Секс продає? Stellar Blade зачепила одвічну тему об’єктивізації жіночих персонажів у відеоіграх

Stellar Blade швидко стала одним із найбільш обговорюваних ігрових релізів 2024 року, але зовсім не через свої геймплейні механіки або цікавий сетинг. Замість цього гравці та не гравці активно обговорюють дизайн головної героїні гри Єви, який вийшов навмисно сексуальним і привабливим. Комусь такий підхід сподобався, інші побачили в ньому щось дешеве та провокаційне. У підсумку Stellar Blade стала скандально відомою ще задовго до релізу і це, звісно, піде на користь продажам гри.

Але випадок з Євою та Stellar Blade – далеко неунікальний і точно неєдиний. Питання сексуалізації та об’єктивації жіночих персонажів у відеоіграх вже багато років залишається приводом для палких дискусій, а задовільного для всіх компромісу так і немає. Але чому ж так відбувається?

 

Випадок Stellar Blade

Корейська студія Shift Up анонсувала Stellar Blade ще 2019 року. Тоді гра мала кодову назву Project Eve, а перший тизер не містив нічого, крім пляжного пейзажу, футуристичних дизайнів і дівчини симпатичної зовнішності. Тоді гру планували випустити на PlayStation 4, Xbox One і ПК.

Але з часом плани Shift Up змінилися. У 2021 році на PlayStation Showcase стало відомо, що гра буде ексклюзивом PlayStation 5. А у 2022 році вона отримала свою остаточну назву – Stellar Blade.

Такий розвиток подій примітний сам по собі. Адже якщо подивитися на бібліотеку повноцінних ексклюзивів PlayStation 5, то ви знайдете там лише близько 10 ігор. Причому немає жодних сумнівів, що ті ж Final Fantasy VII Rebirth і Marvel’s Spider-Man 2 одного дня зазирнуть на ПК, як це було з Final Fantasy VII Remake і Marvel’s Spider-Man.

Stellar Blade це гра не від внутрішньої студії Sony, не рімейк і не продовження відомої серії. Повністю оригінальна нова інтелектуальна власність рівня ААА у сучасній ігровій індустрії зустрічається дуже рідко. Так що Stellar Blade привернула увагу ще і цим.

Інтерес викликала і студія-розробник. Shift Up відома насамперед завдяки проєкту Goddess of Victory: Nikke. Технічно це шутер від третьої особи, але акцент у ньому зроблено на гача-механіки та стилістику аніме. Також художники студії не соромляться зображати дівчат досить відверто, що також створює важливий контекст для Stellar Blade.

Stellar Blade стала першою “великою” грою Shift Up для консолей. Від неї потенційно залежить майбутнє студії, яка в разі успіху може далі випускати ігри для PlayStation 5 і не тільки. Провал же означатиме повернення до фокуса на мобільні ігри. Тому відділ Shift Up, що займається розробкою Stellar Blade, намагається зробити все, щоб гра залучила до себе якомога більшу кількість людей.

Зовнішність головної героїні Єви теж можна вважати одним зі способів залучення гравців. Вона зроблена навмисно привабливою і, якщо так можна висловитися, конвенційно гарненькою.

Креативний директор гри Хен Те Кім (Hyung-Tae Kim) не приховує свого підходу до дизайну Єви. Йому подобається бачити в іграх персонажів, які красивіші за нього самого, тому радше прагнутиме до “ідеалу”, ніж до “норми”. Такий підхід до розробки став “у чомусь сміливим”, особливо з огляду на поточні реалії ігрової індустрії.

“Щодо дизайну, ми приділили особливу увагу задній частині персонажа, тому що гравець завжди дивиться на спину персонажа, коли він грає. Це те, що бачать найбільше, тому ми вирішили, що це дуже важливо”, – так геймдиректор окремо прокоментував особливості дизайну Єви.

