищими, враховуючи цікавий сетинг та густу атмосферу проєкту.

У березні 2024 року Frogwares анонсувала продовження – The Sinking City 2, яке має стати горором з елементами виживання. Зараз студія готується до Kickstarter-кампанії. Деякі видання вважають, що The Sinking City 2 може вийти вже 2025 року, нам здається що цифра 2026 більш реалістична.

До речі, прямо зараз The Sinking City можна придбати зі знижкою у 80%.

 

Гарні українські ігри останніх років, яким не пощастило знайти свого гравця

Erra: Exordium (2023)
The Moon Hell (2023)
Train World (2023)
Puzzles For Clef (2024)
Shapik: The Quest (2024)

 

Українські ігри, яким ми бажаємо ще більшої популярності

Наостанок ми хотіли б згадати українські ігри, які є успішними у власних сегментах і з продажами яких усе наче добре, в деяких випадках це навіть не десятки, а сотні тисяч копій. Але, на нашу думку, ці проєкти заслуговують кращого, і було б добре якби якомога більше західних та вітчизняних гравців спробували їх. Додавайте власні варіанти в коментарях.

Українські ігри, яким пощастило, але хотілося б кращого
Football, Tactics & Glory (2018)
Ostriv / “Острів” (2018)
Cliff Empire (2019)
Titan Chaser (2021)
Bosorka (2023)
Farlanders (2023)
STONKS-9800: Stock Market Simulator (2023)
Menace from the Deep (2024)