Banishers: Ghosts of New Eden – Відьмак Нової Англії

Banishers: Ghosts of New Eden – це гра рівня The Witcher 3: Wild Hunt. Для мене, мабуть, найкраща гра останніх років. Вона розумна, з дуже потужною наративною частиною, харизматичними персонажами, у неймовірно рідкісному сетингу. На жаль, ця гра ніколи не здобуде таку популярність та не заробить стільки грошей, як The Witcher. Чому? Давайте розбиратися.

Дисклеймер

Focus Entertainment, видавці Banishers: Ghosts of New Eden – це [CENSORED] [CENSORED] [CENSORED], які полюбляють росіян та видають російське лайно на кшталт MudRunner, Atomic Heart та Warhammer 40,000: Space Marine 2.

Але Don’t Nod – одні з найкреативніших розробників ігор, які встановили новий стандарт наративних історій. Вони не співпрацюють з росіянами, ба більше, одна з ігор Don’t Nod, Tell Me Why, навіть заборонена в росії через «пропаганду» ЛГБТ (насправді гра геть про інше і ніякої пропаганди там, звісно ж, немає). І хоча останнім часом Don’t Nod починає видавати власні ігри самостійно, як у випадку з Twin Mirror, Harmony: The Fall of Reverie, Jusant та майбутньою Lost Records: Bloom & Rage, для великих проєктів, таких як Remember Me, Life Is Strange 1/2, Vampyr та Banishers студія залучає кошти та експертизу видавця.

Я дуже поважаю Don’t Nod і не пропустив жодної гри студії з 2013 р., не планував я пропускати і Banishers: Ghosts of New Eden. Тож я придбав гру, сподіваючись, що хоча б частка моїх грошей дістанеться до розробників. З власною ж совістю я домовився так: цього місяця на додаток до обов’язкових донатів я перерахую ще і подвійну вартість гри у Steam на FPV-дрони для знищення русні.

Купувати чи не купувати ігри Focus Entertainment – кожен вирішує самостійно.

Примари Нової Англії

Banishers: Ghosts of New Eden – це трагічна історія банішерів Антеї Дуарте та Реда Макрейта, мисливців на привидів та інших потойбічних потвор. Вчительки та учня, коханців, примари та живої людини.

1695 р. Відгукнувшися на лист старого друга та колеги, Антея та Ред вирушають у Нову Англію, щоб допомогти вирішити проблему з закляттям, що лежить на місті Новий Едем, його околицях та його мешканцях. Починаючи розплутувати цей клубок, у глибині якого захована стара образа та кричуща несправедливість, банішери припускаються трагічної помилки. Потвора, що прокляла Новий Едем, виявляється дуже потужною, і Антея вмирає, намагаючись захистити Реда. А потім повертається у вигляді примари, щоб допомогти Реду впоратися з закляттям, отримати назад своє тіло і… або спробувати повернутися у світ живих, або назавжди покинути свого коханця.

У цій історії немає і не може бути гарного закінчення (насправді є, але воно умовно гарне, бо дорога до нього дуже кривава та жорстка), яке б рішення ви не прийняли, а вирішити оживляти чи відпустити Антею можна буде ще на початку історії, а потім змінити свою думку у другій третині гри, ви все одно не будете задоволені результатом. Тому що… життя для живих, смерть для мертвих. Це кредо банішерів. Тож бійтеся своїх бажань.

Відьмаки Нової Англії

За великим рахунком Антея Дуарте та Ред Макрейт – це такі собі Відьмаки Нової Англії і взагалі дуже помітно, що в Don’t Nod ретельно вивчали роботу CD Projekt Red, і не те що позичили, а скоріше скорегували геймплей Banishers: Ghosts of New Eden у бік спорідненості з The Witcher 3: Wild Hunt.

Дивиться самі: Антея та Ред майже як відьмаки допомагають мешканцям Нового Едема позбутися привидів, які тероризують їх. Для цього банішери мають вивчати місце появи привида, причину, яка повернула його у світ живих, а потім вирішити хто – живий чи мертвий – винні у такій ситуації, та покарати або відпустити одного з них.

Повернення привида у світ живих завжди пов’язано з якимось проступком або злочином, який здійснив живий. Це може бути вбивство, смертельна образа, порушена обіцянка тощо. Але… чи справді вбитий був гарною людиною, чи він заслуговував смерті, чи може, просто обставини склалися саме так? Як і в The Witcher 3, в Banishers немає однозначно поганих чи гарних персонажів, у кожній історії, крім головної, винним може бути хто завгодно, треба лише обрати сторону.

