Борошна вибору: Досвід використання миші Logitech G502 X Plus

Для мене умови користування домашнім ноутбуком, чи виконання робочих процесів за комп’ютером в офісі — завжди повинні бути комфортними саме завдяки гарно підібраним клавіатурі та миші. Я собі ретельно підбираю периферію на довгі роки та вважаю цей процес вартим витраченого часу. Цей огляд став можливим через пошук заміни старої помічниці, яку я упродовж майже 10 років ремонтував, змащував та наводив красу – Logitech G700.

Технічні характеристики

• Пробіг: приблизно 10 років
• Живлення: акумулятор типу AA
• Підключення: бездротовий модуль \ фірмовий USB кабель
• Вага: 150 грамів

Техобслуговування

• періодична заміна AA акумулятора
• заміна глайдів
• заміна свічів на японські Omron
• оновлення зовнішнього вигляду

За час користування я оцінив функцію зберігання профілів у внутрішню пам’ять, що допомагає не лізти кожного разу в налаштування чутливості при підключенні до різних пристроїв. Вага та розміри також мені прийшли до душі. А фірмове коліщатко з двома режимами прокрутки, то взагалі реальний винахід. Багато часу було вкладено у її технічне обслуговування, ще й в планах була подальша модернізація. Я обмірковував заміну роз’єму microUSB на USB-C та заміну акумулятора на літієвий. Але для цього потрібна заміна модуля заряджання, для якого майже нема місця. Тому я почав схилятися до пошуку гідного наступника.

За ці роки я передивився та перемацав багато альтернатив від різних фірм. Деякі мені приносили на ремонт, деякі я сам купував знайомим та тестував придбання. В руках побували моделі з різних цінових діапазонів, та всі мали якісь негаразди. Якісь були просто замалі та дуже легкі. Були такі, що в руці не лежать. Але, майже усіх об’єднує одна річ, це економія. Байдуже, що ви маєте мишку за багато грошей — перемикачі можуть збоїти вже через пів року. Також коліщатко притерпіло змін, якщо раніше воно мало оптичні датчики, то зараз майже скрізь використовують енкодери з механічними контактами (які також може знадобитись розбирати та очищати). Мені, звісно, дуже подобається ідея деяких виробників робити свічі знімними на панельках. Ця турбота про шанувальників кастомізації дуже зворушлива! Але, щось мені здається, що таким чином розв’язують саме проблему ремонту.

Інтриги не сталося, тож так, я обрав Logitech G502 X Plus. У Logitech є функція Hyperfast (це коли скрол можна перемикнути у режим вільного обертання). Та й перемикачі з оптичними датчиками мене підкупили. Підзарядка з USB-C (замість micro USB) та літієвий акумулятор, то вже буденність, але мені сподобалась ідея з додатковими контактами (про що буде потім).

У цьому корпусі є три моделі мишок, різницю між якими я занотував для себе.

Та не будемо зволікати, перейдемо до огляду.

Коробка має преміальний вигляд. Ззовні нанесена уся потрібна та непотрібна інформація, ще й різними мовами. Окрім мишки маємо USB радіомодуль, заглушку для однієї з кнопок, інструкцію, USB кабель та USB перехідник. Інші (не)матеріальні додатки такі:

• технологія LIGHTSPEED, яка дозволяє зменшити затримки при бездротовому під’єднанні. Швидкість реакції при цьому підключенні вимірюється в одиницях мілісекунд, що не відрізняється від дротового підключення.
• перемикачі LIGHTFORCE, в яких механічний контакт замінили на перекривання світлового потоку. Своєю чергою це допоможе перемикачам бути майже вічними.
• сенсор HERO 25K, який налаштовується в межах 100 – 25600 DPI та працює при прискоренні до 40G.
• кнопка DPI-Shift для швидкого перемикання чутливості сенсора.
• коліщатко з технологією HYPERFAST може працювати як інші, або вільно обертатись від інерції.
• технологія LIGHTSYNC — в мишці є низка різнобарвних світлодіодів. Вони мерехтять.
• технологія Powerplay (опція), про яку я розповім згодом.

Миша не така й важка, як на мене. Вона важить 106 грамів це середня вага на сьогодні. Маленька мишка для прикладу.

Індикація режимів та заряду акумулятора відбувається через зміну кольору світлодіода, який знаходиться між лівою та правою клавішами. Він є в усій лінійці G502X, але в моєму випадку колір режиму дублюється ще й світлодіодами (навіть якщо інші ефекти вимкнені в налаштуваннях).

