Сьогодні складно вразити гравців картковим рогаликом, бо ця механіка, так чи інакше, використовується, здається, у кожному другому сучасному інді-проєкті. У кожному першому – Vampire Survivors. Але навіть на тлі таких вдалих карткових рогаликів як Slay the Spire, Roguebook та Gordian Quest, гра Hellcard від польської студії Thing Trunk, приємно виділяється. Розбираймося чим саме.
| Гра | Hellcard |
| Жанр | карткова RPG |
| Платформи | Windows |
| Мови | англійська |
| Розробники | Thing Trunk |
| Видавець | Skystone Games, Surefire.Games |
| Посилання | Steam |
Паперовий світ
Декілька років після заснування студія Thing Trunk присвятила розробці концепції Return 2 Games – серії з семи ігор, яки використовують карткову механіку, але мають геть різний геймплей та сетинг. Події усіх ігор відбуваються у світі Paperverse, у якому все – оточення, монстри, герої тощо створені начебто з паперу, майже як оригамі.
Перша гра серії, Book of Demons, такий собі лінійний картковий Diablo, дісталася до релізу у 2018 р. Другою мала стати схожа на XCOM з картами Book of Aliens. Так, так, в нас вже є одна XCOM з картами – Marvel’s Midnight Suns, але це інше. У 2020 р. розробники переключилися на Hellcard, яка у лютому 2023 р. вийшла у Дочасному доступі Steam. І ось нарешті цей проєкт теж вийшов в реліз.
Сходи до пекла
Як і в попередній грі серії, Book of Demons, ми спускаємося у заповнене монстрами підземелля під проклятим абатством. Але якщо в Book of Demons карти були вашою зброєю, яка в режимі реального часу била монстрів, як у якомусь Diablo, то в Hellcard геймплей покроковий. Спочатку свої карти розігрують герої, потім настає черга монстрів.
Але, на відміну від більшості карткових рогаликів, ваші герої та противники не вишикувані в ряд, одні напроти інших, ні, в Hellcard є повноцінне ігрове поле. Три герої в центрі спина до спини, монстри з усіх боків, переміщуються, міняються містами тощо. Тому і частина заклять та вмінь тут діє або на площу, тоді їх треба точно направляти, або на окремі сектори чи зони, що суттєво змінює геймплей. Часом тут корисніше не бити конкретних монстрів, а заморозити загрозу, чи пересунути ворогів в іншу зону, чи відкинути назад.
Монстри атакують героїв в їх власному секторі, але, щоб партія вижила, важливо прикривати один одного, вчасно давати блок, вбивати «чужих» монстрів тощо.
Звісно ж, на шляху донизу, туди де нас чекає Диявол або Антіпапа, вам зустрінуться нові артефакти, місця де можна покращити чи скинути зайві карти, підлікуватися тощо. Ну і звісно, є тут і боси, яких треба здолати.
Карти для трьох
Hellcard з самого початку задумувалася як кооперативна карткова гра, й вона такою і вийшла, попре те, що тут є повноцінний однокористувацький режим, у якому гравець контролює відразу трьох персонажів. В кооперативі ж у кожного з трьох гравців свій герой, своя зона відповідальності, і піддивитися карти напарника не можна. Тож треба переговорюватися, намічати спільні цілі, допомагати товаришам, які потерпають від атак монстрів, захищати їх, знімати загрозу, прикривати тощо. Як завжди, гарантія успіху – збалансована партія (маг-воїн-лучник) та гарна комунікація.
Гравців у Мережі не те щоб дуже багато, але знайти компаньйонів протягом 5-10 хвилин реально. Ось правда мені декілька разів викидало в партію гравця з ніком «Щось там ДНР», що було неприємно, тож я був змушений перезапускати пошук.
Проходження стандартного підземелля з 12 рівнів займає трохи більше ніж годину. Якщо один з напарників приєднався до вашої партії пізніше – це може затягнутися, бо перед боєм з фінальним босом новачка треба буде прокачати, проходячи додаткові рівні.
Герої та героїні
В Hellcard чотири основних класи героїв. Воїн, який наносить суттєві пошкодження ворогам і має захисні вміння, щоб прикривати сопартійців від удару у відповідь. Лучниця, звісно ж, краще воює на відстані й в її арсеналі вистачає дуже дешевих карт. Маг може заморозити противників, або викликати Армагедон, маг слабкий, але вправний. Ну й останній клас – це такий собі механік, який спочатку має отримати потрібні компоненти, а потім вже «зібрати» зброю, яка буде діяти самостійно під час зміни ходів. Останній клас найскладніший для гри.
Крім базових класів, у кожному з них є різноманітні варіації, які для кооперативної гри треба відкривати, а в однокористувацькій можна отримати в компаньйони випадково. Наприклад, лучниця може стати злодійкою, яка буде розкидувати по усім секторам бомби, що треба детонувати. Страшна зброя. Так само є варіації й для інших класів.
Звісно, між забігами до фінального боса чи смерті персонажа, ви будете відкривати нові карти, які можна буде отримати під час наступних подорожей. У самих пригодах карти можна поліпшувати, видаляти, міняти тощо.
Краще разом
Однокористувацька кампанія в Hellcard непогана і дозволяє повністю контролювати проходження, що особливо важливо у випадку нескінченних підземель, де на гравця діють різноманітні шкідливі бонуси. Але розкривається гра саме при кооперативному проходженні.
Так, тут можуть бути помилки, тут можна загинути просто тому, що ви зіграли свою карту раніше ніж потрібно, або не почули напарника. Так, часом тут відбувається справжній хаос, але саме так гра наближається до класичних карткових та настільних ігор, у які приємно час від часу грати з друзями.
Якщо ви любите карткові RPG і бажаєте спробувати кооперативне проходження, Hellcard – це саме те, що ви шукали. Обережно, як усі гарні карткові ігри, Hellcard викликає залежність.