Огляд смартфона OPPO Reno10 Pro

Наближені до флагманських моделей смартфони продовжують покращуватися та переймати деякі особливості топів. При цьому вони навіть можуть мати деякі функції, яких не буде у найдорожчих смартфонів (наприклад, інфрачервоні датчики), але й в чомусь будуть поступатися (як-от в потужності процесорів). На що варто розраховувати покупцю OPPO Reno10 Pro ми розповімо в сьогоднішньому огляді.

Характеристики OPPO Reno10 Pro

Комплектація

Навіть попри простіший цінник, комплектація дешевших за флагмани моделей залишається повнішою. З OPPO Reno10 Pro 5G в комплекті можна знайти потужний блок живлення для дійсно швидкого заряджання, відповідний кабель та невеличкий пін для відкривання слота SIM-карт. Це, звісно, не найбільший комплект постачання, який міг би бути, але крутий БЖ приємно отримати одразу без додаткових витрат.

Разом із цим дисплей також забезпечений фірмовою захисною плівкою. Вона не дуже зручна, про що я детальніше розповім трохи нижче, але мінімально виробник подбав про дисплей. А от що додатково все ж знадобиться докупити, так це чохол. Комплект такого не передбачає, а більшість користувачів все ж потребують подібний аксесуар.

Дизайн та зручність використання

Як це нерідко трапляється з гаджетами подібної вартості, OPPO Reno10 Pro виглядає та відчувається не гірше за флагмани, навіть попри те, що не всі його складові відповідають дорожчим моделям. Але відповідальний відділ дизайну все ж можна похвалити, гаджет вийшов дуже непоганим. Тестова модель у кольорі Silvery Grey, й інших варіантів на українській сторінці сайту виробника немає. Проте Reno10 Pro можна зустріти в ніжнішому кольорі — Glossy Purple.

Отже, передня та задня частини корпусу зроблені зі скла. При цьому з обох сторін скло має невеличке викривлення, що особисто мені подобається, адже і виглядає приємно, і доволі зручно. Також заднє скло має матове покриття, яке під різними кутами огляду змінює відтінок — класний ефект. Проте, смартфон легко може висковзнути з рук, через що користувач, скоріше за все, муситиме таки підшукати відповідний чохол. Це, на жаль, зіпсує загальний зовнішній вигляд.

Лівий верхній кут задньої панелі традиційно займає блок камер. Він великий (особливо на фоні відносно тонкого корпусу) та доволі високий, щоб заважати пристрою рівно лежати на столі. Знову ж, чохол має врівноважити такий момент, але й відповідно зробить гаджет «товстішим».

Хромована рамка зроблена із пластику. Однак, зважаючи на блиск, легко імітує метал, що не знімає балів дизайну. Інша справа — захист. Пластик гірше витримує різні пошкодження, а з урахуванням тонких бокових рамок, навряд скло залишиться без пошкоджень при падінні чи сильних ударах. З розміщенням всіх керуючих елементів тут проблем не знайшлося. Серед них хочеться відзначити лише наявність інфрачервоного порту для керування домашньою технікою — зручна річ.

З габаритами корпусу у 162,3×74,2×7,89 мм та загальною вагою у 185 грамів, користуватися гаджетом було доволі зручно. В моєму випадку тестова модель була без додаткових аксесуарів. Користуватися смартфоном було зручно й приємно. Помітних вад у якості збирання OPPO Reno10 Pro немає. Інша справа, що це лише питання часу, коли смартфон без чохла випадково висковзне з рук (особливо, коли вони вологі). Але це все ж спільна риса для великої кількості сучасних гаджетів, тож до мінусів я б це не відносив. А от чого дійсно не вистачає, так це хоч мінімального захисту від води та пилу, згадок про який на сторінках продукту немає.

Дисплей

В OPPO Reno10 Pro дисплей не лише виконує свою основну функцію, а також доповнює дизайн. Реалізовано це загнутими боковими частинами. Виглядає, суб’єктивно, непогано. І тут повертаємося до згаданої захисної плівки, яка доставляє певні незручності. Річ у тім, що вона не покриває боковину повністю, й палець де-не-де за неї чіпляється. Особисто я таку одразу зняв би. Але не факт, що знайти зручнішу заміну буде просто.

