У травні 2025 року The Witcher 3: Wild Hunt відзначає десяту річницю. За десятиліття гра не лише зберегла свій культовий статус, а й остаточно закріпилася як орієнтир для розробників рольових ігор. Вона сформувала стандарт, за яким гравці почали оцінювати інші RPG з відкритим світом: від глибини побічних квестів до якості діалогів. І якщо перші дві частини залишалися здебільшого локальними хітами, то третя стала глобальним явищем – з фан-базою на всіх континентах і платформах, та перекладом десятками мов. Саме The Witcher 3 привернула увагу широкого загалу до оригінальних романів Анджея Сапковського, та сприяла появі серіалу Netflix. Успіх цієї гри встановив високу планку, яку тепер мають подолати у своїх проєктах не лише інші розробники, але й сама CD Projekt RED.
Витоки легенди: коротка історія серії The Witcher
Історія The Witcher почалася не з гри, а з фентезійних книжок польського письменника Анджея Сапковського. Геральт з Рівії вперше з'явився в оповіданні "Відьмак", що було написано для конкурсу щомісячника "Фантастика" у 1983 році. Твір посів лише третє місце, але став основною для збірки оповідань "Відьмак. Останнє бажання", яка вийшла у 1993 році. Цікаво, що це перше оповідання буквально повторює сюжет оповідання Романа Зморського "Стрига" (1852), але ломає традиційні казкові стереотипи геть новим героєм – професіоналом, який вбиває монстрів за гроші.
На початку 2000-х, коли польска CD Projekt створила студію розробки CD Projekt RED, вийшло вже дві збірки оповідань та п'ять романів про Відьмака. Без перебільшення на той час це була найпопулярніша фантастична серія у Польщі й у деяких сусідніх країнах, тож логічно, що у 2002 році CD Projekt RED придбала права на створення відеоігор за книгами Сапковського, причому за смішні навіть тоді 35 000 злотих (приблизно $9 500).
Після важкого початкового періоду розробки, придбання рушія Aurora Engine від BioWare, у 2007 році CD Projekt RED нарешті випустила першу The Witcher. Це гідне перенесення книжок Сапковського в ігрову форму, гра вражала у першу чергу сюжетом та складними моральними питаннями, які мав вирішувати гравець. Перша The Witcher мала унікальну бойову систему і частково через це була суто комп’ютерною грою. Попри технічні огріхи, вона отримала схвальні відгуки за наратив та світобудову.
У 2011 році вийшла The Witcher 2: Assassins of Kings. Друга частина мала вже покращену графіку, більш традиційну бойову систему, й кінематографічну подачу сюжету. Але головна відмінність серії – непрості моральні вибори, жоден з яких не є гарним, залишилась. Консольний реліз на Xbox 360 приніс грі міжнародне визнання і став кроком до глобального успіху.
Але саме The Witcher 3: Wild Hunt, випущена у травні 2015 року, зробила серію справжньою легендою. Гра вийшла на ПК та консолях, отримала сотні нагород "Гра року" й продалася накладом понад 50 мільйонів копій (14-16 місця у переліку найуспішніших ігор усіх часів), зробивши CD Projekt RED розробником світового рівня. Також вона розділила відеоігрову історію на "до" та "після".
Світ, у який хотілося втекти. Герої, яким співпереживали
Відкритий світ The Witcher 3 не був лише декорацією для маркерів на мапі – це був живий світ, сповнений людських доль, трагедій, гумору, політики та дуже серйозних тем. Кожен квест, навіть побічний, мав наративну вагу – саме це й стало знаковим. На тлі тодішніх "порожніх" open-world ігор від Ubisoft або Bethesda, світ Велену, Скелліґе та Новіграду вражав правдоподібністю. The Witcher 3 зробила ставку на щільність, а не розмір – і виграла. У фокусі опинились рукотворні історії та ситуації, а не спроба симулювати життя, як це було до того в RPG від тієї ж Bethesda. Хтось полюбляє серії The Elder Scrolls та тривимірні частини Fallout саме за випадкові події та кумедні ситуації, але вручну створені квести та інші активності у світі Відьмака затягували у гру на сотні годин.
Але є ще одне, чому до цієї гри повертаються знову і знову, – це її головний герой. Геральт у виконанні Даґа Кокла став уособленням зрілого, стомленого героя, який усе ще прагне робити правильні речі, попри власний цинізм. Його історія – це не шлях від слабкого до могутнього, а подорож людини, яка вже знає ціну всьому й намагається залишитись собою у світі, що вимагає компромісів, у тому числі й з власною совістю.
