Можливо South of Midnight і не збере за підсумками 2025 року купу нагород та відзнак, але це гра з гарною історією, усі компоненти якої зроблені з великою любов’ю та увагою до деталей. Ви будете ще багато років згадувати цю подорож у нетрі Південної готики.
| Гра | South of Midnight |
| Жанр | action/adventure |
| Платформи | Windows, Xbox Series X|S |
| Мови | англійська |
| Розробник | Compulsion Games |
| Видавець | Xbox Game Studios |
| Посилання | compulsiongames.com |
Південна готика
Південна готика (Southern Gothic) – це субжанр літератури, кінематографа та ігор, який зародився у ХІХ сторіччі на Півдні США і відрізняється схильністю до гротеску та містики, залишаючись при цьому нерозривно пов'язаним з побутом і традиціями Півдня США, наприклад, наслідками колишнього рабства, расовою сегрегацією чи тою самою магією худу (не вуду, це трохи інше). Звичайні для Південної готики персонажі – це занедбані, проблемні та тривожні люди, які приховують якусь трагедію, страждають від фізичних недоліків або божевілля. Їхні проблеми породжені бідністю, відчуженням, злочинністю, насильством, сексуальними негараздами або якимось зловісними подіями.
Гарно знайомі сучасні приклади Південної готики це фільми "Янгольське серце" / Angel Heart, "Інтерв'ю з вампіром"/ Interview with the Vampire, "Велика риба" / Big Fish, "Нічні звірі" / Nocturnal Animals; серіали "Озарк" / Ozark, "Гострі предмети" / Sharp Objects, "Країна Лавкрафт" / Lovecraft Country, перший сезон "Справжнього детективу" / True Detective, події якого відбуваються у Луїзіані, та багато інших творів.
Не оминув жанр і відеоігри. До ігрової Південної готики можна віднести такі проєкти як: Night in the Woods, Resident Evil 7: Biohazard (знову Луїзіана), третій та четвертий розділи Red Dead Redemption 2, Hunt: Showdown, Kentucky Route Zero та Norco. Що ж, тепер до цього переліку можна додати й South of Midnight, події якої відбуваються на Глибокому Півдні США (Deep South), можливо у тій самій Луїзіані.
Цікаво, що цю дуже південно–готичну, дуже американську гру, створила канадська студія Compulsion Games з франкомовного Монреаля, заснована у 2009 році колишніми працівниками легендарної Arkane Studios. Можливо Compulsion Games знайома вам за проєктами Contrast (2013) та We Happy Few (2018).
Дівчина, що бачить дивне
Ця історія починається десь на Глибокому Півдні під час урагану. Дівчина Гейзел чекає з роботи мати та збирає речі для того, щоб відправитися разом у безпечне місце. І хоча Гейзел дуже любить матір, передчуття майбутньої розлуки, а дівчина збирається поїхати в коледж, викликає сварку. Через декілька хвилин їхній будиночок на палях змиває повінь, і Гейзел вирушає на пошуки матері та дивовижних пригод, бо, як виявляється, вона не просто дівчина, яка вміє швидко бігати, а ще й остання Ткаля, ворожка, яка може бачити рани всесвіту, спричинені стражданнями та горем людей, та "заплітати" їх.
У цій подорожі Гейзел зустріне дуже, дуже дивних магічних створінь, один говірливий сом чого вартує, які хоч і виступають часом у ролі ворогів Ткаля, але потребують не покарання, а скоріше співчуття, наскільки б жахливими та огидними вони не виглядали. Бо ці потвори – це породження чиєїсь туги, страху, відчаю, болю від втрати та надії на спокуту. Історія South of Midnight – це історія про те, якого болю ми можемо завдавати іншим, і на що горе здатне перетворити людину. Це сумна історія з умовним хепі-ендом, який все ж таки залишає трошки гіркий присмак. Дуже красива, дуже зворушлива історія, точніше відразу шість історій, які переплелися одна з іншою і допоможуть Гейзел зрозуміти дещо важливе про саму себе та своїх рідних.
Принц та принцеса
Дві гри постійно згадувалися мені під час проходження South of Midnight – Prince of Persia (2008) від Ubisoft Montreal (так, знову Монреаль) та American McGee's Alice (2000). В South of Midnight є прямі відсилки до обох (як насправді і до багатьох інших ігор та фільмів), але справа не в цьому.
З Prince of Persia, так, саме тією, дуже недооціненою грою 2008 року, South of Midnight споріднюють деякі елементи геймплею, акробатика, усі ці пробіжки по стінах, стрибки по платформах тощо, ковзання, ривки, які з часів Prince of Persia 3D стали обов'язковими елементами усіх action/adventure. Плюс бойова система, пов'язана з вміннями Ткалі, чомусь дуже нагадала мені саме Prince of Persia 2008 динамікою та ритмом. Ну а те, як нитка-павутиння повертає Гейзел у разі загибелі дійсно дуже схоже на те, як Еліка повертала Принца.