На досвід використання такі боковини також мінімально впливають, хоча критичних незручностей немає. При цьому, навіть за відсутності специфічних налаштувань, дисплей без проблем опрацьовує хибні дотики й «розуміє», що саме в конкретну мить потрібно користувачу.

Втім, був би дисплей пласким, пристрій виглядав би зовсім звичайним. Діагональ екрана складає 6,7 дюйма. Під матрицю відведено 93% площі, тож рамки хоч і є, але «гігантськими» їх аж ніяк не назвати. Роздільна здатність складає 2412×1080, співвідношення сторін 20:9, частота оновлення зображення до 120 Гц, а опитування сенсора — 240.

Виріз фронтальної камери розташовано зверху в центрі екрана. Невеличке коло не приховати, але й не сказав би, що воно якось заважає. Окрім традиційної невеликої анімації при розблокуванні, цікавих програмних рішень (на кшталт Dynamic Island) виробник в систему поки що не додавав.

Із зображенням у AMOLED-матриці все доволі непогано. Тут виробник передбачив чотири колірні профілі: Vivid, Natural, Cinematic та Brilliant. Перші два мають краще колірне охоплення. Заразом всі вони дозволяють корегувати колірну температуру згідно з власними вподобаннями користувача. Загалом, зображення дуже добре та комфортне у щоденному використанні. Але чому виробник досі не «навчив» свої смартфони вмикати вечірній режим (Eye Comfort) з прив’язкою до заходу сонця — загадка.

Заміри профілю Vivid:

Заміри профілю Natural:

Підсвічування в цілому вистачає на різні випадки, хоча у флагманів нині дисплеї значно яскравіші. Так, екран OPPO Reno10 Pro спроможен продемонструвати до 950 кд/м² при відтворенні HDR-контенту, а на вулиці — до 800 кд/м². Максимальний рівень яскравості у приміщенні складає 510 кд/м², а для роботи в темрямі його можна знизити до 2,2 кд/м². Дорікнути системі за невдало підібрані значення за час тестування приводів не було.

Безпека

З методами швидкого розблокування пристрою в OPPO не шукали нестандартних рішень для такого цінового сегмента. Тому Reno10 Pro вміє сканувати відбитки пальців та розпізнавати обличчя власника. В останньому випадку використовується лише фронтальна камера. Розраховувати на неї в темряві чи надягаючи сонцезахисні окуляри не варто. В усіх інших ситуаціях проблем не виникало.

Втім, коли такий метод не спрацьовує, можна використовувати дактилоскопічний датчик. Його приховано під екраном. Це звичайний оптичний варіант з притаманними для таких не найшвидшою реакцією та точністю, через що зрідка доводиться пару зайвих разів підняти та повторно прикласти палець. Хоча загалом він працює цілком нормально.

Якщо користуватися обома методами розблокування, то вводити паролі занадто часто не доведеться. І не думаю, що буде необхідно довго звикати до особливостей роботи обох методів розблокування. В них типова поведінка для такої категорії смартфонів, і, певно, багато користувачів вже мали подібний досвід у минулому.

Звук

В деяких аспектах Reno10 Pro викликав подив. І це звук. Смартфон має дуже непоганий динамік, за допомогою якого навіть цілком можна було б і познайомитися зі свіжими добірками на Spotify зранку. Але ж грає лише один динамік, а розмовний жодним чином не підключається до справи, коли йдеться про відтворення медіа.

При цьому варто відзначити, що з телефонними розмовами проблем немає. Цьому динаміку до снаги забезпечити необхідний рівень гучності для спілкування поряд із жвавою дорогою. Мікрофон також більш-менш здатен впоратися із завданням, хоча деякий шум він все одно може пропустити у розмову.

