Чудове поєднання продуктивності та портативності: огляд ігрового ноутбука ROG Zephyrus G16 від ASUS

Цього року ігрова платформа ROG Zephyrus G16 стала прототипом і для лінійки ASUS ProArt P16, з якою ми познайомилися раніше. Це дійсно портативний лептоп з гарним запасом продуктивності, стильним дизайном, та добрячим набором складників. Втім, лептопи різних лінійок, навіть попри одну базу, все ж мають ряд помітних відмінностей, і вони стосуються не лише логотипів на корпусі. Ба більше, ця модель орієнтується не лише на геймерів, але й програмістів, представників творчих професій, та й загалом на будь-якого іншого користувача. Тож у сьогоднішньому огляді ми детальніше поговоримо про новий ROG Zephyrus G16 (2024) та його можливості.

Характеристики ROG Zephyrus G16 (2024)

Комплектація

І починаються відмінності одразу з комплектації. Тоді як ProArt потрапив до нас з блоком живлення, Ethernet-адаптером та рюкзаком, ROG Zephyrus G16 пропонує ще один блок живлення (портативний і менш потужний), має стилізований чохол замість рюкзака, та ігрову мишу ROG Strix Impact. Ethernet-адаптер такий комплект виключає.

Складно сказати, за яким принципом деякі аксесуари “мігрують” від моделі до моделі, але комплект непоганий. І якщо більшість аксесуарів так чи інакше не є великою проблемою, то одразу отримати з лептопом другий блок живлення дійсно зручно. Такий може залишитися на робочому місці або “оселитися” в рюкзаку. Дуже зручний бонус, якого часто може не вистачати зі схожими ноутбуками.

Дизайн та зручність використання

Сьогодні часто доведеться згадувати ProArt P16, адже це одна платформа з сьогоднішнім гостем редакції. Але ROG Zephyrus G16, на мою скромну думку, все ж є цікавішим варіантом. І почнемо з того, чого він (порівняно) не отримав — ASUS DialPad. Контролер для керування окремими функціями, зі зрозумілих причин, залишається привілеєм виключно ProArt, І для всіх потенційних покупців, яких такий бонус не цікавить, це приємна новина, адже таким чином зовнішність пристрою залишається стандартнішою.

Всі подальші відмінності більше про набуття. Так, наприклад, ігрова модифікація платформи передбачає два кольори — Platinum White та Eclipse Gray (можуть бути локальні обмеження). Й хоча особисто я фан саме темної версії, біла теж має дуже класний вигляд, ще й може краще “приховувати” сліди використання, які на сірій доволі легко з’являються, варто перенести ноутбук з одного місця на інше. Також в обох випадках використовується металеве шасі, як і має бути в моделі з такою вартістю. Тож лептоп точно забезпечить “преміальний” рівень відчуттів користувачу.

Ба більше, шасі вдалося дійсно компактним — 354,9×246,9×14,9-16,4 мм, з вагою у 1,85 кг. Це з 16-дюймовим дисплеєм і доволі потужною конфігурацією. Тож тим покупцям, яких окрім потужності також хвилює питання портативності, тут точно вистачить комфорту. Звісно, не порівнюємо з ультрабуками, але в категорії геймерських/потужних лептопів, ROG Zephyrus G16 дійсно є портативним рішенням. І якщо прибрати всі “ігрові прикраси”, то можна було б подумати, що ця модель трошки з іншої категорії. (Не дивно, що новий ProArt P16 отримав саме цю платформу.)

Власне, ігрові акценти все ж є. По-перше, це RGB-підсвічування клавіатури, яке нині є практично у будь-якого ігрового ноутбука. По-друге, кришку дисплея “перерізає” діагональне підсвічування Slash Lighting. Воно має 16 режимів роботи, анімацію сповіщень та заряду батареї. Певно, це не той елемент, який користувач буде постійно бачити, але привернути до себе увагу в офісному оупенспейсі точно вдасться.

Типово в ігрових лептопів часто є багато отворів охолодження з різних частин корпусу. Але тут виробник прибрав їх якомога далі від очей користувача. Таке рішення лише додає балів дизайну. Великих шарнірів тут теж немає. Тому практично весь потік повітря організовано через нижню кришку, яка наполовину перфорована. Також знизу є дві великі гумові ніжки, які чудово тримають корпус на місці, а одна з них навіть виконує додаткову роль для охолодження (до цього ми ще повернемося нижче).

