Ультрабуки практично не асоціюються з високою продуктивністю. І навпаки, найпотужніші моделі важать по 3,5 кг та навряд часто переміщаються з власником навіть у сусідню кімнату. Але на межі обох крайнощів все ж є невеличкий прошарок опцій, які намагаються балансувати між цими двома світами, й у доволі тонкому корпусі все ж є серйозніші процесори та навіть дискретна графіка. З одним із таких варіантів ми знайомилися минулого року — це ASUS ProArt P16 з базою ігрової моделі ROG Zephyrus G16. Мажорного оновлення у 2025 році не передбачалося, проте графіка наздогнала актуальні пропозиції від NVIDIA. Тож подивимося на оновлення у класичному огляді. Тим читачам, які пам’ятають торішній варіант, можна перейти одразу в розділ продуктивності. Всім іншим може бути цікаво подивитися й решту, адже ASUS ProArt P16 дійсно вдалий.
Характеристики ASUS ProArt P16 (H7606WP)
| Модель | ASUS ProArt P16 (H7606WP) |
| Дисплей | OLED, 16”, роздільна здатність 3840×2400 пікселів, співвідношення сторін 16:10, частота оновлення 60 Гц |
| Процесор | AMD Ryzen AI 9 HX 370 |
| Оперативна пам’ять | 64 ГБ LPDDR5X |
| Сховище | 2 ТБ M.2 2280 PCIe 4.0 |
| Графіка | AMD Radeon 890M Graphics + NVIDIA GeForce RTX 5070 |
| Порти | 1× USB-C 4, 1× USB-C 3.2 Gen 2, 2× USB 3.2 Gen 2, 3,5 мм комбінований роз’єм, HDMI 2.1, SD, RJ45 (через комплектний адаптер) |
| Бездротові модулі | Wi-Fi 7, Bluetooth 5.4 |
| Камера | 2,1 МП |
| Аудіо | 6 динаміків та мікрофони |
| Клавіатура | Клавіші острівного типу з підсвічуванням |
| Акумулятор та зарядка | 90 Вт·год, блок живлення потужністю 200 Вт |
| Розміри | 354,9×246,9×14,9-17,3 мм |
| Вага | 1,85 кг |
| Офіційна ціна | 169 999 гривень |
Комплектація
Коли йдеться про нестандартні версії ноутбуків, з ними трапляються й не дуже звичні варіанти комплектацій. У випадку ASUS ProArt P16 з лептопом є доволі невеликий блок живлення та пара приємних бонусів — стилізований рюкзак та Ethernet-адаптер.
Прихильникам "однорідних" аксесуарів виробник також може запропонувати функціональнішу за звичайні варіанти мишу (на кшталт відомої Logitech MX Master), килимок тощо. За потреби до цього є й підтримка фірмового стилуса. Проте за подібними речами доведеться звертатися у закордонні магазини, адже в Україну, на жаль, потрапили не всі можливі товари лінійки ProArt.
Дизайн та зручність використання
З минулого року ASUS ProArt P16 практично не зазнав зовнішніх змін. Але це й не те щоб погано, адже саме ця платформа все ще залишається однією з найвдаліших на ринку. Тут, звісно, варто зауважити, що найвдаліша вона для свого класу. Це не замінник десктопа, як флагмани ROG. Й не такий зручний варіант для подорожей, як представники лінійок Zenbook та Expertbook. Але для формату 16 дюймів та наявності більш-менш потужних складників, цей варіант дійсно не пасе задніх.
Глибокий чорний колір Nano Black майже нічим не доповнюється. Пристрій залишили таким самим мінімалістичним та, на мій погляд, дуже стильним. З урахуванням того, що модель пропонується представникам креативних професій, дизайн точно відповідає задуму. Хтось зможе легко доповнити його власними наліпками, щоб "розбавити" зовнішність, а хтось залишить все як є. І в обох варіантах матимемо задоволеного власника.
