Deliver Us Mars – право вибору

Як ви знаєте, я лише нещодавно пройшов Deliver Us The Moon і залишився задоволений грою. Це дійсно непогана наукова фантастика з соціальним підґрунтям. Тому виходу продовження, Deliver Us Mars, я чекав з інтересом. Що ж, це така сама чиста наукова фантастика, і я знову ж таки отримав задоволення від сюжету та антуражу гри, але… в мене є багато запитань до розробників. Що ж не так з Deliver Us Mars?

Знайомі обличчя

Події Deliver Us Mars відбуваються через 10 років після закінчення Deliver Us The Moon, хоч пролог майже співпадає з закінченням попередньої гри, і ви навіть побачите деякі з подій першої частини з іншого ракурсу. Та і більша частина героїв перекочувала в Deliver Us Mars з першої гри.

Тут є та сама Сара Бейкер, по слідах якої ви йдете протягом усієї Deliver Us The Moon. Є Айзек Йохансон, який відіграв важливу роль у подіях на Місяці. Є Клер Йохансон, Марія Гонсалес, Вільям МакАртур і Роза Лаверде. І так, це дійсно означає, що ви знайдете тих самих Outward, що залишили Землю напризволяще у першій частині.

Але грати ви будете за наймолодшу з Йохансонів, за Кеті, яка була ще дівчинкою під час подій на Місяці і яка насправді й була на Місяці. Зараз Кеті вже молода дівчина, яка дуже сумує за батьком і намагається зрозуміти, що спонукало його скоїти те, що він скоїв на Місяці.

І, до речі, мені здалось, що тут в авторів деякий часовий глюк. Тому що якщо Кеті бачила прибуття Клер на Місяць, то між подіями ігор взагалі нема ніякого проміжку, хоч начебто у Deliver Us The Moon головний герой (тут теж щось не чисто, тому що це просто не може бути Рольф) висаджується на Місяць через п’ять років після блекауту. Незрозуміло.

Ми йдемо далі

Як би то не було, місія Fortuna та відновлення енергопостачання з Місяця не допомогли людству. Через десять років умови на планеті стають ще гірше, і після того, як WSA (Worldwide Space Agency) отримує загадковий сигнал з Марса, агентство вирішує відправити на Червону планету нову місію, мета якої – повернути на Землю вкрадені Ковчеги, начебто три, нехай і великі та надсучасні кораблі зможуть врятувати цілу планету.

Кого ж відправити на Марс? Звісно ж, Сару Бейкер, яка провела п’ять років у кріосні й досі страждає від ПТСР; звісно ж, Клер Йохансон; ще одного персонажа, ім’я якого ви відразу забудете, та ще майже підлітка Кеті Йохансон, яка не дуже вміє виконувати накази, а крім того, хоче потрапити на Марс з власних міркувань.

Це просто фантастика

Як і у Deliver Us The Moon, все, що стосується фантастичних технологій, космічних апаратів, станцій, взагалі усіх механізмів, зроблено в Deliver Us Mars просто шикарно. Виходити у відкритий космос для ремонту двигуна, проводити тривалі передстартові процедури, здійснювати стиковку з орбітальною станцією, пересуватися поверхнею Марса дуже круто. Відразу видно, що автори з любов’ю ставляться до космічної тематики.

У цій частині гри трохи більше фантастичних елементів, які колоністи створили на Марсі, але загалом це все та ж сама чиста наукова фантастика, ніяких монстрів, інопланетян, бунтівних ШІ тощо тут нема.

Вибір, який ми робимо

З іншого боку, увесь фантастичний антураж Deliver Us Mars – це лише декорації для того, щоб поговорити про людство та окремих людей. Про те, куди приводять добрі наміри. Про те, чому вибір між благом більшості й благом одного не такий простий, як здається. А ще про те, що люди не змінюються, не вміють робити висновки з власних помилок та не вміють передбачати наслідки своїх дій.

Насправді історія, що розповідають автори Deliver Us Mars – це майже та сама історія, яку Кен Левін розповідав нам протягом трьох частин BioShock. Будь-які спроби побудувати ідеальне суспільство обраних закінчуються крахом та великою кров’ю. В Deliver Us Mars навіть є частина про відносини батька та доньки, як і в BioShock Infinite (а насправді й у BioShock 2), але тут головна роль не у батька Айзека Йохансона, а у його молодшої доньки, яка наостанок розуміє, який вибір треба зробити.

Жахи далекого космосу

Deliver Us Mars зроблена на рушії Unreal Engine, але я не можу сказати, що автори використовують його потужність на усі 100%. Гра виглядає непогано, але не більш того… і це відноситься лише до техніки та марсіанських ландшафтів (на Землі все трохи гірше). Але як тільки справа стосується людей… Deliver Us Mars перетворюється в справжній горор.

У попередній грі, Deliver Us The Moon, автори навмисно не демонстрували гравцю людей. Усі на Місяці носили скафандри, голограми були геть не детальні, тобто облич персонажів ми й не бачили. І слава богу! Тому що в Deliver Us Mars автори вирішили показати людей… і попали прямісінько в центр «моторошної долини».

Обличчя героїв Deliver Us Mars виглядають настільки неприродньо, що на початку будь-якої катсцени виникає нестерпне бажання заплющити очі. Неприродна анімація, витріщені очі, геть слабке освітлення… І якщо Кеті Йохансен в окремих сценах (наприклад, після знаходження ровера) виглядає більш-менш пристойно, то з іншими персонажами справжня біда.

З загальною анімацією рухів справи трохи краще, але не набагато, часом персонажі пересуваються як поламані роботи.

Кеті Крофт

Як і попередня гра, Deliver Us Mars – це здебільшого симулятор ходьби з нескладними головоломками та платформінгом. Тут треба натискати багато кнопок, різати багато замків, балансувати енергетичні випромінювачі. Слава богу, в цій частині геть нема QTE, які псували геймплей Deliver Us The Moon. І ще раз слава богу, розробники збільшили сміхотворну кількість кисню в скафандрі героїні. Але, тут є інша біда… скелелазіння.

Я не розумію, хто сказав авторам, що скелелазіння – це круто і його треба обов’язково включити в гру. Може, в Tomb Raider це й дійсно круто, так воно і зроблено там трохи інакше. В Deliver Us Mars скелелазіння виглядає неприродним, незручним і просто непотрібним. Здається, автори й самі розуміють, що взагалі-то скелелазіння у космосі та на Марсі – це дурня, тому що в одній зі сцен на Землі Айзек Йохансон намагається пояснити Кеті навіщо їй вчитися альпінізму… і не може.

Проблема в тому, що в Deliver Us Mars багато що зав’язано саме на скелелазінні… і воно тут жахливе.

Що далі

З останніх декількох розділів може скластися враження, що Deliver Us Mars мені зовсім не сподобалась. Це не так. Мені сподобався сюжет, фантастичний антураж, Марс, характер Кеті та соціальна взаємодія між персонажами. Та і взагалі головне послання гри дуже шляхетне та правильне.

Ба більш, я напевне буду чекати наступну частину серії, якщо вона, звісно ж, з’явиться. Якоїсь Deliver Us Io, або Deliver Us Ceres. Але я дуже сподіваюся, що наступного разу розробники знайдуть гарного 3D-моделера та аніматора, все ж таки на дворі вже 2023 р. і на такі речі треба звертати увагу.