Готуючи статистику для матеріалу “Три роки на «Межі» у цифрах та статтях” я почав розмірковувати над тим, а чим саме зі зробленого за ці три роки можу пишатися я особисто. Ось моя історія на “Межі”.

Якщо для більшості членів редакції, які довгий час працювали разом в ITC.ua, відхід від сайту після зміни власників, з редакційною політикою яких вони були не згодні, став таким собі стрибком у незвідане, мені було набагато легше. Я пішов з ITC.ua ще у 2014 році, і наступні 8 років працював з Тарасом Міщенком та командою як зовнішній автор, роблячи лише те, що мені подобалось і на тих умовах які сам обирав.

Тож, коли хлопці почали обговорювати створення нового сайту, я вирішив, що мені теж буде цікаво ще раз зробити щось з нуля, і попросився до складу команди. Тарас не був певен, що на початковому етапі в них будуть кошти, щоб залучити ще одного постійного члена редакції, але я запевнив його, що гроші – то не головне, головне, щоб було цікаво і можна було б займатися тим, що тобі подобається.

В мене вже був досвід запуску декількох нових видань, але тому досвіду на той час було вже 15-25 років, тож він був трохи нерелевантним, крім того, усі попередні видання я запускав у складі великого видавництва, з чималою фінансовою підтримкою та запасним парашутом. У випадку “Межі” на початковому етапі все робилося на власні кошти Тараса Міщенка і без запасного парашута. Якщо взяти порівняння з ігрової сфери, яка мені ближче, то у 2022 році ми були такою собі інді-командою, завзятою, але трохи наляканою обсягом роботи, яку необхідно було зробити. І тут треба сказати спасибі Тарасу, який звалив на себе більшість роботи за лаштунками, у тому числі технічної, та Віктору Гуржію, який займався рекламною та фінансами, залишивши редакції лише готувати новини та статті.

Одним зі складних питань було питання мови, бо насправді ми усі багато років писали переважно російською і пропозиція зовсім відмовитися від неї на новому сайті, а також від аудиторії “з-за поребрика”, досить великої у 2000-2020-х роках, трохи лякала. Але я дуже радий, що ми змогли переступити через власні звички та повністю перейти на українську мову. Так, ми й досі робимо помилки (особливо я), але повна відмова від російської наприкінці 2021 р. була дуже вчасним та правильним рішенням.

Перед 25 листопадом 2021 року було трохи лячно як сайт сприймуть читачі, у тому числі наші старі читачі. Але те, як “Межу” прийняли дуже надихнуло нас. Ми почали шукати рекламу, інші методи фінансування, будувати плани… а потім почалась повномасштабна війна.

Особисто для мене ці три роки на “Межі” стали часом спробувати щось нове, бо крім написання статей для сайту я брав участь у розробці гри; працював з західним ЗМІ та видав першу статтю англійською; брав участь у створенні фільму про S.T.A.L.K.E.R.; побував як експерт на телебаченні та ведучим на першій конференції Mezha.Media; зустрівся зі старими знайомими та завів нових.

З того, чим я пишаюсь зі створеного на “Межі” за ці три роки та що мені запам’яталося.

Запам’яталося як 24 лютого 2022 р. я з ранку до ночі транслював на “Межі” офіційні повідомлення уряду та військового командування. Як 14 березня 2022 р. повернувся до регулярної роботи над новинами та почав писати про військову техніку. Цікаво, що моя перша новина після повернення – це новина про Euro Truck Simulator 2. Запам’яталось як восени 2022 року я знову опинився у холодній бібліотеці КПІ, щоб розповідати про розробку S.T.A.L.K.E.R. Як після 10-річної перерви знову зустрівся та поспілкувався з Сергієм Григоровичем.

Щодо матеріалів, якими я пишаюся, то це усі статті та інтерв’ю присвячені українським іграм, особливо інтерв’ю з Сергієм Григоровичем та Максимом Горбанем. Це стаття пам’яті неймовірного Саші Птиці, а також статті “IT поза політикою? Ні, IT – це і є політика!” та “Ігри – це політика. Як російський ігробуд допомагав готувати цю війну”. Інтерв’ю з Максом Кідруком та інтерв’ю з Володимиром Харченком. Плюс статті “Все про землетруси: що таке магнітуда, до чого тут Ріхтер і як це стосується України”, “Підводні комунікаційні кабелі: історія та сучасність”, “Космічні шрами Землі: метеорити, які нас не вбили” та звісно ж “Гелікоптер чи гвинтокрил?!”.

Взагалі-то за три роки я написав 2614 статей, оглядів, новин та блогів на “Межі”, тобто десь по 2,5 на день враховуючи свята та вихідні. І сподіваюсь що далі буде.

Ось такі це були три роки для мене. В коментарях можете розповідати чим ці три роки на “Межі” запам’яталися вам.