Suicide Squad: Kill the Justice League від Rocksteady Studios вийшла суперечливою та попри це зовсім непоганою. Це швидкий лутер-шутер з цікавим сюжетом, харизматичними персонажами, чудовим гумором та динамічним й захопливим ігроладом. На жаль, незважаючи на усі плюси, гра має масу негативних відгуків від людей, які хотіли отримати лише нову гру у дусі серії Batman: Arkahm й не бажають давати шанс чомусь іншому.
| Гра | Suicide Squad: Kill the Justice League |
| Жанр | кооперативний шутер |
| Платформи | Windows, PlayStation 5, Xbox Series X|S |
| Мови | англійська |
| Розробники | Rocksteady Studios |
| Видавець | Warner Bros. Games |
| Посилання | Suicide Squad |
Зміна напрямку
Rocksteady Games завоювали прихильність гравців випустивши у 2009 році одну з найкращих ігор про супергероїв – Batman: Arkham Asylum, започаткувавши новий Arkhamverse, який налічує вже три основні гри, приквел Batman: Arkham Originals та декілька менш відомих спінофів, типу ігор для смартфонів чи VR-проєктів.
Основою тут є звичайно ж трилогія Batman: Arkham від Rocksteady Games, куди окрім Arkham Asylum (2009) входять також Arkham City (2011) та Arkham Knight (2015), яка, здавалося б, поставила крапку в історії Бетмена. Допоки не анонсували Suicide Squad: Kill the Justice League, яка не просто повертає відомого «кажана», а й розширює Arkhamverse за межі Ґотему.
Студія вирішила відійти від звичного геймплею однокористувацького beat-em-up, який був наріжним каменем попередніх ігор, та зробити гру-сервіс з сезонами та внутрішньоігровими покупками, що спільнота сприйняла не надто добре. Всі чекали гру у дусі серії Arkham, але отримали щось зовсім інше.
Перед релізом Suicide Squad: Kill the Justice League почали з’являтися негативні прев’ю та проявлятися загальне упередження ігрової спільноти щодо майбутнього проєкту. Крім того, довкола гри здійняли чималий гамір через відсутність кодів для оглядачів, хоч це і звична практика для подібних ігор й рідко коли для ігор-сервісів запускають сервери до повноцінного релізу.
Попри це, Suicide Squad: Kill the Justice League – гарна гра з хоч не надто довгою, та все ж захопливою історією, динамічним ігроладом та потенційно світлим майбутнім, якщо Rocksteady зможуть зробити ендгейм більш різноманітним.
Вбити Лігу Справедливості
Suicide Sqaud: Kill the Justice League – це звісно ж гра-сервіс, але сюжет тут не лише для того, аби швиденько пробігти його та перейти до ендгейму. Він розповідає історію падіння героїв і робить це доволі непогано, з напругою, веселощами та навіть елементами горору.
Suicide Sqaud – це перша гра Arkhamverse, яка переносить гравця за межі Ґотему й одразу в саме пекло – Метрополіс, окупований інопланетними військами надрозумного андроїда Брейніака. Окрім інопланетян людству загрожує ще одна велика небезпека – Ліга Справедливості, члени якої не змогли захистити Землю й врешті решт пали перед Брейніаком, ставши його маріонетками.
Як один з останніх шансів для людства, надсекретна державна організація A.R.G.U.S. на чолі з Амандою Воллер створює загін Task Force X. Це група злочинців, яку жартома, але не безпідставно називають Загоном Самогубців, повинна виконати місію нездійснену – вбити членів Ліги Справедливості та звільнити Землю від інопланетних загарбників.
Чотирьом колишнім в’язням психлікарні Аркхем – Дедшоту, Кінг Шарку, Капітану Бумерангу та Гарлі Квін – треба знайти вразливості колишніх героїв та зробити все можливе, щоб їх зупинити. Для цього їх і переносять у Метрополіс.
Попри те, що ще до релізу Suicide Sqaud: Kill the Justice League чимало фанатів серії Batman вже встигли поховати сюжет, він тут захопливий та навіть цікавий. Тут є свої сильні та слабкі сторони, веселі та сумні моменти, моменти розпачу та неймовірної радості. Є також і паралельні виміри з новими ворогами, варіаціями Брейніака та, можливо, навіть з нашими улюбленими героями, хтозна що Rocksteady придумають у майбутньому.
Один з найкращих елементів сюжетної кампанії – це взаємодія персонажів між собою. Вони жартують один над одним, корчать гримаси над незрозумілими вчинками та словами, потрапляють в абсурдно-комічні ситуації. Це ще більше втягує гравця в їхню історію та навіть викликає симпатію до цієї групи злочинців.