Як і у випадку з ProArt P16, ROG Zephyrus G16 також є класним портативним рішенням для тих, кому потрібен великий дисплей та легкий корпус одночасно. Заразом дизайн жодним чином не розчаровує, де є приховані шарніри, заховані вентиляційні отвори, не перебрали з акцентами (чи підсвічуванням)… Та й загалом це зручна та приємна у використанні платформа. Як для ігрової моделі, це дійсно хороший крок до поєднання портативності з потужністю.

Дисплей

16-дюймові лептопи дуже добре себе зарекомендували за минулі два роки, коли кількість таких опцій суттєво зросла. Збільшення площі зручне і для ігор, і для будь-якої іншої роботи. Тому і не дивно, що чимало нових рішень дотримуються нового стандарту. Тож сьогоднішній гість редакції також потішить покупця 16-дюймовим екраном з роздільною здатністю 2560×1600 пікселів та співвідношенням сторін 16:10. Пікселів менше, ніж у ProArt P16 з 4K-матрицею, проте це краще для ігор. І, суб’єктивно, не сказав би, що 2,5К якось сильно програє у більшості ситуацій. Хіба що в ігровій комплектації немає опції з сенсорним покриттям.

Іншою суттєвою різницею дисплеїв цих моделей є частота оновлення зображення. ProArt P16 пропонує лише стандартні 60 Гц, тоді як ROG Zephyrus G16 вже має 240 (хоча швидкість реакції в обох випадках становить лише 0,2 секунди). Це приємно мати не лише для ігор, але й збільшує комфорт звичайного використання. Звісно ж, задля збереження заряду батареї, система може знижувати показник до 60 Гц.

Сама OLED-матриця напрочуд чудова, хоча й існують опції з класичними TFT-дисплеями та схожими характеристиками (за винятком контрастності, звісно). Вона забезпечить повне охоплення колірного простору DCI-P3, чудові кути огляду, підтримує G-SYNC, Dolby Vision тощо. Всі налаштування винесені в ARMORY CRATE, де можна знайти зміну колірних просторів, обрати окремий профіль серед восьми (деякі з них, суб’єктивно, занадто радикальні), та скоригувати колірну температуру. За замовчуванням кольори трошки перенасичені, але без фанатизму. Для тих користувачів, яким потрібне натуральніше зображення, ліпше буде обрати Display P3.

Також тут можна знайти звичні опції для лептопів ASUS з OLED-матрицями, де є автоматичне приховування панелі задач та ефект прозорості для неї, налаштування діммінгу та Target Mode. Окрема вкладка також дозволить відкалібрувати зображення, але для цього, звісно, знадобиться колориметр.

Максимальна яскравість при відтворенні HDR-контенту становить 500 кд/м², чого вистачить для більшості ситуацій. Проте дисплей вкрито глянцевим покриттям, яке до того ж марке та “магнітом” збирає дрібний пил. Під час тестування великих проблем через це не було, хоча може бути трошки дискомфорту в умовах роботи на відкритих терасах. І у порівнянні з ProArt P16, тут, чомусь, немає автоматичного регулювання яскравості.

Порти

Необхідних інтерфейсів загалом також більш-менш вистачає. Під лівою рукою користувач знайде комбінований аудіороз’єм, USB-A 3.2 Gen 2, USB-C 4, HDMI 2.1 та пропрієтарний порт живлення ASUS Slim Power Jack. Під правою — SD Express 7.0, USB-A 3.2 Gen 2 та USB-C 3.2 Gen 2. І комплектація цієї моделі вже не передбачає додаткових адаптерів, тож за необхідності це стане додатковою витратою.

Втім, якщо для ProArt такий набір портів все ж цілком достатній, то геймерам, яким потрібно одночасно під’єднати мишу, бездротову гарнітуру та окремий мікрофон, вже може не вистачити одного “зайвого” USB-A. Тут би він дійсно не завадив, тим паче й місце для нього можна було знайти. Але ті гравці, які вже встигли злегка оновити подібні аксесуари, або мають простіші вимоги, цілком обійдуться наявними портами.

Безпека

ROG Zephyrus G16 оснащено додатковими ІЧ-датчиками для сканування обличчя, тож щоразу вводити паролі для аутентифікації не доведеться. Як показала практика, сканування відбувається дуже швидко за різних умов освітлення, тож жодних претензій до цієї функції немає.

Але в скляну клавішу увімкнення так і проситься сканер відбитків пальців. Не те щоб це був принциповий момент, але в дорогому ноутбуці все ж приємно мати подібну опцію. Ще й з урахуванням того, що зазвичай дактилоскопічні датчики менш вибагливі до умов роботи та інших можливих факторів. Але до мінусів відсутність такого точно не відносимо.

