Cyberpunk 2077 після Update 2.0 та Phantom Liberty – повернення до Найт-Сіті

Це мав би бути огляд лише доповнення Cyberpunk 2077: Phantom Liberty, але майже водночас з ним CD Projekt Red випустили величезне оновлення до гри з новими механіками, оновленими гілками вмінь, новою системою кібервиробів, поліцією, штучним інтелектом трафіку та іншими дрібними покращеннями. Тому ми вирішили повернутися до Найт-Сіті ще раз та оцінити, як саме змінилася гра за три роки та як якісно відрізняється від горезвісного релізу.

Cyberbug 2077

Реліз Cyberpunk 2077 був, мʼяко кажучи, провальним. CD Projekt Red потрапили у пастку власних обіцянок та маркетингу, а технічні негаразди та безліч багів змусили гравців порівнювати польського розробника з Blizzard, яка того ж року безславно «перевипустила» Warcraft 3.

Технічний стан накладав відбиток на враження від гри та на будь-які дискусії навколо інших її аспектів. Навіть якщо вони були в порядку, все відразу зводилося до обговорення помилок і як взагалі можна було випустити продукт в такому стані, що Sony довелося видалити версію для PlayStation 4 з власного магазину.

Якщо поглянути на все це в ретроспективі, то навіть та забагована версія 2020 року мені сподобалась, але з багатьма «але». Сподобалась перш за все тими емоційними звʼязками, які сформувалися в мене з персонажами гри, починаючи з Ві й закінчуючи Клер. Їх персональні історії, характери та те, як в них вклалися актори озвучення й було моєю мотивацією повертатися у гру. Та й досліджувати Найт-Сіті було цікаво. Так, місто було наповнене завданнями, які повторюються, вулиці були напівпорожніми, а весь трафік можна було зупинити одним припаркованим посеред дороги автомобілем, але атмосферно це був саме той кіберпанк, що треба.

Я ні в якому разі не захищаю CD Projekt Red. Той реліз надовго запамʼятається усім як один з найпровальніших в репутаційному плані, а частково і в фінансовому. Сама компанія не раз визнавала, що зробила помилку й три роки намагалася полагодити Cyberpunk 2077 до стану, який був би прийнятним в першу чергу для них самих. Не дарма Ідріс Ельба, який грає в доповненні Phantom Liberty одного з ключових персонажів, в новому рекламному ролику каже «Just don’t forget, the game is fixed», що, окрім дуже хитрої гри слів (можна перекласти як «гру полагодили», так і «гра договірна»), також є таким собі зізнанням: «Так, ми облажались, але тепер все окей, ми полагодили гру!».

Робота над помилками

Але чи полагодили насправді? Так, помилок, які ламають Cyberpunk 2077, більше немає, проте все одно можна натрапити на якусь несправність. В мене був веселий момент, коли після вибору однієї специфічної репліки діалогу екран почав глючити й «пливти», як у ті моменти, коли Ві стає погано. Я пограв десь годину й почав підозрювати, що щось тут не так. Зміг виправити баг тільки перезавантаженням та вибором іншого варіанту діалогу, в нещодавньому патчі це вже відремонтували. Також зустрічаються й проблеми з персонажами. Так в одному з завдань лікарка, яку я мав врятувати, перестала рухатись та реагувати. Знову довелося перезавантажуватися.

В будь-якому випадку технічно гру покращили. І це стосується й графіки. Без перебільшення зараз Cyberpunk 2077 – візуально найгарніша гра з усіх доступних. Звісно, щоб оцінити всю красу потрібно орієнтуватися на конфігурацію не нижче «Прогресивної», але зрозуміло, що з цінами на нові відеокарти дозволити це собі можуть далеко не всі. Скріншоти, які ви бачите, зроблені на конфігурації з GeForce 4080 з увімкненим DLSS 3.5.

Але все ж основним в оновленні 2.0 є не виправлення помилок, а нові механіки, які настільки суттєві, що CD Projekt Red рекомендувала почати нове проходження гри замість повернення до старого збереження.

Перше, на що звертаєш увагу, так це повністю перероблена систему вмінь та навичок. Гравці у релізну версію Cyberpunk 2077 мають памʼятати, якою нелогічною та нецікавою була система прокачування вмінь. Дуже багато варіантів вибору, навички, які просто збільшували шкоду на певний відсоток – це все ознаки нецікавого та лінивого дизайну. Нова система теж не ідеальна, але в оновленні її зробили більш логічною, прибрали зайве. Кожен пункт вмінь тепер більш якісно впливає на Ві. При цьому вам не потрібен максимальний рівень, щоб ви змогли відчути себе непереможним кіберпанком – пік майже всіх білдів досягається десь до 25 рівня, а це навіть не середина гри. Після цього будь-які покращення лише роблять вас трохи сильнішими.

