Головна проблема переглядів фільмів та серіалів – їх стало дуже багато, а часу навпаки, дуже мало. Але звісно ж, редакція «Межі» у вільний час дивилася різноманітні фільми та ТВ-шоу, які з них сподобалися нам найбільше ми і розповідаємо у цьому тексті.

Як і у випадку з іграми – ніяких правил немає. Хтось може назвати лише один фільм та серіал року, хтось може згадати декілька чи навіть навести свій власний перелік 10 найкращих кінопродуктів, що вийшли у 2023 р. Поїхали!

Тарас Міщенко, головний редактор Mezha.Media

Як на мене, то цей рік вийшов вдалим щодо релізів нових фільмів, навіть попри страйк сценаристів та акторів, через який студіям довелося перенести деякі релізи. Ми отримали новий фільм Крістофера Нолана Oppenheimer, тригодинний байопік, що став однією з найкращих робіт режисера, який любить заплутувати глядача у часових лініях. Цього разу вони дозволяють краще розкрити сюжет та не надто «навантажують». На рівні з Ноланом, відзначу Spider-Man: Across the Spider-Verse – продовження історії Майлза Моралеса, але тепер у мультивсесвіті, який привносить свіжий погляд на класичні сюжети про людину-павука.

Завершення трилогії «Вартові Галактики», Guardians of the Galaxy Vol. 3, як на мене було проблиском креативу в загалом посередній лінійці проєктів кіновсесвіту Marvel, який переживає зараз не найкращі часи. Логічне завершення історії героїв-пройдисвітів з традиційно чудовим саундтреком. Джеймс Ґанн покидає проєкт, з одного боку, залишивши потенціал для продовження, а з іншого, закінчивши саме свою історію. Що ж, будемо чекати на нові роботи режисера вже в рамках спроб перезапустити кіновсесвіт DC.

З цьогорічних серіалів хочу зазначити Hello Tomorrow! від Apple TV+, навіть не стільки за сюжет, як за чудову атмосферу альтернативних 60-х років XX століття з літаючими машинами, роботами та можливістю купити будиночок на Місяці. Також дуже сподобалося аніме Pluto від Netflix, детективний спіноф про Astro Boy, але з глибоким та закрученим сюжетом, що змушує подивитися всі серії буквально за декілька днів.

Олег Данилов, редактор Mezha.Media

Як я писав ще у 2021 році, з початку ковіду я не ходжу в кінотеатри і початок повномасштабної війни не сприяв моєму поверненню до великих екранів. Я намагаюся слідкувати за новинками, але в пів сили, тож багато кінопрем’єр цього року я пропустив.

Взагалі-то 2023 унікальний, у чомусь навіть переломний рік. Два найкасовіших фільми року – по іграшці та відеогрі! У Топ 25 ще три стрічки по іграшкам та відеоіграм! Здається закляття «фільмів по іграм» нарешті знято. Як виявилось, все що потрібно – гарні режисери та бюджети. Два з цих фільмів мені сподобалися – це Dungeons & Dragons: Honor Among Thieves та Barbie. Крім того, я згадаю ще Air. Хоча це і стара та добре відома історія, гарні актори витягують її на новий рівень.

Але фільмом року для мене став… мультфільм. Анімаційна стрічка Nimona, яка вийшла на Netflix – це півтори години веселощів, шаленства та смутку. Краще, що сталося з Netflix цього року.

Взагалі-то Netflix – це моя основна платформа для перегляду, тож не дивно, що серіали року теж будуть з цього сервісу. Мені сподобалися документалки Arnold про Арнольда Шварценеггера та Beckham про Девіда Бекхема та його родину. Крім того, хочу звернути вашу увагу на The Fall of the House of Usher. Звісно, якщо ви добре знайомі з творами Едгара Аллана По, багато сюжетних ходів не стануть для вас несподіванкою, але знято та зіграно це гарно.

Але серіалом року для мене знову ж таки став мультфільм, точніше аніме – Blue Eye Samurai від французької (!) Blue Spirit та Netflix Animation. Це такий собі John Wick у Японії Епохи Едо. Автори серіалу надихалися Дзатоіті, Людиною без ім’я (персонаж Клінта Іствуда у Dollars Trilogy Серджо Леоне) та фільмами Акіри Куросави. Дуже раджу.

Сергій Світличний, редактор Mezha.Media

З блокбастерами цього разу якось не склалося, тому у мене фільми року – це не дуже відомі роботи. З анімації найбільше вразила Nimona – на фоні стандартних «діснеїв» та «піксарів» це був практично ковток свіжого повітря. Оригінальний сетинг (так, я знаю, що це екранізація французького коміксу), цікаві герої та сюжет – «Німона» справила настільки добре враження, що через деякий час я передивився стрічку вдруге, вже з друзями.

