Я вже розповів, чим саме мене приваблюють ігри серії Assassin's Creed, настав час розповісти й про нову частину саги – Assassin's Creed Shadows. Тим більше, що це дуже важлива для Ubisoft і, можливо, для усього всесвіту Assassin's Creed гра. На кону стоїть майбутнє франшизи.
| Гра | Assassin's Creed Shadows |
| Жанр | action/RPG |
| Платформи | Windows, macOS, iPadOS, PlayStation 5, Xbox Series X|S |
| Мови | англійська |
| Розробник | Ubisoft Quebec |
| Видавець | Ubisoft |
| Посилання | assassinscreed.com |
Пан або пропав
Останнім часом Ubisoft відверто не щастить і вона сама частково винна у цьому. Потенційно дуже круту Star Wars Outlaws зіпсували декілька хибних геймплейних рішень та багів, у підсумку продажі ледь перевищили 1 млн копій, а акції студії впали до рівня 2014 року.
Skull and Bones та XDefiant прогнозовано провалилися, а розробники останньої ще й встигли образити українців. Prince of Persia: The Sands of Time та Beyond Good and Evil 2 застрягли у виробничому пеклі. Плюс скандали, звинувачення, розслідування, судові позиви, страйки й таке інше.
Усе це призвело до звільнень та закриттів окремих студій, падіння прибутків та вартості акцій, невдоволеності інвесторів та чуток про реорганізацію чи навіть продаж принаймні частки компанії, чи то китайцям, чи то саудитам.
Не дивно, що Ubisoft декілька разів відкладала реліз Assassin's Creed Shadows. Ця гра – можливо останній шанс Ubi на порятунок, найважливіша гра в історії компанії, тож все має бути ідеально. Тим більше, що ситуація навкруги Assassin's Creed Shadows погіршилась ще до релізу, коли гра потрапила під вогонь критики. Але чи виправдана ця критика? Розберімося.
DEI чи не DEI?
Як з’ясувалося, навіть в коментарях на "Межі" декого засмутив та навіть образив вибір головних героїв Assassin's Creed Shadows. Начебто чорношкірий самурай – це підступна DEI-пропаганда, треба було брати автентичного японського самурая. А жінки-ніндзя, ті самі напівміфічні куноічі – це взагалі вигадка письменника Футаро Ямада середини XX сторіччя. Це не зовсім так, але про це згодом, спочатку згадаємо самих асасинів та взагалі сутність усієї серії Assassin's Creed.
Серія ігор Assassin's Creed – це наукова фантастика у жанрі альтернативної історії. Це поважний і дуже старий піджанр sci-fi, який розглядає можливі сценарії розвитку певних історичних подій у випадку, якби щось пішло не так, як воно було насправді. Такий собі "А що як…?" / What If...?, але без Marvel. Іноді сюжети стосуються долі цілих цивілізацій, скажімо що було б, якби Ганнібал Барка не використовував слонів у битві при Замі, Карфаген переміг би Римську республіку та й сам став найбільшою у світі імперією? Іноді, окремих осіб, скажімо, щоб було, якби Гітлера прийняли у художню академію, а путіна прирізали ще у 1960-х десь у ленінградській підворітні.
Серія Assassin's Creed не переінакшує реальні історичні події, але дозволяє глянути на них під іншим кутом, додаючи додаткові сили за лаштунками історії – іншопланетяни Ісу (насправді в нас з ними одна планета, тож цей термін не вірний), які жили на Землі до людства, й асасинів та тамплієрів, які мають різні погляди на розвиток людства і полюють на артефакти Предтеч. Тобто це з самого початку фантастична історія, яка спирається на факти реальної історії, але інтерпретує їх по іншому. Це сутність Assassin's Creed з найпершої гри серії.