Клавіатура та трекпад

Зазвичай довго говорити про клавіатури ASUS чи ROG не доводиться. Як і раніше, це чудовий варіант для ігор та іншої роботи. Поточна версія називається Chiclet, вона має RGB-підсвічування з можливістю синхронізації Aura Sync, є хід у 1,7 мм, доволі тихі механізми, нова клавіша Copilot, додаткові чотири клавіші з макросами… Словом, все дійсно непогано.

Єдиний момент, який особисто мені здався не дуже зручним, це невеликі навігаційні клавіші. За схожий розмір “стрілочок” час від часу сварять Apple, а там далеко не ігрові варіанти. Тож і тут хотілося б їх мінімально збільшити для зручності в деяких іграх. Проте й довго пристосовуватися до них також не доведеться. Й з іншого боку, естетику такі клавіші не порушують. Тож так, суб’єктивна річ, яка комусь може не дуже сподобатися. З усім іншим все прекрасно.

В ігровій опції такого шасі також величенький трекпад розміром 150×99 мм, проте тут, з очевидних причин, він обійшовся без ASUS DialPad. Просто велика скляна сенсорна поверхня, яка майже немає рамок зверху та знизу. Вона абсолютно передбачувана у своїй роботі, тож працюючи без миші навряд виникнуть дорікання чутливості чи роботі жестів.

Але в комплекті також є й миша — ROG Strix Impact. Це вже доволі стара модифікація, але все ще зустрічається “бонусом” в комплектах навіть флагманських лептопів виробника. Вона дротова, має симетричну форму та вагу у 91 грам, підсвічування логотипа, перемикачі Omron та оптичний сенсор з 5 000 DPI.

Знову ж, дійсно, не найліпша з пропозицій ROG, але як “бонус” в комплекті — цілком непогана опція, яка може стати у пригоді як запасна або мобільна в рюкзаку. Не вистачає їй хіба що додаткових бокових клавіш, якщо користувач звик до подібних.

Камера та звук

Якості зображення двомегапіксельної вебкамери легко вистачить для участі в онлайн-нарадах та спілкування з близькими. Роздільна здатність відео становить Full HD, а ШІ допоможе прибрати цифровий шум та за потреби додасть розмиття фону. Картинка абсолютно задовільна, особливо, коли камері вистачає освітлення.

ШІ також допоможе й з вбудованими мікрофонами. За замовчуванням вони дуже чутливі та пропускатимуть у розмову найдрібніші звуки. Проте з шумопоглинанням, яке вмикається через ARMORY CRATE, ШІ дуже непогано “фільтрує” зайві звуки. Щоправда, це мінімально впливає на сам голос, але для спілкування це не буде чимось принциповим.

Також в цій моделі потішать динаміки. Чотири сабвуфери збільшені на 25% порівняно з попередніми, і їм також допомагають два твіттери. Разом вони гучні, об’ємні та достатньо якісні для навіть прослуховування музики. Щодо всього іншого годі й казати. Це не перша модель ASUS чи ROG з чудовим звуком, і є відчуття, що далі він буде лише покращуватися.

Продуктивність та ПЗ

Новий ROG Zephyrus G16 пропонує чимало варіантів комплектацій, де можна знайти різні процесори від Intel та AMD, а дискретну графіку представляють актуальні рішення від NVIDIA. Переважно від цього й залежатиме вартість, яка становитиме від 85 999 до 179 999 гривень. Згоден, модель не з дешевих, але поєднання портативності та хорошої продуктивності ніколи не було дешевим рішенням. Особливо враховуючи якість всіх компонентів.

Лептоп, який потрапив до нас на огляд, має ті ж самі компоненти, які ми бачили в ProArt P16: 12-ядерний AMD Ryzen AI 9 HX 370 (4 ядра Zen 5 до 5,1 ГГц, 8 ядер Zen 5c до 3,3 ГГц, 24 потоки, 36 МБ кеш, 70 Вт) та NVIDIA GeForce RTX 4070 (8 ГБ GDDR6, до 1655 МГц, до 105 Вт). Щоправда, й певна відмінність є, яка полягає у вдвічі меншому обсязі ОЗП — 32 ГБ LPDDR5X, колі ємність накопичувача це не зачепило — 2 ТБ. І треба враховувати, що оперативна пам’ять розпаяна на материнській платі, тоді як накопичувач можна замінити, ще і є вільний M2-слот. Ціна такої моделі чималенька — 129 999 гривень.

Звісно, ноутбук підтримує Wi-Fi 7 та має Bluetooth 5.4. Саме його ми нещодавно використовували для випробувань пари роутерів (ASUS RT-BE58U та ASUS RT-BE88U), й швидкісні показники не розчаровували в обох випадках.