Погляд на Метрополіс згори
Опинившись у Метрополісі четвірка колишніх в’язнів першим ділом береться за те, що вміє найкраще за все – вчиняти злочини. Вони обшукують Залу Справедливості на наявність дорогоцінних чи цікавих їм речей, які можна вкрасти, адже ніхто їх вже не зупинить. Але це не просто злочини, ці пошуки потрібні для того, аби кожен з персонажів знайшов пристрій, який допоможе йому переміщатися містом, бо переміщатися тут треба багато.
Метрополіс хоч і не є найбільшою локацією в сучасних іграх, та все ж таки він достатньо великий для того, аби подорожувати містом пішки було довго та нудно, й саме тут ховається один з найвеселіших елементів гри – пересування повітрям. Кожен з героїв має унікальну систему пересування, яка дозволяє йому швидко долати невеликі відстані у повітрі.
Дедшот має джетпак, але з обмеженням – він перегрівається, тож пролетіти всю карту на одному заряді не вийде. Перевагою джетпака є те, що Дедшот може зависати у повітрі, що урізноманітнює геймплей за цього персонажа.
Кінг Шарк, єдиний з четвірки, який й без додаткових пристроїв чудово впорається зі швидким переміщенням, бо може дуже високо та далеко стрибати. Це, до речі, один з найзручніших варіантів пересування, адже Кінг Шарк, крім іншого, може пришвидшувати свій біг.
У Капітана Бумеранга з’являється пристрій, який дозволяє використовувати силу швидкості, таку ж, як у Флеша. Це дає йому можливість телепортуватися на відносно довгі відстані за допомогою свого бумеранга. Крім того, це дає йому змогу бігати з неймовірною швидкістю, але для цього потрібно вчасно натискати кнопки.
Але найцікавішою для мене стала Гарлі Квін, яка йде шляхом Бетмена та викрадає з Зали Справедливості гак та дрон темного лицаря. Це комбо дозволяє дуже швидко та динамічно пересуватися містом і також зависати у повітрі, як Дедшот. Ну й звичайно, це також навіює спогади про гру за самого Бетмена у Batman: Arkham. Крім того, це єдиний спосіб, з яким я зміг пролетіти все місто жодного разу не торкаючись поверхні.
Загалом, пересування у Suicide Sqaud: Kill the Justice League виконане дуже добре. Воно відчутно змінюється залежно від обраного персонажа та не є важким в освоєнні. Якщо звикнути до рухів персонажа та вчасно використовувати цю можливість, час на перехід від однієї локації до іншої значно зменшується та стає набагато веселішим.
Вбивати – це весело!
Метрополіс переповнений інопланетними військами, які треба винищувати усіма можливими засобами, і займатися цим не менш весело, ніж літати над ними.
Оскільки Загін Самогубців складається з чотирьох вбивць, які не мають таких внутрішніх принципів як Бетмен, відповідь Suicide Squad на інопланетне вторгнення доволі проста – вбити все що рухається і що не схоже на людину (опціонально).
Кожен з героїв має три слоти для зброї – один з яких використовується для ближнього бою. Персонажі мають обмеження по тому, яка зброя їм доступна. Так, наприклад, снайперську рушницю можна дати Дедшоту та Бумерангу, пістолети – Дедшоту та Гарлі, а дробовики – Кінг Шарку та Бумерангу.
Крім цього, у персонажів є й інші слоти для покращень, як от для модуля пересування, щита, гранат тощо. Все це підвищує шкоду та здоров’я та видобувається з ворогів та за виконання завдань. Звичайно ж, найкращий лут чекає нас в ендгеймі Suicide Sqaud: Kill the Justice League.
Проте до ендгейму найкраща зброя не дуже то й потрібна. Протягом сюжетної кампанії вороги не викликають багато незручностей, але вбивати їх все одно дуже весело. Це можна робити і під час ковзання, і у повітрі, і гранатами, і контратаками, і спеціальними здібностями, і навіть великим молотком Гарлі. І чим більше ви прокачуєте талант персонажа, тим швидше відбувається знищення загарбників.
Різноманітності бойовій системі також додають вже згадана механіка контратаки, а також необхідність розбивати щити атаками близького бою. У грі також доступні чотири ефекти для зброї, які теж мають свої унікальні особливості. Suicide Sqaud: Kill the Justice League заохочує гравця до пошуку власного стилю.
Непогана шутерна складова та динамічне пересування роблять геймплей і справді веселим та захопливим. Завжди знаходиш нові можливості вбити якомога більше ворогів якомога швидше і зробити це найвидовищніше. Навіть після 40 годин у грі це все ще не набридає, а вищі складності, які відкриваються пізніше, змушують ставати вигадливішим та уважнішим й краще протискати кнопки, аби випадково не померти.