Звичайно, створити свого персонажа під стиль гри або зброю можна було і раніше, але оновлення 2.0 пропонує більше варіантів і загалом більш зрозумілу систему. Проте, це ж саме оновлення ще раз показало, що деякі ігрові елементи в Cyberpunk 2077 зможе виправити хіба що продовження гри.

Для прикладу візьмемо ближній бій. Моя Ві – це такий собі мікс шінобі та мʼясорубки, з фокусом на ближній бій та метання ножів. Ві стрибає, кидає ніж в голову одному противникові, потім дістає пістолет, стріляє у вразливе місце, дістає леза богомола, подвійним ривком зменшує відстань до снайпера та розрізає його на шматки.

На папері це все звучить захопливо, проте грається як покрокова стратегія, тому що гра просто не була на це розрахована. Вороги часто ховаються за укриттям, й стрибки з лезами закінчуються тим, що Ві просто упирається в якусь перешкоду. Самі атаки виглядають наче анімація бійки двох котів, а не різанина. Спочатку ти буквально погладжуєш ворога лезами, потім на екрані зʼявляється кнопка добивання, повторити на наступному ворогові. Й виглядає все це дуже й дуже незграбно. Якщо порівнювати з однією з найкращих на мою думку ігор про кіберніндзя – Metal Gear Solid: Revengeance – то воно буде не на користь Cyberpunk 2077.

Єдина зброя ближнього бою, при використанні якої відчуєш хоч якийсь відгук і в плані звуку, і в плані удару, це легендарна палиця «Мина Вставайло». А ось стріляти у грі весело. Кожен вид зброї відчувається по-різному, та й загалом стрілецькою зброєю набагато простіше розбиратися з ворогами.

І в більшості випадків вбити всіх є якщо не найзручнішим, то точно найшвидшим способом пройти завдання. Так, звичайно, частину завдань можна пройти тихо нікого не вбиваючи, й іноді справники просять робити саме так. Але в більшості випадків все йде шкереберть, й Ві залишає по собі чергову купу трупів. Справник трохи пожурить вас, скаже, що наступного разу краще так не робити й все. Cyberpunk 2077 ніяк не заохочує тебе скрадатися, так і не карає, якщо ти щось робиш не за планом.

В тому ж завданні з порятунком лікарки я вбив декількох бандитів до того, як потрапити до неї в «кабінет», в якому вона намагалася врятувати ще одного. Перед Ві виникає дилема: допомогти врятувати бандита, чи вшиватися, поки не прибуло підкріплення. Що б ви не зробили, на фінальний результат завдання це ніяк не повпливає: лікарка просто сяде в авто, а ви отримаєте схвалення від справниці. Звичайно, тут мають грати роль і ваші власні переконання як гравця, але хотілося би, щоб ігровий світ Cyberpunk 2077 хоч якось реагував на дії Ві, окрім двох незначних реплік.

Низка завдань мають варіативність як і способу проходження, так і нагород та наслідків для персонажів, але на загальну картину вони ніяк не впливають.  Чи буде вас обслуговувати Клер в «Потойбіччі» після завершення її лінійки завдань, чи ні – має лише умовний, косметичний характер.

А ось перероблена система поліції тепер дійсно працює. Поліція тепер не зʼявляється з повітря та може переслідувати гравця на транспортному засобі. Чим більший опір ви чините, тим небезпечнішими стають копи, а на пʼятому рівні небезпеки прилітають MaxTac, які в методах не цураються. Проблема в тому, що ця система мала б працювати саме так ще в першій версії Cyberpunk 2077, і можливо тоді її якось інтегрували в ігрові місії та інші активності. Зараз вона працює, але працює у суцільному вакуумі.

Те саме стосується і перестрілок на автомобілях. Тепер почати відстрілюватись з авто можна в будь-який момент, а не тільки під час сценарних місій. Є навіть автомобілі з встановленими на них кулеметами та гранатометами. Але базова гра це майже ніяк не використовує, й моменти, коли вам дійсно треба буде пошмаляти з авто – дуже рідкісні. Навіть в нових завданнях з крадіжками авто мені набагато простіше було зупинитись та закидати хвіст гранатами.

Phantom Liberty

В перше й останнє доповнення до Cyberpunk 2077 можна грати як окремо, так і посеред проходження основної кампанії. В основній грі, щоб добратися до контенту DLC треба витратити десь 12 годин. Якщо починати новим персонажем прямо з Phantom Liberty, ви отримаєте 15 рівень, трохи грошей та деяку зброю, а події попередніх 12 годин вам перекажуть під час завантаження.

Якщо ви почали грати з початку, а саме так ми і радимо зробити, то після того, як ви побуваєте в Пацифіці та розв’яжете питання з місцевою бандою Вудуїстів, з вами звʼяжеться загадкова мережниця Со Мі, або Соловія, та повідомить, що скоро над Псарнею розібʼється шатл, на якому перебуває президентка НСША Розалінда Маєрс. Вам треба врятувати її. При початку прямо з доповнення Ві відразу вивалюється з церкви Вудуїстів і отримує дзвінок Со Мі.

