І нехай Diablo зачекає… Огляд інді action/RPG The Slormancer

Щось з action/RPG знову не все гаразд. Titan Quest II ще навіть не дістався Дочасного доступу, останні оновлення Path of Exile 2 отримують не дуже гарні відгуки гравців, Last Epoch нагадує підробні ялинкові прикраси та геть не радує, а прокачувати п'ятого сезонного персонажа в Diablo IV вже щось не тягне. Але ситуацію може врятувати невеличка інді action/RPG The Slormancer, яка нарешті дісталася до повноцінного релізу. Це яскрава та динамічна гра з купою цікавих механік, і вона точно радує.

The Slormancer, яку розробила французька студія Slormite, з'явилась у Дочасному доступі Steam ще навесні 2021 року. Чотири роки знадобилося грі, щоб дістатися повноцінного релізу. Чимало, але візьмемо до уваги, що гру розробляли буквально три людини – програміст/дизайнер, художник та композитор. Тож це ще не так і довго, згадаємо хоч той самий "Острів", що розробляється вже понад 10 років, чи теж українську Through the Nightmares, яку створювали 9 років.

Сюжет The Slormancer розповідає про невдачливого шукача пригод, який випадково вбиває головного чемпіона/захисника королівства та відкриває злому магу шлях у серце королівського палацу. Померлий чемпіон, який не відрізнявся особливим інтелектом, перетворюється на привида і допомагає новому герою владнати проблеми. А це не так вже і просто, тому що підступний ворог переніс усіх мешканців королівства в інший вимір, і щоб мати змогу хоча б покращити зброю, отримати нові обладунки чи доступ до локацій треба спочатку знайти та звільнити мешканців.

The Slormancer – це гумористична, пародійна гра, з купою приколів та посилань до інших ігор жанру та й взагалі до типових штампів ігрової індустрії. Жарти тут всюди, у діалогах, поведінці персонажів, квестах, описі предметів тощо. Часом гумор трохи абстрактний, часом його трохи забагато, але в цілому жарти зазвичай влучні та дійсно смішні.

Основа The Slormancer – це той самий "слорм", який винесено в назву. Це есенція, яка випадає зі знищених монстрів. Вона буває декількох видів та використовується у грі буквально для усього. За слорм треба покращувати основні та додаткові здібності, родові та пасивні вміння. Темний слорм необхідний для отримання доступу в нескінченні підземелля, де герой може шукати потужні артефакти та руни. Деякі вміння та пасивні бонуси зброї та броні збільшують кількість слорму, що отримує герой.

Інша важлива фішка The Slormancer – прокачування буквально усього. Досвід отримує герой, досвід отримує броня, досвід отримує зброя та кожне окреме вміння. Нові рівні здібностей відкривають доступ до нових пасивних та активних модифікаторів, тож ті самі вміння на початку та наприкінці гри – це геть різні речі. Ба більше, обираючи інші модифікатори вмінь, різні їхні набори та різну зброю можна отримати більди персонажів що суттєво відрізняються. Створити героя, об якого вороги вбиваються самостійно, отримуючи болючу "віддачу" на кожен свій удар. Або героя, кожний постріл якого перетворюється на каскад вторинних снарядів та нескінченних рикошетів, які буквально змітають усе на своєму шляху.

У The Slormancer лише три ігрових класи – воїн, маг та мисливиця, але для кожного з них є три підкласи зі своїми унікальними вміннями та модифікаторами. За рахунок родових та пасивних здібностей й особливостей зброї їх можна ще більше змінити, отримуючи дійсно цікаві та руйнівні комбінації. Пошук комбо та нових білдів – окрема гра у грі. Усього в The Slormancer понад 200 різних здібностей, покращень та пасивних вмінь для кожного з класів. Це вражає.

Ситуацію ускладнює зброя, яку називають у грі The Slorm Reapers. Це унікальні зразки, по 120 для кожного з класів. І кожен з них суттєво змінює геймплей. Одна зброя висмоктує життя з ворогів, інша збільшує кількість стріл та рикошетів, третя генерує магічні щити тощо. А є ще зброя яка збільшує кількість отриманого досвіду, золота чи слорму. Ми вже казали, що зброя "збирає" власний досвід? Так ось, вона ще й може еволюціонувати, отримуючи додаткові вміння та модифікатори. Деякі зразки на початкових фазах мають досить потужні негативні ефекти, але варто їх прокачати та еволюціонувати, як негатив перетвориться на дуже потужні позитивні ефекти. Збір, випробування та прокачка Слорм ріперів – ще одна розвага у грі.

Окрема подяка розробникам за можливість у будь-який момент скинути увесь білд, отримуючи слорм та бали характеристик назад, та зібрати новий. Це дуже зручно. Як і можливість у будь-який момент продовжити гру іншим героєм. Ще одна зручна річ – автоматична система фільтрації та перероблення лута низького рівня на щось корисне. Варто й іншим розробникам взяти до уваги.

За геймплеєм The Slormancer – це класичний Diablo. Зачищаємо черговий поверх підземелля або локацію, збираємо лут, покращуємо зброю, зачищаємо наступний поверх і так далі. Єдине, що трохи засмутило мене, так це бар'єр у вигляді end game контенту перед останнім сюжетним актом гри. Вам прямим текстом кажуть – ви ще заслабкі виходити проти фінального боса, йдіть прокачайтеся… і далі на вас чекають десятки годин гринду.

Тобто я не маю нічого проти end game, але тоді, коли він дійсно починається після закінчення гри. Кому треба буде прокачуватися далі та відкривати нову унікальну зброю, артефакти тощо, кому не треба – почне сюжетну частину новим персонажем. В The Slormancer так не вийде, треба качатися. Це, мабуть, найспірніше рішення розробників.

Як ми вже казали, The Slormancer – яскрава гра, і особливий шарм їй надає піксельна графіка. Тут вона до місця і виглядає дуже непогано. Але я добре знаю, що вистачає гравців, які на дух не переносять піксель-арт, що ж, мені їх шкода.

Ще одна вада – через велику кількість ефектів застосування зброї та справжній натовп монстрів, особливо в нескінчених підземеллях, часом екран перетворюється на справжнє піксельне пекло, у дусі Vampire Survivors наприкінці забігу. Це неприємно, але терпимо.

Підсумовуючи. Якщо у вас немає гострої алергії на піксель-арт та абстрактний гумор, радимо спробувати The Slormancer. Тим більше, що особливих альтернатив у жанрі action/RPG зараз немає.