Terraformers: Червоний Марс, Зелений Марс, Блакитний Марс

Такого зі мною не було вже давно. Вирішивши лише п’ять хвилинок подивитися на нову покрокову стратегію, я прийшов до тями вже десь під ранок. Що ж, Terraformers, ви привернули мою увагу.

Рік Марсу

Так склалися зірки, що 2023 р. розпочався для мене під знаком Марсу. Спочатку Farlanders та «Колонія», потім Deliver Us Mars і ось тепер Terraformers. І це не рахуючи Mars Horizon, в яку я вирішив переграти після анонсу Mars Horizon 2: The Search for Life та Rover Mechanic Simulator, яка чекає мого повернення. Оце й справді «Марс атакує!».

Хоча, на відміну від забавного і досить непоганого пародійного Mars Attacks! (до речі, я й забув, що це фільм Тіма Бертона), усі перераховані вище книги та ігри об’єднує одна важлива річ – відсутність інопланетян і будь-яких попсових фантастичних прийомів. Все це справжня класична наукова фантастика, з наголосом на слові «наукова».

Червоний Марс

На перший погляд, Terraformers – це така собі Civilization Mars. Ви розбудовуєте бази/міста, збільшуєте кількість населення, створюєте мережу шахт з видобутку води, титану, інших корисних копалин; налагоджуєте виробництво їжі та енергії; починаєте торгувати з Землею. Але є один нюанс.

На відміну від Civilization та подібних їй стратегій, будь-яка будівля у Terraformers будується миттєво, головне, щоб у вас була потрібна кількість ресурсів. І це робить стратегію Terraformers схожою на якусь настільну гру, або навіть на величезну головоломку, такий собі марсіанський пасьянс, у якому ви викладаєте картки будівель, досліджень та проєктів, намагаючись накопичити ресурси, потрібні для якогось важливого будівництва, наприклад, заснування нового поселення.

Зелений Марс

Але створення стабільної позаземної колонії – це лише початок. Потім ваші колоністи забажають більшого. Щоб щільна атмосфера захищала їх від радіації, щоб в марсіанських куполах з’явились торгові центри та парки розваг, а на колись мертвій поверхні Червоної планети зазеленіли ліси та почали бігати звірі.

Тож, як і обіцяє назва гри, вам доведеться зайнятися тераформуванням – будувати кисневі фабрики, підвищувати щільність атмосфери (бомбардування полярних шапок дозволено!), розповсюджувати по поверхні Марса корисні мікроорганізми, експортувати CO2 з Землі. І так, треба висаджувати ліси й випускати на волю земних тварин, хіба що трохи геномодифікованих.

Насправді єдиний варіант закінчення гри у Terraformers (ну майже єдиний) – це незадоволеність колоністів умовами життя. Інших викликів тут нема і це навіть трохи дратує. За 10 проходжень, а кампанії тут недовгі, 1-3 години, я лише декілька разів стикався з марсіанською мафією (неприємно, але терпимо), один раз з міграційною кризою і лише один раз з більш-менш серйозною проблемою – астероїдом-вбивцею планет, який треба було відхилити. І ось це й справді був виклик, в усьому іншому Terraformers дуже спокійна, розмірена та безстресова гра.

Блакитний Марс

Звісно ж, лісами справа не обмежиться, яка ж колонізація Марсу без створення морів та океанів. Але до того як топити полярні шапки та експортувати водяний лід з зовнішніх планет, Марс треба розігріти.

Поява рідкої води дуже потішить мешканців куполів, але те саме море може й затопити не лише окремі шахти, а й цілі поселення, тож доведеться будувати захисні дамби. Це не складно, зате додаткові типи будівель, які можна поставити лише на воді, допоможуть підтримувати громадян марсіанських колоній у доброму гуморі.

Наприклад, під час однієї з кампаній мені вдалося збудувати на Марсі справжнє місто-завод/курорт, у якому існували поруч металургійні комбінати, кисневі фабрики, санаторії та мальовничі туристичні пам’ятки. Цікаво, що задовго до появи у грі марсіанського моря я випадково назвав це місто Маріуполь-на-Марсі.

Коли рандом – це благо

Ще одна важлива відмінність Terraformers від звичайних стратегій – елементи roguelike. Здавалось би, випадковість – це ворог стратегічного планування, де треба розуміти, що ви отримаєте після тих чи інших рішень, та мати змогу прорахувати свої дії хоча б на декілька ходів вперед. З іншого боку, повна детермінованість – запорука нудного геймплею, а вдало застосований елемент випадковості вносить різноманіття та змушує гравця пристосовуватися до ситуації, шукати нові стратегії.

Що ж, в Terraformers рандом дуже доречний. По-перше, у кожен хід ви отримуєте випадкові картки будівель, одну з яких можна залишити собі. Цю цифру, як і загальну кількість запропонованих за хід карток, можна збільшити за допомогою досліджень і спеціальних будівель.

По-друге, кожні 10 ходів ви маєте змінити лідера колонії, обравши одного з двох запропонованих героїв, кожен з яких має власні вміння, часом дуже потужні. Хтось може примусити громадян працювати понаднормово, хтось вміє проводити фестивалі, що підтримують настрій, хтось отримує наукові бонуси. Вибір лідера позначається на глобальному напрямку розвитку колонії на наступні 10 ходів.

Звісно ж, в грі є й інші рандомні події, але ці дві механіки визначають основний геймплей. І зроблені вони дуже добре.

Ще один елемент roguelike – глобальна прогресія. Це така собі метагра, в якій ви, підвищуючи рівень після завершення завдань та кампаній, відкриваєте нових лідерів, будівлі, технології, тварин тощо. Приємний бонус для тих, хто, опанувавши базові механіки, хоче зробити свою гру ще цікавішою та різноманітнішою.

Марс чекає

Наостанок слід сказати про візуальну складову. Terraformers – це покрокова стратегія, тому тут набагато важливіше зручний інтерфейс та красиві арти, ніж високотехнологічна графіка. І ось з артами у Terraformers все дуже класно. Заставки випадкових подій, результати дослідження місцевості, екрани поселень тощо радують гарно зробленими фантастичними ілюстраціями навіть коли бачиш їх вже всоте.

А ще тут дуже класна музика, записана за участю симфонічного оркестру, що дуже незвично для інді-проєкта.

Terraformers – це маленький інді-скарб, захований серед тисяч ігор, які щомісяця виходять на Steam. Його легко пропустити, але ми радимо все ж таки звернути увагу на цю гру. Єдине що будьте дуже обережні, ця гра вміє пожирати час.