Такий підхід розділили гравців на різні групи. Хтось щиро насолоджувався дизайном головної героїні, можливо, навіть надто сильно. Інші почали говорити про нереалістичні стандарти краси та черговий випадок об’єктивації жінок. Треті взагалі запропонували спочатку зіграти в гру або хоча б у демо, а не робити висновки заздалегідь.

Щоправда, вихід оглядів Stellar Blade особливо ситуацію не змінив. Гравці так само обговорюють ставлення до Єви, нехай у дещо інших контекстах. Деякі навіть почали говорити, що дизайн головної героїні “занадто звичайний” і непривабливий.

This guy is the expert on female character design 🥴😂😂😂😂 pic.twitter.com/D1ZMC34O3p

— THE RED DRAGON (@TWTHEREDDRAGON) April 24, 2024

 

Ну в мене стався дисонанс. Я в принципі ніколи не дивився на персонажок з точки зору сексуальності. Вони мене не збуджують. Але я вважав, що це не важливо і жінкам видніше, де їх об'єктивують.

Але коли ми помінялись місцями, виявилось що не важливо кого як розділи і наскільки⬇️

— Fella Відьмак Галицький (@GalicianWitcher) March 15, 2024

Я подивилася демо #StellarBlade і це настільки прохідняк. Я навіть додивитися стрім не змогла – мені стало нудно. Дизайн костюма гг складає таке враження, що то дизайнер з #CodeVein. Сексуалізація на максимум, фізика тіла нереалістична. Система світобудови типу #DarkSouls.

— Myla Plays Games (@myla_plays) March 31, 2024

Глянула шматочок проходження демки Stellar Blade, загалом позитивні враження, але поверніть бляха демо в стор 😭 Анімації супер, дизайн ворогів ніби гарний, гг не здається порожньою лялькою (але за це ще рано казати). Парирування до речі виглядає дуже приємно 😌 pic.twitter.com/yJWNrx2WlR

— Wacabi 🇺🇦 Пані Сова 🦉 (@wa_ca_bi) March 12, 2024

“Нереалістичність” головної героїні спростовує той факт, що вона заснована на образі реальної корейської моделі Шин Чже Ен (Shin Jae-eun). За допомогою технологій 3D-сканування її тіло оцифрували та повністю перенесли в гру. Тож пропорції та форми Єви в Stellar Blade цілком відповідають реальному світу.

З іншого боку, корейська індустрія краси розвивається в тісному зв’язку з пластичною хірургією і косметологією. Тобто “справжнє” в моделі може бути далеко не все, що викликає додаткові суперечки.

Stellar Blade вже вийшла, тож оцінити рівень сексуалізації та об’єктивації у грі може кожен охочий, у якого є зайві 2299 гривень. Але навряд чи розмови про образ Єви вщухнуть. До того ж їх можна вести навіть без ознайомлення з грою, чим ігрова спільнота успішно займається вже деякий час.

 

Вічне питання

Єву зі Stellar Blade часто порівнюють з Байонеттою з серії ігор Bayonetta і 2B з Nier: Automata. Ці героїні теж отримали свою частку критики за занадто сексуалізований дизайн.

Багато особливостей характеру Байонетти будуються якраз на її відвертості, що межує з вульгарністю. А в Nier: Automata є внутрішньоігрове досягнення, пов’язане зі спробою зазирнути 2B під спідницю. Тобто гра якоюсь мірою заохочує подібну поведінку.

З іншого боку, Байонетта і 2B – не зовсім люди. Перша належить до стародавнього клану відьом, їй кілька сотень років. Друга – це взагалі людиноподібний андроїд, покликаний звільнити Землю від ворожих роботів для подальшого відродження людства.

Особливості їхнього дизайну дещо розходяться з історіями, в яких вони беруть участь. Nier: Automata так взагалі вважають постмодерністською драмою, в якій немає особливого місця для сексуалізації. Її сценарій зачіпає філософські теми на кшталт самовизначення і природи свідомості.

