Songs of Silence. Картки та автоматичні битви, ніяка не Heroes of Might and Magic

Розробники Songs of Silence зуміли швидко та ефективно залучити українську ігрову спільноту на свій бік. Наявність української локалізації, пряме та лояльне спілкування з гравцями, розуміння українських культурних та соціологічних контекстів – і ось вже Україна стає першою у світі за кількістю проданих копій. Тобто ситуацію навколо Songs of Silence можна вважати показовою, і якщо інші розробники будуть дотримуватися схожої політики, українським гравцям точно заживеться краще.

Однак оцінка безпосередньо гри – це дещо кардинально відмінне від оцінки дій її розробників. Тому одразу висловимо подяку студії Chimera Entertainment та всім причетним до створення та розповсюдження Songs of Silence у маси, але в рецензії спробуємо подивитися на неї неупередженим поглядом. Адже навіть при такому підході ми отримали гарну гру, від якої, з усім тим, постійно хочеться більшого, а часом – чогось зовсім іншого, ніж вона здатна запропонувати.

Songs of Silence інтригує з першого погляду завдяки виразному візуальному стилю. Завдяки йому кожен арт та скриншот гри виглядають не як чергове стереотипне інді зі Steam, а дійсно самобутньо. Однак рекламні матеріали здатні зіграти з гравцями злий жарт, адже якщо покладатися виключно на них та зовсім нічого не прочитати про сутність гри, потенційно вийде опинитися у незручній ситуації. Бо Songs of Silence може здатися дуже схожою на улюблену в народі серію Heroes of Might and Magic, однак насправді відчутно далека від неї.

Студія Chimera Entertainment навіть не намагалась підсунути гравцями кота у мішку та зробити з гри щось, чим вона ніколи не планувалася. Чесність стала одним з ключових стовпів у комунікації розробників зі спільнотою. Але паралелі з Heroes of Might and Magic напрошувалися автоматично.

Можливо, вся справа у бажанні гравців по всьому світу отримати нових, справжніх “Героїв”. Можливо, свою роль зіграла близькість Songs of Silence (навіть за назвою та датою релізу) з іншою покроковою стратегією – Songs of Conquest, яка вже максимально надихалася Heroes of Might and Magic III.

Хай там як, важливо відразу усвідомити одне. В Songs of Silence відсутні бойова система з повноцінним контролем кожного юніту. Адже один з основних жанрів гри – це автобатлер, тобто ваша армія бʼється з армією противників переважно без вашої участі. Це не плюс і не мінус, а простий факт, який треба прийняти, цей жанр достатньо популярний. Однак вже на цьому моменті частина потенційних гравців точно втратить інтерес до гри.

Подібні акценти простіше зрозуміти, якщо подивитися на портфоліо Chimera Entertainment. Ця німецька студія відома переважно завдяки мобільним іграм, які до того ж часто були відгалуженнями “великих” ігрових серій. Angry Birds Epic, XCOM Legends, Sacred Legends – це все робота Chimera Entertainment. Тому Songs of Silence – це ще і спроба студії вийти на новий рівень. Однак можна побачити, що розробники не намагалися взятися за ношу, яку не зможуть потягнути. Саме тому Songs of Silence – це відносно компактна, проста гра, яку зовсім не важко уявити на мобільних платформах.

Втім, це зовсім не значить, що розробники хоч десь економили на якості гри. Наприклад, в Songs of Silence автори гарно продумали вигаданий сетинг. Здавалося б, це класичний фентезійний світ, який поступово знищують злі сили та інтриги окремих королівств. Однак все подано настільки вміло, що зайвих питань не виникає.

Songs of Silence – це одна з небагатьох покрокових стратегій, в якій сюжет та сетинг займають центральні місця, тому від однокористувацької кампанії отримуєш щире задоволення. Ви з першого ж ролику зможете пройнятися вигаданим всесвітом, настільки у Songs of Silence все чудово.

Це при тому, що кампанія відчутно заскриптована, страждає від проблем з балансом і часом ніби занадто сильно веде гравця за руку, не дозволяючи проявити тактичні та стратегічні здібності. Однак діалоги персонажів, в особливості їхня озвучка, сценарій та вже зазначений візуальний стиль перетягують на себе всю увагу. Історія пошуку свого місця у світі, який поступово розпадається на друзки, дійсно вдалася.

Однак більшу частину часу ви будете займатися не поглинанням сюжету, а битвами. Все ж в покрокових стратегіях вони завжди знаходяться на першому місці, навіть якщо бойова система майже все робить за вас. Битви – це головний елемент Songs of Silence, в якому проявляється як чітка сфокусованість розробників на своїх цілях, так і деяка неоднозначність та проблеми виконання.

Songs of Silence – це не просто автобатлер, а ще й карткова гра. До того ж до неї можна використати термін “декбілдер”, тобто “збирання колоди”. Однак Songs of Silence не вийде назвати повноцінним декбілдером, адже безпосередня взаємодія з колодою, тасування карт та елемент випадковості в грі відсутні.

Картки – це ваші здібності, юніти та можливості для покращення поселень. З підвищенням рівня персонажів, – а персонажів в грі декілька, вони відчутно відрізняються за ігровим процесом та вміннями, – ви будете відкривати нові картки або покращувати старі.

Саме через картки ви переважно і взаємодієте зі світом гри. Особливу важливість вони мають у битвах, адже навіть втеча з поля бою – це окрема картка. Картками також можна підняти різноманітні характеристики юнітів, дати їм особливі бонуси, спрямувати атаку в конкретну точку, викликати додаткову підмогу на поле бою – загалом, дуже багато чого з ними можна робити. І взаємодіяти з ними ви будете постійно.

