Нещодавно ми вже підбили підсумки 2021 ігрового року з українськими розробниками ігор, настав час визначитися й редакції. «Межа» з’явилася наприкінці 2021, тому формально ми не можемо підбивати підсумки року, але ніхто не заважає нам визначати наших персональних фаворитів, ігри, в які ми самі з задоволенням грали протягом цього року. Тож, поїхали, персональні вибори авторів та редакторів сайту Mezha.Media.


Олег Данилов, редактор Mezha.Media

З деяких причин – тотальний дефіцит та неадекватні ціни на відеокарти, моя несумісність із консольним геймінгом та зап’ястковий тунельний синдром, що нагадав про себе, у 2021 році я бачив набагато менше ігор, ніж у попередні роки, особливо у третьому-четвертому кварталах, коли виходять усі AAA-проєкти. Тому мій вибір буде, мабуть, не зовсім релевантним.

Але я все одно зроблю його, тому що Life Is Strange: True Colors, яку я обираю, це, напевне, краща гра серії та одна з найбільш емоційних пригодницьких ігор усіх часів. З дуже потужним сюжетом, неймовірно харизматичними, живими та вразливими персонажами, з майстерною акторською грою. Life Is Strange: True Colors залишає після себе відчуття тепла та комфорту, яке дуже зрідка зустрінеш в іграх.

Якщо згадувати інші ігри 2021 р., то треба обов’язково назвати кіберпанк Diablo – The Ascent, це дуже гарна гра з неймовірною деталізацією світу. Варті уваги також симулятор F1 2021, незвичайна рольова гра Wildermyth, глобальна покрокова стратегія Old World та платформер Little Nightmares II.

Якщо ж обирати іграми року ті, в які я награв більше ніж в інші, то це будуть MTG Arena, Microsoft Flight Simulator, Car Mechanic Simulator 2021, Borderlands 3, Assassin’s Creed Valhalla, Forza Horizon 4 та Forza Horizon 5. Як бачите, лише дві з цих ігор вийшли у 2021 році.


Олег Касіч, редактор Mezha.Media

Попре те, що у 2021 вийшло чимало великих нових проєктів, найбільше ігрового часу у році, що минає, я провів за The Elders Scrolls Online. «Сувої» дозволяють неквапливо рухатися за сценаріями, відволікаючись на додаткові активності. Великі різнопланові локації, цікаві квести, хитросплетіння сюжету. Ніякого поспіху та метушні. TESO також підходить для випадків, коли потрібно відволіктися й перезавантажитися. Наприклад, медитативний збір ресурсів у Краглорні дозволяє на якийсь час перемикнути контекст і поправити фінансове становище у грі.

За всіх наявних недоліків TESO, що була представлена ще у 2014 році, Zenimax вдається підтримувати інтерес до свого масштабного проєкту. Розробники продовжують випускати доповнення, урізноманітнюючи та балансуючи ігровий процес під запити гравців із різними очікуваннями. Я не поспішаю відразу охопити весь контент, бажаючи розтягувати насолоду. Тому тільки зараз, дочекавшись зимового розпродажу на Steam, купив доповнення Blackwood зі знижкою 67% (230 грн). Настав час подивитися на нові локації.

Знаковий проєкт, на який не можна було не звернути увагу – Cyberpunk 2077. Гарну ідею просто спаплюжила технічна реалізація. Безліч багів на старті притупила інтерес до гри. Причому настільки, що навіть після декількох патчів бажання повернутися до Найт-Сіті не виникає. Але я все ж таки дам Cyberpunk 2077 шанс вже у 2022 році.

А ось у випадку з Battlefield 2042 це навряд чи станеться. Нещодавні безплатні вихідні дозволили оцінити гру. Попри те, що я поважаю масштабні мережеві FPS, витрачати час та гроші на нове дітище DICE не планую. Сумбурна каша, баги та дуже дивні локації. Низькі рейтинги користувачів лише підтверджують мою думку – це один з найбільш невдалих релізів 2021 року.


Дмитро Курятник, автор Mezha.Media

Визначити найкращу гру 2021 року було нескладно, якщо враховувати те, що більшість найочікуваніших релізів перенесено на наступний рік. Власне, в мене їх дві.

Marvel’s Guardians of the Galaxy. Ігровий процес не найсильніша сторона «Вартових», але сюжет, персонажі, режисура кат-сцен та драйвовий саундтрек роблять свою справу. Іноді жалкуєш, що немає можливості відкласти геймпад та просто насолоджуватися тим, що відбувається на екрані. Особисто я вважаю Вартових Галактики одною з найкращих ігроізацій коміксів.