До чого тоді тут відвертий дизайн 2В, який до того ж заграє з деякими фетишами? Тому що так простіше продавати гру. Продюсер Square Enix Йосуке Сайто спеціально попросив у художників створити образ, який буде цікаво відтворювати через косплей. А косплей допомагає підвищити популярність гри та відкрити її новій аудиторії.

А ось креативний директор Nier: Automata Йоко Таро не приховує, що йому просто подобаються дівчата. Він навіть просив збирати весь косплей 2В і надсилати йому одним архівом, щоб зручно було розглядати.

“Мені подобаються дівчата. Я віддаю перевагу дівчатам, а не брутальним мачо. Це питання смаку, і комусь можуть більше подобатися чоловіки. Просто цього разу в мене був настрій на дівчину”, – так Йоко Таро пояснив своє рішення щодо 2В.

Такий підхід виправдав себе. Nier: Automata вийшла 2017 року, але спадщина 2В жива досі. Косплеї з нею зустрічаються регулярно, різноманітні арти – ще частіше. Героїня також з’являлася в безлічі інших ігор під час колаборацій. Наприклад, за неї можна зіграти в Soul Calibur VI.

Однак Байонетта і 2B – це не просто красиві модельки для задоволення естетичних смаків і потреб гравців. Персонажів вирізняють опрацьовані характери, які з розвитком їхньої історії відчутно змінюються.

Історія 2B загалом присвячена пошукам себе і сенсу життя, коли навколо вирує безглузда війна. А Байонетта зрештою зуміла знайти чоловіка і народити доньку, що навіть викликало обурення в квір-спільноті, для яких відьма була мало не іконою. До слова, Єва зі Stellar Blade відчуває романтичний інтерес до дівчат, що наочно показав комікс-приквел до гри.

Проблема у тому, щоб знайти баланс між привабливим дизайном персонажа і його опрацюванням у всіх інших елементах. Розробники переслідують цю мету вже багато років. Відстежити джерела такого підходу можна мало не до Metroid 1986 року, у фіналі якого виявляється, що весь час ми грали не за суперсолдата або робота, а за дівчину Самус Аран.

Серію Metroid теж часом критикують за дизайн Самус, нехай з’являється на екрані без броні вона не так часто. Що вже казати про Байонетту і 2B, згадка про яких досі з’являється ледь не у всіх суперечках про об’єктивацію і сексуалізацію.

Ви можете помітити, що тут згадуються самі японські ігри. І це правда, що в Японії простіше ставляться до відвертих дизайнів жіночих персонажів. Пов’язати це можна з особливістю місцевих законів, соціальними інститутами і навіть проблемою низької народжуваності серед японців, з якою уряд намагається боротися всіма методами. Звідси, до речі, популярність аніме і манги Spy x Family, яка в розважальному форматі просуває сімейні цінності.

Але не варто думати, що західні студії гидують подібним підходом. Ігрові студії Заходу подарували нам щонайменше: Елізабет з BioShock Infinite, Лару Крофт із серії Tomb Raider, Міранду Лоусон із Mass Effect 2, Кортану із серії Halo, мало не весь ростер жіночих персонажів з Overwatch, Йенніфер із The Witcher 3 Wild Hunt та багато інших привабливих жіночих персонажів.

Утім, останнім часом відвертих героїнь серед продуктів західного геймдеву стало відчутно менше. Уся справа в питаннях репрезентації та шанобливого ставлення до жінок, які стали особливо актуальними на Заході.

 

Важливість репрезентації

Усіх перерахованих вище героїнь об’єднує традиційна привабливість. У них красиве тіло і риси обличчя. Початкова ідея полягала в тому, що відеоігри – це фантазія і спосіб втечі від реальності. Тому дизайни в них намагалися робити максимально химерними, близькими до неможливого ідеалу, якого в реальному житті не досягти.

