У романі "Хто ти такий?" письменник Артем Чех змішує автобіографічні епізоди з філософськими роздумами та художніми образами, намагаючись переосмислити власне дитинство в Україні 1990-х років. Спроби ці багато в чому приречені на провал від початку, оскільки більшість подій у житті не приховує за собою якогось великого задуму.
Фільм "Я і Фелікс", знятий за мотивами роману, намагається перенести ці думки у формат повнометражного кіно тривалістю в півтори години. І нехай на шляху виробництва адаптація розгубила деякі елементи першоджерела, натомість вона підкорює почуттям ностальгії, знайомими образами та напрочуд вдалою датою прем'єри, завдяки якій деякі елементи історії набувають цікавих трактувань.
| Назва | "Я і Фелікс" / Felix and Me |
| Жанр | драма, автобіографічний |
| Режисер | Ірина Цілик |
| У ролях | Юрій Іздрик, Андрій Чередник, Владислав Балюк, Анастасія Карпенко, Галина Веретельник-Степанова, Андрій Ісаєнко, Олександра Семенко, Володимир Гладкий |
| Студії | Limelite, ForeFilms |
| Хронометраж | 1 година 32 хвилини |
| Рік | 2024 |
| Сайт | IMDb |
Події фільму розгортаються навколо маленького хлопчика Тимофія. Він живе в невеликій квартирі зі своєю мамою та сусідкою Лідою. Батька Тимофій бачить рідко, оскільки він постійно на якихось сумнівних заробітках. В один момент у квартирі з'являється четвертий мешканець – колишній військовий Фелікс, який кілька років провів в Афганістані. Війна залишила відбиток на особистості Фелікса, а забутися йому допомагають нездорові дози алкоголю. Однак Тимофію все одно доведеться навчитися жити з новим сусідом, паралельно стикаючись із труднощами дорослішання та іншою прозою життя.
Історії про взаємини кардинально різних людей зустрічаються в популярній культурі регулярно. Можливо, попит на таке кіно можна пов'язати з нашою ірраціональною підсвідомою вірою, що всі ми здатні порозумітися один з одним, або хоча б спробувати. Кінематограф теж активно користується таким сюжетним ходом. З нещодавнього ми можемо згадати "Маяк" / The Lighthouse з Віллемом Дефо та Робертом Паттінсоном, а загалом цей троп можна відстежити до класики рівня "Красуні та чудовиська".
У місцевій історії "чудовисько" – це Фелікс, якого, до речі, зіграв український письменник і культуролог Юрій Іздрик. І роль йому вдалася на відмінно. Фелікс викликає заціпеніння, майже фізичне відторгнення однією своєю присутністю на екрані. У нього сувора манера мови, а його вчинки на межі дозволеного. Але саме такий неоднозначний персонаж стає наставником Тимофія, починає безпосередньо впливати на погляди та ідеали хлопчика.
Між Тимофієм і Феліксом встановлюється дивний зв'язок, який не вдасться описати словами, зате він чудово проявляється завдяки мові кіно. Але ось що цікаво: для фільму з назвою "Я і Фелікс" самого Фелікса в історії не так вже і багато. Так, ключові моменти пов'язані саме з ним, але не забуваємо, що кіно ґрунтується на частково автобіографічній книзі. Реальне життя не підпорядковується сценарній структурі й поділу на акти, воно просто йде, часом не отримуючи розв'язки й кульмінацій.
"Я і Фелікс" ідеально передає подібні відчуття. Якоюсь мірою це призвело до ситуації, що винятково з кінематографічного погляду у фільмі є достатньо слабких місць. Пов'язані вони з другорядними сюжетними лініями, які часто ні до чого важливого не приводять. Навіть центральна любовна лінія в підсумку не чинить сильного впливу на сюжет. Тож у деяких глядачів точно залишаться запитання після перегляду.
Однак річ у тім, що в реальному житті часто саме так і буває. Навіть важливі для нас у якийсь проміжок часу ситуації зрештою безслідно зникають, перетворюються на тло для фізичного і морального дорослішання. Саме дорослішання особистості стало центральною темою фільму "Я і Фелікс". Воно тут проявляється в маленьких перемогах і поразках головного героя, у дещо безглуздих і навіть у чомусь розтягнутих моментах. Але загальна атмосфера настільки все підживлює, що сприймати все занадто негативно не виходить.
Кіно чудово переносить нас у 90-ті з усіма нюансами та проблемами того часу, але сильно на них не тисне і не кидає їх в очі. Знову ж таки, підлітку не дуже зрозумілі геополітичні та соціальні труднощі життя, тому вони доходять до нього лише фоном, предметами в кадрі або розмовами на підвищених тонах за стіною. Режисура тут у принципі чудова: вона не надто нав'язлива або перевантажена нестандартними рішеннями, але здатна достукатися до сердець глядачів.
Додатково "Я і Фелікс" запам'ятовується своїм звучанням. І справа навіть не в музиці, яка, до речі, підібрана і написана дуже вдало, а також використовується по ділу. Насамперед полонять звичайні звуки. Кожен стукіт і скрегіт розташовані саме там, де потрібно. Тож на рівні слуху кіно також дуже грамотно працює.
Як і будь-який гідний витвір мистецтва і літератури, оригінальна книжка "Хто ти такий?" працює одразу на кількох рівнях. Чех у ній певною мірою також осмислює початок російського вторгнення 2014 року. "Я і Фелікс" у цьому плані резонує з тематикою повномасштабного російського вторгнення 2022 року. Особливо історія зачіпає проблеми психічного стану ветеранів та їхні спроби влитися у суспільство, повернувшись із фронту.
Знову ж таки, це не центральна проблематика кіно, її пересічний глядач може взагалі пропустити повз себе, зосередившись більше на ностальгійних пейзажах панельних будинків і дитячих майданчиків. Ви вільні сприймати "Я і Фелікса" як рефлексію на різноманітні, близькі авторам теми. Але і з такими душевними та інтелектуальними подорожами фільм справляється на ура.
У підсумку виходить, що розрізненість багатьох елементів і цілих сюжетних ліній кіно теж працює на основні тези історії. Адже висока ймовірність, що ви теж забули деякі подробиці свого дитинства та підліткового життя.
А окремо дещо ніяково критикувати "Я і Фелікса" через його дуже особисту для творців сутність. Режисерка фільму Ірина Цілик – дружина Артема Чеха. А протагоніста Тимофія в одному з розділів історії зіграв їхній син. Утім, цей факт також доводить, що процес адаптації книжки у фільм пройшов максимально якісно. Адже авторка адаптації завжди могла порадитися з письменником напряму.