Як і очікувалося, одна платформа для ProArt P16 та Zephyrus G16 в обох випадках показала дуже близькі показники в синтетичних тестах. Обидва лептопи достатньо потужні як для ігор, так і вимогливих завдань обробки даних, відео тощо. Загалом серед принципової різниці тут будуть варіанти матриць та максимальний обсяг оперативної пам’яті. І дизайн, звісно. Але доволі очевидно, гравці зупиняться саме на варіанті ROG, і, на мою думку, правильно зроблять.

Пара наявних тестів завдань ШІ також демонструють схожі результати. NPU XDNA від AMD тут скоріше більше допоможе для базових шумопоглинання та обробки зображення вебкамери, тоді як для складніших завдань вже є дискретне відео.

Де ігрова версія себе показала краще, так це в, не дивно, іграх. Нижча роздільна здатність матриці все ж відчутно менше навантажує систему, що дозволяє при однакових показниках синтетики все ж “вичавити” з ігор відчутно більше кадрів на секунду при таких самих високих налаштуваннях графіки. І знову ж, перед нами “стрункіший” та легший лептоп за, наприклад, поточний MacBook Pro з майже таким самим дисплеєм. Так, не найдоречніше порівняння, адже це зовсім різні пристрої. Втім, як акцент на портативності та можливостях саме ігрової платформи, зауважити можна.

Стабільність роботи забезпечують три кулери (Tri-Fan), сім теплових трубок та рідкий метал. Цікаво, що одна з ніжок на нижній кришці не просто виступає підтримкою корпусу, але й розмежовує вихід гарячого та забір прохолодного повітря. Цікаве рішення. І як я згадував раніше, приємно, що всі прорізи охолодження приховані подалі від користувача, жодним чином не заважаючи під час роботи.

Тести стабільності 3DMark залишилися задоволені результатами, а температура компонентів не сильно перевищувала 80°C. Дійсно непогано. На практиці можна довго грати та не відчувати проблем з продуктивністю. Й робоча поверхня під навантаженням також зберігає комфортну температуру. Над клавіатурою можна знайти гарячі місця, але навряд хтось кладе руки в таку позицію.

В ARMORY CRATE також можна побачити стандартний набір режимів роботи — Silent, Performance, Turbo та Manual. Також тут можна обрати більше варіантів роботи дискретної графіки, де можна активувати лише її, або ж повністю від неї відмовитися (з проміжними гібридними варіантами). Наразі ROG Zephyrus G16 показав більшу різницю в показниках продуктивності між найпотужнішим режимом з під’єднаним живленням, та максимальним енергоощадженням при роботі від батареї, ніж демонстрував ProArt P16. Або ж ігровій моделі зберегли більшу автономність, або ж останні оновлення “прикрутили” навантаження на батарею без додаткового живлення. Щоправда, на базову роботу це жодним чином не вплинуло, тож комфортно попрацювати з легкими задачами вийде без проблем.

В такому випадку лептоп зрідка й на короткі проміжки часу вмикає охолодження, сильно не втручаючись в робочу тишу. Але, звісно, під навантаженням та в продуктивних режимах охолодження буде добре чутно. Це не той рівень, який демонструють більші моделі ROG, але заважати оточенню все одно буде.

Щодо фірмового “софту”, то тут немає нічого незвичного. З додаткових програм користувачу знадобиться: класичний MyASUS, де знайдуться апдейти, діагностика, декілька налаштувань режимів роботи акумулятора та зв’язку; а також ARMORY CRATE, куди винесли всі налаштування звуку, екрана, режимів продуктивності, підсвічування, сценаріїв налаштувань та інших дрібниць.

Автономність

ROG Zephyrus G16 в усіх комплектаціях має однакову ємність батареї — 90 Вт•год. Цікаво, що в офісному варіанті тесту PCMark цього вистачило на більше, ніж у ProArt P16 (згадуємо, що й тести продуктивності показали більшу різницю). Тож лептоп витримав понад 11 годин. Якщо ж не економити заряд, то з максимальною доступною без блока живлення потужністю більше як на годину розраховувати не варто. Банальний перегляд двогодинного кіно при комфортних яскравості екрана та гучності вартуватиме приблизно 17% заряду.

Остання відмінність комплектів ProArt P16 та ROG Zephyrus G16 полягає у додатковому блоці живлення. Ігрова модель має не лише 200-ватний БЖ, але й невеликий з вдвічі меншою потужністю (та USB-C), який зручніше кудись прихопити з собою. На повне заряджання з ними доведеться витратити 1 годину 45 хвилин та 2 години 20 хвилин відповідно.