І в будь-якому випадку покупців потішить повністю металевий корпус, у якого практично не знайшлося суттєвих недоліків. Хіба що при певному освітленні на ньому можна побачити сліди рук, але протерти ноутбук не так складно. Заразом так можна й позбутися пилу, який на чорному кольорі буде помітнішим. Традиційно виробник наголошує на проходженні тестів MIL-STD-810H, але це не означає, що корпус не можна пошкодити чи залишити на ньому подряпини. Тож зайва обережність, як завжди, не завадить.
ASUS ProArt P16 має влаштувати тих користувачів, які окрім продуктивності також звертають увагу на портативність. Габарити, як для 16 дюймів, абсолютно гуманні: 354,9×246,9×14,9-17,3 мм, вага — 1,85 кг. І хоча це не конкурент ультрабуків, він все ж менший, ніж популярний в такому класі MacBook Pro з відповідним дисплеєм. І так, звісно, можна знайти легший та "стрункіший" корпус, але чи буде в ньому місце для дискретного відео? — Далеко не у кожного. Та й інших переваг саме цієї моделі також може не бути.
Всі дрібні приємності також залишилися без змін: на топкейсі все ще немає видимих прорізів для ходу повітря, статусні індикатори прибрані якнайдалі від очей користувача, як і всі кріплення дисплея. На рамці довкола екрана залишили незвичні насічки, наче на об’єктиві камери, а за ними трошки глянцю, щоб краще акцентувати загальне матове покриття. Все це дуже вдало доповнює зовнішність та має сподобатися фанам подібних дрібничок.
Нижня частина корпусу нічого особливого все ще не передбачає. Тут є хіба що велика решітка для забору холодного повітря та дві великі "ніжки", розтягнуті майже на всю ширину топкейса. При чому верхня додатково має розподіляти шляхи повітря, не пускаючи гарячі потоки до прохолодної зони під ноутбуком — дуже практичне застосування такого елементу на корпусі.
Тож так, ASUS ProArt P16 у 2025 році не передбачає нічого нового, але залишається тим самим Stealth-лептопом. Як і минулого року, зараз я теж не вигадав як саме хотілося б його переробити чи хоча б доповнити. Це чудовий корпус для роботи в дорозі чи на канапі, його не складно прихопити в офіс тощо. Й саме собою з ним приємно щоденно працювати. Тому відсутність змін у дизайні жодним чином не погіршила вражень від використання.
Дисплей
На момент підготовки огляду в магазинах залишаються опції моделей з різною вартістю. Попри відмінності у процесорах, відеоприскорювачах та обсягу пам’яті, доволі звичних варіантів екранів ASUS ProArt P16 не пропонує. Тож творці контенту в будь-якому випадку будуть забезпечені 16-дюймовим екраном з роздільною здатністю 4K та співвідношенням сторін 16:10. Запропоноване масштабування у 250% є доволі комфортним, але в деяких випадках його все ж можна зменшити хоча б на один крок (до 225%) для отримання більшого робочого простору.
Також всі дисплеї цієї моделі мають сенсорне покриття та підтримку роботи з фірмовими стилусами, що може стати окремою перевагою для певних користувачів. Для всіх інших це просто додатковий варіант взаємодії з екраном. Щоправда, тоді тим паче доведеться частіше протирати скло (Gorilla Glass). Кут розкриття дисплея теж не змінили, але незручності виникнуть хіба що в разі специфічних вимог.
Особисто для мене найслабшою стороною цього дисплея залишається частота оновлення зображення у лише 60 Гц. Це, звісно, не так принципово при роботі з дизайном, відео чи обробці фото. Проте робота зі швидшими матрицями залишила по собі певний слід, та й сучасні смартфони переважно можуть побалувати швидшою частотою оновлення, що врешті стає помітно при банальному прокручуванні стрічки новин, таблиць чи месенджерів. Тож я б радо надав перевагу моделі з меншою роздільною здатністю та 120 Гц, але ProArt таких не передбачає.