І тут варто згадати, що самі асасини у грі дуже відрізняються від справжніх хашашинів, навчених вбивць нізаритської гілки мусульманської секти ісмаїлітів. Справжні хашашині, були, якщо спростити, одними з найперших ісламських терористів-смертників. Так, вони були зухвалі, вигадливі та дуже терплячі (один з хашашинів прийняв християнство та десять років жив у Франції, щоб мати нагоду здійснити замах на короля під час меси), але це були релігійні фанатики. Ні про яку боротьбу за свободу людства мови не йшло.
Тож чи варто сварити фантастичну гру, збудовану на перекручених фактах у якихось неточностях? Тим більш, якщо ці факти мають історичне джерело?
Так, чорношкірий гігант Ясуке – це справжня історична фігура. Він був у Японії, був знайомий з легендарним Одою Нобунаґою і скоріше за все знав у якомусь обсягу японську мову. Коли Ясуке був представлений Оді Нобуназі, даймьо вирішив, що шкіра африканця пофарбована чорнилом, тож змусив його роздягнутися до пояса і почистити шкіру. Ці події задокументовані в декількох джерелах. "Чорний зброєносець прибув з християнських країн. Чоловік був здоровим та хороший характером і Нобунаґа похвалив силу Ясуке." – це помітка за 23 березня 1581 року з "Записів про князя Нобунаґу", які упорядкував Отою Ґюїчі після смерти даймьо у 1582 році.
Швидше за все, Ясуке був єдиним слугою Нобунаґи неяпонського походження, і це може пояснити інтерес Оди до нього. Згідно "Записів про князя Нобунаґу", у Ясуке була власна резиденція і коротка церемоніальна катана. Нобунаґа поклав на нього обов'язок зброєносця. Чи був Ясуке самураєм? Скоріше за все ні, але... наступник Оди, Тойотомі Хідейосі, який завершив його справу, був "піднятий" Одою зі звичайних селян. Взагалі, Ода був досить ліберальним правителем, і часто брав до уваги справжні заслуги, а не походження людини. Тож у рамках альтернативної історії Ясуке міг бути самураєм, тим більше що і в реальній історії він бився поруч з самураями, підтримавши спадкоємця Оду Нобутаде.
Щодо куноічі, тобто жінок-ніндзя, то хоча термін звісно популяризував Футаро Ямада у романі Ninpō Hakkenden 1964 року, він зустрічався і раніше. Наприклад, у 8-му томі "Бансенсюкай" ("10000 річок, що впадають у море"), посібника з ніндзюцу, створеного Ясутаке Фудзібаясі у 1676 році. Посібник увібрав традиції та прийоми шкіл ніндзя Іґа і Кока (обидві є в Assassin's Creed Shadows). Так ось, у 8-му томі "Бансенсюкай" йдеться в тому числі й про Kunoichi-no-jutsu, тобто "техніку використання жінок".
Згідно з записами, основною функцією куноічі було шпигунство, збір інформації, пошук вад та важелів у домашніх господарствах ворогів, завоювання довіри та підслуховування розмов. Взагалі жінки мали проникати туди, куди доступ для чоловіків був заважким. Чи вчили куноічі якимось базовим бойовим прийомам ніндзюцу? Невідомо. Чи могли окремі куноічі перейняти такі прийоми самостійно? Напевне. Прикладів окремих жінок-воїтельок вистачає в історії різних народів, вікінгів, греків, тих самих японців, у яких існували навіть онна-бугейся, або онна-муша, тобто жінки-самураї, які згадуються протягом усієї історії Японії включно з XIX сторіччям.
Тож і чорний самурай Ясуке, і куноічі Наое могли існувати. Вибір двох настільки різних героїв, кожен з яких має цікаву передісторію, власні переконання, на кожного з яких по різному реагують інші герої, дає Ubisoft дуже цікаві наративні можливості, які вони використовують на усі сто. Це не політичне, а суто наративне рішення.