Частково таку практику можна пов’язати з обмеженням потужності консолей і ПК свого часу. Але розвиток технологій призвів до того, що сьогодні в іграх можна зустріти максимально реалістичну графіку. Це призвело до появи загального тренду на реалізм, разом з яким особливо гостро постало питання репрезентації.

Далеко не всі гравці виглядають так, як персонажі у відеоіграх. Іноді різниця невелика, часом – дуже суттєва. При цьому люди не хочуть відчувати себе “покинутими” або “не такими” через ігрових персонажів. Тому ігрова індустрія намагається враховувати потреби всіх потенційних покупців відеоігор.

Особливо це помітно за сучасними іграми, в яких є редактор персонажів. Розробники намагаються не обмежувати вас у варіантах, щоб ви могли створити когось на власний смак. З цієї ж причини в багатьох іграх зник поділ на “чоловічі” та “жіночі” типажі. Наприклад, у редакторі Elden Ring ви можете створити буквально будь-яку форму обличчя та тіла.

З іншого боку, прописані заздалегідь персонажі часто обмежені конкретними типажами. Дівчата, як головні героїні відеоігор, зустрічаються все ще не так часто. А вже з різноманітністю їхнього зовнішнього вигляду все ще сумніше.

Частково це можна виправдати жанровою спрямованістю конкретних проєктів. Адже логічно, що головний герой або героїня action з постійними переслідуваннями й різноманітними подіями буде у гарній фізичній формі. Однак жанрове розмаїття дає змогу залишатися креативним.

Візьмемо, наприклад, невелику гру Paradise Killer. Це детектив у стилістиці vaporwave, у якому вам потрібно розслідувати вбивство серед ексцентричних персонажів. Головна героїня з пафосним ім’ям Леді Любов Вмирає – детектив. Вона збирає докази та допитує підозрюваних, намагаючись знайти розбіжності у свідченнях.

На цьому будується весь ігровий процес. Він досить медитативний і неспішний. Тому великі форми головної героїні мають максимально автентичний вигляд. Що вже соромитися, ще й дуже привабливий. Робота художників у Paradise Killer у принципі на висоті.

Невеликі проєкти та інді-ігри не соромляться різноманітності в питаннях дизайну героїнь. Celeste взагалі присвячена метафоричному зображенню транспереходу і прийняття себе. Це знаходить відображення в дизайні героїні Медлін.

Серед прикладів гарної реалізації та репрезентації жіночих персонажів можна також згадати: Hades від Supergiant Games, Cave Story від Studio Pixel, Iconoclasts від Konjak, Night In The Woods від Infinite Fall.

Утім, інді-ігри не так сильно залежать від масових настроїв в ігровій спільноті та бажань інвесторів із видавцями. Тому в цій сфері розробники можуть дозволити собі свободу дій.

Але що ж із сучасними західними іграми? Звідки взагалі взялася думка, що лише ігрова індустрія Сходу здатна подарувати нам привабливих жіночих персонажів? Відповідь не дуже очевидна, але пов’язана вона якраз із трендом на реалізм.

Якщо коротко, то розробники західних студій роблять своїх персонажів наближеними до реальності. У реальності різним людям подобаються різні особливості зовнішності. Через це виникають суперечки про те, чи приваблива та, чи інша героїня.

Японські студії, своєю чергою, часто переслідують ідеалізоване уявлення про жінок. Навіть якщо йдеться про сімейні ігри на кшталт Super Mario. Тому героїні в них нагадують більше фантазії, ніж справжніх людей.

Згадайте суперечки щодо зовнішності Елой з Horizon Forbidden West. Комусь вона щиро подобалася, в інших не викликала жодних високих почуттів. Прямо як у реальному житті, коли кожному подобається хтось інший. Те ж саме стосується Еллі з The Last of Us Part II, Мері Джейн з Marvel’s Spider-Man, Фрейї з God of War Ragnarok. Вони привабливі, але по-своєму, без спроби сподобатися всім. Звідси випливають максимально жваві дискусії.

