Marvel’s Midnight Suns – тут вам не XCOM!

Не знаю, чому багато хто з гравців та навіть представників ЗМІ вирішили, що Marvel’s Midnight Suns – це такий собі XCOM про супергероїв. Зрозуміло, що це гра Firaxis Games, і усі чекали від Firaxis чергову варіацію на тему XCOM, але не цього разу. Тож, ще раз, не впадайте в оману – це не XCOM, а геть інша й насправді дуже непогана гра. Хоча, звісно ж, деякі елементи XCOM в Midnight Suns все ж таки є.

Типовий Marvel

Сюжет Marvel’s Midnight Suns нічим не гірше, але й нічим не краще, ніж в будь-якому фільмі кіновсесвіту Marvel. Я б сказав – типовий Marvel. Гідра оживила Ліліт, так, ту саму могутню відьму, мати демонів, королеву ночі й ось це ось все. Ліліт вирішила у свою чергу повернути на Землю одного зі Старших богів, Хтона. Це не дуже сподобалося Доктору Стренджу, Залізній Людині та іншим Месникам, але, як виявилось, щоб здолати Ліліт, треба оживити одного з її дітей, того, хто свого часу вже вбив матір, але й сам помер. Сказано – зроблено. Завдяки допомозі колишніх подружок Ліліт та групи супергероїв-підлітків з Опівнічного Сонця (така собі збірна солянка з персонажів Runaways та деяких інших коміксів), вони відчиняють саркофаг Мисливця / Мисливиці, дитини Ліліт, яку було виховано як живу зброю проти власної матері.

Хлопець/дівчина, яка і стане головним персонажем Marvel’s Midnight Suns, більше 300 років провела у труні й трохи дезорієнтована, але швидко приходить до тями і починає допомагати Стренджу, Старку та іншим полювати за Ліліт. Але, як це зазвичай буває, все не так просто.

Додайте драми

Marvel’s Midnight Suns – це традиційна для Marvel драма про стосунки дітей та батьків. Тут і ставлення Мисливиці (я грав за жіночого персонажа і по лору гри саме Hunter-жінка базовий герой, тож далі я буду вживати жіночий рід) до матері, і спроби Ліліт повернути свою дитину, налаштовану проти неї. Тут і стосунки Мисливиці зі своїми прийомними матерями, Хранителькою Абатства Сарою (вона сестра Ліліт та тітка Мисливиці) та відьмою Агатою Харкнесс (так, тою самою). Відносини між молодими героями з Опівнічного Сонця та легендарними Месникам, які не дають талановитій молоді проявити себе, і взагалі ведуть себе як сварливі батьки.

Крім того додайте до цієї суміші традиційні для Marvel довгі (часом на сторіччя), більш схожі на невдалий шлюб love-hate стосунки між заклятими ворогами, декілька зрадників, за власною чи невласною волею, з обох боків, і ви зрозумієте, що драми в Marvel’s Midnight Suns вистачає…

Інші Месники

Firaxis Games не ліцензували образи акторів з кіновсесвіту Marvel, тому начебто добре знайомі вам герої виглядають в Marvel’s Midnight Suns як суцільні незнайомці.

Серед усім відомих персонажів тут є Залізна Людина, Халк, Блейд, Капітан Америка, Капітан Марвел, Людина-Павук, Доктор Стрендж, Росомаха та Багряна Відьма. В DLC мають додати Дедпула, Шторм, Венома і Морбіуса.

Менш відомі молоді герої, лідером яких і стає наша Мисливиця, це: Примарний вершник Роббі Реєс (це вже третій Примарний вершник), Меджік (у тому самому злощасному фільмі The New Mutants її зіграла Аня Тейлор-Джой) та Ніко Мінору з «Втікачів». Формально Багряна Відьма теж відноситься до Опівнічного Сонця, але там все складно.

Насправді сплав відомих і менш відомих героїв вийшов навіть непоганим і рішення не ліцензувати образи акторів з MCU насправді здається правильним.

Без промахів

Що більше всього дратувало вас у XCOM? Правильно, тупі промахи при стрільбі впритул з ймовірністю влучення 95%, які навіть стали мемом. Забутьте, в Marvel’s Midnight Suns кожен постріл, кидок та вміння героя стовідсотково влучають у ціль і наносять саме такі пошкодження, які зазначені на їх карті. Випадковості просто нема місця в цій грі, кожна місія тут цілком логічна тактична задача, такий собі картковий етюд (шахісти зрозуміють, про що я), яка має рішення. Але, на відміну від шахового етюду – не одне.

Як ви вже зрозуміли, головна ігрова механіка в Marvel’s Midnight Suns – це карткові бої. На кожне завдання ви можете взяти до трьох супергероїв (крім деяких сюжетних завдань, де може бути декілька груп), кожен з яких має в бойовій колоді по 8 карток. Атаки, звичайні та героїчні здібності, щонайменше по одній карті кожного з типів. Деякі карти при грі дають місцевий аналог мани, «героїзм», інші потребують певну кількість героїзму для використання.

Насправді карткова частина Midnight Suns дуже непогано збалансована, рівні складності можна змінювати, а комбінації різних персонажів, їх вмінь, бонусів від відносин, тренування, предметів, та ошийника Мисливиці (не питайте, якщо не бажаєте отримати спойлер) дуже урізноманітнюють бійки.

В кожну місію, а за добу ви можете виконати лише одне завдання, ви маєте взяти одного обов’язкового героя і двох за бажанням. На несюжетні місії Мисливицю можна навіть не посилати, але для розвитку стосунків між персонажами все ж таки варто це робити.