До того ж і жінки-ніндзя, і афросамураї настільки щільно вбудовані у сучасну попкультуру, що витягнути їх звідки вже важко. Як то кажуть, це вже багато разів було.
І щоб два рази не вставати. Ясуке та Наое – не коханці, хоч між ними є, як то кажуть, цікава хімія. І у самурая, і у куноічі є власні любовні інтереси, і так, вони можуть бути тієї самої статі, що і герої. Але... якщо згадати про традиції сюдо, тобто гомосексуальних відносин між дорослим чоловіком і юнаком у самурайському середовищі, то виходить що це не сучасна пропаганда, а навпаки автентичний історичний факт. Сюдо було дуже близько за сутністю до гомосексуальних традицій у Стародавній Греції й пішло на спад лише під впливом... християнської моралі в епоху Мейдзі (1867 – 1912), що врешті-решт призвело до вкрай негативного ставлення до гомосексуалізму в Японії XX сторіччя.
Щодо Наое та її можливого інтересу до жінок (ніхто вас не змушує!), то жіноча гомосексуальність більш поширена ніж чоловіча, та і в усі часи до неї ставилися більш поблажливо. Згадаємо хоча б Сапфо та острів Лесбос, чи інститут компаньонок у Вікторіанській Англії. Тож, чому б і ні.
Вибачте, що приділив такий великий розділ розбору очевидних речей, які мають бути відомі кожній освіченій людині, яка цікавиться історією, але усі нападки на Assassin's Creed Shadows, які сиплються на гру протягом останнього року, здається мені вкрай несправедливими та відверто брехливими. Таке враження, що частково це "заслуга" російської пропаганди та вкрай токсичного російського та MAGA ігрового середовища, які здається "знайшли" один одного, як знайшли одне одного путін та Трамп.
Але давайте все ж повернемося до гри, тим більше, що Assassin's Creed Shadows цього заслуговує.
Подорож до Японії
Події Assassin's Creed Shadows відбуваються у Японії у період з 1579 року (у спогадах), але здебільшого у 1581-83 роках. І хоча це на 300 років пізніше ніж події показані у Ghost of Tsushima (1274 рік), порівняння цих двох ігор не оминути. Можливо треба було б взяти ще і Rise of the Rōnin (1853 рік), але прямо зараз грати в ПК версію не варто через глюки, до того ж це зовсім вже hack and slash.
Що ж, ви мені, мабуть, не повірите, але я вважаю, що Assassin's Creed Shadows краще ніж Ghost of Tsushima (до речі станом на зараз я награв приблизно однаковий час в обох іграх). Як на мене, дві основні вади Ghost of Tsushima, при тому, що це дійсно дуже красива та класна з погляду механік гра – об'єднання геймплея за ніндзю та за самурая в одному персонажі та... графіка.
Ні, ні, у Ghost of Tsushima дуже класна, яскрава графіка, але вона... дуже кіношна. З надмірними, навіть якимось показушними, кольоровими акцентами, майже як у китайському фільмі "Герой" / Hero. Так, це красиво, ефектно, дуже епічно, але... дуже штучно та нереалістично. Але красиво, не посперечаєшся.
В Assassin's Creed Shadows теж є кольорові акценти, але їх набагато менше і вони, як то кажуть, приглушені. Плюс тут фантастично красивий, зроблений з любов'ю та увагою до деталей світ. Часом мені хочеться прибрати інтерфейс, кинути повіддя, перевести коня на крок та неспішно їхати дорогами, милуючись усім навколо. Здається розробники добре зрозуміли такий ефект гри, і додали окрему кнопку прибирання інтерфейсу просто в перший ряд, поруч з використанням вмінь та зброї.
Гра використовує нову версію рушія Scimitar/Anvil – Ubisoft Anvil (Assassin's Creed Valhalla, Immortals Fenyx Rising, Assassin's Creed Mirage), яку значно покращили та нарешті відтестували. Ніяких статерів, ніякого падіння fps, нові анімації, фантастична димка, погодні ефекти, освітлення та трасування променів. Гарна робота Ubisoft.
