У липні міністр оборони США Піт Гегсет опублікував меморандум, що має "розкрити домінування США у військових дронах" та сприяти швидкому і масовому впровадженню малих безпілотників у всіх видах Збройних сил Сполучених Штатів.
Для цього планується зменшити бюрократичне навантаження на виробників та розширити повноваження старшим офіцерам, які зможуть самостійно замовляти дрони для власних підрозділів. В чомусь це нагадує досвід України.
Окремі маленькі дрони будуть розглядатися як "споживчий товар". Це дозволяє не дотримуватися стандартів НАТО STANAG 4856, які передбачають сумісність інтерфейсів, систем керування та обміну даних. Завдяки цьому вартість та складність конструкції можуть значно зменшитися.
Таким чином підрозділи мають змогу отримувати дрони як звичайні патрони або будь-які інші боєприпаси. Командири нижчої ланки своєю чергою самостійно вирішують, хто має право керувати безпілотниками, а також закуповувати та випробовувати їх.
Сполучені Штати якомога швидше переймають досвід України по застосуванню ударних дронів та що набагато важливіше – намагаються наздогнати Китай, який є найбільшим виробником безпілотників у світі.
Більш менш системно "прощупувати" тему невеликих дронів-камікадзе армія США почала ще у 2023-му році, представивши програму під назвою LASSO (маловисотні засоби спостереження та ураження). За цією програмою на озброєння армії США надходять дрони-камікадзе, які мають теплову камеру та інфрачервоний сенсор із можливістю запуску з пускової труби. Серед вимог – можливість летіти на відстань близько 20 км із бойовою частиною, здатною знищити броньовану військову техніку.
Одними з перших виробників, які потрапили у цю програму, стала відома в Україні компанія AeroVironment зі своїми дронами Switchblade 300 та 600. Різниця між ними полягає у розмірах, дальності та потужності. 300 має малу БЧ, яка не завдасть серйозних пошкоджень важкій техніці, у той час, як 600 має бойову частину як у ПТРК Javelin, що здатна знищувати танки.
Українські військові гарно відгукувалися про ці дрони. У 2022-2023 роках “світчблейдів” замовили 1425 одиниць. Зараз же на Switchblade 300 взагалі не розміщують замовлення, а Switchblade 600 армія США принаймні прагне продовжувати контрактувати та масштабувати.
Самих лише Switchblade 600 буде замало для розвитку “дронової” частини американського війська. Це пов’язано з його високою вартістю, яка не відповідає концепції дешевого засобу ураження для дорогої ворожої техніки. Запуск одного Switchblade 600 коштує близько 170 тисяч доларів.
Але це лише початок американської дронової історії. У військовому бюджеті на 2026 рік, з’явилася нова абревіатура – PBAS. Це комплекс систем, який складається з FPV-окулярів, контролеру, дисплею та 6 різних FPV-дронів. Армія США замовила 1057 таких систем, кожна вартістю у $34 826. У березні 2025 року Корпус морської піхоти США створив підрозділ MCADT, який спеціалізується на швидкому інтегруванні FPV-дронів у війська. За їх програмою FPV-дрони повинні працювати на рівні взводів на дальність у 20 км, там мати вартість менше ніж 5 тисяч доларів.
І хоча здається що 5 тисяч доларів за один FPV-дрон це дуже багато, особливо на тлі вдесятеро дешевших українських, насправді в межах майже трильйонного бюджету США це не дуже невелика сума.
Армія США намагається активізувати як власні сили, так і приватний сектор. Американські військові створюють лабораторії у власних бригадах, які займаються розробкою та збиранням FPV-дронів. Таким чином, бригади здатні швидко виготовити дрони потрібної комплектації під потреби бойових дій. Подібні мобільні майстерні нещодавно кодифікували й в Україні.
Окрім виробництва дронів, їх ще треба навчитись застосовувати. У травні 2025 року десантники США провели другі навчання із залученням малих дронів.
Надія на приватні компанії
Щоб надолужити відставання від своїх китайських опонентів, армія США вже почала пошук приватних виробників, які здатні виготовляти FPV-дрони вартістю до 2 тисяч доларів та зможуть передати 10 тисяч безпілотників упродовж 12 місяців.
Приватні компанії у штатах і справді можуть масштабувати замовлення для армії, адже вони почали готуватися до масового виробництва дронів раніше, відчуваючи тренд.
DRL (комерційна медіакомпанія, що проводить перегони дронів по всьому світу) – один з неочікуваних гравців на новому ринку військових дронів у США. Її керівник Раян Г’юрі, став одним із засновників PDW – команди, яка розробляє та виготовляє дрони для роботи в жорстких та мінливих умовах сучасної війни. Продукція цієї компанії схожа на українські дрони-бомбери, які росіяни називають "Баба Яга".