Рівень заряду на самій мишці не можна подивитись за бажанням. Тільки при виході маніпулятора зі сну індикатор може на декілька секунд загорітися зеленим. При 20% заряду — червоним. А при 14% та нижче він буде блимати постійно. Ця індикація не така й очевидна для сприйняття, як я звик на G700. Для прикладу:

На G700 номер активного профілю, DPI та рівень заряду завжди можна подивитись на індикаторі, який відображає п’ять рівнів. Це значно інформативніше, ніж запам’ятовувати, що означає той чи інший колір, який ще й не можна змінити за своїм бажанням.

Майже вся поверхня матова, вона приховує бруд та відбитки пальців. Глянсове покриття мають лише деякі клавіші та невелика частина корпусу. Рифлена поверхня з обох боків відчувається достатньо твердою та чіпкою водночас. Я навіть не зразу зрозумів, що то є гума, а не пластик. Усе підігнано дуже ретельно, перехід від гумової поверхні на пластикову можна побачити лише на білій миші (є такий варіант).

Перемикачі натискаються дуже впевнено, з тактильним відгуком. В інтернеті є скарги, що два основні  перемикачі дуже гучні, що дивно. Різниця є, але не така й велика. Наприклад, в дешевої Logitech M170 клацання не таке дзвінке, більш в’язке. Стара G700 з японськими Omron D2F-01F звучить більш відточено. Нова G702X Plus звучить дзвінко, але гучність усіх мишок майже на одному рівні.

У дротовому режимі з комплектним кабелем працювати доволі приємно (комфортніший за такий у старої G700). З першого погляду зрозуміло, що його робили не лише для заряджання. Кабель завдовжки 1.9 метрів тонкий на вигляд та дуже гнучкий. Якщо з ним щось станеться, або десь забудете, то завжди можна знайти заміну. Роз’єм USB-C у гризуна без усіляких специфічних пазів та направляючих. Не усі кабелі зможуть влізти у вузький профіль біля гнізда, але з десяти різних в мене підійшла половина з них.

У бездротовому режимі своєю поведінкою миша майже не відрізняється від дротового. Радіомодуль LIGHTSPEED працює без проблем до п’яти метрів (більші дистанції не перевіряв). Разів п’ять були зриви курсора, але періодичність через рівні проміжки часу мені здалася підозрілою, тому я почав коситися на Wi-Fi точку доступу в кутку біля мене. Усе пройшло, коли радіомодуль почав працювати трохи далі від вайфаю. Ще й у мануалі знайшлося саме таке попередження: якщо радіомодуль буде знаходитись біля Wi-Fi роутера — розробник пропонує скористатись комплектним перехідником USB-C > USB-A для підключення модуля ближче до мишки.

Сенсор HERO дуже сподобався! Нова миша відчувається як і стара, але більш природною та керованою. Можливо, зміни у сприйнятті через звикання до більшої ваги та сильно зміщеного від центру сенсора на старій мишці. В G700 теж гарна чутливість та невибагливість до типу поверхні, але розробники з новим сенсором пішли далі. А саме, тільки згодом, вже після початку використання (коли почав фотографувати), довідався про наявність плівки.

Щодо клавіші DPI-Shift, гарна ідея зробити клавішу знімною. Її можна перевертати так, щоб мати можливість зміщувати для більш зручного натискання. Ідея змінювати швидкість у потрібний час може й корисна, але мені не потрібна. Ще й з моєю рукою клавіша заважає тримати, тому я її закрив заглушкою, а саму функцію можна перепризначити на іншу клавішу при необхідності.

Автономність

Індикація на гризуні, як я вже казав, не дуже інформативна, а от у додатку процент заряду та розрахунок автономності доволі точні. От тільки треба почекати деякий час після зарядки. Спочатку я дивувався зростанню заряду з 10% до 52% за якихось 10 хвилин, але через десяток секунд значення приходило до норми (знизилось до 20%). Швидкість заряджання не дуже велика як на сьогодні, але комфортна. Я перевірив, що з повністю розрядженого стану за 10 хвилин можна дійти до 10% заряду, щоб потім працювати цілих дві доби (це без RGB ефектів). Тобто, можна рахувати кожні 10% заряду як 12-14 годин роботи. Відповідно 100% дорівнюватимуть 137 годинам роботи. До речі, помітив кумедну поведінку — якщо розрядити акумулятор менш як 10%, тоді режим енергоощадження взагалі вимикає кольорові спалахи перемикання режимів … але ефектів це аж ніяк не стосується, тому навіть останні миті будуть різнобарвними!

Заряджати можна не тільки через USB-C кабель. Можна заряджати ще й через металеві магнітні контакти під мишею. Компанія Logitech називає цей варіант заряджання — Powerplay, та бачить це так: замість кришечки під мишкою вставляється модуль безпровідної зарядки, а супутній килимок постійно передає гризуну заряд бадьорості.