Як я вже казав, цікавий світ, це те, що приваблює мене в Assassin's Creed, і Assassin's Creed Shadows чудово створює цей цікавий, неймовірно атмосферний світ, у якому хочеться загубитися. Дійсно густі ліси, непрохідні гори (ні, це не фігура мови, піднятися де завгодно не можна, треба шукати обхід), величні храми та замки даймьо, селища та рисові поля, мальовнича природа, дрібні звіри – це неймовірно красивий світ. Wow-фактор десь на рівні Assassin's Creed Origins (2017).
Але майте на увазі – це великий світ, дійсно великий. За 45 годин я, здається, побачив лише третину усього, що є у грі, а в деякі місцевості взагалі ще не подорожував. Після компактної, навіть камерної Assassin's Creed Mirage це навіть трохи лякає. Свого часу я награв в Assassin's Creed Odyssey з усіма DLC 241 годину та 261 годину в Assassin's Creed Valhalla. Не думаю, що в Assassin's Creed Shadows буде так само, але на рівні Assassin's Creed Origins (130 годин), запросто. Проходження Assassin's Creed Mirage зайняло в мене лише 25 годин.
Під час підготовки огляду я зняв понад 300 скриншотів. Зупинитися дійсно важко, бо гра постійно підсовує нові фантастичні види та цікаві локації. А ще тут є зміна пір року, які впливають на геймплей і змінює деякі місцевості до невпізнанності. Тож раджу відвідати різні регіони Японії у різні пори року, вони прекрасні по різному.
І звісно, тут є детальні довідки по усім пам’яткам, які ви зустрінете під час подорожі, плюс окремі квести, які допоможуть краще зрозуміти історичний підтекст та саму японську культуру. Наприклад, тут треба відвідати чайну церемонію, збирати картини, малювати самому, вивчати каліграфію, прикрашати своє поселення витворами мистецтва, вивчати ката (систематизована послідовність групи прийомів у японських бойових мистецтвах), медитувати тощо.
До речі, вивчення ката – це моя друга, крім розміру гри, претензія до Assassin's Creed Shadows. Ця послідовність декількох QTE дуже незрозуміла та дуже складна через незручне керування. Краще б цієї механіки не було.
Хоча я невеликий фанат японської культури, скоріше технологій, але завжди хотів відвідати Японію у реальному житті. Після Assassin's Creed Shadows це бажання стократно посилилося. Зараз я збираюся дивитися серіал "Сьоґун" / Shōgun, який не дуже цікавив мене раніше, та вже проінсталював Total War: Shogun 2 (2011), яку свого часу пропустив. До речі, в Shogun 2 якраз той самий історичний період, що і в Assassin's Creed Shadows.
Станом на зараз Assassin's Creed Shadows для мене найкрасивіша та найкраща гра про Японію. Очікування того вартувало. Тепер почекаємо, що зможе запропонувати Ghost of Yōtei, яка має вийти вже цього року, принаймні на PlayStation 5.
Він та вона
Як я вже казав, одна з моїх претензій до Ghost of Tsushima, яку я вважаю дуже класною грою, – об'єднання геймплея за ніндзю та за самурая в одному персонажі. Це неправильно, цього не може бути просто тому, що цього не може бути. Головному герою гри багаторазово кажуть про це прямим текстом у самій грі. Давайте чесно, самурай, який вбиває ворогів потайки, як ніндзя – це нонсенс набагато дивніший, ніж чорношкірий самурай. Та самурай краще б разів десять зробив собі сепуку, ніж опустився до такого, це ганьба.
Тож рішення Ubisoft розділити геймплей за самурая та за ніндзю на двох різних персонажів насправді дуже правильне. Взагалі, оце протистояння та дружба Наое Фудзібаясі з Іга іккі (конфедерації родів ніндзя провінції Іга) та зброєносця Оди Нобунаґи, трохи книжного чорношкірого самурая Ясуке – дуже важливий, дуже класно зроблений та дуже потужний елемент гри.