Задачі вони виконують аналогічні: розвідка, корекція вогню та бомбардування. Вони здатні працювати в умовах роботи РЕБу та використовують штучний інтелект до виконання задач. Ця компанія виграла контракт Сил спеціальних операцій США на 6.9 млн доларів та вже у цьому році запустить виробництво малих FPV-дронів, обіцяючи зростання випуску на 1000%.
Їхніми конкурентами у цій галузі виступає інша компанія – високо оцінена на фондовому ринку Anduril Industries, яка вже залучила мільярди доларів інвестицій. Вона створює дрони зі схожим призначенням під назвою Ghost X. За компонуванням вони більше нагадують малі гелікоптери, які здатні проводити розвідувальні місії, а також завдавати ударів.
Anduril вже мають свої малі FPV-дрони під назвою BOLT (розвідувальний) та BOLT-M (камікадзе). Ці дрони вже схожі на класичні FPV-дрони, зі схожим спектром задач, але із вбудованим ШІ, здатним працювати автономно.
У 2024 році Anduril отримала замовлення на виробництво дронів BOLT від ВМС США на суму 6.5 млн доларів, однак кількість дронів яку виготовили для цього замовлення не розголошувалася.
Також Anduril у 2024 році отримали замовлення на 250 млн доларів на виготовлення дронів перехоплювачів Roadrunner. Додатково компанія співпрацює з різними військовими службами у програмі боротьби з дронами.
А невеликий стартап Neros Technologies має амбіції випускати до мільйона FPV-дронів на рік, але при отриманні відповідного замовлення від Пентагону. Поки що реальні можливості цієї компанії є набагато меншими. За даними Defense News, Neros здатні виготовляти близько 1500 дронів щомісяця і до кінця року планує збільшити цей показник до 10 000 одиниць на місяць. Основним дроном, який виготовляє ця компанія є Archer – 8-дюймовий FPV-дрон, який здатен переносити бойову частину до 2 кг на відстань понад 20 км.
До речі, ці дрони вже використовуються Силами оборони України. У лютому 2025 року було підписано контракт на постачання 6000 одиниць. Фінансування цього контракту відбулося завдяки Коаліції дронів. Таким чином західні партнери, допомагаючи Україні, зробили непогану інвестицію в розвиток власної дронової індустрії.
Як зазначає виконавчий директор NEROS Сорен Монро-Андерсон, виготовляти високоякісні FPV-дрони у великій кількості – складно. А виготовляти їх без китайських комплектуючих виглядає майже неможливим.
"На жаль, досі існує величезна різниця у вартості та можливостях між китайським і західним виробництвом компонентів для безпілотників", - каже Монро-Андерсон.
Попри те що США мають потужну промислову та технологічну базу для виробництва дронів, порівнятися з Китаєм за параметром ціни – нереально. Все через різницю стандартів безпеки, сертифікації та жорсткі військові вимоги.
Крім того, витрати на працю, матеріали та контроль якості в США значно перевищують китайські, де компанії мають велике субсидування з боку уряду та дешеву робочу силу. Саме тому американські стартапи разом із Департаментом оборони США надзвичайно зацікавленні в роботі з українськими виробниками.
Щоправда, українські виробники теж дуже залежать від китайських компонентів. Повністю локалізований в Україні дрон від компанії Vyriy лише нещодавно був представлений публіці та наразі займає дуже малу частку на ринку.
Forbes із посиланням на дослідження Drone Industry Insights UG пише, що Китай нині контролює 90% світового ринку безпілотників. Як зазначив Джош Стайнман, колишній відповідальний за безпеку ланцюгів постачання в Раді національної безпеки США - "Ми майже повністю залежимо від нашого головного супротивника в плані комплектуючих і спроможності їх виготовляти".
Показовим прикладом цього стала компанія Anzu Robotics, які у 2024 році оголосила про створення американських "мавіків" – Raptor та Raptor-T. Щоправда, виявилось що основою для американського дрона виявився саме китайський "Mavic". Не тільки ідейно, але й технічно, використовуючи ліцензійні технології DJI.
Американські урядовці розуміють ризики, які виникають через вплив Китаю на світовий ринок дронів. І для боротьби із цим готові накладати мита та інші обмеження не тільки на китайські дрони, а й на комплектуючи для них. Таким чином влада США бажає зробити закупівлю китайської електроніки для дронів невигідною. Все для того, щоб захистити американських виробників і побудувати ізольовану екосистему виробництва дронів.
Made in China
Про домінування Китаю у галузі безпілотників відомо вже давно. Китайська компанія DJI з їх дронами "Mavic" в один момент стала виробником одного з ключових інструментів у російсько-українській війні. Початково дрон використовували для розвідки, а з появою систем скидів він перетворився на бойовий.
З поширенням FPV-дронів вплив китайських виробників електроніки та запчастин почав різко зростати. Саме Китай є головним постачальником електроніки для FPV-дронів для України та Росії. Таким чином окрім надприбутків китайські компанії ще й отримують безцінні дані та заточують свої виробничі лінії конкретно під ті вироби, які зараз є ефективними в умовах великої війни.
