Starfield: мрія про космос

Starfield велика гра. Фізично велика. В ній багато контенту, зоряних систем, сюжетних ліній, додаткових завдань, секретів тощо. Я почав грати в Starfield через 40 хвилин після виходу Premium версії, бо перші 40 хвилин сервери авторизації трохи глючили, але за 5 днів награв лише 30 годин (на жаль, доросле життя має власні пріоритети). З одного боку, 30 годин – це ніщо, трохи поколупати поверхню гри, не занурюючись у глибину, з іншого – за 30 годин можна було б пройти основну сюжетну лінію, якщо ні на що не відволікатися і не дивитися навкруги. На жаль, але скоріше на щастя, я відволікався, тому ще не знаю, чим закінчиться ця історія. Ось вам мої враження після 30 годин гри.

Дисклеймер

Попереджаю, я особа зацікавлена. Я джва чотирнадцять років чекав на цю гру. Ще з часів української Starfield, тобто «Предтеч» (2009), які через баги та «дивну» політику російського видавця західні гравці майже не бачили. З часів, коли у 2013 р. Андрій Прохоров та 4A Games намагалися позбутися «Метро» і створити гру про космос (це був дійсно дуже класний концепт, я бачив прототип).

У 2016 році, після тижня гри в No Man’s Sky я написав в Twitter: «Ось чому не можна зробити зоряне скупчення з 20-30 систем, але «ручками». Skyrim у космосі, з пошуком загублених кораблів, покинутих баз, зламом шифрів». Цікаво, що на той момент розробка Starfield йшла вже майже рік.

Я дійсно зацікавлена особа. Starfield став однією з головних причин, яка змусила мене нарешті зробити апгрейд комп’ютера. Що ж, я не прогадав. Так, так, я пам’ятаю, що обіцяв розповісти про апгрейд, треба тільки знайти час і відірватися від ігор, які нарешті нормально запрацювали на моїй системі.

Що я встиг зробити за 30 годин

Тож, що ж я встиг за 30 годин гри:

а) Познайомився з найжахливішим військовим злочинцем Об’єднаних колоній. Приємний дядько, хоча щось неприродне в ньому все ж таки є.

б) Заснував базу на Землі, десь поблизу місця, де колись протікав Дніпро. Розбудовувати її я напевне не буду, виживання та будівництво колоній – це не моє.

в) Побував на двох десятках планет та супутників, «поспілкувався» з місцевою фауною та бандитами. На жаль, досконало дослідити вдалося лише три планети. Вони дійсно великі, на деяких по декілька різних біомів, тож треба здійснити більш ніж одну посадку та добряче попрацювати ногами. І ось тут розумієш, що тобі дуже не вистачає чогось на кшталт M35 Mako з трилогії Mass Effect, або Nomad з Mass Effect: Andromeda. Сподіваємось, Bethesda чи модери все ж таки додадуть у гру всюдихід.

г) Вбив свого першого тероморфа. Потім другого. Потім ще декількох. І взагалі, ця історія про невловимих смертоносних істот, що незрозуміло звідки з’являються на заселених колоніях, коли вони досягають певного рівня розвитку, не на жарт зацікавила мене.

ґ) Купив свій другий корабель. А потім третій. Останнє виявилось дурістю, бо в мене просто не вистачає здібностей керувати таким складним зорельотом, тож я залишив його припадати порохом в ангарі. Свій поточний корабель я просто захопив. Пірати, що приземлилися у віддаленій місцевості, поставили недостатню охорону, тож я просто вломився крізь шлюз та перебив усю команду. До речі, трупи попередніх мешканців так і валяються у кубрику та на командному містку і трохи засмучують мою команду. Як їх прибрати чи викинути, я так і не зрозумів.

д) Отримав громадянство Об’єднаних колоній та право мати власність, але квартиру у Нью-Атлантісі поки що не купив, бо заощаджував на новий корабель. Як виявилося, дарма. До речі, громадянство Об’єднаних колоній дається не за правом народження, а лише після служби в армії. Цікава практика.

е) Вломився до амбасади іншої держави і добрячи пошматував тамошню службу безпеки. Амбасадор був мені дуже вдячний.

