Diablo IV – слався, Ліліт!

Який би вердикт я не написав у кінці цього огляду, яку б оцінку не поставив, у будь-якому разі будуть незадоволені. Ми бачили це в коментарях до інших матеріалів про Diablo IV. Тому я пропоную просто змиритися з тим, що комусь ця гра подобається, а комусь – ні. Це природньо. Особисто мені Diablo IV подобається. Поки що це мій персональний претендент на звання гри 2023 року і, можливо, декількох наступних років, тому що я збираюся час від часу повертатися у Diablo. Але почнемо з початку.

Очікування

Буду відвертим, я не дуже очікував Diablo IV. Особливо після Diablo Immortal та Overwatch 2, які розчарували та засмутили мене. Blizzard вже «не торт» і ось це от усе. Тож коли розпочався перший бета-тест Diablo IV, я навіть не дуже переймався через те, що не отримав ключа дочасного доступу до бета (привіт європейському PR Blizzard, ми це запам’ятали). Але коли я нарешті спробував гру, то, як то кажуть, попав на гачок. Це було саме те, що треба – похмуре, правильне, доросле Diablo, та ще з майже бездоганно відтестованими бойовими механіками. Сервери трохи лагали, але це було зрозуміло.

Тож до другого тестування, aka Diablo IV Server Slam, я вже був підготовлений. Швиденько прокачав персонажа, отримав нагороду і трошки прогулявся по світу. Ну і звісно ж, остаточно вирішив, що все ж таки куплю собі Diablo IV на релізі (другий привіт європейському PR Blizzard), хоча ще не визначився з версією гри, бо ціни у Blizzard, як зазвичай, негуманні.

Server Slam закінчився 14 травня, а вже на наступний день в мене почалася справжня ломка. Душа вимагала продовження, а до виходу гри залишалося ще два тижні. Поступово я почав схилятися у бік дорожчої версії Diablo IV, щоб отримати 4 дні раннього старту.

А тим часом перебирав інші action/RPG в дусі Diablo, щоб чимось зайняти себе. Цікаво, що краще за інших (вибачаюсь перед фанатами Path of Exile, ну не моє це) заміняли Diablo IV саме інші Diablo – все ще живий Diablo III та насправді не такий вже поганий Diablo Immortal, якщо грати потроху та не заносити гроші.

І ось нарешті 1 червня 2023 р. (у Києві це було вже вночі 2 червня) Diablo IV вийшов!

Велика гра

Я не намагався швидше за всіх добігти до 100 рівня, я отримував задоволення від гри неспішно, насолоджуючись кожним роликом, кожною стрічкою діалогу, дослідженням світу, лутом, редагуючи зовнішній вигляд персонажа, прокачуючи додаткових героїв тощо. Я грав в гру, а не пробігав її на швидкість задля хайпу чи написання огляду.

Тому на завершення сюжетної компанії Diablo IV в мене пішло більше тижня. При цьому велика частина мапи Санктуарія так і залишилася не досліджена, додаткові підземелля з аспектами не пройдені, побічні квести не виконані, усі вівтарі Ліліт не знайдені. Diablo IV – дійсно велика гра, фізично величезна, тут просто багато усього і на вивчення світу потрібна купа часу. Хтось вважає, що це вада Open World ігор, я – ні.

Тож якщо ви шукаєте щось про End Game, правильні більди для різних класів, проходження кошмарних підземель, то це не сюди. Мій найкращий персонаж має лише 48 рівень і я лише краєчком ока зазирнув у те, що Diablo IV пропонує тим, хто закінчив кампанію. Але я точно збираюся подивитися все, що вже є і все, що ще буде у цій грі.

Слався, Ліліт

Поки що головне для мене в Diablo IV – це історія. Вона дуже гарно розказана, її героям дійсно співчуваєш. А ще це, напевне, найдоросліша історія не лише за весь час існування серії Diablo, а взагалі для усього жанру action/RPG. Це вже не банальне – ось воно Первинне Зло, воно погане, тому що Первинне, вбий його! У цій історії грань між добром та злом розмита, і так звані сили Світла насправді такі самі скажені фанатики та вбивці, як і сили Темряви.

Кожен персонаж, навіть ваші вороги, має тут власну мотивацію і навіть найбільш підступні та криваві з них мають добрі наміри. Начебто.