Офіційний ґаджет для підтримки технології, це килимок Logitech Powerplay Wireless Charging System. Таке рішення саме для мене, хоча мені не сподобалась ціна. З неофіційних рішень можна знайти підставки з двома контактами. Це коли мишу можна поставити на циліндричний стенд, який дістає контактів мишки. Щось типу такого:

Я вирішив протестувати перехідний варіант. Придбав кришечку-приймач Powerplay окремо, а як передавач мені згодився стандартний зарядний пристрій (такий, що підтримує передачу енергії до 5W по стандарту Qi).

Протестувавши такий симбіоз я прийшов до висновку, що в домашніх умовах зробити щось подібне до фірмового килимка буде дуже складно. В тому килимку, мабуть, багато котушок по всій поверхні, а контролер перемикає їх доки якась не почне передавати енергію до мишки. Індуктивний приймач настільки малий, що для початку заряджання потребує центрування котушки передавача. Зміщення призводить до падіння ефективності та сильного нагріву плати передавача. Ну хоч приймач під мишкою ніяк не нагрівається при таких маніпуляціях. Тому я вирішив зробити зарядний пристрій під контури G502x, де передавач буде саме під приймачем.

Вийшло щось таке. На жаль, індикація заряду в гризуні в такому режимі не працює, тому бортики докстанції були зроблені прозорими для індикації цього процесу силами зарядного.

Таким чином до мишки поступає 0.25 W (5.0 V \ 50 mA). Це не багато, а от для підзарядки на ніч буде в самий раз. Передавач при цьому споживає приблизно 2.5 W (5.0 V \ 300-600 mA), тобто достатньо будь-якого USB в комп’ютері. Бонусом вона тепер вміє заряджатись від смартфона. Це може комусь знадобитись у відрядженні, наприклад.

Акумулятор в мишці має такі параметри: Li-ion, 3.7V, 500 mAh, 1.85 Wh. Нуль відсотків заряду рахується при 3.61 V (але мишка ще працює до 3.58 V). Заряджання завершується при досягнені 4.2 V. І це значить, що акумулятор стандартний та точно не буде проблем знайти щось подібне, навіть приблизного розміру, бо місця вистачає.

Якщо підзаряджати кабелем, тоді гризун отримає 2.3 W (5.0 V \ 466 mA) та процес йде значно жвавіше. Я відстежив час заряджання, та за півтори години було передано 2260 mWh енергії. Тобто, для акумулятора на 3.7 V це десь 610 mAh (мишка була вимкнена) що дуже гарний результат.

Програмне забезпечення

Офіційна програма для керування мишкою, Logitech G HUB, підтримує такі ОС: Windows 11, Windows 10, macOS 13, macOS 12, macOS 11. Але й під Windows 8, Windows 7 та macOS 10 ще можна завантажити стару версію 2021 року. На момент тестування використовувалась версія G HUB v2023.9.473951, в якій поки що нема української мови.

Десь два роки тому компанія Logitech почала переводити усі свої продукти з Logitech Gaming Software до Logitech G HUB, при першому запуску якої можна перенести налаштування з застарілої версії. Мені новий G HUB сподобався своєю лаконічністю. Можна створювати багато профілів, після чого їх можна розмножувати (щось типу субпрофілів). Під кожним профілем можна повністю налаштувати мишку (кольори, біндинги клавіш, чутливість сенсора). Кожному профілю можна присвоїти навіть виконання LUA скриптів.

Через тиждень після поглибленого вивчення, почали вилазити помітні проблеми. Потрібні налаштування розсіяні по програмі та деякі позначки можуть виявитись кнопками. Якісь дії приймаються без підтвердження, а якісь тільки після натискання Enter. Ще профіль неможливо створити просто так, без прив’язки до якоїсь програми на комп’ютері. А от що мене здивувало найбільше, так це неможливість зберегти деякі налаштування в пам’яті мишки.

Можна лише увімкнути On-board Memory Mode та сподіватись, що активні налаштування якось збереглись в якомусь onboard профілі. Хоч програма прямо каже “деякі функції не зберігаються у цьому режимі”, але ж які саме?! У цьому автономному режимі програма демонструє лише параметри мишки, такі як заряд та вибраний один з п’яти профілів. В інтернеті вже другий рік поспіль є як багато поганих висловлювань у бік розробників, так і здивування тих, в кого зберігаються налаштування повною мірою (навіть кольорові ефекти). Ці обговорення нічого мені не дали, окрім посилання на ще одну програму – Onboard Memory Manager.

