Avatar: Frontiers of Pandora – втеча на Пандору

Avatar: Frontiers of Pandora надзвичайно, неймовірно, приголомшливо красива гра. Можливо це найкрасивіша та наймиловидніша гра цього покоління, якщо не з точки зору технологій, хоч і з цим тут все гаразд, а з точки зору дизайну та фотогенічності світу. Massive Entertainment та іншим студіям Ubisoft, включаючи і Ubisoft Kyiv, вдалося дійсно оживити Пандору, зробити її доступною для кожного та інтерактивною. Але… З точки зору ігрових механік Avatar: Frontiers of Pandora – це майже будь-яка гра Ubisoft з відкритим світом, Assassin’s Creed, Far Cry, Watch Dogs тощо. Перевантажена додатковими активностями, одноманітна, монотонна. І цей дисонанс дуже засмучує.

Ласкаво просимо на Пандору

Насправді Avatar: Frontiers of Pandora вміє вражати. Перша прогулянка нічними джунглями, де майже кожна гілка, кожен гриб, кожна стеблинка світиться власним кольором, приголомшує. Це справжня симфонія світла і це дозволяє уявити, що саме відчував Джейк Саллі вперше потрапивши у чарівний світ На’ві.

Біг наввипередки з вітром та непокірним ікланом по висячім у повітрі камінням, що заросли лісом та ліанами. Перша поїздка по нескінченній рівнині, де потужний вітер гне до землі дерева товще та вище ніж багатоповерхівки Мангеттена.

Тут можна зняти сотні кадрів (для цієї статті я зняв майже 400), тому що краса, що вас оточує, просто неймовірна. У кожному закуточку цього світу, у кожен момент часу. Вдень, вночі, зранку та ввечері, з різним освітленням та в різну погоду Пандора виглядає просто фантастично. Дизайнери рівнів дійсно спромоглися створити світ, у який хочеться вірити, у якому хочеться жити.

Перше справжнє полювання, в якому ти не знаєш напевне, чи ти будеш мисливцем, чи здобиччю. Перша сутичка з людьми і перша перемога. Перший політ на власному ікрані… Перша медитація… Все це тішить, надихає, вражає… Але… потім починається рутина.

Стороннім В.

Рутина. Усі навкруги щось хочуть від головного героя чи героїні. Активностей багато. Як це зазвичай і буває в Ubisoft, мапа щільно засипана позначками, Avatar: Frontiers of Pandora рятує лише те, що мапа тут дійсно дуже велика.

Ще один блокпост чи видобувний комбінат, що треба захопити/знищити (привіт аутпости!), чергова квітка предків, що принесе вам додаткові бали вмінь і до якої ще треба добратися (привіт, башти!), черговий колекційний об’єкт, чергова покинута лабораторія, черговий збір даних, чергова… та дайте мені, чорт забирай, вже сюжет, досить цих додаткових активностей, дайте спокій!

При спробі йти виключно по сюжету починаються проблеми, як вже було в іграх Ubisoft неодноразово. Avatar: Frontiers of Pandora заточена під додаткові активності, під крафтінг, під полювання, під збір ресурсів. Наче так більш автентично, в дусі справжніх На’ві, але, якщо ви не любите крафтінг (я не люблю) і життя мисливців та збирачів кам’яного віку вас не приваблює, то вам буде складно.

А полювання тут, можливо, складніша справа, ніж у якомусь симуляторі мисливця на кшталт Way of the Hunter. Здобич, особливо високорівневу та унікальну, треба вистежити, і за можливості вбити одним пострілом у вразливу точку, яка може бути дуже крихітною, та ще й прихованою бронею. При цьому вам ще потрібен і лук відповідного рівня, а на нього теж потрібні компоненти…

Ба більше, пошук компонентів та збирання ресурсів та ягід в Avatar: Frontiers of Pandora це теж не так вже і просто. Кожну рослину краще збирати у відповідний час (вдень чи вночі), та відповідну погоду (дощ чи сухо). При цьому гілку чи ягоду треба обережно потягнути в конкретному напрямку, різному не лише для різних рослин, а і для одних рослин різної якості й тільки потім обережно зірвати. Це дійсно цікава механіка, але… ДАЙТЕ вже нарешті пограти, а не виконувати нудну роботу по збору вражаю!

На жаль, без полювання та збирання ви навряд чи зможете просунутися далі по сюжету, тому що вороги стають сильніше і ви не впораєтеся без потужної зброї, яку можна виміняти, виконуючи побічні завдання кланів і отримуючи повагу, чи так, зібрати самому. Іноді гарну зброю чи обладунки можна і знайти, але б я не сподівався на удачу.

Сюжет? Так, він ту є

Через усі ці додаткові активності часом про сюжет Avatar: Frontiers of Pandora можна забути, але він тут є. Це історія дітей оного зі знищених племен На’ві, яких росіяни RDA вкрало і намагалося вивчити у власній парадигмі, впихуючи в голови малюкам інформацію про братські народи та велич росії землян… Створити таке собі сепаратистське утворення з малих На’ві з промитими мізками. Не вдалося.

Так сталося, що діти виросли, потім проспали 16 років у анабіозі та прокинулися як раз до початку другого вторгнення землян на Пандору. Тепер вони частина спротиву, який з луками та палками дає відсіч гарно озброєним іншопланетним загарбникам, які прийшли привласнити їхню землю та, чого там вже ховати шило у мішку, знищити усіх На’ві.