Ліліт хочеться лише співчувати. Вона – нелюбима донька, зраджена жінка, мати, у якої відібрали сина. Вона жадає помсти, відплати, влади, сили. Вона дуже переконлива і спокуслива. Але, у споконвічному конфлікті ангелів та демонів люди мають бути на стороні самих себе, хоч у майбутньому це може принести у Санктуарій ще більше горя.

Blizzard традиційно дуже круто працює з відеовставками, частина з яких зроблена на рушії гри і не має склейок. Камера просто нахиляється і ось вже починається відео, у якому бере участь саме ваш персонаж, таким, яким ви його створили, у тій самій броні та прикрасах. Це, схоже, вже тенденція, так само зроблені відео у декількох останніх іграх, тій самій Miasma Chronicles та Dead Island 2.

Крім того, історія продовжується в діалогах у побічних завданнях, у репліках NPC (до речі, вони змінюються коли змінюється статус усього світу), у щоденниках, в оточенні. Все разом це створює дуже потужну цілісну картину ігрового світу, яку ми ще не бачили в жодній action/RPG.

Світломузика

Здавалось би, графіка – це не головне у action/RPG, де камера бовтається десь нагорі, а персонажа й не розгледіти. Hold my beer, сказали у Blizzard, і використовують того самого персонажа і в геймплеї, і як ляльку для одягання, і в роликах. Тож графіка Diablo IV з самого початку орієнтувалася на якість роликів, яка у Blizzard традиційно дуже висока. І графіка вийшла дійсно дуже крута.

Йдеться навіть не про стиль, який не просто похмурий, а часом навіть депресивний (пекло малював явно хтось з фанатів Ґіґера), а саме про графіку. Це дійсно найкраще, що ми бачили у action/RPG. З точки зору моделей, анімації, роботи з камерою, освітлення, деталізації тощо. Локації, персонажів, броню, зброю, якісь дрібнички в оточенні просто приємно та цікаво розглядати, а освітлення створює правильний настрій для кожного з рівнів. Справжньої зміни дня та ночі тут нема, але часом при телепортаціях та поверненні з підземель час доби змінюється. Що вдень, що вночі рівні виглядають дійсно приголомшливо.

Так, ми вже бачили графіку Path of Exile 2 і, можливо, вона буде не гірше, але це поки що лише ролик, давайте почекаємо релізу.

Щодо настрою, який створює освітлення. Крім нього над емоційною складовою добре попрацювали і композитори. Саундтрек Diablo IV дійсно вражає, і це той випадок, коли краще почути самому. Ось він на Youtube, а ось на Spotify.

Вбивця мишей

Diablo завжди називали «вбивцею мишей», натякаючи на те, що у цій грі треба просто «заклікувати» ворогів. Так, але ні. Якщо не грати на самому першому рівні складності, який здається відверто простим і нецікавим, то звичайним «заклікуванням» ви не обійдетеся. У Diablo IV треба грати вдумливо, слідкуючи за кількістю ресурсів (мани, люті тощо), за таймерами здібностей, пам’ятаючи, що саме покращує ваша зброя та броня. Особливо наприкінці кампанії, у битвах з босами та у проходженні End Game активностей.

Кожен з класів, а тут їх, нагадаємо, п’ять (Злодій, Варвар, Друїд, Маг та Некромант), має власні цікаві риси. У кожного є власна спеціалізація, яка відкривається завдяки ланцюжку квестів після 15 рівня. Спеціального квеста нема лише у Некроманта, він наче з самого початку дуже розумний і до речі, дуже імба, як на мене. Найцікавіший і найскладніший квест на спеціалізацію у Друїда і спочатку він має визволити стародавній Стронгхолд друїдів.

Стронгхолд – це новий тип ігрових завдань, закинуті фортеці з дуже потужними ворогами, зазвичай на 2 рівня вище вашого, і з дуже злими босами. Після звільнення стронгхолди стають поселеннями з телепортерами. Так ось, завдання на спеціалізацію друїда мало того що майже на іншому кінці світу, за другим актом (перші три акти можна проходити у вільній послідовності), так ще і дуже складне: це, мабуть, один з двох разів, коли я вимушений був перейти на легший рівень складності.

До речі, не забудьте повернутися у найпершу ігрову локацію, там після проходження прологу з’являється багато цікавого. Під час проходження кампанії деякі локації суттєво змінюються, а деякі з рівнів в кампанії взагалі унікальні, наприклад, змія у джунглях або підводний храм.