Щодо фільмів, які мені запам’яталися у 2023 р., зазначу Past Lives – чудовий приклад серйозної драми про життя дорослих людей, переживання стосовно прийнятих у минулому рішень та вагання щодо майбутнього. Також згадаю комедію-драму A Man Called Otto. Хоча формально стрічка й вийшла минулого року, але це сталося 29 грудня, та ще й лише в обмеженій кількості кінотеатрів, а глобальний реліз відбувся вже у січні 2023 р. Том Генкс ідеально зіграв сварливого старого і зробив цей ремейк шведського «Чоловік на ім’я Уве» особливо зворушливим.

З серіалами цей рік розчарував мене практично так само, як і з фільмами. Єдине шоу, яке дійсно справило дуже гарне враження — це комедійна драма Shrinking від творців Ted Lasso. Історія психотерапевта-невдахи, в житті якого проблем чи не більше, ніж у його пацієнтів, вийшла смішною, часом сумною – і дуже душевною. З нетерпінням чекаю на другий сезон, який оголосили ще у березні.

Щоб не залишати Shrinking єдиним свіжим серіалом у своєму списку, згадаю, мабуть, ONE PIECE – я не дивився аніме, але екранізація від Netflix сподобалась. Так, я знаю – мабуть, саме тому, що не дивився аніме, але все ж таки, на мій погляд, вийшло яскраво, динамічно і цікаво.

З серіалами 2023 року у мене на цьому все, крім них, згадаю ще останній сезон Ted Lasso – на мою думку, він вийшов кращим за другий, а може, навіть і за перший.

І, як і в аналогічному матеріалі 2021 року, зазначу черговий, вже п’ятий сезон британського комедійного серіалу Ghosts – той рідкісний випадок, коли кожний сезон виходить не гіршим за попередні, і дивитися на життя молодого подружжя, яке ділить старовинний особняк з родиною кумедних привидів, все ще дуже весело і цікаво.

Євгенія Губіна, авторка Mezha.Media

Скільки себе пам’ятаю, я завжди любила кінотеатри. Щосуботи брала смаколики та ходила на ранкові сеанси. Було так здорово – всі ще сплять, а я вже сміюся з чергової комедії або розгадую нову детективну історію.

Після початку повномасштабного вторгнення я відклала цю традицію на рік – було важко емоційно. А згодом відчула, що кінотеатри дають змогу «підзарядити» внутрішні батарейки, щоб рухатися далі. Тож я знову пішла у кіно.

Зараз я обираю переважно легкі стрічки без вибухів та стрілянини. Приміром, фільм La vie pour de vrai. Дені Бут і Кад Мерад колись сподобалися мені у фільмі «Лашкаво просимо» / Bienvenue chez les Ch’tis. Тому стало цікаво, що вони утнули тепер. Нова стрічка – дещо слабша, але враження від неї теж хороші.

Приємно здивували A Haunting in Venice. Це – третій фільм Кеннета Брана з серії про легендарного Еркюля Пуаро. Він разюче відрізняється від перших двох, які діяли на мене, як снодійне. Тут є занедбане палаццо, спіритичний сеанс і, звісно, загадкове вбивство.

Сильне враження справила також українська стрічка «Довбуш». Неймовірні краєвиди та круті зйомки! Завершує мій список The Equalizer 3. Ця історія подобається мені через справедливість, яку сповідує головний герой. Та відплату, яка чекає на кривдників. Усіх без винятку.

Щодо серіалів, то цього року серед моїх фаворитів третій сезон The Mandalorian. Я люблю франшизу «Зоряні війни», тому не могла пропустити цей проєкт, коли він лише з’явився. А далі пішло-поїхало.

А от від продовження Loki я очікувала більшого. Він дещо втратив магію першого сезону. Також на моє сприйняття вплинула історія про можливе використання ШІ під час створення рекламного постеру до другого сезону.

Дмитро Курятник, автор Mezha.Media

Відверто кажучи, цей рік у кінематографі видався мені достатньо слабким, а добре запамʼяталися лише дві стрічки: це A Haunting in Venice, через мою слабкість до екранізацій творів Агати Крісті від сера Кеннета Брана, та Dungeons & Dragons: Honor Among Thieves. Останній і став моїм персональним фільмом року, адже це чудова репрезентація всього того хаосу, чорного гумору та фантастичних пригод, що панують за столом під час ігрової партії.

Із серіалів хотів би відмітити The Fall of the House of Usher – це цікаве переосмислення класичних творів Едгара Алана По, і навіть якщо ви добре знайомі з першоджерелом, вам все-одно буде цікаво як же саме режисер зумів вплести відомі сюжети в сучасні реалії.

Дмитро Джугалик, автор Mezha.Media

Цей рік видався насиченим на цікаві для мене кінопрем’єри, чого варті лише «Барбігеймер». Однак, все ж не вони захопили мою увагу, а два інших фільми, які, так склалось, є продовженнями серій, з якими я лиш цього року познайомився.

Mission: Impossible – Dead Reckoning Part One – перший з цих фільмів. На початку року я почав цікавитися кар’єрою Тома Круза і вперше подивився «Місія неможлива», а далі все як в тумані, і ось за кілька днів я вже подивився усі шість частин, і сьома дуже доречно виходила незадовго після цього.