Вони геть різні. Наое ненавидить Оду Нобунаґу за те, що він зробив з її рідним краєм, вона хоче знищити його та помститися за батька та інших мешканців Іга. Ясуке майже боготворить колишнього даймьо, він дав йому свободу та меч, зробив самураєм. Ясуке розуміє, що об’єднати Японію і припинити десятиріччя воєн неможливо без жорсткої руки та численних жертв. Спочатку Наое навіть намагається вбити Ясуке, за те, що він зробив в Іга, але потім приймає його покаяння та дружбу.
Наое і Ясуке навіть сваряться під час важливих місій. Наое наполягає на тому, щоб знищити усіх, винних у смерті батька, Ясуке намагається зрозуміти причини тих чи інших вчинків, і навіть іноді пропонує пробачити ворогу. Наое імпульсивна, Ясуке спокійний. Наое шукає правду про власну мати та асасинів, Ясуке намагається дотримуватися кодексу самураїв і приховує своє минуле.
Взагалі Ясуке – це такий літературний самурай, про що йому насправді декілька разів кажуть. Він дотримується кодексів, яких дотримуються лише літературні герої і якими зазвичай нехтують у реальності. Справжні самураї ті ще мерзотники, які не цуралися того, щоб гнобити та вбивати селян просто заради забави. Це чимось нагадує ситуацію з європейськими лицарями, які були геть не схожі на образи з лицарських романів. Справжні лицарі були погано вихованими грабіжниками та вбивцями й не варто було б залишати "прекрасну даму" в їхньому товаристві.
У Наое і Ясуке різна зброя, різні вміння та різні підходи до розв'язання задач. Ясуке використовує довгу катану (одачі), наґінату, канабо (важка дворучна бойова палиця), вогнепальну зброю (теппо) (саме Ода Нобунаґа почав впроваджувати вогнепальну зброю в Японії), лук. Він може вибивати ворота, збивати ворогів з ніг та розрубати деяких противників з одного удару. Плюс в нього є фірмовий пінок ногою з Assassin's Creed Odyssey/Valhalla. Ясуке може увірватися у замок наодинці та просто перерубати усіх навкруги.
Наое Фудзібаясі використовує катану, кусарігама (ланцюговий серп), танто (короткий меч/ніж), прихований клинок, сюрикени, метальні кинджали, димові бомби тощо. Їй не варто вв’язуватися у пряму конфронтацію з важкоозброєними ворогами, особливо якщо вона поступається їм рівнем та зброєю, але Наое, після відповідної прокачки та з відповідним спорядженням може тихо вбивати по два вороги за раз. Дівчина полюбляє ніч та приховане проникнення.
Наое вміє лазити по стінах та ходити по канатах, що потрібно в деяких місіях та під час відвідування точок синхронізації. Ясуке навіть по колодах ходить похитуючись, а мотузки під ним обриваються, тож більшість точок синхронізації для нього недоступна. Але в Assassin's Creed Shadows вистачає інших точок переміщення, які не потребують вміння лазити по деревах.
Бойова система Assassin's Creed Shadows стала складніше та цікавіше. Тут звісно є вміння, які завдають велику шкоду і пробивають будь-який блок, але є і парирування, і блокування, і зв’язки парирування/атака, і навіть бойові пози, вдалий удар з яких завдає колосальну шкоду. Битися стало складніше та цікавіше, проникати до замків також. Можливо бойова система Ghost of Tsushima все ж таки краще, але Assassin's Creed Shadows – це теж крок у правильному напрямку.