Завдяки участі у важливих сценарних рішеннях гравець відчував, що не просто "керує персонажем", а разом із ним формується та формує цей світ – приймає рішення, які змінюють не лише фінал гри, а й усе її емоційне забарвлення. Інтимні історії персонажів, складні моральні дилеми, щирість у подачі романтичних та політичних тем – усе це давало відчуття справжності. Дуже вправна комбінація відігравання ролі, адже це все-таки RPG, та відповідності своєму архетипу створюють неповторне враження від гри. В The Witcher 3 ви не грали за Геральта, ви були Геральтом.
Проте сила The Witcher 3 не лише в самому відьмакові. Його оточення, друзі та вороги – це повноцінні живі особистості. Цірі, над якою гравець періодично бере контроль – це поєднання сили, вразливості та складної долі обраної, яка не хотіла бути центром цього світу. Єннефер – різка, владна, але глибоко віддана. Вона уособлює складну жіночу роль в ігрових наративах. Трісс – ніжна, але політично активна, демонструє, як особисті почуття, вірність і кохання можуть переплітатися з масштабними політичними процесами, інтригами й боротьбою за владу.
Навіть другорядні персонажі мають яскраво виражену індивідуальність і драматургічну функцію. Весемір – не просто наставник, а символ традицій, пам'яті й батьківської турботи, що болісно контрастує з жорстокістю світу. Його стосунки з Геральтом і Цірі розкривають глибоку прив'язаність і справжню родинність між відьмаками. Золтан – не типовий комічний супутник, а ветеран, який бачив усе: він поєднує гумор і життєву мудрість, і часто є єдиним, хто розряджає напружену атмосферу без втрати поваги. Любисток – вірний друг і бард, який не лише супроводжує Геральта, а й дає грі потрібну дозу гумору, легкості й людяності. Його пісні стали символом гри, а динаміка їхньої дружби з Геральтом – однією з найбільш щирих у світі відеоігор. Попри артистичну натуру, Любисток неодноразово виявляв себе як відданий і хоробрий союзник, а його участь у ключових моментах сюжету часто стає емоційним каталізатором.
Цікаво, що більшість цих персонажів мають своїх літературних прототипів, але у грі вони не просто перенесені з книжок – вони переосмислені, адаптовані й поглиблені. CD Projekt RED взяла на себе сміливість інтерпретувати характери, додати нюансів і навіть змінювати тон деяких взаємин. І попри це, або завдяки цьому, багато гравців сприймають саме ігрові образи як основні, канонічні. У результаті гра не зрадила духу творів Сапковського, а радше допомогла його світу стати ще глибшим у сприйнятті фанатів по всьому світу.
The Witcher 3: Wild Hunt – одна з небагатьох ігор, де взаємодія з персонажами відчувається як справжнє знайомство. Це світ, де ти не просто береш участь у сюжеті, а будуєш стосунки.
Спадщина
Успіх The Witcher 3 відгукнувся далеко за межами жанру RPG. Третя частина серії продемонструвала, що сюжетно-орієнтовані ігри з глибокими персонажами та складними сюжетами можуть мати комерційний успіх на глобальному рівні. Це надихнуло студії на створення амбітніших наративів: Rockstar зробила ставку на драматичну історію Артура Моргана в Red Dead Redemption 2, Guerrilla Games звернулася до глибшого лора в Horizon Zero Dawn, а Ubisoft переглянула підхід до квестів та взагалі жанрової приналежності серії Assassin's Creed.
Успіх гри також вплинув на медіаприсутність бренду: Netflix випустив серіал The Witcher, який хоч і базується на книжках Сапковського, але став можливим саме завдяки популярності гри. Вона ж сформувала образ Геральта у масовій культурі – з брутальною харизмою, глибоким голосом і внутрішнім кодексом честі. Актор Генрі Кавілл, який зіграв Відьмака у перших сезонах серіалу Netflix, неодноразово казав, що саме завдяки грі став фанатом всесвіту.
Напередодні релізу The Witcher 3 видавництво Dark Horse Comics та CD Projekt запустили серію дуже непоганих коміксів, що розширюють лор всесвіту. Остання на сьогодні арка The Bear and the Butterfly почала виходити 23 квітня 2025 року. Крім того, існують аніме серіали та безліч інших медіа. Десь це продовження уже відомих оповідань Сапковського, десь невеликі історії, що розширюють ігрові моменти, а десь зображення Геральта у незвичному вигляді японського роніна. І всі вони зобов’язані своєю популярністю саме успіху The Witcher 3: Wild Hunt.
