The Invincible: «Непереможний» як спойлер

«Класична наукова фантастика вже нікому не цікава», – казали вони. «Sci-fi ігри погано продаються», – казали вони. Але ось вам, на дворі 2023 р. і ми маємо Farlanders, Deliver Us Mars, Terraformers, звісно ж Starfield і ось, нарешті, одна з найочікуваніших, як на мене, ігор 2023 р. – The Invincible від Starward Industries та 11 bit studios. Що це, як не справжній ренесанс хардкорної наукової фантастики?! Принаймні в іграх. Що ж, The Invincible вийшов, подивимося чи вдалося польським розробникам передати дух та стилістику роману свого великого земляка? Поїхали, спробуємо розповісти про гру без спойлерів.

Spoiler Alert

Так, так, ми обіцяли розповісти про The Invincible без спойлерів і ми спробуємо виконати свою обіцянку. Але тут є одна ДУЖЕ велика проблема. 300 сторінок спойлерів до гри були надруковані ще у 1963-64 році у 70 номерах польського видання Gazeta Bialostocka. У 1964 р. роман Niezwyciężony, тобто «Непереможний», вийшов окремою книгою, і того ж року його почали активно перекладати, у тому числі російською та українською. Тож, усі шанувальники наукової фантастики добре знають, що саме відбувається на планеті Регіс III, чому саме відбувається і хто в цьому винен.

Ні, гра The Invincible не переказує роман Лема слово у слово, ба більше… [censored] Просто події гри відбуваються на тій самій планеті, приблизно у той самий час. Тож головна загадка Регіс III, яка власне найбільше за все й хвилює персонажів гри, не буде загадкою для гравців, знайомих з першоджерелом. І це власне трохи псує усю інтригу та детективно-дослідницьку частину історії.

Тож, The Invincible – це той самий рідкісний випадок, коли ми ДУЖЕ не радимо читати роман-першоджерело перед грою. Але, якщо ви, як і автор цієї рецензії, все ж таки знайомі з «Непереможним»… просто отримуйте задоволення від такої якісної «екранізації» відомого твору.

Жіночий погляд

Зараз це виглядає дуже дивно, але в оригінальному романі Лема, як майже в усіх інших sci-fi романах того часу, майже немає жінок. Космос досліджують та освоюють виключно суворі та не дуже балакучі чоловіки. А жінки виступають хіба що у ролі Damsel in distress, привабливих космічних принцес, яких треба рятувати з мацаків чергових жукооких інопланетних чудовиськ або божевільних роботів. 1964 р., що поробиш.

Може саме тому для того, щоб дати інший погляд на події «Непереможного», автори гри обрали головною героїнею саме жінку – біолога Ясну. У The Invincible є ще одна жінка, але вона з’являється у цій історії лише декілька разів і, до речі, автори навіть дають пояснення такій гендерній нерівності.

Ясна приходить у себе вже на Регіс III. Вона не розуміє як опинилася тут і що взагалі відбувається. Амнезія – поширений прийом, який використовувався розробниками ігор настільки часто, що вже давно вважається ознакою слабкості наративного дизайну. Але не цього разу. Тут амнезія це не бажання розробників облегшити собі життя, а цілком пояснена та важлива для сюжету річ.

Ясна має з’ясувати що вона робить на Регіс III, що сталося з її товаришами й власне де той самий «Непереможний». Рятувати її не треба, вона сама намагається врятувати інших астронавтів, які потрапили у халепу.

Art of The Invincible

Для ігроізації фантастичного роману 1964 року розробники зі Starward Industries обрали стилістику фантастичних коміксів, фільмів та картин того часу, те, що називають зараз ретрофутуризмом. Це досить популярний у сучасних розробників візуальний стиль, але те, що зробили Starward, заслуговує на найвищу відзнаку.

Їм вдалося оживити ілюстрації з фантастичних книжок, які ми читали в дитинстві. Таке враження, що чорно-білі картинки зі сторінок «Непереможного», «Магелланової хмари», «Повернення з зірок», «Розповідей про пілота Піркса» та інших класичних фантастичних творів того часу стали кольоровими та ожили.

