«Нові Темні Віки. Колонія», Макс Кідрук: садок вишневий десь на Марсі

Макс Кідрук не потребує якоїсь додаткової презентації. Читачі й так добре знають автора технотрилерів «Бот», «Твердиня» та «Жорстоке небо», виходу його книжок чекають і таке інше. Але у 2019 році Кідрук, який майже десять років поспіль видавав по книжці, а то й по дві, надовго замовк. Тепер зрозуміло, чому. «Нові Темні Віки. Колонія», або просто «Колонія» – це великий та серйозний твір, що взагалі-то може претендувати на звання Magnum opus Кідрука, тим більше, що у роману буде продовження і, сподіваємось, не одне. І ми наполегливо рекомендуємо кожному шанувальнику наукової фантастики звернути увагу на цю книгу.

«Колонія» – це «Гра престолів», себто «Пісня льоду й полум’я», доби великих космічних відкриттів, де замість вигаданих королівств Вестероса є реальні США, Україна, Росія та інші земні держави, що борються за сфери впливу ти виживання на вмираючій Землі та… на Марсі. Як і в «Пісні льоду й полум’я», тут є крихкі альянси, підкилимні інтриги, змови, зрада і, звісно ж, невинні жертви. Та що там, тут є навіть власне Червоне весілля.

Ще одна аналогія, що спадає на думку – це цикл романів «Експансія» / «Простір» Джеймса С. А. Корі. У «Колонії» теж десь під сотню дієвих осіб (на початку книги є навіть їх перелік), а події відбуваються водночас у різних куточках Землі та у різних куполах марсіанських колоній. Ну і знову ж таки, у книзі Кідрука теж йдеться про право космічних націй на визнання, самоврядування та незалежність від Землі.

Тобто з вказаних вище аналогій ви напевне вже зрозуміли, що у романі «Нові Темні Віки. Колонія» майже нема однозначно позитивних персонажів, хіба що група науковців, які намагаються з’ясувати, що за чортівня відбувається на Землі, та й то їх краще назвати не позитивними, а нейтральними героями. Плюс українка Нера Франків. І це, мабуть, все. В усіх інших є або приховані мотиви, або якісь досить великі вади. Питання є навіть до представників української діаспори на Марсі, які поводять себе, особливо з молоддю, так, наче народилися не у XXI-XXII, а у XVIII сторіччі.

Хтось у Twitter дуже влучно порівняв «Колонію» з лавиною. Декілька камінців, кинутих автором на початку роману перетворюються на тектонічний зсув, що перемелює життя, долі окремих людей, груп і навіть цілих країн. У книзі Кідрука світ XXII сторіччя, де люди вже потроху освоюють Сонячну систему, і який на початку здається навіть трохи схожим на світ «Полудня, XXII сторіччя» братів Стругацьких, дуже швидко перетворюється на ворожий і… майже такий самий, як світ початку XXI сторіччя. І це насправді лякає.

«Нові Темні Віки. Колонія» – це книга українського письменника і звісно ж, події в ній частково розгортаються й в Україні. На жаль, прогноз пана Кідрука з приводу майбутнього нашої Батьківщини вам не сподобається. Ні-ні, ніякої зради, скоріш реалістичний і дуже сумний прогноз, який, ми дуже на це сподіваємось, не справдиться. Крім того, як ми вже зазначили, на Марсі живе дуже велика і дуже впливова українська діаспора, яка… так, годує усі Колонії, вирощуючи у теплицях і жито, і бурячки, і так, картоплю (тут ми передаємо привіт Енді Вейру!).

«Колонія» – великий роман, ну тобто він фізично великий. У книжці 904 сторінки більшого за стандартний формату (можу лише уявити витрати паперу), до того ж тут дуже дрібний шрифт. Але читається роман буквально на одному диханні. Тут є і науково-фантастична інтрига, і соціальна, і навіть трошки детективна. Уважний читач, звісно ж, може здогадатися, що за подія сталася в пролозі і зіграла роль того самого першого камінця, але читати все одно дуже цікаво. Ну і зрозуміло, кожен українець ще на початку роману здогадається, хто саме стоїть за подіями на Марсі. Але це таке…

Як і усі інші романи Макса Кідрука, «Колонія» написана з величезною увагою до деталей. Автор ретельно підготувався і намалював досить реалістичне зображення поселення землян на Марсі, як і політичних ігрищ на Землі. З автором можна посперечатися про деталі, наприклад, чому ШІ не задіяно для аналізу відеоконтенту YouTube; чому взагалі увесь інтернет-трафік Земля-Марс не фільтрується; як можна було проґавити велике будівництво на орбіті Землі; і де, заради бога, усі китайці та індуси, але бажання сперечатися нема. Кідрук переконливий та впевнений в собі й це підкуповує.

У 2022 р. Макс Кідрук з дружиною заснували власне видавництво – «Бородатий Тамарин». «Нові Темні Віки. Колонія» стала першою книгою нового видавництва, і це той самий випадок, коли перший млинець вийшов не нанівець, а навпаки. Вражає якість не лише тексту роману, а і самого видання. Скажу відверто, я прочитав багато фантастики, у тому числі й в подарункових виданнях, але такого ще не бачив.

По-перше, тут є непогані ілюстрації, чого вже років з тридцять не роблять для звичайних фантастичних романів. Мені навіть пригадалися ілюстрації Євгена Мигунова для «Понеділок починається в суботу» та «Дівчинка, з якою нічого не станеться», хоча стиль у малюнків в «Колонії» звісно геть інший. По-друге, тут є креслення марсіанського транспорту та кораблів. По-третє, кольорова (!) вклейка з мапою та рендерами (!) марсіанських колоній на фоні реальних (!) марсіанських краєвидів. Так, у тому самому місці, де Колонії стоять у книжці. Це дійсно щось!

Як ми вже казали, «Нові Темні Віки. Колонія» – великий роман. 904 сторінки – це майже стільки, скільки у «Бурі мечів» чи «Танку з драконами» пана Мартіна. Але, як я вже казав, формат у «Колонії» більший, а шрифт дрібніший. Книжка важить більше кілограма, та її банально важко тримати у руці. Взагалі-то ергономіка – це майже єдина вада «Колонії». Читати роман незручно в будь-якому положенні. Але зміст з лишком компенсує цю ваду. Ми розуміємо, чому «Бородатий Тамарин» зробив це, все ж таки видавати першу книжку видавництва у двох томах – це моветон, але особисто мені було б зручніше мати двотомник.

Ще одна вада «Колонії»… це те, що продовження ми побачимо ще дуже й дуже нескоро. Звісно ж, ми задали Максу Кідруку, який досить активно відповідає читачам у Twiiter, питання, коли чекати на другу частину. Боїмось, відповідь вам не сподобається… за три роки. З іншого боку, при такій якості, щільності та кількості тексту це було досить очікувано. Наснаги, пане Кідрук, і дуже сподіваємось, що ви не візьмете дурного прикладу з Джорджа Мартіна.

Як ви вже напевно зрозуміли, ми дуже радимо усім поціновувачам справжньої наукової фантастики новий роман Макса Кідрука. «Нові Темні Віки. Колонія» – це насправді інший рівень української фантастики. І це дуже вражаючий рівень.

А ще ми радимо вам слідкувати за видавництвом «Бородатий Тамарин». Як повідомив Кідрук, вони вже підписали декілька угод про переклад англомовних книжок, і це цікавий і потужний наукпоп, що теж дуже круто. Чекаємо офіційних оголошень.