Так, паралелей з сучасністю тут вистачає, хоча автори звісно ж мали на увазі колонізаторську політику Заходу XV-XX сторіч, а не російській колоніалізм XXI сторіччя.

Ваш герой/героїня, як представник/ця знищенного клану оповідачів та дипломатів має налагодити зв’язки з іншими кланами та переконати їх, що відсидітися це не варіант, війна прийде до усіх.

Події Avatar: Frontiers of Pandora відбуваються під час подій фільму Avatar: The Way of Water. Джейка Саллі, який у цей час разом з родиною переховується у водних кланів навіть пару разів згадують, у тому сенсі що «давно його не чутно, пропав десь хлопчина».

Ворог мій

Сили RDA, мають на озброєнні гелікоптери, бойових роботів/екзоскелети, бойові турелі, міномети, та навіть системи ППО, і звісно ж звичайну піхоту. Але вони тупі і беруть виключно кількістю та бронюванням. Бойові зіткнення лоб у лоб виходять дуже хаотичні, у першу чергу тому, що вороги буквально засипають вас мінами, тож ви вимушені грати з ними в кішки-мишки, буквально ховаючись за рогом чи пагорбом, та відстрілюючи AI-болванчиків, що набігають на постріл. Це нудно.

Насправді набагато простіше проходити хоча б частину місії у stealth, знімаючи мехів влучними пострілами у вразливі точки ззаду, а у разі демаскування довершувати справу з автомата. Але навіть це цікаво лише перші два-три рази, потім все знову ж таки перетворюється в рутину.

Що по залізу

А по залізу та технологіям все насправді дуже непогано. Оновлений Snowdrop видає дійсно класну картинку і на моєму залізі, тобто Intel Core i5-13600KF 3,5GHz та ASUS DUAL-RTX4070-O12G видає стабільні 60+ кадрів при ввімкнутому DLSS Ultra Quality та 90+ кадрів з AMD FSR 3 Ultra Quality при роздільній здатності 2560×1440 все на Ultra. Так, це не помилка, на відеокарті NVIDIA технологія AMD видає в півтора раза більше кадрів на секундну.

Схоже річ у тому, що AMD технологічний партнер Avatar: Frontiers of Pandora і хтось грає не дуже чесно, тому що в DLSS просто заблокована генерація додаткових кадрів. У динаміці різниці між технологіями майже нема, хіба що з AMD FSR 3 деякі далекі об’єкти, як, наприклад, літаючі острови в небі, можуть іноді трохи мерехтіти.

Ніяких глюків, падінь, неприємних затинань, як це було в Assassin’s Creed Mirage не помічено. Оновлений Snowdrop працює відмінно і це дійсно рушій нового покоління, який, як ми бачимо, може гарно працювати й в шутерах від першої особи з великим деталізованим світом. Це гарна альтернатива Unreal Engine 5 і я знову ж таки певен, що Ubisoft час переводити інші свої серії, у першу чергу Assassin’s Creed на рушій Snowdrop.

До речі, майбутні Star Wars Outlaws, Tom Clancy’s Splinter Cell Remake та Tom Clancy’s The Division Heartland використовують саме Snowdrop.

Втеча на Пандору

Моя втеча на Пандору тривала лише 20 годин. Шкода, я б залюбки затримався тут на довше, тому що Massive Entertainment та Ubisoft створили дійсно дивовижний світ у який хочеться втекти від суворої реальності.

Я зловив рідкісний баг, який заблокував скріпт, що відкриває двері під час місії на ворожій базі (так, тут є місії всередині приміщень і навіть трохи недолугий stealth у дусі Splinter Cell). Збереження в Avatar: Frontiers of Pandora лише одне, тож проходження для мене повністю заблоковано, почекаємо що скаже на це служба підтримки Ubisoft.

Взагалі-то я пройшов 20+ (власне на середині 21 я і застряг) з 31 сюжетної місії Avatar: Frontiers of Pandora, тож можна вважати що у цій грі приблизно 25-30 годин геймплею у кампанії, хоча звісно ж мапу можна вивчати набагато довше.

Avatar: Frontiers of Pandora мала б вийти водночас з фільмом Avatar: The Way of Water наприкінці 2022 року. Але той рік був складним для Ubisoft і купу ігор, у тому числі й Avatar, перенесли. Це звісно ж ускладнить просування гри й може вплинути на продажі.

Але, як на мене, важливіші навіть не продажі, а те, що Ubisoft має врахувати відгуки гравців та ЗМІ щодо Avatar: Frontiers of Pandora, тому що є враження, що майбутня Star Wars Outlaws буде зроблена за тими самими лекалами. А отримати ще одну рескінену Far Cry 6 у сетингу Star Wars особливого бажання немає.

Формула, вигадана ще у 2005 році у «Xenus: Точка кипіння» все ще працює, але вже час її модернізувати. Як, це звісно питання, але Ubisoft велика компанія, в якій працюють гарні спеціалісти, тож вони мають знайти рішення.

Як на мене, якби в Avatar: Frontiers of Pandora було менше додаткових активностей, менше крафтінгу, якби гра була б більше action/adventure з сюжетними рівнями та меншою свободою, це пішло б їй на користь. Але хто я такий, щоб давати поради самій Ubisoft.

Але повторюсь, Avatar: Frontiers of Pandora надзвичайно красива гра, з цікавим фантастичним світом, яка може принести вам купу приємних вражень. Але, це все ж таки типова гра Ubisoft, тож ви знаєте чого варто очікувати від ігрових механік. Тож не сподівайтеся на диво.