Ба більше, ви самі потрапили в середину цих малюнків і зараз можете вивчати їх, роздивляючись чудернацьку машинерію: величезні космічні кораблі; титанічні крани; схожі на великих жуків транспортери та випромінювачі захисного поля; зібрані зі стандартних блоків польові бази; людино- та нелюдиноподібних роботів, що допомагають астронавтам. Величезні комп’ютери на електронних лампах; блоки пам’яті на магнітних стрічках; колосальні пульти з купою тумблерів, перемикачів та кнопок; телемонітори та слайди як пристрої відображення інформації.

Деякою технікою вам навіть доведеться керувати. З деякою взаємодіяти. І все це зроблено з такою любов’ю до цих ретро-механізмів та такою увагою до дрібних деталей, що це дивує та тішить. Гарна робота Starward Industries, від того як виглядає The Invincible отримуєш справжнє задоволення.

Так, системні вимоги у The Invincible чималі, але радує що у релізній версії вже не залишилось заїкань, які можна було побачити в перших демо-версіях гри. Єдина вада, яку я зустрів під час проходження – ривкове переміщення героїні в деяких вузьких місцях, та телепортація транспортера після важливих сюжетних діалогів.

Як заповів пан Лем

Але важливіше за зовнішній вигляд, відповідність The Invincible духу та букві роману Станіслава Лема. І тут треба сказати, що розробники дуже трепетно та дбайливо поставилися до спадщини письменника.

The Invincible сприймається як ще одна складова роману. Вона розказана тими самими словами, з тими самими акцентами, у тій самій стилістиці. Вона гарно написана. Чорт забирай, тексти тут приємно читати, а діалоги слухати. І до речі, гра гарно перекладена українською, цього разу, на відміну від деяких останніх релізів, і справді перекладачками-українками.

Це справжня наукова фантастика 1960-х років за духом та стилем. Можливо The Invincible – це найкраща «жорстка» наукова фантастика, яку ви коли-небудь бачили в іграх. Пан Станіслав був би задоволений.

Історія Ясни

За геймплеєм The Invincible – це інтерактивна історія. Тут є деякі елементи адвентюри, тобто часом вам треба буде відшукати якісь предмети або виконати деякі дії, щоб просунутися далі, але здебільшого це саме симулятор ходіння або їзди на всюдиході. Ясна переміщується з локації у локацію, шукає членів екіпажу, наукові дані, роботів тощо, отримує нову частку інформації про те, що відбувалося з нею або з іншими дослідниками раніше і рушає далі.

Це не зовсім лінійна історія, тому що героїня може по різному реагувати на події, обираючи ті чи інші варіанти діалогу або власних дій. Усе, що відбувається з Ясною, викладається у вигляді коміксу, який можна подивитися з головного меню. Він теж зроблений у стилістиці фантастичних коміксів 1950-60-х років та заслуговує на увагу.

У The Invincible навіть декілька різних закінчень, які залежать від дій Ясни у тих чи інших епізодах, хоча особисто я помітив лише розвилку наприкінці гри. Плюс декілька закінчень в умовного гарного фіналу, коли Ясна може залишитися на кораблі або рушити на додаткові дослідження. Я обрав останній варіант, але те, що я побачив, здивувало, бо на мою думку, це суперечить усьому, що ми дізналися про події на Регіс III раніше.

Що далі?

Попри декілька варіантів закінчення, я напевне не буду перепроходити гру. Це закінчена історія на один раз. Тут 7-9 годин геймплею, але на фоні нескінченних ігор-пісочниць та ігор-сервісів це скоріше на краще.

Чи хочу я побачити продовження? Скажімо, The Invincible 2? Скоріше ні, чим так. Я хочу побачити більше ігор від Starward Industries і більше науково-фантастичних ігор взагалі. Справді науково-фантастичних – про дослідження космосу, про вивчення планет та пошук незвіданого. Сподіваюсь, що успіх The Invincible допоможе цьому статися.

Але для цього розробників слід підтримати гривнею. Судячи зі сторінки гри в Xbox Store вартість The Invincible для України – 760 грн. Це справедлива ціна.

Чорт забирай, я навіть трохи заздрю тим, у кого ця подорож ще попереду. Особливо, якщо вони не читали оригінальний роман. Прочитайте його після проходження, тому що… [censored]