Китай слідкує за використанням дронів різних типів та імплементує отриману інформацію у свою армію. На відміну від США, Китай набагато активніше займався розвитком та виробництвом дронів, бо мав для цього всі економічні передумови та статус "фабрики світу".
Станом на 2023-й рік в Китаї було зареєстровано 1,27 млн дронів, а на кінець 2024-го – 2,2 млн. Оскільки ця статистика враховує лише дрони в самому Китаї, залишаючи за дужками експортні постачання, то можна стверджувати, що Пекін давно розігнав власне виробництво до сотень тисяч дронів на місяць.
За даними китайських урядових ЗМІ, лише на кінець 2022 року в країні налічувалось 15 000 компаній, що пов’язані з дронобудуванням.
Хоча більшість дронів які виробляє Китай використовуються для цивільного напрямку, на прикладі війни Росії проти України ми добре бачимо, як швидко можна перелаштувати звичайні дрони під військові цілі. І цілком цивільні виробничі лінії можуть перейти на воєнні рейки, так само як колись автомобільні концерни перейшли на виробництво бронетехніки.
Це добре розуміють і в Китаї, тому виробництво дронів є пріоритетом у їх національній стратегії "військово-цивільного злиття".
Китайська безпілотна індустрія, як частина цієї стратегії, об'єднує державні компанії-гіганти, університети та приватний сектор. Державні корпорації, такі як AVIC, CASIC, CASC і CETC, відповідають за розробку бойових дронів, систем управління, сенсорних технологій і засобів радіоелектронної боротьби.
Результатом такої політики Китай стало створення широкої лінійки дронів: від малих FPV-дронів до важких ударних апаратів. Ці апарати використовуються як для розвідки, так і для завдання точкових ударів, проведення електронної боротьби, передачі інформації та атак "роями" у випадку втрати зв'язку.
Цивільні виробники активно залученні у виготовлення дронів для китайських військових. На деяких відео, можна побачити як звичайні аграрні дрони оснащують системами скидів боєприпасів, що робить з них аналог української так званої "Баби Яги".
Окрім виробництва, Китай також активно готується до використання дронів – освоює нові тактики використання FPV-дронів, зокрема ті, які використовуються в Україні. Китайські військові вивчають використання звичайних дронів, оптоволоконних, а також дронів із "машинним зором". У тренуваннях використовуються звичайні "одноразові" дрони камікадзе або із системами скидів боєприпасів у поєднанні з "Мавіками" для контролю уражень.
Для проведення таких навчань, Китаї обладнав спеціальні полігони, на яких зведено смуги перешкод, майстерні для ремонту дронів, а також навчальні класи. Військові відпрацьовують взаємодію між піхотою та дроном, де дрон супроводжує та прикриває піхотинця. Усі такі операції контролюються з повітря завдяки дронам із тепловізійними або нічними камерами.
Додатково КНР розробляє дрононосці, які здатні запускати дрони "роями". 19 травня був представлений перший дрононосець Jiu Tian SS, який запускає 100 FPV-дронів, які будуть керуватися як "рій".
Активна демонстрація інтеграції дронів в китайську армію з боку виглядає більше як партійна пропаганда, що змусить тремтіти ворогів комуністичного ладу. Але в підготовці Китаю до масового застосування бойових дронів сумнівів уже давно ні в кого немає, так само як і в наявності для цього виробничої бази. А от уже наскільки ефективною є їхня модель стане відомо лише в ході реальних бойових дій.
Партія чи демократія?
Давня залученість до ринку дронів подарувала Китаю такі стартові позиції, про які тільки можна мріяти. Здатність виготовляти сотні тисяч дешевих дронів та постійний процес їх інтеграції в армію створює образ сучасної армії, здатної відповісти на будь-які конвенційні загрози. Підхід злиття цивільного і військового сектору забезпечує Китай високими темпами виробництва і що головне гнучкістю в адаптації до власних потреб.
Виглядає так, що Штати поки що відстають від свого опонента. Піт Гегсет зазначив, що до 2026 року усі підрозділи США повинні бути оснащені малими дронами. Однак поки невідомо, чи зможе американська система разом з виробниками реалізувати це бачення у такі короткі терміни.
Попри намагання впровадити масові програми для армії, обсяги виробництва та ціна продукції все ще не дозволяють конкурувати з китайським ринком у масштабах. Водночас США можуть це компенсувати технологічними проривами — інтеграцією ШІ, автономними системами та широким використанням бойового досвіду союзників, зокрема України.
Розвиток приватних компаній, збільшення серійного виробництва й накопичений бойовий досвід — ключ до створення більш гнучких і високотехнологічних рішень. Від того, хто швидше опанує цю динаміку, залежить не лише технологічне лідерство, а й майбутній баланс сили у глобальній безпековій архітектурі.