Way of the Hunter – качині історії

Я добре знаю, що мисливські симулятори – не найпопулярніший в Україні ігровий жанр. Але так сталося, що саме мисливські симулятори супроводжують мене протягом усієї кар’єри, тому я справді люблю такі ігри. Вони мають багато спільного зі stealth-шутерами (не очікували?!), вони затишні, заспокійливі й дуже красиві. Останнім часом я досить багато грав у theHunter: Call of the Wild від шведської Expansive Worlds і це дійсно класна гра, але минулого року в неї з’явився конкурент – Way of the Hunter від словацької Nine Rocks Games. Що ж, нумо на полювання.

Ігри реднеків

Своєю появою жанр мисливських симуляторів завдячує мережі супермаркетів Walmart. Десь у середині 1990-х років минулого сторіччя вони, щоб відповідати трендам, вирішили викладати на полицях своїх магазинів ігри. Але не повноцінні ігри для хардкорних геймерів, які у той час продавалися лише в спеціалізованих магазинах, а щось простіше і дешевше, щось таке, що татусі та матусі можуть купити своєму чаду під час великої щотижневої закупівлі просто серед іншого. А що може бути більш зрозумілим для американців, особливо десь у глибинці, ніж мисливський симулятор?

Deer Hunter (Sunstorm Interactive / WizardWorks) та Cabela’s Big Game Hunter (Elsinore Multimedia / HeadGames Publishing), які вийшли у 1997 та 1998 рр., стали справжніми хітами мережі Walmart. Йдеться про сотні тисяч, а у випадку Deer Hunter – про мільйони проданих копій. Звісно ж, вони породили величезні ігрові серії, які оновлювалися щороку. Наприклад, Deer Hunter 2014 вийшов вже на Android / iOS і був, здається, тридцять п’ятою грою серії.

До чого тут динозаври?

Так сталося, що WizardWorks через GT Interactive запропонував київській Action Forms після Chasm: The Rift створити гру у на той час дуже модному та, головне, дуже прибутковому жанрі мисливських симуляторів. «Twenty minute adventure. In and out!». Спочатку головним героєм проєкту мав стати сам великий та могутній Дюк Нюкем, але не зрослося, й закриту Duke Nukem: Endangered Species довелось переробляти в іншу гру.

Action Forms зробила симулятор полювання на динозаврів без Дюка Нюкема – Carnivores, який вийшов у 1998 р. і теж став прародителем власної серії. Остання частина, Carnivores: Dinosaur Hunt (ремастер ремейка) вийшла на Steam у 2022 рр. Її розробляла київська студія Digital Dreams Entertainment.

А щодо оригінального Carnivores… Свого часу ми були дуже непогано знайомі з хлопцями з Action Forms, тож мали змогу пограти в предрелізну версію гри, тому у найпершому номері «Домашнього ПК» за грудень 1998 р. була рецензія відразу на два мисливських симулятора – Deer Hunter II та Carnivores. Саме з того часу я й полюбляю подібні ігри.

Полюють усі!

Мисливські симулятори – це нішевий, але досить популярний жанр. Ми вже згадували мільйонні тиражі Deer Hunter, так ось за різними оцінками theHunter: Call of the Wild розійшлась лише в Steam накладом у 3,5-4 млн. копій. А були ще релізи на PlayStation 4 та Xbox One.

Розробки мисливських симуляторів не цураються навіть досить відомі студії. На рахунку SCS Software, авторів Euro Truck Simulator 2 / American Truck Simulator, сім (!) ігор про полювання у серії Hunting Unlimited, які виходили у 2001–2009 рр.

theHunter: Call of the Wild розробляє Expansive Worlds, підрозділ Avalanche Studios, творців серії Just Cause. Ігри використовують навіть один і той самий рушій – Apex Engine.

Про Action Forms та Carnivores вже було вище.

Nine Rocks Games, автори Way of the Hunter, начебто й молода словацька студія, але її заснували люди, які свого часу працювали у студії Cauldron, що зробила дуже цікавий шутер Chaser. Потім вони розробляли серію ігор Cabela’s Big Game Hunter для Activision, а потім приклали руки до відомої DayZ в Bohemia Interactive. Тобто перед нами зовсім не новачки.

Але ми відволіклися, вибачте, повернемось до самої гри.

Слово для світу — ліс

Way of the Hunter приголомшує своєю візуальною складовою. Ні, theHunter: Call of the Wild теж виглядає дуже класно, але шведська гра вийшла вже 6 років тому, і продукт Nine Rocks Games виглядає сучасніше.