Хтось приніс в жертву частину своїх людей, щоб врятувати інших. Хтось намагався зупинити епідемію, але поставив командувати не ту людину. Хтось попри все хотів повернути кохану, нехай і не дуже чемними методами. Хтось не зміг впоратися з власним болем. Хтось настільки боявся втратити дорогу людину, що зробив її заручником. Хтось звинувачує інших в тому, що не зміг порозумітися з власною дитиною.

Для того, щоб спробувати оживити Антею, треба звинуватити якомога більше живих. Щоб відпустити – відпускати або виганяти (це різні дії) примар. Але карати невинних чи симпатичних вам персонажів складно: розробники зробили все, щоб ви відчували максимальну емпатію до усіх героїв гри.

Нова Англія. 1695

Події Banishers: Ghosts of New Eden відбуваються у Новій Англії у 1695 році. З першого прибуття до мису Кейп-Код флейта «Мейфлавер» пройшло вже 75 роки. Нова Англія налічує декілька великих міст та менших поселень, але колишнього миру з індіанцями вже немає. Війна Короля Філіпа (1675-78) змусила більшість індіанців покинути територію, обжиту європейцями. Цю війну та її наслідки згадують багато персонажів Banishers: Ghosts of New Eden. Король Філіп – це прізвище індіанського вождя Метакомета, батько якого колись зустрічав «Мейфлавер» і мав добрі стосунки з першими переселенцями.

Нова Англія того часу – це дуже цікавий історичний сетинг, який нечасто, щоб не сказати ніколи, не потрапляє у відеоігри. Тому що переселенці-пуритани були насправді зашореними релігійними фанатиками, до того ж згадувати полювання на відьом та початок знищення та витіснення з власної землі корінних жителів Америки сучасні американці не люблять. Це вам не звеличена у багатьох творах, картинах, фільмах та книгах Американська революція, яка відбудеться через 80 років після подій Banishers: Ghosts of New Eden.

Це дійсно цікавий і маловивчений в іграх та фільмах період, і Don’t Nod не злякалися взятися за нього і насправді дуже якісно виконали своє «домашнє завдання». Banishers, як свого часу класичні ігри серії Assassin’s Creed, надихає більше дізнатися про продемонстрований у грі період, за що окрема подяка розробникам.

ЛГБТ+ та «ліва повісточка»

Більшість персонажів Banishers: Ghosts of New Eden, які постраждали від зради та несправедливості оточення – жінки. І хоч я впевнений, що в коментарях знайдуться ті, хто розкажуть нам про «ліву повісточку» та SJW, у цьому випадку це просто констатація фактів. Згідно зі статистикою, в залежності від території жінки складали 75-90% жертв полювання на відьом, а це дуже важлива для Banishers тематика. З 20 жертв відомого Салемського процесу над відьмами – 19 жінок і лише один чоловік.

Серед жертв домашнього та сексуального насилля навіть зараз жінки складають майже 100%. В деяких країнах світу у XXI сторіччі від 40 до 70% вбивств жінок скоюють їхні партнери, при цьому лише 6% чоловіків вбивають дружини чи коханки. Що вже казати про Нову Англію 1695 року.

До того ж, для Don’t Nod тематика злочинів проти жінок та фемінізму – це не щось нове, вона у тому чи іншому вигляді присутня в усіх іграх студії, починаючи з Remember Me (2013). Як, до речі, і ЛГБТ-тематика. Вона у явному вигляді є в Life Is Strange, Tell Me Why та інших іграх Don’t Nod. В Banishers: Ghosts of New Eden її навіть замало, тут лише одна жінка, яка зізнається у тому, що кохала колись іншу жінку. Це все.

До речі, домашнє завдання для борців з «повісточкою». З’ясуйте, чому в Banishers так мало чорношкірих персонажів.

Життя для живих

Одна з найбільших принад Banishers: Ghosts of New Eden, крім дійсно дуже крутої історії – це неймовірно живі персонажі, які розповідають цю історію. Антея Дуарте та Ред Макрейт – одні з найбільш пропрацьованих та цікавих ігрових персонажів останніх часів. Слухати їхні сперечання, спостерігати за динамікою їхніх відносин, за тим, як вони дивляться один на одного, за справжньою скорботою, яка оточує їхнє втрачене кохання, дуже приємно. Між персонажами і справді є якась хімія, видно, що вони кохають один одного і намагаються як можуть полегшити те неминуче, що чекає їх попереду.

Дуже радимо уважно слухати діалоги та читати документи. У них можна знайти багато цікавого про попереднє життя Антеї та Реда, про історію Нового Едема та окремих його мешканців.

