Cyberpunk: Edgerunners – біжи, кіберпанк, біжи!

І справді, з мультсеріалами за відеоіграми справи набагато кращі, ніж з повнометражними фільмами за іграми. В нас вже є, дякуємо Netflix, дійсно непогані Arcane, Castlevania, The Cuphead Show!, DOTA: Dragon’s Blood та The Witcher: Nightmare of the Wolf. Що ж, можете додавати до цього переліку і Cyberpunk: Edgerunners і, можливо, кудись на перше, ну добре, на друге місце, відразу за Arcane.

Цього разу Netflix навіть не можна звинуватити в тому, що це несправжнє аніме, тому що його знімала південно-корейська або малазійська студія. Цього разу все по-чесному, Netflix та CD Projekt залучили до роботи над серіалом справжню японську студію – Studio Trigger. Trigger зняла серіали Kill la Kill (2013), Little Witch Academia (2017), Promare (2019) та BNA: Brand New Animal (2020), штаб-квартира компанії знаходиться у Токіо. Більш японської студії й уявити важко.

Може, саме тому Cyberpunk: Edgerunners дуже відрізняється від інших аніме-серіалів Netflix. Edgerunners дійсно більш японський, більш різкий, більш кривавий та більш жорстокий. За 10 серій герої відправлять на той світ сотні ворогів та десятки мирних громадян Найт-Сіті, при цьому зроблять це дійсно у найбільш кривавий спосіб. Та й самі вони будуть помирати за свою мрію, як помирали десятки кіберпанків та нетранерів до них і після них. Тобто ми не можемо рекомендувати Cyberpunk: Edgerunners дітям, з іншого боку, українським дітям після подій цього року вже, ймовірно, нічого не страшно.

Відмінність є й у стилі рисовки. Спочатку стиль, обраний Studio Trigger для Cyberpunk: Edgerunners може навіть відлякати від перегляду, особливо те, як показані перестрілки, люди з киберпсихозом чи занурення мережовиків. Але до цього швидко звикаєш. З іншого боку, тут є дійсно фантастично красиві кадри, як, наприклад, сцени на Місяці, нічні вулиці та перехрестя Найт-Сіті, або вид на місто з-за його меж.

Звісно ж, у Cyberpunk: Edgerunners є усі ігрові елементи, атрибути і навіть знайомі гравцям механіки. Головний герой живе в такій самій башті-мурашнику, як і Ві, навіть у такій самій квартирі. Ходить тими самими вулицями, буває у «Потойбіччі», дивиться мозгограї, встановлює кіберприлади у нелегальних докторів-потрачей. Навіть те, як команда Мейна, а потім Девіда виконує завдання, нагадує те, як гравці можуть виконати завдання у Cyberpunk 2077. Та що там, у серіалу та гри є навіть прямий зв’язок. На честь головного героя названий один з коктейлів у «Потойбіччі», його одяг можна отримати у Cyberpunk 2077, а в Cyberpunk: Edgerunners можна побачити того самого Адама Трощило, з яким ви зустрічаєтесь у Cyberpunk 2077.

Цікаво, що історія в Cyberpunk: Edgerunners виглядає навіть більш цілісною та більш зворушливою, ніж у Cyberpunk 2077. Може, тому що насправді це історія кохання та гонитви за мрією. І того, що ти здатен зробити заради іншого. Це навіть трохи «Ромео і Джульєтта», тому що дурні діти, які не вміють довіряти один одному, роблять боляче коханій людині.

Edgerunners – це закінчена історія. Продовження, скоріш за все, не буде, хіба що CD Projekt та Netflix вирішать розповісти про життя Люсі на Місяці, але то буде зовсім інша історія. До речі, я б залюбки пограв би в Cyberpunk 2077 за межами Найт-Сіті, і так, на Місяці теж.

Коротко кажучи. Якщо вам сподобався Cyberpunk 2077 – обов’язково подивитесь Cyberpunk: Edgerunners. Якщо ні – теж подивитесь, знайомство з першоджерелом тут скоріше бонус і фан-фактор, ніж обов’язкова вимога. Це гарне аніме, і це той самий випадок, коли патчі не потрібні, що вже дорого коштує.