Фільми про секретних агентів завжди цікавили мене і я бачив їх чимало, однак пригоди Ітана Ганта захопили одразу, у тому числі й через виконання трюків Томом Крузом (цей стрибок на мотоциклі у сьомій частині – це щось неймовірне). Та ще й тема останнього фільму зі штучним інтелектом який загрожує людству хоч і далеко не нова, та все ж цікава. Єдиний мінус – це поділ фільму на дві частини, чим зараз страждає багато франшиз, але з іншого боку, мені гарантовано буде що дивитися у 2025 році, то ж і тут можна знайти свої плюси.

Іншою стрічкою, яка захопила мою увагу, стала The Equalizer 3. Історія тут дзеркальна з «Місія неможлива». Цьогоріч я чимало фільмів дивився лише для того, щоб ознайомитися з фільмографією тих чи інших акторів, і Дензел Вашингтон теж був серед них. Подивившись кілька його фільмів я добрався і до серії «Праведник». І чи це настільки сподобались фільми, чи це сам Дензел, але я був щасливий, коли дізнався, що цього року виходить його новий фільм. The Equalizer 3 став чудовим закінченням історії Роберта Маккола і змусив мене ще більше полюбити Дензела.

З серіалів хотілося б виділити аніме Hell’s Paradise: Jigokuraku. Завжди любив студію Mappa за те, які проєкти вони вирішують адаптувати, і тут вони вкотре не підвели, обравши доволі цікаву манґу та адаптувавши її у неймовірне аніме. Насичене крутими бійками, цікавим світом та історією, що інтригує, «Пеклорай» став для мене найкращим новим аніме цього року. Чого варта лише вступна тема WORK від millennium parade та Sheena Ringo… Ця пісня недаремно зайняла першу позицією у моєму топі пісень у Spotify за 2023 рік.

Володимир Дяченко, відеограф Mezha.Media

Кращою повнометражною стрічкою року для мене стала нова робота Мартіна Скорсезе. Вибір досить банальний та очікуваний, кожен фільм видатного режисера стає гучною подією. Назва заворожує, особливо в українському перекладі – «Вбивці квіткової повні» / Killers of the Flower Moon.Можливо, це не найкраща робота іменитого автора, але принаймні один з тих фільмів, що довелось переглянути у цьому сезоні, і ця стрічка була на голову вища за інші. Чого тільки варта акторська робота улюбленців Скорсезе: Леонардо Ді Капріо та Роберта де Ніро.

З тих телешоу, що вдалось подивитись у цьому році хочу виділити американський драматичний мінісеріал Lessons in Chemistry від Apple TV+, заснований на однойменному романі Боні Гармус. Якщо коротко, то серіал про те, як амбітна молода вчена-хімік Елізабет Зотт змушена жити у патріархальному суспільстві. Образ, що створили автори на екрані зрозумілий та близький для глядача. «Уроки хімії» – це цікава історія, яка викликає різнобарвне емоційне напруження. Слід зазначити чудову акторську роботу головних героїв та якісну стилізацію картинки в стилі ретро.

Сергій Гилюк, автор Mezha.Media

Фільмів року в мене два. Це Oppenheimer та «Люксембург, Люксембург».

Oppenheimer – це чергове візуальне чудо Крістофера Нолана про Роберта Оппенгаймера та процес створення першої в світі ядерної зброї.

Події, які визначили долю світу на десятки, якщо не сотні років, Нолан передає інтимно близько – в момент, коли Роберт Оппенгаймер дивиться на вибух «Трініті», ми дивимося на обличчя Роберта і бачимо в ньому все – і руйнівну силу того, що він створив, і його розуміння, що він став «смертю, руйнівником світів».

Якщо ви не любите Нолана за сухість персонажів та надмірну пафосність сюжету – спробуйте переглянути Oppenheimer. Пафос все ще тут, але й емоцій додалося.

Враження та емоції від «Люксембург, Люксембург» зовсім інші. Як і перший повнометражний фільм Лукіча – «Мої думки тихі» – це фільм про нас та наше життя. Здається, що до подій на екрані можна дотягнутися рукою, а іноді, що ти – безпосередній їх учасник. Емоційно – тяжко, але мені здається, що про українців тільки так і можна. Окремо відмічу братів Насірових, які починали з записів пісень у шафі аби мама не почула лайку. Також хлопці дуже активно допомагають ЗСУ та висловлюють свою громадянську позицію по болючим для пересічного українця питанням за що їм окрема повага.

Як завжди, нам цікаво почути про ваші персональні фільми року у коментарях.

Попередні частини підсумків 2023 року на «Межі», можна знайти тут:
Автомобільні підсумки 2023 року: переможці, досягнення, технології, невдачі
Зроблено в Україні. Підсумки 2023 року з українськими розробниками ігор
На межі нового року: у що ми грали у 2023 році