Щодо коханців головних героїв. Це дехто з інших членів ліги, яку збирають Ясуке та Наое, але є і люди зі сторони. Мене, наприклад, дуже розчулило сумне кохання Ясуке до вдови з трьома маленькими доньками, заборонене через різні соціальні статуси та японські традиції. Дуже обережне, дуже стримане та дуже зворушливе. Чимось нагадало мені кохання Еціо Аудіторе да Фіренце до Софії Сартор, яке показано в Assassin's Creed Revelations та мультфільмі Assassin's Creed: Embers. До речі, цієї історії кохання може взагалі не бути, якщо прийняти в середині гри інше рішення.
З членами ліги та коханцями пов’язані дуже цікаві та неординарні квести, і взагалі, квести в Assassin's Creed Shadows стали набагато краще і різноманітніше ніж в Assassin's Creed Valhalla. Їх звісно дуже багато, але мапа не забита помітками, усе у журналі. До речі, раджу проходити гру без маркерів квестів, шукаючи необхідну людину чи місто за підказками, та увімкнути режим занурення – японське та португальське озвучення з субтитрами (я обрав англійські).
І ще пару слів про сюжет. Після досить вторинного та не дуже цікавого сюжету Assassin's Creed Valhalla в Assassin's Creed Shadows в нас справжня драма про покуту та прощення, про родину (насправді майже усі Assassin's Creed про родину), про обов'язок та свободу волі. А ще тут дуже класна операторська робота в сюжетних роликах, прямо на рівні кіно.
Animus Hub, запуск на Steam та інше
Здається Ubisoft зрозуміла помилки попередніх релізів. Assassin's Creed Shadows виходить на Steam у перший же день та навіть без необхідності прив’язки до Ubisoft Connect (хоча я ніколи не вважав це проблемою), з досягненнями, картками та елементами профілю, відразу верифікованою на Steam Deck. Пан або пропав, в Ubisoft це добре розуміють.
Щодо Animus Hub, який раніше мав назву Assassin's Creed: Infinity, то зараз це такий собі єдиний інтерфейс для запуску усіх останніх ігор серії, починаючи з Assassin's Creed Origins. Щось схоже є в Call of Duty. Ви інсталюєте одну гру, але можете інсталювати та запускати прямо з неї й інші ігри серії. У такому разі перша гра закривається та запускається інша. Слава богу, що на відміну від Call of Duty після завершення іншої гри загальний інтерфейс, тобто перша гра, не запускається ще раз, це дуже бісить в Call of Duty.
Ще в Animus Hub з’явилися такі собі проєкти – безплатні сезонні перепустки, у яких можна відкривати додаткову зброю, броню та ресурси, виконуючи завдання на знищення аномалій у грі. Виглядають такі перепустки непогано і взагалі не напружують.
Звісно нікуди не подівся і внутрішньоігровий магазин з дуже дивними наборами броні та прикрас для поселення. Він багато кому не подобається, я просто вважаю деякі типи броні/зброї несмаком, але користуватися магазином вас ніхто не змушує. До речі, прокачування у грі важке, але не настільки важке, щоб скаржитися.
Щодо стабільності, швидкості роботи тощо, то Assassin's Creed Shadows просто літає. Завантаження що інтерфейсу, що самої гри найшвидше за останні п’ять ігор, стабільність ідеальна, глюків майже немає. І це пресверсія, яка вийшла за декілька тижнів до релізу. Патч першого дня має знищити й ті рідкісні глюки що залишилися. Відмінна робота Ubisoft!
Покута та прощення
Що ж, як то кажуть "не було б щастя, та нещастя помогло". Здається негаразди Ubisoft останніх років таки призвели до якісних зсувів у свідомості компанії. У студії врахували попередні проблеми та здається спромоглися вивести серію Assassin's Creed з застою. Це справжня покута та вибачення, і мені здається їх варто прийняти.
Як на мене, Assassin's Creed Shadows – це найкраща, після Assassin's Creed II/Brotherhood/Revelations, гра серії, яка заслуговує вашої уваги. З поверненням, Ubi!