Щодо American McGee's Alice, то при усій несхожості геймплею, South of Midnight нагадала мені творчість Амерікена Макгі своєю гротескністю та атмосферою божевілля. Деякі фрагменти гри відбуваються у світі снів та кошмарів, як, наприклад, передостання частина у місті Кушми, де перебувають душі, що шукають спокути та забуття. Плюс… ну це точно Аліса, з магічним сомом замість Чеширського кота, зі стрибком у кролячу нору та божевільним чаюванням (його ще треба знайти).
Ще одна гра, яка згадується – Banishers: Ghosts of New Eden, до речі ще один дуже недооцінений проєкт і знову ж таки від франкомовної студії. Тому що героїня South of Midnight теж має справу з примарами минулого, які болісно ранять сучасне, і вона має вилікувати ці вади, дати примарам та потворам спокій, якого вони заслуговують.
Акробатика в South of Midnight нескладна. Так, часом ви будете помилятися, але наскільки вже я не люблю довгі пробіжки по стінах та серії стрибків з ривками, але в мене не виникло особливих проблем, навіть під час довгих втеч від жахливого Кушми, яких тут декілька.
Бойова система теж не викликала особливих проблем. Ткаля легко "розплутує" потвор, використовуючи майже стандартний набір – легкий та важкий удари, удар в повітрі, ривок, підтягування, відштовхування, знерухомлення та причарування ворогів. Є тут і система покращення вмінь. Єдине, на що хочеться поскаржитися, це поведінка камери під час бою, вона трохи запізнюється за подіями, хоча це, можливо, проблема гри з миші (до речі, в пресверсію не зберігалися налаштування чутливості "гризуна"), з геймпада має бути краще.
Щодо сутичок з босами, які я зазвичай терпіти не можу, то тут їх декілька і вони насправді геть нескладні, що навіть дивує – патерни ударів дуже легко вчаться. Деякі проблеми в мене виникли хіба що з гігантським алігатором та дзвоном, але коли я зрозумів патерн, все стало дуже просто.
Я проходив South of Midnight на стандартній складності й це зайняло в мене 11 годин 25 хвилин, але врахуйте, що я витратив деякий час на пошук секретів та посилань і зняття майже 300 скриншотів, та й взагалі, я граю повільніше, ніж більшість гравців, бо люблю роззиратися. Тож насправді South of Midnight можна пройти за 8-10 годин, як на мене – це ідеальна тривалість для наративної гри, коли ні механіки, ні історія ще не встигають приїстися.
Казка Глибокого Півдня
Як на мене, найбільша принада South of Midnight – це густа, хоч ложкою їж, атмосфера Глибокого Півдня, у яку буквально занурюєшся. Це і специфічна, мультяшна графіка гри, яка проте, часом дарує просто фантастично красиві кадри (нагадаю, під час проходження я зняв майже 300 скриншотів). Це і навмисно пропущені фази анімації, для того, щоб вона ще більше походила на лялькову покадрову анімацію. Це й увага до деталей, наприклад глибина різкості, різноманітні лісні та болотні звіри та птахи, які створюють відповідний настрій та допомагають шукати секрети, гарно пророблене меблювання приміщень тощо, тематичні плакати та білборди.
Особливої подяки заслуговує робота акторів озвучення, які надзвичайно вдало вжилися у своїх персонажів, навіть тих, у кого у грі лише декілька реплік. Виконавці ролей Гейзел та магічного сома, які у цій історії виступають також і оповідачами, взагалі виклались на повну. Характерний південний акцент доповнює картину.
Плюс в South of Midnight просто фантастичний саундтрек та пісні. Здається, це якась дика суміш блюзу, кантрі, фолка, госпела та блюграсса, те, що в США називають American roots. До речі, зверніть увагу на тексти, вони доповнюють історію гри.
South of Midnight використовує Unreal Engine і в черговий раз нагадує, що на цьому рушії можна створювати не лише реалістичні (дивись S.T.A.L.K.E.R. 2), а й артистичні, художні світи. На моїй системі гра просто літає на максимальних налаштуваннях. Жодного багу за час проходження не помічено.
Замість епілогу
У рецензії на інтерактивну історію Still Wakes the Deep я вже писав, що Microsoft Xbox/PC Game Pass – це ідеальна платформа для невеликих авторських наративних проєктів. Що ж, South of Midnight це в черговий раз підкреслює. Не знаю, які успіхи у гри будуть на інших платформах, але тут в неї є шанс бути поміченою та почутою. І це добре, бо це дійсно цікава та важлива гра, яка заслуговує на увагу.
Ось би хтось і в Україні взявся з такою самою любов'ю перенести в ігровий формат наші власні легенди, міфи та страхи. Чому б ні, в нас є власний "Глибокий Південь" з власними темними історіями та драмами, унікальними магічними істотами та густою атмосферою – Карпати. Хоча… у кожному регіоні України вистачає містики та таємниць. Будемо сподіватися, що колись і вони проб'ються на ігрові екрани, South of Midnight показує як зробити це водночас цікаво та з повагою до коріння.