Стандартного роз’єму для навушників пристрій не отримав, тому тут доведеться розраховувати на бездротові опції (або возитися з адаптером). З гарних новин — проблем з бездротовими навушниками немає: з’єднання стабільне та працює передбачувано.

Продуктивність та ПЗ

Роботу OPPO Reno10 Pro забезпечує 8-ядерний процесор Qualcomm Snapdragon 778G (SDM778G). Він складається з чотирьох ядер Cortex-A78 (до 2,4 ГГц) та ще чотирьох Cortex-A55 (до 1,8 ГГц), а графікою займається Adreno GPU 642L. Все це доповнено 12 ГБ ОЗП, а для зберігання даних використовується накопичувач стандарту UFS 2.2 (китайська версія чомусь має UFS 3.1) ємністю 256 ГБ (з яких від 4 до 12 можна виділити для допомоги оперативці).

Пристрій також підтримує 5G-зв’язок, є Wi-Fi 6, Bluetooth 5.2, декілька систем навігації та NFC. Місця для карт пам’яті не знайшлося, але два слоти для SIM-карт на місці.

Синтетичні тести продемонстрували результати на рівні інших гаджетів з аналогічним чипом. В налаштуваннях можна знайти High performance mode, який на декілька відсотків підіймає бали, але драматично на них зовсім не впливає. І такої продуктивності цілком має вистачити звичайному пересічному користувачеві. Але так, флагманські чипи здатні в рази збільшити рівень продуктивності, що буде відчуватися у швидкості обробки зображень, завданнях зі ШІ та, звісно, іграх.

За наявності вибагливих завдань процесор все ж може розігріти смартфона. Проте він не нагрівається так, як деякі флагманські рішення Qualcomm це робили раніше, а сам гаджет стабільно працює на максимумі навіть тривалий час (тротлінг у декілька відсотків від загальних можливостей можна не враховувати, адже на практиці він залишається непомітним для користувача). 

В системі також можна знайти чимало дрібничок. Android 13 під ColorOS 13.1 виглядає цілком добре. Деякий час на налаштування все ж можна витратити, але він все одно буде доволі корисним. Звісно, якісь дрібниці (наприклад, я вже згадував про режим Eye Comfort) також є. Але це більше виняток із правил. Головне, що все це добре працює та не доставляє критичних незручностей.

Звісно, ідеальною роботу також не назвати. Повільний накопичувач може іноді давати про себе знати, як-от при завантаженні великих ігор. Так само з обробкою фото, до якої ми повернемося в наступному розділі. Проте, знову ж, такі деталі можуть бути помічені користувачами, які раніше мали флагманські смартфони. І не можна сказати, що пристрій «занадто повільний» — ні. Скоріше за все, покупець все одно залишиться задоволеним роботою такого смартфона.

Камери

Середньобюджетні смартфони також можуть мати непоганий набір камер. Основний блок частіше за все містить щонайменше три. І OPPO Reno10 Pro в цьому плані пощастило отримати корисні камери на різні випадки, без, наприклад, макро, яке навряд часто використовують власники. Тут список камер наступний:

• основна ширококутна — 50 МП, значення апертури ƒ/1,8, оптична стабілізація зображення;
• надширококутна має 8 МП, кут захвату 112°, та апертуру ƒ/2,2;
• а телефото — 32 МП з ƒ/2,0 та 2-кратним оптичним зумом.

При такому наборі камер, скоріше за все, кожному сенсору знайдеться використання у певний момент. І хоча вони можуть поступатися своїми можливостями флагманським варіантам (наприклад, оптичний зум має лише двократне наближення), для свого цінового діапазону це гарні камери.

Так, вдень основна камера у своєму стандартному режимі поєднує пікселі й робить 12,5-мегапіксельні світлини (окремий режим для повної роздільної здатності також є). Постобробка намагається зберегти більш-менш натуральні кольори й зберегти «природній» вигляд для неба, рослин тощо. Також не перекручуються й тіні, як це іноді буває в інших виробників. Тож переважно можна розраховувати на непогані фото з доволі натуральним виглядом. Єдине, рухомі об’єкти зрідка можуть бути мінімально змазані, але помітно це буде при сильному наближенні чи на великому моніторі.