It Takes Two – це фантастичний пригодницький платформер із розподілом екрану. Couch coop настільки рідке явище у часи інтернету, що я не міг не згадати про цю гру. It Takes Two дуже красива та емоційна, із раптово дорослим сюжетом і рекомендується для проходження зі своєю половинкою, навіть у тому випадку, коли вона далека від геймінгу. До речі, гра зараз продається із 50% знижкою, маєте шанс долучитися.


Тарас Міщенко, головний редактор Mezha.Media

Протягом робочого тижня я, як правило, не маю часу грати в ігри, але іноді вдається виділити декілька годин у п’ятницю або на вихідних. Які звісно хочеться витратити на щось варте проведеного часу, тому обираю знайомі жанри.

Найбільше я люблю глобальні стратегії в стилі Civilization VI, але до Humankind ще не добрався, до того ж в неї доволі змішані відгуки, а от реліз Old World на Steam чекаю з цікавістю. А поки що граю в Crusader Kings III від Paradox, яка дуже затягує. Ти можеш почати гру за васала, а потім війною, замовними вбивствами, обманом та маніпуляціями дорости до імператора, або навіть володаря цілого світу. Ну або використовувати більш гуманні методи, включно з вигідним одруженням та прихильністю церкві. Вибір проходження справді дуже широкий.

Проте грою року для мене стала зовсім не новинка. Я нарешті добрався до God of War на PlayStation, яка затягнула мене не менше, ніж колись The Legend of Zelda: Breath of the Wild. Відносини Кратоса з сином знаходять особливий відгук у тих, в кого є діти, тому сюжет одразу повністю захопив мою увагу. Графіка гри і досі виглядає дуже пристойно, а різноманітні головоломки та битви з монстрами та босами не дають нудьгувати. Єдине, що в God of War погано – це те, що гра доволі швидко закінчується.

Ще одне відкриття цього року (привіт іншим батькам!), це Brawl Stars. Син почав активно в неї грати, тож я вирішив глянути, щоб була можливість підтримати розмову. Тепер періодично граємо удвох, і маю визнати, це майже ідеальний мікс MOBA, Shoot ’em up, королівської битви та ще багатьох жанрів, та ще й з рольовими елементами та прокачуванням персонажів.


Сергій Світличний, редактор Mezha.Media

Цього року в мене були періоди, коли я грав досить багато, але здебільшого в усілякі «філери» вільного часу, наприклад, нову MMORPG від Amazon – New World восени або останнє доповнення до World of Warcraft – у першій половині року. І попри витрачений на них час, називати їх своїми «іграми року» я, мабуть, не стану.

Такого звання скоріше заслуговує Resident Evil Village. Я ніколи не був якимось палким прихильником цієї серії, але так чи інакше знайомий із більшістю її частин. Улюбленою завжди була четверта, ще для PlayStation 2 – і Village часом на неї насправді дуже схожа, точніше, на щось посередині між RE4 та RE7 (в останню я, попри свою любов до жанру трилерів/жахів, довго грати так і не зміг). Суміш екшену, горору та вкрай закрученого сюжету тримала в напруженні до кінця й залишила після проходження, як то кажуть, «приємний посмак».

А інші мої «ігри року» вийшли задовго до 2021. Так, на смартфоні я вже четвертий рік поспіль граю лише в одну гру – Pokemon Go. Це ідеальний варіант «гри в кишені» – неважливо, скільки в тебе є вільного часу, пара хвилин чи пів години, та де ти знаходишся – якщо більше нема чого робити, завжди можна спіймати пару покемонів чи навіть зганяти в рейд (дякувати розробнику, з початком епідемії ковіду він додав у гру можливість віддаленої участі в рейдах).

І останньою я назву ще один далеко не новий вже продукт – Persona 5. Були часи, коли я з великим задоволенням грав в jRPG та пройшов їх досить багато. Ті добрі часи минули, але, як виявилося, не назавжди – Persona 5 для мене зараз як привіт з минулого: тут і приємні спогади класичних PS2-ігор (свого часу давній «предок» «Персони», Shin Megami Tensei: Digital Devil Saga, справив досить сильне враження), і того періоду в моєму житті, коли я захоплювався японською анімацією та передивився не одне аніме на тему «непростого шкільного життя японських підлітків».


А у що у 2021 році грали ви, дорогі читачі? Пишіть свої варіанти у коментарях.