Саме Onboard Memory Manager (версія 2.0.1639) і є тією зниклою частиною, якої мені бракує в G HUB, при цьому сам G Hub нічого про неї не знає та ніяк не співпрацює. Та й ця нова програма не встановлюється взагалі. Тобто, ви повинні самостійно кудись покласти файл застосунку та зробити посилання на робочому столі. Ще й автоматична перевірка оновлень відсутня.

Перше, що я зробив завдяки цій програмі, це вилікував поведінку мишки, що мене дратувала. Виглядало це так — після вимикання комп’ютера на ній вмикається якийсь ефект та демонструється близько десяти хвилин. Зараз, у режимі On-board Memory Mode мишка не вигадує після втрати зв’язку з G HUB. А от що програма не вміє, так це експортувати налаштовані профілі у вигляді файлу. Я вже натрапляв на таке, що G HUB якось перезаписує чи скидає налаштування в мишці. Тоді Onboard Memory Manager розводить руками та демонструє мені дефолтні налаштування. В моєму випадку допомогло викинути G HUB з автозавантаження.
Ще раз хотів сказати пару слів щодо здібностей програми.

Програма працює, налаштування налаштовуються. Але саме інтерфейс та логіка були розроблені як то кажуть — програмістами для програмістів. Лише треба підлаштуватись під цю логіку для розуміння поведінки налаштованих профілів. І деякий прогрес в мене вже є. При першому запуску G Hub самостійно створює профілі згідно знайдених програм та ігор. Ці профілі будуть автоматично перемикатися відповідно активному вікну. Але першим є доволі хитрий профіль “Desktop”, перемикання з програми на нього виконується постійно, як тільки курсор миші переходить межу між програмою та робочим столом. Тому я вимкнув створені профілі, а субпрофіль Default в профілі Desktop я зробив Persistent ось так:

Також підвищити передбачуваність поведінки вам допоможуть такі собі “замочки” в налаштуваннях. В різних розділах вони допомагають зафіксувати налаштування від раптових змін, що збереже нерви при подальшому вивченні програми.

Загадковий внутрішній світ

Розбираємо мишку та дивимось чи все поклали згідно з переліком.

Саме цю мишку розбирати дуже приємно, все зроблено якісно та продумано. Деталі підігнані, а дроти не заважають. Але, ці гвинтики! Їх там не менше 30 штук і треба запам’ятати у якій послідовності потім закрутити, ще й деякі потрібно направляти пінцетом.

Нижня плата використовується лише для сенсора. А сам сенсор зроблений у вигляді окремого модуля, зі своєю оптикою та підсвіткою.

На корпусі знайшов підпружинені стопори для утримання двох «пелюсток» основних клавіш мишки. Не часто зустрінеш подібні тонкощі проєктування маніпуляторів.

Верхня плата являє собою складний каркас, де під різними кутами розміщені світлодіоди, та плати з перемикачами (я нарахував одинадцять). Усі основні перемикачі фірмові “омронівські”, з тактильним відгуком.

Поки ми всередині, можна подивитись на нутрощі оптичних перемикачів.

Механізм коліщатка майже не змінився від подібного в G700, але значно поменшало пластику. Все вказує на кропітку роботу над зменшенням ваги.

Що я отримав

Мишка мені сподобалась дуже якісною збіркою та ергономічним корпусом. До зменшеної ваги та низької посадки я вже починаю звикати. Усі клавіші розташовано “під рукою”. Може статись, що кнопка DPI-Shift буде заважати великому пальцю, бо собі я її закрив заглушкою. Коліщатко не тільки якісно зроблене, але й дуже інформативне. Наприклад, при перегляді альбому зміна фотографії відбувається саме у момент тактильного відгуку при його обертанні, а це майже “забуті технології”.

Автономність, як я й хотів, значно підвищилася. З імпровізованою докстанцією заряджання йде з мінімальними маніпуляціями. Вихід мишки зі сну тепер миттєвий, бо стара потребувала близько секунди та це дратувало. Але, за швидку реакцію треба відплатити тим, що USB радіомодуль має бути розміщений у безпосередній близькості до миші.

Індикатор режимів мене не вразив, хоч і не так часто й потрібен. Освітлення вимкнув, під моєю рукою його майже не видно. Але точно комусь будуть до вподоби усі ці варіанти блимання та спецефекти на подобу «як на моніторі» чи «візуалізація аудіо».

Зі зберіганням налаштувань у пам’яті мишки я розібрався та використовую G Hub тільки для увімкнення on-board memory mode. Вже схиляюсь до думки, що можна було брати G502 X LIGHTSPEED, яка така сама, але без світлодіодів. Та хвилююся, що ж буде з гумовим покриттям через десять років? Маю надію, що на сайті розробника з’явиться щось в розділі «запасні частини».