Щодо ігрових механік, це ж Diablo, тут усе просто працює і працює як треба. Знищувати орди монстрів легко та приємно, геймплей плавний, древо талантів не дуже велике, але вибір тут є. ПК-геймери, звісно ж, скаржаться, що 6 слотів під здібності – це замало, але не забуваємо, що Diablo IV вийшла і на консолях, а кількість кнопок на геймпаді обмежена.

Зате тепер стало дуже зручно скидати увесь прогрес і перезбирати новий білд. Коштує це небагато, робиться просто. Тож можна експериментувати скільки завгодно, хоч змінювати білд перед кожним босом.

Зручно – це слово, яке найкраще личить Diablo IV. Тут зручні механіки, зручний інтерфейс, зручний трансморг речей. До речі, ресурси, аспекти, трансморг та бонуси спільні для усіх персонажів, і це теж… зручно.

Як я вже казав, Diablo IV – це гра, у якій все працює саме так, як ви і очікуєте. У якій дуже низький поріг входження (передаємо привіт Path of Exile), але чималі вимоги для опанування гри на високих рівнях складності. Тож, і казуальний, і хардкорний гравці знайдуть тут щось для себе.

Що погано

Так, Diablo IV не ідеал. Особисто мене трохи дістають початкові мережеві лаги у містах та при подіях зі світовими босами. Як тільки у місті два десятки гравців, чекай лагів. Сподіваюся, це полагодять. І хоча постійний онлайн – це зручно і час від часу інші гравці допомагають один одному, протягом повітряних тривог у бомбосховищі не пограєш, якщо, звісно, заздалегідь не протягнути туди інтернет.

Крім того, в мене гра декілька разів банально глючила. Один раз намертво «повісила» весь ПК під час бою зі світовим босом, другий – під час спуску в Пекло у п’ятому акті, через що довелося перегравати досить великий відрізок. Інший раз не спрацював квест на спеціалізацію, через що довелося перезавантажувати гру. Один раз персонаж просто застряг посеред міста і не міг рухатися. Це все за 50+ годин гри. Не дуже багато і до того ж все це лікується патчами.

А ось що дійсно трохи засмучує, так це броня у внутрішньоігровому магазині. Вона виглядає і справді непогано, але її вартість… у грі, яка і без того коштує $70-90… Ніякого іншого способу отримати цю броню нема, на відміну, до речі, від останніх Assassin’s Creed. Так, ми розумуємо, що це додаткове джерело доходу для Blizzard і ніхто не примушує вас купувати косметику. І взагалі, є ігри які живуть виключно з косметики. З іншого боку, вони і не коштують стільки, скільки коштує Diablo IV. Але так, це лише косметика, вона ні на що не впливає, тож… най буде.

Що далі

Особисто у мене – відкриття усього світу, зачистка підземель, перехід на Третій рівень складності та End Game контент. А в середині липня розпочнеться перший сезон Diablo IV, який триватиме три місяці. Зі власною сюжетною лінією, з новими нагородами та модифікаторами, пригодами, тематичною косметикою тощо.

Якщо взяти як приклад Diablo III, то десь за два роки Blizzard запропонує гравцям контентне DLC з додатковим персонажем та новим актом, адже у сценарії вже закладена можливість легко розширювати мапу. Хто це буде? Болотна відьма, яка в грі вже насправді є, виглядає цікаво, хоча магів у Diablo IV і так достатньо. Може, знову хрестоносець? Чи монах?

Ще за два роки чекаємо друге DLC. Взагалі-то є відчуття, що Diablo IV стане для Blizzard зручною платформою для розширення всесвіту Daiblo на найближчі 10 років. Тож все лише починається.

Замість епілогу

Начебто я вже готовий до того, що почнеться в коментарях, але все ж таки прошу, поважайте один одного. Комусь подобається одна гра/фільм/книга/одяг, комусь інші. Це не привід уподібнюватися росіянам у коментарях.

До речі, хто готовий написати огляд Path of Exile 2, коли він нарешті вийде за рік-два? Пишіть. Здається, це теж буде непогана гра. А хто з цих двох йокодзун переможе, ми побачимо десь за 10 років. ІМГО – обидва. Mark my word.