Після помірного успіху перших двох частин The Witcher навіть Анджій Сапковський, який здавалося б закинув серію наприкінці 1990-х, повернувся до своїх героїв. У 2013 році вийшов новий роман "Сезон гроз", а у 2024 році ще один "Роздоріжжя круків". Не варто і говорити, що продажі книг Сапковського на Заході значно вирослі після релізу The Witcher 3. Сапковський довгий час скаржився, що продешевив з правами на The Witcher, тож CD Projekt врешті решт владнала це питання з автором, заплативши йому додаткове роялті.
Крім іншого, The Witcher 3 реабілітувала європейську школу розробки, довівши, що студія з Польщі може створити гру світового рівня. Це відкрило двері іншим студіям з Центрально-Східної Європи, як-то 11 bit studios, Flying Wild Hog, CI Games. CDPR стала не просто студією, а символом креативного прориву.
Чому інші не змогли
Багато студій намагалися повторити формулу успіху The Witcher 3 і майже ніхто не досяг подібного ефекту. Згадані вище Assassin's Creed: Origins та Horizon Zero Dawn, GreedFall та Biomutant намагались поєднати відкриті світи з гарним наративом, але в них бракувало саме тієї глибини, яку створила CD Projekt RED. Інші студії копіювали поверхневі риси: велику мапу, діалогові дерева, точки інтересу на карті чи систему виборів, але без справжньої емоційної ваги та цінності для гравця.
Навіть Cyberpunk 2077, наступний проєкт студії, розчарував багатьох гравців у момент релізу. Попри масштабний світ і технічні амбіції, наратив у грі здавався менш глибоким порівняно з The Witcher 3, а сюжет був майже лінійним. Вибори в діалогах мали обмежений вплив, що суперечило очікуванням фанатів серії. Водночас гра вражала постановкою сцен, сильними персонажами та харизматичними акторськими роботами – зокрема роллю Джонні Сільвергенда у виконанні Кіану Рівза.
З часом CDPR значно поліпшила технічну частину гри, а DLC Phantom Liberty додало сюжетної напруги й драматургії, чим суттєво підняло загальне сприйняття гри серед критиків і гравців. Проте навіть після всіх змін, Cyberpunk залишився менш гнучким і варіативним. А саме в цьому розкривається унікальність балансу, якого вдалося досягти в The Witcher 3: між відкритістю, важливістю виборів гравця та емоційною глибиною. Цю формулу можна спробувати відтворити, але покищо нікому не вдавалося.
The Witcher IV – новий розділ чи повторення?
Новий проєкт у серії про Відьмака, відомий під кодовою назвою Polaris, офіційно анонсований як The Witcher IV у грудні 2024 року. Та чи зможе він вийти з тіні третьої частини? CDPR доведеться обирати: або спробувати відтворити магію минулого, або радикально переосмислити структуру гри. Геральт більше не в центрі сюжету, а головною героїнею стане Цірі, пов’язуючи нову частину франшизі вже з її спадщиною. Для тих, хто читав книги – це очікуваний поворот, бо при усій важливості Геральта, саме Цірі – основа цього всесвіту. Світ змінився: гравці очікують інший темп подій, інновації в бойовій системі, нові підходи до розв'язання моральних питань, що не лише можуть змінити кінцівку гри, а мають впливати на весь геймплей.
The Witcher IV має шанс, якщо не робити спроби перевершити третю частину, що здається просто неможливо, а продовжити її ідеї – в інший спосіб, з новими героями та моральними викликами. Інакше десятиріччя The Witcher 3: Wild Hunt залишиться лише нагадуванням про найвищу вершину, яку вдалося покорити CD Projekt.
CD Projekt RED святкує ювілей
CD Projekt RED відзначає десятиріччя The Witcher 3: Wild Hunt масштабною кампанією, що охоплює як онлайн-події, так і живі виступи. Першим кроком став зворушливий трейлер-подяка, в якому розробники нагадали гравцям про ключові моменти гри та висловили вдячність спільноті. У спеціальному випуску REDstreams актор Даґ Кокл поділився спогадами про озвучення Геральта та роль гри у своєму житті.
До святкувань також приєдналися митці, які в різні роки працювали над всесвітом Відьмака. Їхні ювілейні роботи вийшли на принтах, футболках та металевих полотнах у партнерстві з Displate. Концертний тур The Witcher in Concert, що стартує у США та Польщі, запропонує глядачам симфонічне шоу з візуальним супроводом, кульмінацією якого стане виступ на Gamescom 2025.
А якою The Witcher 3: Wild Hunt запам'яталась вам? Скільки годин ви провели у цій грі? Які історії та події The Witcher 3 дійсно зворушили вас? Пишіть в коментарях.