Якщо ви грали в доповнення до The Witcher 3: Wild Hunt, тобто в Hearts of Stone та Blood and Wine, то приблизно знаєте, що очікувати від Phantom Liberty. Це нова локація, сюжетна лінія, більше 10 додаткових побічних завдань, предмети та навіть ціла гілка вмінь Реліквії.

Порятунок президентки з рятувальної місії дуже швидко перетворюється в шпигунський трилер з політичним підтекстом. Не те що б Ві була цікава політика чи гроші, але Со Мі пропонує їй те, від чого вона не може відмовитись.

Найкращими саме для мене аспектами в Phantom Liberty, як і в основній частині Cyberpunk 2077, стали персонажі та місто, а точніше новий район. Ідріс Ельба виконав свою роль бездоганно, та й інші актори також впоралися. Єдине зауваження може бути хіба що до постановки, в якій опинилися герої доповнення: шпигунський трилер на то й шпигунський, що всі ставляться і один до одного, і до Ві з недовірою, що може не сподобатися комусь на фоні завдань з Панам чи Джуді.

Нова локація, Псарня – дійсно вражає. Хоча по суті вона виглядає як сміттєзвалище з неоном, але компактність дозволила зробити її насиченішою від багатьох інших місць Найт-Сіті. Що ще раз підтверджує теорію про те, що розмір не має значення коли це стосується відкритого світу в іграх.

Додаткові завдання теж трохи краще написані, та й основна сюжетна лінія дуже швидко затягує хоча б тим, що стає цікаво розплутати цей шпигунський клубок інтриг. Якщо ви розіграєте свої карти правильно, то зможете відкрити додаткову кінцівку в основній грі. Багато хто вважає цю кінцівку найкращою з тих, що є в Cyberpunk 2077.

Загалом Phantom Liberty – це якісне доповнення, яке і можна було очікувати від CD Projekt Red. Воно вписується в основну гру наче завжди було її частиною, і проливає більше світла на всесвіт Cyberpunk 2077.

Українська локалізація

Окремо варто розглянути українську локалізацію, яку Cyberpunk 2077 отримала з оновленням 2.0. Один вже цей факт, враховуючи те, що зазвичай українським ринком просто нехтували, та й обʼєми тексту в грі – це вже великий крок уперед та сигнал іншим студіям, що українська мова має бути хоча б на рівні субтитрів.

Сам переклад досить непоганий. В ньому є декілька стилістичних огріхів, як ото неправильно передане емоційне забарвлення реплік, є і смішні моменти типу «Що там з електрохарчуванням?». Враження від перекладу діалогів більш позитивне, а ось з інтерфейсом більш двояке: було декілька моментів, коли мені доводилося вчитуватися в текст, аби зрозуміти, що мається на увазі.

Хоча тут скоріше за все говорить моя звичка до англійської, що стосується саме ігрових понять. Навіть при написанні цього тексту я час від часу просто запускав гру аби перевірити чи правильно я використав український відповідник. Крім того, ті, хто добре сприймають англійську на слух, будуть мати деякі проблеми з синхронізацією англійського озвучення та українських субтитрів.

Частина суперечливих моментів локалізації були виправленні в оновленні 2.1. «Океан Ельзи» замість Run the Jewels взагалі не треба було локалізовувати. Україна вже якщо не є частиною західної культури, то стрімко наближається до неї, і я вірю в те, що українським гравцям якщо й невідомі Run the Jewels, то це ніяк не вплине на загальне враження від гри.

Щодо відсилань до повномасштабного вторгнення росії в Україну, то я прекрасно розумію мотивацію перекладачів. Але, по-перше, дія гри відбувається у всесвіті рольової настільної гри перша редакція якої вийшла ще у 1988 році, а, по-друге, будь-які відсилання на поточні події – це дуже тонка крига, адже вони мають властивість дуже швидко втрачати актуальність.

Хоча слово «русня» я б залишив.

Висновок

Чи стала Cyberpunk 2077 тією грою, якою багато гравців уявляли її до виходу? Ні, і вже ніколи не стане. В ній нема нічого екстраординарного: сюжет хоча й досить персональний, але не ставить перед гравцем дилем та філософських питань, як Cyberpunk: Edgerunners; для стрілянини та маханням катаною існує безліч інших ігор, так само як і для багатьох інших речей. Але Найт-Сіті, атмосферу, саме відчуття кіберпанку в поєднанні з реалістичними та унікальними персонажами можна знайти тільки тут.

Чи варто грати в Cyberpunk 2077 зараз? Однозначно так, якщо для вас це буде перше знайомство з грою. Для тих, хто вже грав: так, гра стала краще технічно, але вирішувати, чи повертатися до Найт-Сіті – саме вам.