є) Знайшов декілька артефактів та дві Церкви (Предтеч?). Вражаючі споруди. Це головний квест Starfield і тут я не дуже просунувся.

ж) Зібрав кілька унікальних та потужних зразків зброї на якихось богом забутих аванпостах посеред нічого.

з) Попався на контрабанді й був «добровільно» призваним для участі в дуже ризикованій операції під прикриттям.

и) Зняв сотні скриншотів. Starfield дійсно дуже красива гра, незважаючи на свій «застарілий» рушій та проблеми з підтримкою деяких сучасних технологій.

Звісно у цьому переліку є ще і, ї, й, к, л та решта букв української абетки, але це ви вже краще досліджуйте самі, не хочу псувати вам проходження.

Боже мій, тут повно зірок

Стилістика 60-80-х років XX сторіччя, у якій виконана Starfield, дійсно вражає. За тим, як працює уся ця машинерія, як ви сідаєте за консоль керування та готуєте корабель до старту, як працюють важкі двері шлюзів, як злітають та сідають кораблі… здається, за цим можна спостерігати вічно.

Теж саме можна сказати про дизайн космічних станцій, кораблів, баз, будівель, про оздоблення їх інтер’єрів. Це дійсно крута робота дизайнерів та художників. Просто неймовірна. Це як Firefly та 2001: A Space Odyssey у квадраті, у кубі. Справжня насолода для очей.

З ландшафтами чужих планет історія трохи інша. Вони теж гарні, й тут можна знайти багато мальовничих місць для «фотографування». Але зони висадки дійсно дуже великі, тож тут здебільшого порожньо (як і має бути в реальному житті) і нудно. До речі, в Starfield можна сісти у будь-яку точку планети, зона згенерується на основі присутніх біомів та корисних копалин, але іменних локацій у ній не буде.

Особисто мене в Starfield більш за все приваблює атмосфера наукової фантастики 60-70-х років минулого сторіччя. Коли здавалося, що до далеких планет можна дотягнутися рукою, а дослідження космосу було чимось дійсно важливим та життєво необхідним. Тим, без чого майбутнє здавалося неможливим. Оцей дух першопрохідців, дослідників, тих, хто торить шлях, дуже добре відчувається в Starfield. Недарма дослідження космосу – головна мета Сузір’я, фракції, до якої ви долучаєтеся першою. До речі, у штаб-квартирі Сузір’я багато цікавих речей на полицях.

Ще мені сподобались тексти у грі, те, як персонажі розмовляють, історії в книжках та у брифінгах, історія колоній з моменту, коли людство покинуло свою колиску, до жахливих воєн між різними фракціями поселенців та встановленням дуже крихкого миру.

У Starfield купа зброї та дуже непогана стрільба. Цікава і насправді складна рольова система, у якій я зміг навіть трохи загубитися. І головне, тут дійсно дуже багато контенту. Не нескінченна кількість, як в No Man’s Sky чи Elite: Dangerous, які лише відлякують цим, а цілком собі осяжна, хоч і велика кількість світів, завдань, квестів тощо.

Якщо хочете, можете ігнорувати частку контенту, як я, наприклад, ігнорую крафтінг, будівництво баз та кораблів, які мені нецікаві.

До речі, про кораблі. За п’ять днів з моменту релізу Premium версії гравці побудували купу цікавих кораблів, серед яких і X-wing Fighter, і Pelican з Halo, і космічна версія SR-71 Blackbird, Battlestar Galactica, звісно ж, Millenium Falcon та Star Destroyer. Люди, яким подобається бавитися з редакторами, кажуть що конструктор кораблів тут дійсно крутий.

Burn The Land And Boil The Sea

Але так, навіть попри ейфорію від дослідження космосу, я розумію, що у Starfield вистачає проблем.

Наприклад, у гри дуже незграбний інтерфейс. З іншого боку, кривий інтерфейс – це фірмова фішка Bethesda, я не пам’ятаю жодної гри студії, де був би дійсно зручний UI. Сподіваюсь, модери вирішать цю проблему. Особисто мені, наприклад, не вистачає окремої кнопки для зняття/одягання скафандра.

