Last Epoch – назад в майбутнє

Оцінювати Last Epoch складно. З одного боку – це перша гра студії без досвіду, з іншого – це гра у жанрі, в якому є певні стандарти й очікування гравців. Так, вона удвічі дешевше Diablo, але Path of Exile взагалі безплатна. Намагатися порівнювати та збалансувати це все в тексті – справа не з легких, тому я вирішив максимально абстрагуватися й спробую відповісти на просте запитання: а чи цікаво грати просто як в гру, а не в чергового вбивцю Diablo?

Здавалося б до чого тут NHL?

В далекому 1995 році нікому невідома ігрова студія Condor почала розробку своєї нової гри – покрокової RPG з елементами roguelike у всесвіті темного фентезі. Девід Бревік, голова студії та один з дизайнерів проєкту, хотів спростити процес входження в гру, аби гравець не витрачав багато часу на створення свого персонажа.

«Серія NHL, наприклад, була в цьому плані ідеальною – ви просто натискали старт і все, ви в грі. Інші ігри у рольовому жанрі вимагали від вас відповісти на 53 питання про ті чи інші речі, назвати вашого персонажа, дати йому передісторію тощо. Ми ж хотіли просто запускати гру й починати трощити ворогів.» – казав він.

З часом розробники відмовилися від покроковості на користь боїв в реальному часі, аби зробити гру більш динамічною, а замість roguelike елементів – система випадкової здобичі з ворогів з різноманітними параметрами. Перманентна смерть персонажа хоча й була запропонована Бревіком, у фінальну версію гри не потрапила.

В 1996 році Condor викупила Blizzard Entertainment, перейменувавши її в Blizzard North, а вже наступного року на полицях магазинів зʼявилася Diablo. І хоча більш знаковою стала друга частина, Diablo якщо не започаткувала новий жанр, але визначила його на десятиліття вперед. Багато студій намагалися якщо не створити «вбивцю Diablo», то хоча би приблизно скопіювати ігрову формулу: ви вбиваєте монстрів, щоб здобути спорядження, аби вбивати ще більше монстрів.

Чи змогла Last Epoch зробити щось з цього? І так, і ні, але про все послідовно.

Ми зробимо свою гру…

Last Epoch почалася з поста на Reddit, в якому зібралися фанати action/RPG з закликом «Нам не подобається все, що є на ринку, тому зробімо свою гру!». Здавалося б, що історія мала закінчитись ще там, але потім була кампанія на Kickstarter, вихід у Дочасному доступі і ось нещодавно повноцінний реліз версії 1.0.

Сам факт того, що купка людей без досвіду в ігровій індустрії змогла реалізувати проєкт такого рівня – вже заслуговує поваги. Проте з іншого боку саме відсутність досвіду стала причиною абсолютно провального запуску гри. Сервери Last Epoch (та й розробники, скоріше за все, також) були не готові до такого напливу гравців. Якщо під час Дочасного доступу рекорд онлайну гри був трохи понад 40 тисяч, то після релізу – 260 тис. В перші декілька днів в гру можна було грати тільки вночі, коли навантаження на сервери спадало, і то переходи між рівнями або займали декілька довгих хвилин, або взагалі не працювали. Варто зазначити, що в грі є офлайн режим, але якщо ви плануєте, наприклад, торгувати з іншими гравцями чи грати з друзями, то вас він не зацікавить. Також в офлайні не працюють косметичні предмети, що доволі дивно.

Так, в Last Epoch є магазин косметики. По принципу він нагадує магазин Path of Exile, окрім моменту, що в ньому ви не зможете придбати нічого, що напряму або опосередковано впливає на ігровий процес, а лише суто косметичні предмети типу зовнішнього вигляду броні, зброї чи здібностей. На ціни я не звертав увагу, тому що вибір зараз такий собі.

Зараз ситуація з серверами покращилася, хоча проблеми з завантаженням гри були навіть на вихідних, а це вже був пʼятий день після виходу.

Про монстрів та людей

Відсутність бюджету гри найбільше проявляється у кампанії. Скажімо так: тут вона є. Якщо коротко, то сюжет тут крутиться навколо подорожей в часі. Сталося щось погане і вам знову доведеться рятувати світ. Спочатку я ще якось намагався слідкувати за тим, що відбувається, але коли епохи та персонажі почали змінюватися, я вирішив, що оптимальним рішенням буде пробігти кампанію аби відкрити end game.

