Припиніть називати Nobody Wants to Die кіберпанком, це у жодному разі не кіберпанк! Nobody Wants to – це чистокровний нуар-детектив, події якого просто перенесли в майбутнє, і це до біса гарний нуар.
| Гра | Nobody Wants to Die |
| Жанр | симулятор ходіння, інтерактивна історія |
| Платформи | Windows, PlayStation 5, Xbox Series X|S |
| Мови | англійська |
| Розробники | Critical Hit Games |
| Видавець | PLAION |
| Посилання | nobodywantstodie.games |
Так, тут є деякі елементи дистопії, які можна переплутати з кіберпанком, але це точно не він. У всесвіті Nobody Wants to Die майже всі високі технології насправді не такі вже і високі. За винятком деяких технологічних проривів цей світ наче застряг у середині XX сторіччя. Тут немає віртуального простору, вільнолюбних хакерів та всемогутніх ШІ. Та і взагалі-то з тим самим "кібер" з назви "кіберпанк" все дуже погано. Комп'ютери на рівні 1970-х років, електрона пошта існує, але усі воліють користуватися пневмопоштою. Ніяких мобільних, лише радіо і таке інше.
А ось з якою часткою умовного кіберпанку в Nobody Wants to Die все гарно, так це з соціальним розшаруванням. Річ у тому, що у всесвіті гри люди навчилися жити вічно. Як у фантастичному романі Річарда Моргана "Видозмінений вуглець" / Altered Carbon, або у серіалі Netflix на його основі, заможні громадяни можуть змінювати тіла, переносячи свідомість у нову оболонку. Але є один нюанс, після того, як вам виповниться 21 рік, ви маєте сплачувати оренду власного тіла, якщо грошей немає – тіло потрапить на аукціон, а ваша свідомість – у банк пам’яті. Тож багатії мають необмежений вибір тіл для розваг, сексуальних експериментів тощо, а бідні люди не можуть дозволити собі навіть власне тіло.
Головний герой Nobody Wants to Die, детектив Джеймс Карра, декілька тижнів тому потрапив в жахливу аварію потяга, ще не оговтався від втрати дружини та має проблеми з новим тілом, яке трохи глючить через брак синхронізації. Але він воліє якомога швидше повернутися до роботи, тому отримує умовний допуск, офіцера наглядача Сару, яка більшу частину гри присутня лише як голос у слухавці, та просте завдання – розібратися з самогубством одного з найзаможніших людей міста...
Але тут така справа... це схоже зовсім не самогубство, а навмисне вбивство, при цьому вбивство остаточне, іхор жертви (у грі це субстанція яка вміщує свідомість людини) остаточно пошкоджений і воскресіння йому не загрожує. Схоже хтось полює на впливових членів соціуму і можливо це якось пов’язано з законом про зниження віку оренди тіла, який вони намагаються проштовхнути.
Схоже усі співробітники польської студії Critical Hit Games, авторів Nobody Wants to Die, великі фанати жанру нуар. Гра стилізована під нуар-детектив просто ідеально. І на відміну від мультфільму "Марс-Експрес" / Mars Express, у якому нуар-наративи перенесли в декорації наукової фантастики, автори гри ретельно зберегли не лише характерні сюжетні ходи, персонажів та їхні мотиви, а і стилистику 1930-40-х років, лише трошки адаптувавши її під майбутнє.
Так, тут є автомобілі що літають, але це класичні авто 1930-х років типу Cadillac 16, Maclaughlin-Buick Series 90 або Buick Roadmaster, лише замість коліс в них щось на кшталт гравітаційних двигунів. Усі хмарочоси Нью-Йорку нагадують Empire State Building, Chrysler Building або American Radiator Building. Усі інтер’єри, оздоблення, дизайн книг, документи, шрифти, меню, написи, прилади тощо – виповнені виключно у стилі артдеко. Нью-Йорк 2329 року з Nobody Wants to Die, наче мошка у бурштині, застрягнув у 1930-х.
Щодо інших прикмет нуару, то нескінченно втоплений головний герой звісно ж багато палить, задумливо вдивляючись у нескінченний дощ з відблисками неону (сонця у світі гри немає взагалі, смог), постійно прикладається до пляшки та коментує власні дії хриплим сексуальним баритоном. Звісно ж тут є фатальна жінка, насправді навіть декілька, продажні копи, розбещені злочинці, змова та усе таке інше. І так, усі, хто знаються на нуар, можуть здогадатися що чекає нашого героя наприкінці.
За жанром Nobody Wants to Die – це симулятор ходіння, aka інтерактивна історія на кшталт нещодавньої Still Wakes the Deep, але без горор-епізодів, або The Invincible від студії Starward Industries, теж до речі польської. Джеймс Карра має дослідити декілька місць злочинів, знайти докази, реконструювати те, що відбулося і зробити власні висновки про вбивцю та його мотив.
У досліджені місця злочину нашому детективну допомагають декілька приладів. Рентгенівська лінза, яка "бачить" приховані у стінах дроти, кнопки та сейфи, внутрішні органи та навіть траєкторії куль. Ультрафіолетова лампа, щоб шукати сліди крові, відбитки пальців, ніг тощо. І, головне, прилад для реконструкції подій, який, на основі зібраної інформації, дозволяє "відкрутити час" і подивитися що відбувалося на місці злочину, роздивитися учасників драми з різних боків, знайти нові докази, "відкрутити час" знову, знову пошукати нові дані й так далі. Насправді це не подорожі в часі, а саме реконструкція подій, але виглядає вона саме так, наче наш детектив зазирає у минуле.
Як і автори The Invincible, розробники Nobody Wants to Die справжні фанати технологій XX століття, тому ретельно відтворили дискові телефони та кодові замки, рації та приймачі, годинники тощо. А головне, вони дуже реалістично анімували усі ці фантастичні прилади, якими користується детектив Карра. Спостерігати за його роботою просто приємно.
З точки зору графіки Nobody Wants to Die – це справжня насолода для очей. Unreal Engine 5 відповідає за картинку, а над стилістикою та вдалими ракурсами гарно попрацювали художники та моделі. Це стилістично довершена гра.
Щодо наративної частини, то тут не все так гладко. До деяких дій та висновків, які роблять герої, в нас є запитання, до того ж часом наратив стає трохи сумбурним, через що не усі гравці зможуть зрозуміти, що саме сталося наприкінці гри й хто насправді той самий вбивця, якого шукає Джеймс Карра, хто вбив його дружину, та чи вбили її взагалі й навіщо потрібен увесь цей ланцюжок злочинів. Але якщо бути уважним, слухати персонажів та читати усі тексти, зрозуміти це не важко, різноманітних натяків протягом розслідування вам дають чимало.
У Nobody Wants to Die приблизно 5-6 годин геймплею і чотири різні закінчення, які залежать від того, що саме ви зробили або сказали протягом попередніх актів і до яких висновків дійшли. Це гарна детективна пригода, яка чимось нагадує серію ігор про Шерлока Голмса від київської Frogwares, чимось той самий вже згаданий вище The Invincible за романом Станіслава Лема.
Попри те, що Nobody Wants to Die ставить крапку в цій історії, я б залюбки подивився і на продовження, бо світ, який створили розробники з Critical Hit Games, дійсно вражає і привертає увагу, шкода не використати його ще раз.