Кожен, навіть другорядний персонаж Banishers, озвучений, при цьому дуже якісно. У кожного є що сказати Реду Макрейту (з живими розмовляє, звісно ж, здебільшого він). При цьому у грі є англійці, ірландці, шотландці, французи, араби, мешканці Куби і у кожного з них власний акцент. Актори озвучення зробили дуже якісну роботу, слухати героїв Banishers дійсно приємно. Але англійська тут не найпростіша, мені довелося декілька разів відкривати словник на фоні.

Крім якісного озвучення, гру оживляє і вплив ваших рішень на ігровий світ. В деяких ситуаціях вам треба вирішити долю людей, які, як то кажуть, є стовпами громади. Якщо ви приберете або заміните таку людину, а це теж можливо у більшості випадків, чи встоїть сама громада, яка і без того переживає дуже складні часи?

Ви можете навіть повернутися в те саме місце пізніше і побачити, як ваші дії вплинули на те чи інше поселення та його мешканців. Тут з’являться нові розслідування з примарами та простіші нові завдання, які часто продовжують історію, що почалася з полювання за привидом. Ви навіть зустрінете людей, яких ви врятували раніше і можете з’ясувати, як ваші вчинки змінили їх, і отримати нові завдання.

Світ Banishers: Ghosts of New Eden досить великий: щоб виконати усі квести та знайти усі схованки, треба витратити 30+ годин. До того ж тут є і елементи метроїдванії: в деякі локації вас не пустять поки ви не отримаєте відповідну силу за сюжетом. Тож варто повернутися до невиконаних квестів перед точкою неповернення, десь за годину до фіналу гри. Щоб пройти лише основну сюжетну лінію, достатньо розв’язати лише декілька справ і на всю гру піде десь 15 годин.

Гра з часом у дусі фільмів Нолана, яка є в одній з сюжетних гілок і в деяких квестах Banishers: Ghosts of New Eden – це окремий приємний бонус.

Смерть для мертвих

Щодо рольової та бойової системи, яку деякі «оглядачі» назвали занадто простою та одноманітною… Якби ці «оглядачі» пройшли б трохи далі, а не писали б рецензії по перших 5-10 годинах, то вони б відкрили нових, складних та різноманітних противників, з якими вже не впоратися так просто.

Тут вже треба вчасно перемикатися між Антеєю та її магічними силами, та Редом з його шаблею та рушницею. При цьому таймінг, блокування та відхід з лінії атаки теж дуже важливі, а перемикання між персонажами у процесі атаки дозволяє отримати потужні комбінації.

Знову ж таки, далі по грі відкриваються нові вміння персонажів, які переплутані одне з іншим. Частину бонусів можна отримати, підіймаючи рівень Реда, а частину – розв’язуючи справи примар, які дають очки для вмінь Антеї. Бонуси чергуються, а останнє древо вмінь ви взагалі отримаєте майже перед фінальним квестом.

В цілому бойова частина Banishers: Ghosts of New Eden дуже нагадує… так, The Witcher 3: Wild Hunt. Меч та рушниця Реда, його вміння виганяти примар, магія Антеї, танець навколо монстрів… От дійсно, за динамікою це майже The Witcher 3. Але тут є і величезні монстри-боси, патерни поведінки яких треба вивчати і підлаштовуватися під них. Обережно, у фінального боса дві фази.

Чому Banishers: Ghosts of New Eden не буде успішною грою

Banishers: Ghosts of New Eden – дуже крута гра, але, як ми казали на самому початку, вона навряд чи стане такою ж популярною, як The Witcher 3: Wild Hunt. Вона заскладна за мовою та тематикою, її не оточував такий хайп, як проєкт CD Projekt Red, гру декілька разів переносили, і, головне, Focus Entertainment повністю провалили роботу по маркетингу гри – саме те, за що видавець і отримує свої гроші. Усе, що зробила Focus Entertainment, – це змусила Don’t Nod випускати численні, схожі один з іншим, трейлери Banishers, які насправді майже не працювали.

Отримавши на руки проєкт, який міг би започаткувати нову серію рівня Assassin’s Creed або The Witcher, Focus Entertainment повністю облажалася. Здається, навіть Jusant, у якої взагалі не було маркетингу, розкрутили краще. Це дуже сумно, так змарнувати такий потенціал…

Тож повторюсь, купувати чи не купувати ігри Focus Entertainment – це ваше рішення. Але Banishers: Ghosts of New Eden – це дійсно дуже крута гра і Don’t Nod заслуговує на вашу підтримку. Отож вирішуйте, банішери.