Як вже багато разів казали, у супротивників в Starfield жахливий, справді жахливий AI. Але, якщо чесно, я не знаю жодного однокористувацького шутера, а Starfield – це все ж таки action/RPG з ухилом у шутер, де AI був би справді цікавим супротивником. Ну хіба що F.E.A.R., але це скоріш виключення, та й було майже 20 років тому. Згадаєте ігри з нормальними ботами – пишіть в коментарі. Але так, боти в Starfield дійсно погані.

Щодо графіки, то гра використовує рушій Creation Engine 2. Це нова версія Creation Engine, який був ще в Skyrim. Creation Engine 2 підтримує глобальне та об’ємне освітлення, але робить це часом досить незграбно. Ігри Bethesda ніколи не відрізнялися якістю графіки, проте вони відрізнялися підтримкою модів, і ось користувачі вже допилювали графіку цих ігор до неймовірного рівня.

Так само буде і зі Starfield. Підтримка Creation Kit тут є, для гри ще до виходу стандартної версії створено більше ніж 500 модів. Поки що простеньких, але далі буде.

Щодо начебто жахливої оптимізації, то тут я нічого сказати не можу. В мене на RTX4070 гра просто літає в Ultra High, миттєво завантажується, FPS достатньо високий, щоб не звертати на це уваги, ніяких гальмувань нема.

А ось глюки є. За 30 годин я отримав: одне падіння на Desktop без причини (з іншого боку, Forza Horizon 5 робить це майже кожного дня); одну помилку синхронізації з серверами Microsoft; одного важливого NPC, який провалився крізь підлогу; декілька разів мої напарники забували надягнути скафандр та бігли у стіну; декілька разів предмети на столі без будь-якої причини «вибухали», розлітаючись в усі боки. Все. Насправді на фоні інших релізів 2023 року – це просто ідеальна безглючна гра.

You Can’t Take The Sky From Me

Хтось скаже, що Starfield – це лише Skyrim у космосі, звичайна гра від Bethesda, черговий клон того ж самого проєкту з трохи оновленою графікою та в іншому сетингу. Так і є, але Skyrim – це один зі стовпів ігрової індустрії XXI сторіччя, бути схожим на нього – це круто.

Особисто для мене Starfield – це гра року, а може, і декількох років. Попри усі вади та проблеми, які в неї є. Я чекав Skyrim у космосі – я отримав Skyrim у космосі, зі всіма плюсами та мінусами цієї комбінації. Можливість літати (насправді, тут необов’язково стрибати, а можна і справді дуже довго летіти і дістатися до потрібного місця), десятки зірок, цікаві локації та квести, цікаві фракції та персонажі. Це саме те, що я шукав усі ці роки. І відірватися від гри дійсно дуже складно.

А ще тут дійсно вражаюча візуальна складова, і ні, це я не про графіку, а про арт-дизайн, непогана музика і гарні тексти. Це і справді наукова фантастика 60-70-х рр. минулого сторіччя, те, що, здавалося, вже давно забули, і що, схоже, знову входить у моду. Десь там, на горизонті, є ще декілька ігор у схожому сетингу, та ж The Invincible, наприклад. Це добре.

Крім того, я добре знаю, що Starfield, як і будь-яка гра Bethesda, буде мати багаторічну підтримку спільноти, купу модів, тотальні конверсії, зовсім нові ігри у цьому сетингу. Ну і колись Bethesda точно зробить сиквел. Що ж, «Предтеч 2» чи «Метро у космосі» ми, схоже, ніколи не отримаємо, а ось Starfield 2 – з великою ймовірністю буде. Судячи навіть з попередніх продажів, гра, бюджет якої оцінюють у $400–500 млн, вже окупилася.

Врешті-решт, ви ж усі дуже хотіли однокористувацьких сюжетних ігор без лутбоксів та додаткових сервісів. Ось, це саме воно.

Я певен, в коментарях, як і у випадку з Diablo IV, буде справжнє пекло. Це нормально і це не завадить тим, кому Starfield дійсно подобається, отримувати задоволення від гри.

Космос кличе!