До того ж, автори на усі 100% використовують потужності Unreal Engine та добре знають, як користуватися неймовірною фотограмметричною бібліотекою Quixel Megascans (зараз це частина Epic Games). Усі ці дерева, каміння, скелі, трави, квіти, кора дерев, гілки і так інше, все виглядає неймовірно реалістично, дякуємо Quixel!

В Way of the Hunter неймовірна різноманітність лісів, гір, заболоченої місцевості, річок, знову лісів. Розмаїття та кількість дерев вражають, знайти якісь патерни, що повторюються, неможливо. Йдеться по сотні тисяч, якщо не про мільйони дерев на мапі, площа кожної з яких, до речі – вражаючі 144 кв. км. Деякі ліси настільки густі, що в них майже постійні сутінки. Деякі прострілюються сонячними променями наскрізь.

Трава та підлісок – окрема історія. Трава тут настільки густа, що деякі неетичні віртуальні мисливці пропонують зменшувати налаштування відображення трави до мінімуму, щоб легше було знайти дрібну дичину – фазанів, качок, лисиць, борсуків тощо. Навіщо тоді взагалі грати?

Щодо підліску, в деяких лісах він настільки густий, що ви бачите у прямому сенсі слова лише на 2-3 метри. Тобто знайти підранка у такому лісі, навіть орієнтуючись на слід крові, майже нереально. Особливо якщо це лисиця, вовк або невелика косуля.

Рівні дуже великі, тому автомобіль (три модифікації), який розробники додали в базову версію гри, вам точно знадобиться. Як тут не згадати, що в theHunter: Call of the Wild квадроцикл (як і намет для тимчасового табору) додали лише в окремих платних DLC по 79 грн кожне.

У світі Way of the Hunter просто приємно жити. Блукати без особливої мети по величезним затишними рівням, слухати цвірінькання птахів, дзижчання комах і колекціонувати скріншоти краєвидів, які тут на диво мальовничі.

Лудонаративний баланс

Так, це гра про полювання, тобто незважаючи на усю затишність та мальовничість світу Way of the Hunter, ви змушені вбивати тварин. Тобто ми маємо тут славнозвісний лудонаративний дисонанс? А ось і ні!

Якщо не бажаєте, можете не стріляти взагалі. Так, без полювання та здобуття трофеїв ви не побачите сюжету гри (так, тут є сюжет, що дуже несподівано для подібних проєктів, про це згодом), але якщо ви бажаєте просто погуляти, то навіщо вам сюжет?

Щодо вбивств. По-перше, це вбивство віртуальних тварин. А по-друге, автори приділяють дуже, дуже багато уваги етичності полювання. Насправді, сюжет основної частини гри майже цілком присвячений саме шляхетному полюванню.

Ну і, крім того, здобутий трофей і нагорода за нього напряму залежать від етичності вбивства. Тобто не варто полювати з потужною рушницею Steyr Carbon CL II під патрон .338 Lapua Mag на лис та борсуків. Це тупо. Так само, як і бити качок та фазанів на землі чи на воді: птахам треба дати піднятися в повітря, так чесніше. Треба обирати зброю відповідно до запланованої здобичі, намагатися вбити звіра з одного пострілу, краще так, щоб він помер на місці, а не страждав. І звісно ж, дуже погано кидати підранків.

Качині історії

Як ми вже казали трохи вище, в Way of the Hunter є сюжет, що дуже незвично для мисливського симулятора. Він не дуже складний, але в цілому цікавий. Головний герой приїжджає у мисливські угіддя свого дідуся і згадує власне дитинство, непрості стосунки свого батька та діда, таємничу загибель матері, тощо. Він знайомиться з сусідами, згадує друзів дитинства, які вже виросли і таке інше. Насправді тут багато завдань не на полювання, а саме на дослідження світу.

Хоч без полювання, звісно ж, не обійдеться. Головний герой, крім іншого, виконує замовлення клієнтів на м’ясо того чи іншого виду, бере участь в неформальних змаганнях тощо.

Що вражає, так це те, наскільки непогано подається сюжет в Way of the Hunter. Усі персонажі, яких ви ніколи не побачите, а лише почуєте, навіть якщо вони будуть буквально в декількох метрах від вас (насправді, це не глюк, а класно зроблена наративна фішка), дуже якісно озвучені. Ба більше, актори навіть непогано та переконливо грають, тож ці перемовини по рації, телефону або через зачинені двері класно передають характери персонажів і допомагають вжитися у світ. І так, тут, звісно, є деякі вайби Firewatch.

Рідні гори

В базовій версії Way of the Hunter – дві великі локації. Nez Perce Valley – умовний Північний Захід США (Орегон, Вашингтон, Айдахо, Вайомінг, Монтана), та Transylvania – умовна Східна Європа. У кожній зоні власні тварини, звісно ж, з деякими перетинами: дикі гуси, вовки та фазани є і там, і там.