А тепер порівняйте їх з обговореннями 2B, Байонетти та Єви. Ніхто не сумнівається в їхній красі, суть у тому, як саме і з якою метою розробники її реалізували. Це радикально різні підходи, у кожного з яких є свої плюси та мінуси. Однак знайти компроміс між ними – завдання неймовірно важке, майже неможливе.

Адже навіть якщо зобразити життя жінки максимально реалістично, все одно знайдуться люди, яких такий підхід відштовхне. Так сталося з доповненням A Woman’s Lot для Kingdom Come: Deliverance.

Воно показує, як жилося жінкам в епоху Середньовіччя. Спойлер: досить важко. Але гравці сприйняли все занадто радикально, через що дехто почав називати досвід проходження DLC “тортурами” і “кошмаром”.

 

Реальна небезпека

Не варто думати, що питання об’єктивації та сексуалізації жіночих героїнь – це виключно тема для суперечок в інтернеті. Вона не була б настільки актуальною, якби в ній не ховалися реальні небезпеки.

У 2021 році бельгійські вчені провели дослідження, намагаючись виявити зв’язок між відеоіграми та міфами про сексуальне насильство. Для тестування обрали Ultra Street Fighter IV, у якій можна використовувати як відверті купальники для персонажів, так і закриті костюми. У результаті виявилося, що люди, схильні бачити сексуалізованих персонажів у відеоіграх, охочіше схиляються до міфів про сексуальне насильство рівня “жертва сама винна” і “жертва просто бреше заради своєї вигоди”.

“Наші результати показують, що гра у відеоігри, які містять сексуалізованих жіночих персонажів, підвищує рівень звинувачення жертв зґвалтування, коли когнітивні ресурси учасників є низькими. Негативне ставлення до жінок загалом і міф про зґвалтування зокрема є важливою проблемою в нашому суспільстві, і однією з основних причин цього може бути сексуалізований контент відеоігор”, – такого висновку дійшли автори експерименту після його завершення.

Усі люди різні, і ніхто не може гарантувати, що побачене у відеоіграх не залишить відбиток на особистості та свідомості. Тому розробники намагаються згладжувати кути. Наприклад, у Stellar Blade є ростовий костюм плюшевого ведмедя, який повністю приховує тіло Єви та робить його family-friendly.

Але іноді розробники в такому підході починають висміювати гравців. Так сталося з Bayonetta 3, де режим, що прибирає наготу, назвали “Наївний ангел”. Тобто прямо у назві режиму захований докір у бік гравця.

І це в той час, як Steam наповнений секс-іграми практично на будь-яку тематику. Деякі з них досить провокаційні. Наприклад, окремі ігри присвячені “вихованню” рабинь або секс-в’язницям. А якщо заглибитися в інтернет ще сильніше, то можна знайти зовсім жахливі проєкти, присвячені романтизації зґвалтувань.

Звісно, відверто брутальні ігри в Steam та на інші популярні цифрові майданчики не потраплять. Але хтось займається їх розробкою, у них є своя аудиторія, готова витрачати на них гроші. У цих проєктах питання об’єктивації та сексуалізації виведено в абсолют, адже жінки в таких іграх – це буквально об’єкти для сексуальних фантазій, а ніякі не персонажі.

 

Чоловіче питання

Суперечки про об’єктивацію і сексуалізацію у відеоіграх регулярно зводяться до обговорення чоловічого боку цього питання. Нібито чоловіки також піддаються сексуалізації, а ігрові персонажі нав’язують нереалістичні стандарти краси. Тут часто люблять згадувати приклад Mortal Kombat 11, у якому жіночі персонажі зроблені у відносно нейтральній манері, а чоловічі виставляють напоказ накачані біцепси та прес.

Важливо зрозуміти кілька моментів. Такий аргумент найчастіше використовують якраз чоловіки. Вони ніяк не здатні зрозуміти того, що відчувають на собі жінки, нічого не поробиш. А уявлення про красу у чоловіків і жінок сильно розходяться.