Сама кампанія структурована просто – ви зʼявляєтесь на карті в точці А, вам потрібно дістатися до точки Б аби перейти на наступну карту. Між точками є монстри. Іноді ви розмовляєте з кимось або взаємодієте з предметами та виконуєте додаткові завдання. В кампанії є одна цікава битва з босом ближче до кінця. Тому якщо ви шукаєте щось з привабливою кампанією, то Last Epoch скоріше за все вас розчарує.

Для мене ж сюжетна кампанія в action/RPG – це лише один з етапів аби дістатися end game та можливість познайомитися з класом та бестіарієм гри, який в Last Epoch прям дуже крутий. Нові вороги зʼявлялися навіть в останніх частинах гри. Так, іноді розробники використовують одну й ту саму модель монстра, додаючи нові афікси чи здібності, але їх тут так багато й кампанія структурована так, що ви навіть не встигнете звикнути до тих кльових скелетів, які чомусь розмовляють голосом Голума з Володаря Перснів.

Те саме стосується й локацій. В грі дуже багато видів оточення: від пустель до засніжених тундр, склепів, містечок і так далі. Все, що ви можете уявити у фентезі – є в Last Epoch. Також в 1.0 розробники підтягнули зовнішній вигляд гри, оточення та погодні ефекти мають чудовий вигляд. Трохи не дотягує до технічної частини художня: деякі моделі монстрів могли б бути кращими, але й відрази не викликає. Єдине, дуже вибивалось на загальному фоні – портрети персонажів в діалогах. Дивлячись на них я постійно згадував казуальні ігри з Facebook з їхніми примітивними художніми рішеннями.

Здивувала також відсутність параметрів для налаштування доступності гри. Наразі вони «в планах», але хотілося б аби гравці з вадами зору мали змогу грати в гру з комфортом вже зараз.

Сила та магія

Всього в Last Epoch п’ять базових класів: маг, розбійник, вартовий (місцевий паладин), друїд-прималіст та некромант-прислужник. У кожного з базових класів є три основні класи, які суттєво впливають на ігровий процес. Вибір основного класу – поки єдиний перманентний вибір в грі, тому рекомендую ставитись до нього відповідально. Таланти можна переучувати та змінювати в будь-який момент за невелику плату.

Таланти у кожного класу досить стандартні. Спочатку вам доступне дерево базового класу, потім – всіх трьох основних класів. Навіть якщо ви обрали друїда вам ніхто не заважає покращувати таланти шамана, хоча ефективність такого вибору буде під питанням.

Проте таланти класів – це лише вершина айсберга. В Last Epoch кожне з вмінь має своє окреме дерево талантів. Окрім стандартних «ви будете завдавати більше шкоди» є й такі, що досить відчутно впливають на те, як ви граєте класом. Це все дає широкі можливості для кастомізації та створення цікавих білдів.

Чи будуть вони працювати в end game – питання інше, але з того, що відмічали гравці з досвідом: майже у всіх основних класів є декілька працюючих білдів, що є доволі непоганим показником.

Спочатку я хотів грати або розбійником, або прислужником, але схожими класами я вже награвся в інших іграх, й мій вибір пав на мага, а точніше на Spellblade – один з основних класів. По суті це маг, який не довчився в магічній школі, й частину питань вирішує в старий добрий спосіб – мечем.

В action/RPG відчуття гри вашим класом та зворотній зв’язок від використання вмінь – це якщо не основа гри, то важлива частина задоволення від процесу. Тут враження в мене двоякі. Ось той момент, коли варваром стрибаєте в натовп ворогів й вони всі розлітаються з відчутним «чавк», або, перетворившись на демона, розриваєте когось на шматки (приклади з Diablo 4 та Lost Ark відповідно) – цього дуже не вистачає в Last Epoch. Не те щоб гра була абсолютно деревʼяною, але дуже багато вмінь просто проходять крізь ворогів, як гарячий ніж крізь масло, без якихось відчутних змін на екрані. Ви підбігаєте до групи, використовуєте здібність – всі померли.

Не вистачає також можливості ухилятися для всіх класів. Diablo 4 успішно перейняла це в Lost Ark, в Path of Exile 2 ухиляння також буде, в презентації ігрового процесу на цьому навіть акцентували увагу. Звичайно, що у кожного з класів є здібності, щоб уникати ударів або швидше переміщатися по карті, але було б непогано розробникам рухатись у ногу з трендами.