За кожен хід гравець може зіграти лише три карти, але завдяки швидким та безкоштовним картам, а також бонусам можна викласти за один раз навіть сім та більше карт. Крім того, дуже важливу роль в Midnight Suns відіграє саме поле бою.

Справа у тому, що багато карт в грі мають бонус відштовхування противника, і якщо відштовхнути його в іншого ворога, обидва отримають додаткові пошкодження. Якщо відштовхнути ворога в діжку з пальним, вона вибухне, якщо у провал, супротивник має шанс впасти, і таке інше. Тож послідовність використання, цілі, а також траєкторії «польоту» мають в цій грі неабияку важливість. Просто повірте, іноді одним влучним кидком камінця або ліхтарним стовпом можна зняти з поля 3-4 ворога.

Завдання в місіях досить різноманітні. Часом треба просто вирубити (ніяких вбивств, як можна!) усіх ворогів, часом протриматися певну кількість ходів, декілька разів поспіль вирубити боса, захопити супротивника, вкрасти інформацію і таке інше.

Самі використання вмінь та атак дуже круто анімовані, особливо комбо двох героїв, і додають у начебто спокійну карткову гру деяку динаміку. Те, як декілька супротивників змітає з поля вдало кинутим ящиком, а потів вони ще й врізаються у стіни… це щось.

Тобто ви зрозуміли, карткова бойова частина зроблена в Midnight Suns на відмінно, і я зовсім не здивуюсь, якщо невдовзі багато розробників спробують скопіювати її.

Ваші супергеройські тамагочі

Але, на жаль, карткові тактичні бої – це лише невелика частина Marvel’s Midnight Suns. Тут є ще багато чим зайнятися і можливо, це були б дуже цікаві додаткові активності… якби їх не було так багато. Дуже багато. Дуже-дуже багато.

Таке враження, що в Абатстві зібралися не супергерої, а якісь капризні дітлахи, батьки яких свого часу не приділяли їм ніякої уваги. Так, у більшості супергероїв складні відносини з батьками. Але… Персонажі Midnight Suns забагато говорять. Ось прямо забагато. Діалогів, відеовставок та різноманітного тексту в грі настільки багато, що ви будете буквально годинами обговорювати з іншими героями їх дитинство, ваше дитинство, стосунки між групами, страхи та побоювання, любовні інтереси та таке інше.

А ще ж тут треба вивчати саме загадкове Абатство та розшукувати його секрети, брати участь в книжковому клубі та магічних ритуалах, «зависати» з іншими героями щоб підтримувати та розвивати стосунки (навіть ніякого натяку на секс, чиста френдзона), казати іншим компліменти, купувати подарунки та одяг, щодня гладити свого демонічного пса і загадкового кота, вішати картини у власній спальні… Це не гра про супергероїв, а якесь супергеройське тамагочі.

Тобто деякі з цих бесід допомагають розвивати сюжет та краще пізнати героїв, але… їх ДУЖЕ багато. Доходить до смішного. Бій може зайняти 15 хвилин, а на бігання по Абатству та бесіди з NPC піде 45 хвилин. Так не можна, люба Firaxis Games, навіщо ховати кращу частину гри, бойовку, за мішурою усього іншого? Щоб потягти час? Таке собі рішення.

Кастомізація як фетиш

Гравці люблять кастомізувати персонажів, сказав хтось чи то в Firaxis Games, чи то в 2K, тож дамо їм по 100500 варіантів одягу для мирного часу, декілька бойових костюмів, плюс 100500 кольорових варіантів для кожного. Нехай відкривають все за окрему валюту. А кому буде замало, ось вам ще і внутрішньоігровий магазин з костюмами за гроші. Ви ж це любите!

Так, Firaxis Games, ми любимо кастомізацію у розумних межах, але те, що ви зробили в Marvel’s Midnight Suns, трохи за межами. Це вже на кастомізація, а якийсь кольоровий фетиш.

Просто приберіть це!

Marvel’s Midnight Suns використовує Unreal Engine 4 і виглядає насправді досить непогано, як для карткової стратегії. Частково тут імітуються навіть художні прийоми з коміксів. Анімація приємна, освітлення, як для стратегії, супер, але… гра при цьому страшенно гальмує та затинається. Насправді я думав, що це мій вже немолодий комп’ютер не може впоратися з графікою, але ні, з’ясувалося, що гру гальмує… офіційний лаунчер 2K. Геть непотрібна приблуда, яка запускається у будь-якій ПК-версії гри і пропонує вам… купити Marvel’s Midnight Suns! Геніально!

У Steam за допомогою деяких нехитрих маніпуляцій та параметрів запуску лаунчер можна вимкнути, у Epic Games Store зробити це, на жаль, не можна… А в мене саме версія гри з EGS.

Не XCOM, але все одно непогано

З декількох останніх розділів може скластися враження, що Marvel’s Midnight Suns погана гра, тому що я незадоволений деякими аспектами проєкту. Так, незадоволений! Але я витратив на цю гру майже 100 годин, пройшов кампанію і залишився догравати буденні місії, щоб прокачати стосунки героїв. Дуже крута, дійсно дуже крута бойова частина компенсує усі недоліки гри, навіть дурнуватий лаунчер 2K.

Але, ще раз, зверніть увагу. Marvel’s Midnight Suns – це не XCOM. Це взагалі не зовсім покрокова тактична стратегія. Це карткова гра, візуальна новела, квест і навіть симулятор побачень в одній грі. Дикий мікс, що сподобається не усім, але якщо вже сподобається, то скоріш за все ви «зависнете» тут надовго.