Сильною ж стороною буде заводське калібрування. ASUS Lumina передбачає OLED-матрицю яка одразу забезпечує 100% охоплення DCI-P3 та не потребує додаткових "рухів" (хоча в системних утилітах є варіанти калібрування). Стандартні опції колірних просторів та мінімальної корекції теж є. А оскільки це OLED, також маємо дійсно глибокий чорний колір. Такий дисплей чудово підійде як для професійної роботи, так і звичайних завдань та розваг. Для збереження матриці від вигорання пікселів нових інструментів захисту не передбачено.
При глянцевому захисному покритті типового рівня підсвічування до 400 кд/м² все ж буде малувато за умов роботи на вулиці. Проте цілком вистачатиме в приміщенні. При відтворенні HDR пікова яскравість становить 500 кд/м². Ще є підтримка автоматичного регулювання, яке переважно підбирає комфортне значення.
Порти
Одним з приємних наслідків використання ігрової платформи для ASUS ProArt P16 є наявність достатньої кількості різноманітних інтерфейсів, які традиційно розміщено по боках. А саме: зліва доступні комбінований 3,5-міліметровий Jack, USB-A 3.2 Gen 2, USB-C 4, HDMI 2.1 та пропрієтарний порт для заряджання; справа є USB-A 3.2 Gen 2, USB-C 3.2 Gen 2 та SD Express 7.0.
Всі порти USB-C підтримують виведення відео та заряджання. Тому, наприклад, маючи монітор з відповідними можливостями, за певних умов можна обійтися без блока живлення. Однак варто врахувати, що максимальну продуктивність забезпечить лише оригінальний блок з пропрієтарним портом, а монітори, як і самі порти USB-C, 200 Вт не підтримують.
Безпека
В ASUS ProArt P16 залишається лише одна опція швидкого доступу до системи. Це вже звичне для ASUS сканування обличчя за допомогою вебкамери та ІЧ-датчика. Вони не завжди "моментально" спрацьовують, але й занадто довго чекати не змушують. Тим паче реагують за різних умов освітлення, що також додає комфорту.
Варіант з дактилоскопічним датчиком навряд був би зайвим. Та й загалом від дорогого пристрою все ж хотілося б отримати більше опцій. Проте й складно сказати, що сканування обличчя не виконує своє завдання.
Клавіатура, трекпад та DialPad
За винятком RGB-підсвічування, клавіатура теж повторює ігровий варіант від ROG. Таким чином користувач отримає "обрізану" клавіатуру без NUM-блока, але з достатнім ходом клавіш (1,7 мм) і відстанню між ними, зручними "гарячими" клавішами тощо. А щодо підсвічування, на максимумі воно не найяскравіше з того, що траплялося в ASUS, але його все ще вистачає навіть на мінімальному рівні.
Попри своє походження, механізми клавіш залишаються тихими, тому колеги чи родина не будуть сильно потурбовані звуком. Для "сліпого" набору тексту мені не доводилося сильно пристосовуватися до клавіатури. Тут хіба що маленькі навігаційні клавіші можуть бути незвичними після великих клавіатур, але й до них довго звикати не доведеться. Тому для тих, хто чимало часу проводить в тому числі й з текстами, тут не буде великих незручностей.
Також платформа передбачає дійсно великий трекпад. Його розміри приблизно становлять 150×99 мм і він буквально займає залишок місця на топкейсі під клавіатурою. Працює теж відповідно добре (давно не бачив таких трекпадів, якими було б складно користуватися), замінити мишу буде нескладно.
Але також однією з визначних можливостей саме ASUS ProArt P16, як і його попередників, є додатковий інструмент керування — DialPad. Вмонтований у трекпад сенсорний контролер має інтеграцію з, наприклад, програмами Adobe Creative Apps й допоможе контролювати змінні параметри. В інший час ним можна керувати звуком та яскравістю, масштабом сторінок у браузері, перемикатися між вкладками, та загалом є багато інших можливостей.