Кінець гри
Як і у будь-якій грі-сервісі, у Suicide Squad: Kill the Justice League фінал сюжетної кампанії це ще не кінець гри. Після останньої місії відкриваються нові активності та нескінченний грінд кращого спорядження та зброї, щоб бути готовим до появи нових варіацій Брейніака з паралельних світів.
У випадку Suicide Squad – це подорожі на Землю-2 для того, аби знайти необхідні ресурси чи інформацію про Брейніака. У Метрополісі відкривається кілька порталів з різними типами завдань, які можна проходити знову і знову, щоразу на вищій складності, щоб отримати кращу винагороду. Але з ними є дві проблеми.
Коли ендгейм тільки но починається, виконувати ці завдання весело. Крутіший лут мотивує проходити місії знову і знову. За кожне проходження піднімається параметр Mystery – складність завдань. І це і справді весело перші кілька заходів. Однак після певної кількості спроб, вони починають потрохи набридати. Та й що там казати, якщо перш ніж виконати ці місії, потрібно назбирати певну кількість необхідних ресурсів, виконуючи інші завдання в Метрополісі.
У самому Метрополісі теж небагато різноманітних активностей для гравця після закінчення сюжету, і це друга проблема. Є завдання від помічників, проте й вони доволі однотипні – врятувати заручників, захистити термінал, вбити всіх ворогів тощо. І вони нічим не відрізняються від завдань, які треба було виконувати для проходження сюжету.
Є в Suicide Squad: Kill the Justice League також і звичні для серії Batman: Arkham загадки Ріддлера, хоча і їх тут небагато – лише 74. Для порівняння, в Batman: Arkham Knight 243 таких трофея. Хоч я ще жодного разу не збирав усі трофеї та не виконував усі завдання Рідлера в іграх серії Batman: Arkham, тут це доволі просто та навіть трохи весело. Але мало.
Отже, по закінченню основної історії активностей у грі не надто багато й основна увага перемикається на завдання на Землі-2. Пройшовши ці місії на одній складності, відкривається друга, третя і так далі. Все має вплив на лут і спочатку веселить, але вже після Mystery 5 починає набридати. І хоч гра в компанії з друзями трохи виправляє становище, все ж таки ендгейм контенту в Suicide Squad: Kill the Justice League замало.
Що далі?
Rocksteady Games можуть виправити головний недолік ендгейму та й гри загалом. Розробники вже розповіли, що перший сезон розпочнеться у березні 2024 р. й у ньому в гру додадуть нового грабельного персонажа – Джокера з Землі-2, більше загадок Ріддлера, нові додаткові активності, локації, битви з босами, спорядження й зброю та інше. І все це безплатно. Якщо майбутні оновлення зможуть урізноманітнити ендгейм та зробити його менш повторюваним, то дві головні проблеми гри зникнуть.
Паралельні світи, представленні у Suicide Squad: Kill the Justice League відкривають для Rocksteady Games велике вікно можливостей. Вони можуть повернути Бетмена та всю Лігу Справедливості. Вони можуть робити будь-які локації. Вони можуть додавати найдивнішу зброю та активності. І, найголовніше, все це буде органічно вписуватися у сюжет завдяки подорожам між світами.
Загін Самогубців
Suicide Squad: Kill the Justice League це не погана гра, якою її намагались виставити протягом довгого часу. В ній є гарна сюжетна кампанія, яка хоч і просідає ближче до фіналу, все одно залишається цікавою до самого кінця. У грі веселі та дурнуваті персонажі, які попри це демонструють неймовірно спільну синергію. Ігролад хоч і не пропонує чогось кардинально нового, також виявився досить цікавим та веселим.
Окрім проблем з серверами у дочасному доступі, які особисто я й не застав, гра демонструє чудову оптимізацію та працює без проблем на найвищих налаштуваннях. Проблема з серверами виникала в мене лише один раз за 40 годин, як при грі в соло, так і в кооперативі.
Чи була б Suicide Squad кращою, якби це була однокористувацька гра? Можливо. Чи погана вона тому, що це гра-сервіс? Точно ні!
Попри те, що ендгейм зараз доволі одноманітний, у компанії є можливості це все виправити майбутніми оновленнями, чим вона вже ймовірно й займається. Попри весь негатив, який скидали на Suicide Squad: Kill the Justice League весь цей час, вона перевершила мої очікування і я точно проведу тут ще не один десяток годин.
Та все ж чи варто купувати Suicide Squad: Kill the Justice League саме зараз за повну ціну? Це ви вирішуйте для себе самі. Я з нетерпінням чекав на реліз гри й вона виправдала мої очікування, проте я не можу впевнено сказати, що вона коштує 2 300 гривень й, можливо, кращим варіантом буде дочекатися знижок чи хоча б перших оновлень контента.