Попри те, що камера спроможна записувати відео в роздільній здатності у 4K, ліпше використовувати Full HD, адже так виходить значно краща стабілізація. Щоправда, рухаючи смартфон все одно буде помітно, як воно позначається на картинці. Ба більше, камера чомусь знімає занадто яскраве зображення.

Вночі цій камері трохи складніше впоратися зі штучним освітленням, на фото додається овершарп та деякий «шум». Об’єкти в русі, звісно, втратять чіткість. Але подібні зауваження можуть стосуватися й дорожчих моделей. Загалом нічний режим тут непоганий і точно дозволяє зробити гарне фото для соціальних мереж.

Не дивлячись на те, що надширококутна камера, з абсолютно зрозумілих причин, більше «шумить» та не може собі дозволити чіткіші зображення, світлини все одно виходять файні. Тут постобробка також зберігає картинку «ближче до оригіналу», не додаючи зайвої насиченості кольорам. Також корекція лінзи цілком пристойно поводиться із краями фотографій.

Із записом відео цій камері значно складніше. Яскравість також підібрана не найкращим чином. Але враховуючи її роздільну здатність (і клас пристрою), вимагати кращого зображення від неї важко.

На жаль, вночі цій камері помітно не вистачає спроможностей. Звісно, це буде залежати від умов освітлення, але в пари ліхтарів точно не вистачить для відносно пристойного фото (приклад з історичним музеєм це добре ілюструє). Заради справедливості все ж варто сказати, що за таких умов навіть флагманам буде непереливки.

Як і основний сенсор, телефото також поєднує пікселі, тому на виході можна отримати 8-мегапіксельне зображення. Користувачу залишили лише двократне наближення і все, що вище (точніше, «ближче»), вже буде реалізовано цифровим шляхом. Проте, навіть за таких обставин, зображення вдаються камері доволі приємними, хоча яскравість хочеться трошки збавити.

Цілком очікувано, вночі наближення реалізується шляхом кропу основної камери, а не телефото. Й особливості знімання тут такі ж самі, як і для «ширших» ракурсів цієї камери.

А ось фронтальна камера вже робить фото у повній роздільній здатності у 32 МП (з ƒ/2,4). З кутом огляду у 90° вона дозволяє зробити світлину з друзями. Так, є трохи «шуму», але не критично. При цьому з деталізацією все дуже непогано, а за необхідності цифровим методом можна «замилити» фон автопортрета (з додатковими налаштуваннями). В різних умовах камера доволі вправна, тож навряд розчарує власника.

Застосунок камери виглядає стандартно та не потребуватиме довгого періоду адаптації. Налаштувань, наче, й не дуже багато, але опції для ознайомлення присутні. Загалом, нічого революційного, але все необхідне на місці.

Автономність

З акумулятором ємністю 4 600 мА•год та не «найпрожерливішим» процесором, OPPO Reno10 Pro має доволі пристойну автономність. Через настирливе повідомлення про режим енергоощадження, тест автономності зупинявся на 20%, але до цього встигав перетнути позначку у 9 годин роботи, що в цілому дуже добрий результат. Користувачі, які не занурюються у «важкі» ігри та не часто користуються камерою, мають розраховувати на добу роботи, навіть із запасом. Але цікавіше навіть не це.

Ця модель підтримує 80-ватне швидке заряджання SUPERVOOC, для якого в комплекті є відповідний (величенький) блок живлення. З ним смартфон можна повністю зарядити лише за 25 хвилин, що в реальному використанні навіть швидше, якщо користувач не має звички повністю розряджати пристрій. Разом із цим смартфон оптимізує нічне заряджання, тримаючи заряд на рівні 80% до ранку, й лише тоді доводить його до максимуму.

А от підтримки індукційного заряджання тут немає. Хоча Reno10 Pro все ж може поділитися зарядом з іншим гаджетом, для чого знадобиться відповідний кабель.