Як і з попередніми версіями DialPad, такий контролер є дуже суб’єктивним. Навряд він сподобається кожному користувачу, ба більше весь відповідний "софт" не розраховує на обов’язкову наявність чогось подібного. Однак я впевнений, що знайдеться чимало користувачів, яким такий елемент сподобається. Втім, чесно кажучи, в буденному користуванні я не знайшов його дуже корисним для себе. Але, знову ж, це лише мій досвід.
З урахуванням того, що контролер розраховано саме на користувачів, які чимало працюють із зображенням та відео, саме ним у першу чергу й варто порекомендувати спробувати таким скористатися. Для всіх інших, думаю, це навряд стане незамінним елементом керування.
З іншого боку, DialPad сильно не заважає, тож якщо навіть для нього не знайдеться застосування, незручностей через нього не буде. Тим паче це не єдине, що варто уваги в такому ноутбуці. Але це й характерна риса лептопів серії ProArt, й оминути її виробник не міг.
Камера та звук
Очікувано, вебкамера є доволі стандартною для ноутбуків ASUS та не пропонує якихось незвичних можливостей. 2 МП вистачає для відеозв’язку у роздільній здатності Full HD, є стандартний набір ефектів, камера намагається зменшити кількість цифрового шуму тощо. Цілком достатній варіант для відеонарад.
Без використання вбудованих можливостей шумопоглинання з ШІ, мікрофони будуть занадто чутливими. Однак трошки копнувши у налаштування це можна виправити буквально одним перемикачем. При цьому в розмову потраплятиме лише голос, а всі сторонні звуки (клавіатура, шум з вікна, постукування по столу тощо) залишаться поза "кадром". Це вже типова історія для багатьох ноутбуків і залишається питання: чому шумопоглинання не увімкнено за замовчуванням?
А динаміки все ще обіймають звання одних з найкращих, які потрапляли до нашої редакції. Як для ноутбука, звук просто чудовий. Ним займаються чотири сабвуфери та два твітери, чим можуть похизуватися не всі навіть флагманські моделі. Разом з підтримкою Dolby Atmos та "грамотою" Harman Kardon Certified, ці динаміки забезпечують достатньо спроможностей навіть для доволі приємного відтворення музики, не кажучи вже про всі інші можливі опції.
Саме собою, за умов великих приміщень цього буде не так багато, як хотілося, тому із зовнішніми джерелами звуку потягатися буде складно. Втім, як саме для динаміків ноутбука, в цій моделі вони одні з найліпших, які я коли-небудь чув.
Продуктивність та ПЗ
Нехай оновлена модель ASUS ProArt P16 H7606WP не принесла багато оновлень зовні чи супутніх складників, однак додала до вибору свіжішу графіку від NVIDIA. Таким чином все ще залишається торішня базова модель з графікою RTX 4050, пара проміжкових варіантів з RTX 4060 та 4070, а "верхівкою" стала оновлена версія з RTX 5070. Опція з RTX 5060 наразі в Україну не потрапила.
Заразом оновлення не торкнулося процесорів, тож в тестовій моделі з NVIDIA GeForce RTX 5070 (8 ГБ GDDR7, до 1 545 МГц) маємо 12-ядерний AMD Ryzen AI 9 HX 370 (4 ядра Zen 5 до 5,1 ГГц, 8 ядер Zen 5c до 3,3 ГГц, 24 потоки, 36 МБ кеш, 70 Вт) та NPU AMD XDNA (50 TOPS). Така комплектація також отримала 64 ГБ LPDDR5X-7500, що є максимумом для цієї платформи, та 2-терабайтний накопичувач PCIe 4.0 з ще одним вільним слотом. Вартість на момент підготовки цього матеріалу становить 169 999 гривень.
Всі варіанти комплектацій також забезпечені підтримкою Wi-Fi 7 та Bluetooth 5.4, а з комплектним адаптером є можливість гігабітного дротового під’єднання до Мережі.