Тому в той час, як чоловіки в суперечках наводять як аргумент накачаних бійців з Mortal Kombat 11, багатьом жінкам більше до смаку андрогінна зовнішність Астаріона з Baldur’s Gate III або недоглянутий, пошарпаного вигляду Алан Вейк із серії ігор про нього самого. Жіночі персонажі звертаються до найрізноманітніших смаків аудиторії, те ж саме роблять і чоловічі.

До того ж завжди потрібно пам’ятати, що роль жінки часто стигматизується в суспільстві. Навіть у 2024 році відеогра з дівчиною в головній ролі все ще сприймається як значуща подія. А вже більш старша жінка як протагоністка, так і зовсім здається чимось дивним.

Усередині ігрової індустрії ситуація ще гірша. Ще кілька років тому сексизм, сексуальні домагання і токсичне ставлення до жінок були нормою в найбільших ігрових студіях рівня Blizzard та Ubisoft. Звідси головні герої чоловічої статі майже у всіх відомих проєктах і загальний акцент саме на чоловічих проблемах, чоловічому сприйнятті світу.

Студія Shift Up, відповідальна за Stella Blade, теж не зуміла уникнути подібних звинувачень. У 2022 році одна з колишніх співробітниць студії звинуватила керівництво у харрасменті та видаленні її робіт через те, що вона відкрито підтримала феміністський рух. У Південній Кореї ця тема також все ще покрита стигмою.

Саме чоловіки керують більшою частиною ігрових студій. Тому говорити про “зворотну сексуалізацію та об’єктивацію” в такому контексті дещо некоректно.

 

Фетишизація

Інша річ, що сексуальні бажання пов’язані майже з усіма сферами нашого життя. Через це знайти сексуальний підтекст, або створити свій з нуля – може будь-яка людина. У контексті відеоігор це пов’язано майже з усіма персонажами.

Згадайте, який ажіотаж стояв навколо образу Леді Дімітреску з Resident Evil Village. Це при тому, що за фактом Capcom створила монстра-вампіра, який у підсумку мутує в щось зовсім невимовне. Однак ігровому ком’юніті настільки сподобався образ Дімітреску, що арти та косплеї за нею з’являються досі.

Але приклад Леді Дімітреску – ще відносно нормальний, адже її “стандартна” форма нагадує людину. Однак інтернет примудрився знайти сексуальний потяг навіть до покемонів. До того ж ще й який: на сайті Rule34, який присвячений порноартам із найрізноманітнішої тематики, ви знайдете понад 580 тисяч NSFW-робот за серією Pokémon. Порно є навіть по песику Ізабель з Animal Crossing.

Звідси виникає закономірне питання. Можливо, сексуалізація та об’єктивація зароджуються якраз в очах і свідомості гравців, а не під час розробки гри? Адже перетворити на об’єкт обожнювання можна що завгодно.

Утім, розробники активно тиснуть і на цю частину людського життя. Наприклад, Хідео Кодзіма для Metal Gear Solid V: The Phantom Pain зробив повну цифрову копію акторки Стефані Джустен. Зокрема він відсканував її ступні. У результаті в гру потрапила сцена, де Кваєт, героїня Джустен, виставляє напоказ свої ступні, а гравець може роздивитися їх у всіх подробицях. Така собі розвага для футфетишистів.

 

Проблема об’єктивації та сексуалізації у відеоіграх навряд чи кудись подінеться. Факт у тому, що вона перетворилася на ще один спосіб підвищити продажі та активізувати обговорення навколо нового релізу. Навіть якщо основа такого методу може здатися комусь не зовсім етичною.

А як ви ставитеся до питання об’єктивації та сексуалізації в іграх? Чи є у вас якісь приклади вдалого або не дуже ставлення до цієї теми? Приєднуйтесь до обговорення в коментарях, нам цікаво послухати вашу думку щодо цієї безперечно гарячої проблеми.