Нехай юніти воюють автоматично, вам заздалегідь треба обрати їхнє положення на полі бою. Деякі загони необхідно залишати у поселеннях, щоб вони захищали його при нападах. А окремих юнітів краще зберігати в резерві, щоб поповнити запаси власної армії при втратах. Позиціювання юнітів – це один з найважливіших параметрів гри. Вистав стрільців занадто близько до ворогів – і їх миттєво знищать. А якщо розосередити основні сили по всьому полю бою, вони не зможуть ефективно та швидко воювати.

Власно кажучи, це і є всі особливості ігрового процесу Songs of Silence. Ви вивчаєте рівні, – на яких, якщо відверто, не так багато точок інтересу, – завойовуєте поселення, формуєте армію та бʼєтеся з ворожими загонами, не забуваючи покращувати власні міста та картки при підвищенні рівня. Простенька система ресурсів також на місці, але вона особливо не перетягує на себе увагу, як, наприклад, все ті ж Heroes of Might and Magic або Sid Meier’s Civilization.

З одного боку, геймплей може здатися занадто простим, навіть тривіальним. Тільки й роби, що постійно використовуй майже всі наявні картки з руки та розставляй грамотно юніти. Тактичної та стратегічної глибини в грі не так вже й багато, через що опанувати її можна відносно швидко, але так само швидко вона здатна і набриднути.

З іншого боку, Songs of Silence – це на диво тактильна, майже фізично відчутна гра, в якій кожна дія має своє значення. Можна пожартувати про досвід розробників у франшизі Angry Birds, популярність якої також будується на тактильних, майже підсвідомих відчуттях від фізики гри. В Songs of Silence приємно спостерігати за кожною дією вашого війська, а вдалі атаки викликають тремтіння.

Задоволення від гри залежить від того, наскільки ви зможете сприйняти обʼєктивні фактори та механіки гри, не приміряючи їх на власні вподобання та очікування. Адже мікс жанрів у Chimera Entertainment вийшов унікальним та без жартів вдалим. Навіть якщо нестандартне поєднання знайомих механік прийдеться до смаку не кожному.

А ось з чим у гри є серйозні проблеми з будь-якого погляду, то це з балансом. Деякі бафи юнітів не несуть майже ніякої користі. А інші картки можуть бути настільки корисними, що гру вийде пройти виключно завдяки їм. В особливості те стосується карток, які дозволяють викликати додаткових юнітів без використання ресурсів або швидко перемістити підрозділ в конкретну точку поля битви. Доходить до того, ще деякі картки ви будете спамити прямо по відкату їхнього перезаряджання, а інші так і не знайдуть гідного застосування.

Проблеми з балансом загострюються в однокористувацькій кампанії. В ній занадто мало ресурсів і занадто сильні ворожі армії, а для отримання по-справжньому корисних карток іноді треба пройти декілька розділів. Вибір рівня складності особливо не допомагає. Навіть найпростіший, який зазначений як сфокусований на сюжеті, все одно змушує час від часу дивитися на екран поразки та цінувати кожного юніта.

Деякі геймдизайнерські рішення також викликають питання. Наприклад, іноді доводиться занадто довго чекати, поки ваші юніти відновлять запас “здоровʼя” у місті – або кількість окремих бійців в підрозділі, тут вже як подивитися. Система “стелсу” також працює часом занадто ефективно, через що ворожі армії можуть зʼявитися прямо перед вам, а часом – зовсім не допомагає. Цінність окремих видів юнітів різниться нерівномірно, через що початкові лучники можуть бути одним з найкращих виборів завжди.

Частково ці проблеми повʼязані з відсутністю зайвої свободи у сюжетній кампанії. Розробники ніби бояться, що ви зробите щось не так або звернете не туди. І це дивно, бо буквально у сусідньому режимі вільних битв переважна більшість подібних проблем зникає, залишаючи щире задоволення.

Ніяких обмежень – лише повна свобода в спробах перемогти пʼятірку інших гравців. Саме в вільних битвах з їхньою генерацією випадкових мап Songs of Silence розквітає. Дещо приземленні “битви карток” перетворюються на напружене змагання, коли розумієш, що проти тебе воює жива людина. Адже при такому розкладі зволікання навіть у пів секунди може призвести до поразки.

Вільні битви демонструють, що ключові принципи, на яких побудована Songs of Silence, працюють вправно. До того ж через них можна відкривати додаткові класи у трьох основних фракціях гри, а також дізнаватися нові шматочки лору. Поєднати вільні битви з наративним розвитком сетингу – це задача важка, але Chimera Entertainment впоралася з нею.

Композитором гри, до речі, виступив Хітоші Сакімото, який працював над музикою для Final Fantasy Tactics, Final Fantasy XII та Valkyria Chronicles

У багатьох моментах все ще помітно, що Songs of Silence – це проба пера для розробників у дещо новій для них лізі. Саме тому грі не вистачає проникливості та витонченості в ігровому процесі, тож важко уявити, що хтось буде “жити” у ній декілька десятків або сотень годин. Однак навіть якщо ви затримаєтеся в ній всього на кілька годин, вони все одно залишать приємні враження.

Гарні покрокові стратегії – це не такий частий гість у світі відеоігор, а сміливі експерименти в цьому жанрі трапляються і того рідше. Тож Songs of Silence – це ще і своєрідна обіцянка Chimera Entertainment, що наступна гра точно всіх вразить. І завдяки якості гри розробникам довіряєш без зайвих сумнівів.