Проте попри всю критику варто зазначити, що я раз за разом опинявся в ситуації, коли треба зачистити ще одну локацію, а годинник показує вже другу ночі. Грати в Last Epoch цікаво, але гра все ж трохи скупа на дофамін – для цього треба добратися до end game.

In the end

End game контенту поки що не дуже багато, але як для першого циклу, так розробники називають сезони, достатньо.

Найбільше часу піде на зачистку Моноліту Долі – по суті острови з різними вимогами до рівня, на яких вам потрібно зачистити декілька десятків підземель аби «стабілізувати» моноліт. Завдання бувають різними, але все зводиться до вбивства ворогів. Підземелля й нагороди можна обирати самостійно, що дуже зручно, якщо вам потрібен певний специфічний предмет або валюта. Після стабілізації моноліту стають доступними три унікальні місії. В третій на вас чекатиме бос. Поки я повністю зачистив два моноліти, здається не набридає.

Є в грі також три окремих підземелля з різними рівнями складності та унікальними механіками у кожному. Наприклад, в одному з підземель вам дають кристал, який має заряд і освітлює ваше оточення. При отриманні шкоди заряд зменшується, але сам кристал можна покласти на землю поки зачищаєш натовпи ворогів, або знайти та вбити спеціального ворога щоб відновити заряд. В кінці на вас очікуватиме бос, щоб перемогти якого потрібно використати той самий кристал. Це додає ще один прошарок складності й робить підземелля цікавішими. Єдиний мінус, що таких підземель в грі поки що лише три.

Третьою активністю в end game є арена. Тут все стандартно: є 40 хвиль ворогів, в кінці вас чекає бос. Мій перший похід на арену закінчився смертю від боса за пʼять секунд (після чого я вирішив переглянути свій підхід до екіпірування та талантів). Є також нескінченна арена, де з кожною хвилею вороги стають сильнішими. Можна навіть потрапити в таблицю рекордсменів, так що якщо ви любите списки та призові місця – ця активність для вас. Мені ж арена здалася найменш цікавою серед всіх активностей, хоча я й планую спробувати безкінечну версію після того, як буду впевнений у своїх силах.

Одним з найкращих рішень в Last Epoch є фільтри для луту. Можна налаштувати буквально все – від рідкості предмета, до специфічних афіксів. Рекомендую відразу приховати всі звичайні та магічні предмети, а з часом налаштувати фільтр так, щоб ви звертали увагу тільки на той лут, що вам потрібен. Це економить дуже багато часу на інвентарний менеджмент.

Також дуже класно реалізована система крафтингу. В Last Epoch ви не створюєте предмети, а модифікуєте ті, що у вас є на руках. В кожного предмета є потенціал для крафтингу – кожен раз, коли ви вносите якісь модифікації потенціал зменшується й так до нуля. Окрім додавання характеристик-афіксів, можна також змінювати існуючі, або навіть поглинути один предмет іншим, щоб перенести частину або ж навіть всі додаткові характеристики. Це дуже гнучка система, яка дозволяє вам кожен предмет підганяти під потреби персонажа.

А вони будуть, тому що гра збалансована таким чином, що окрім звичних «наносити більше шкоди» та «бігати швидше» вам доведеться подбати про захист від стихій та фізичної шкоди. До певного рівня я не особливо звертав увагу на свої параметри захисту, поки декілька разів не вмер не встигши навіть зреагувати на те, що відбувається. Довелося трохи переглянути своє екіпірування на наявність захисту. Тут дуже допомогли ідоли – один з видів екіпірування з як не дуже значними, так і з більш визначальними бонусами.

Загалом end game в Last Epoch дуже вдалий, як для першого циклу/сезону. Відразу видно на яку саме аудиторію орієнтувались розробники. Дуже мало саме бездумного гринду, коли просто молишся на те, аби випав потрібний тобі предмет. Можна безпосередньо впливати на характеристики предметів, й не залежати від богів випадковості, але при цьому гра й не засипає вас лутом.

Висновок

Огляд вийшов досить критичним, але не тому, що Last Epoch – погана гра. Я та, думаю, чимала частина поціновувачів action/RPG, хотіли б отримати гру з сюжетною кампанією та графікою Diablo IV, босами та персонажами Lost Ark та сезонами Path of Exile. Бажано без pay-to-win елементів та складних дерев вмінь, в яких без докторського ступеня не розібратися. А поки така гра ще не зʼявилася – дайте Last Epoch шанс. Тільки трохи пізніше, бо нам з Олегом Даниловим ще лут фармити сьогодні.