І ось за Трансильванію хочеться сказати сусідам-словакам окреме спасибі (на додаток до подяки за зброю, яку Словаччина надає ЗСУ). Тому що це наші Карпати. Так, тут мається на увазі здебільшого румунська та словацька частина Карпат, але словацька дуже і дуже схожа на українські Карпати. Такі самі гори, полонини, схожий набір дерев та звірів. Це наші рідні гори, прогулюватися ними навіть у віртуальному світі Way of the Hunter дуже і дуже приємно.

Доброго ранку, Аляско!

Насправді Way of the Hunter вийшла ще у серпні 2022 р., але тоді ми пропустили цю гру. А саме цей огляд присвячено доповненню Way of the Hunter – Aurora Shores, яке з’явилося наприкінці лютого 2023 р.

Aurora Shores – це Аляска. Суворий і дуже красивий край. Звісно ж, із власними звірями, деревами і цікавинками. Серед доступних трофеїв – аляскинський олень, олень Рузвельта, лісовий бізон, гірські кози, тундрові карибу, ситкинські олені та кадьяцький бурий ведмідь. Також у гру додано два арбалета та приціли до них, нові манки для звірів та мисливське багі.

Крім того, в Aurora Shores власний сюжет і навіть власна героїня – дівчина-лісовий рейнджер. Вона має допомагати туристам, ловити молодь, яка робить дурниці та протидіяти браконьєрам. Дуже непогане і симпатичне DLC. 225 грн за одну мапу трохи забагато, враховуючи, що базова гра вартує лише 499 грн, але можна придбати Season Pass з двома мапами та усілякими дрібничками за 279 грн. Або взагалі Way of the Hunter Elite Edition з усім разом за 685 грн; це найвигідніший варіант.

To snipe

Ми майже нічого не сказали про стрільбу, але чого про неї говорити? Це мисливський симулятор, тобто стрільба тут зроблена на відмінно. У Way of the Hunter реалістична балістика, у якій враховується тип зброї, патрону, вітер і температура. Ба більш, у грі реалістично прораховується падіння енергії кулі в залежності від відстані до цілі й перешкод.

Тобто після того, як ви отримаєте трофей, можна буде подивитися, як енергія кулі падала після проходження через м’які тканини тварини, кістки і таке інше. Дуже наочно. До речі, енергія кулі має відношення до етичності полювання. Кожен тип дичини вимагає спеціальної зброї, щоб полювання вважалося чесним.

У грі представлена ліцензована мисливська зброя від Remington та Steyr Arms. Плюс приціли та амуніція від Bushnell, Federal, Leupold та Primos. Виглядає зброя дуже непогано, стріляє… дуже гучно.

Як на мене, складніше усього полювати з дробовиком на качок, гусей та фазанів. Ну і мисливський арбалет вимагає дуже повільного та обережного «підходу» до здобичі, або полювання із засідки з манком.

Way of the Hunter vs theHunter: Call of the Wild

Завжди є сенс порівнювати гру з прямим конкурентом. Так кого ж ми оберемо: ветерана theHunter: Call of the Wild чи новачка Way of the Hunter?

Переваги theHunter: Call of the Wild – більша кількість мисливських угідь в DLC (2 у грі, 11 в окремих платних DLC), тобто більша кількість різних мап та тварин. Але то в DLC. В базовій версії площа кожної мапи в Way of the Hunter майже втричі більша! Ще один плюс theHunter – більша кількість зброї, включаючи мисливські револьвери та луки, навіть в базовій версії, та можливість її кастомізації.

Переваги Way of the Hunter – величезні мапи, автомобіль в базовій версії, цікавий сюжет, краща графіка, краща балістика зброї і, як на мене це головне, краща поведінка звірів, як кожної окремої особи, так і стада у цілому. Так, в theHunter поведінку тварин, які декілька місяців після релізу просто застрягали в кущах, вже нарешті полагодили, але осад залишився. Ну і в цілому, поведінка звірів в Way of the Hunter виглядає переконливіше.

Тобто прямо зараз ми віддаємо перевагу Way of the Hunter. Це класна гра, яку варто спробувати навіть просто як симулятор ходіння по лісу, вона заспокоює. Будемо спостерігати за розвитком цього проєкту та чекати нових доповнень та нової мапи. З іншого боку, на дослідження усіх закутків тих трьох мап, що вже є у грі, у вас піде чимало часу.

Так, трохи не забув. Мультиплеєр є в обох іграх. База гравців у theHunter: Call of the Wild більше, тому і активних серверів теж більше. Але особливого ажіотажу все одно нема, це здебільшого однокористувацькі ігри.

Вдалого полювання усім!