Оскільки центральний процесор цьогоріч модель не оновила, очікувано, результати тестів показали себе на рівні минулого року, а от графіка все ж додала. Проте буст навряд буде дуже помітним у повсякденному використанні. Ті ж самі, наприклад, ігрові бенчмарки, в деяких випадках в принципі нічого не додали, інші — приблизно 10%. Таким чином оновлювати попередню модель суттєвого сенсу немає, а от власникам старших моделей така пропозиція буде все ж цікавішою.
Згадуючи про ігри (оскільки все ж платформа ігрова), то тут найбільшим ботлнеком все ще є саме дисплей з 4К. Така роздільна здатність для обмеженої платформи складнувата. Та й 8 ГБ відеопам’яті також певним чином обмежать фанів вибагливих тайтлів. Втім, пограти все ж можна. (А якщо дозвілля таки передбачає чимало ігор, то ліпше придивитися до оригінального Zephyrus, а не його ProArt-версії).
Від системи охолодження Tri-Fan тут не відмовлялися, тому всередині є одразу три вентилятори, чотири теплові трубки, рідкий метал та пилові фільтри. Як вже згадувалося, вихід гарячого повітря залишили прихованим, що лише додає комфорту при роботі. І що цікаво, навіть попри обмежений простір всередині, охолодження цілком дозволяє системі комфортно працювати, й стрес-тести не побачили сильно більше за 80°C. Ще й робоча поверхня топкейса під навантаженням залишається ледь теплою.
А на додачу охолодження не дуже гучне. Ну, точніше, на максимальних обертах користувач буде добре чути роботу вентиляторів. Але при простій буденній роботі охолодження переходить у пасивний стан і особливо не турбуватиме. (Щоправда, якщо робота передбачає обробку відео, графічні завдання тощо, то навряд тут можна обійтися без шуму й з іншими ноутбуками.)
Очікувано для такої моделі, режими максимальної продуктивності доступні лише при роботі з під’єднаним живленням. З іншого боку, коли потрібно зберегти якнайбільше енергії, обмеження практично не вплинуть на буденну роботу. Як і минулого разу, без блока живлення продуктивності все ще залишається більше, ніж у деяких ультрабуків.
| Мережа | Батарея | |
| 3DMark (Steel Nomad) | 2 932 | 1 909 |
| 3DMark (CPU Profile, max threads) | 10 131 | 7 781 |
| CineBench R24 (single/multi core) | 117 / 1 218 | 77 / 993 |
| PCMark 10 | 10 845 | 4 731 |
Торішня особливість саме ASUS ProArt P16, порівняно з ROG Zephyrus, є робота графіки. Тут немає перемикача, який переведе систему на виключно дискретний варіант. Режим Eco дозволить залишитися лише на інтегрованій графіці, але навпаки не вийде. Хоча, в принципі, такий підхід зрозуміти все ж можна.
В наборі софту без змін: MyASUS, ProArt Creator Hub, StoryCube, ASUS Dial & Control Panel, MuseTree, ScreenXpert, три місяці доступу до Adobe Creative Cloud, CapCut тощо. Все це також без апдейтів логіки роботи чи зовнішності.
Автономність
Цілком очікувано, оновлений ASUS ProArt P16 отримав батарею від попередника. А оскільки переважна більшість компонентів також залишилася з торішньої версії, автономність пристрою суттєво не змінилася. Тож батарея ємністю 90 Вт•год витримала ті самі 9 годин 18 хвилин в офісному тесті, та півтори години в ігровому. Якщо ж в режимі "вихідного дня" переглянути двогодинне кіно, то це обійдеться у майже 20%. Результати все ще доволі пристойні, як для такої комплектації.
Незмінним залишився й блок живлення потужністю 200 Вт. Щоправда, цього разу знадобилося понад дві години на повне заряджання, що більше, ніж ми бачили у попередника. Але це все одно не екстремальний варіант, тим паче для такого ноутбука.
