На цій землі ти або частина сім'ї, або чужинець. Огляд Mafia: The Old Country

Серія Mafia завжди мала особливий статус серед ігор про гангстерів. Вона не намагалася вражати гравців розмірами карти чи нескінченними побічними квестами, а натомість робила ставку на драматичні, продумані й кінематографічно поставлені історії. Mafia: The Old Country не просто повертає нас до цієї формули, вона йде ще далі, пропонуючи побачити зародження мафіозної культури в її колисці, Сицилії початку XX століття. Це епоха, де влада офіційної держави в нещодавно об'єднаній Італії ще слабка, а закони визначаються місцевими авторитетами. У цьому світі виживають лише ті, хто готовий підкоритися новим правилам, або встановити власні. Власне як і сама Mafia: The Old Country, що відмовляється від сучасної гонитви за "контентом заради контенту" і замість цього пропонує концентровану і гарно зрежисовану подорож, де кожен крок героя – це наслідок важкого вибору, поступок принципам та обставин епохи.

Колиска Cosa Nostra

Від дебюту у 2002 році Mafia стала символом сюжетно орієнтованих кримінальних драм у відеоіграх. Перша частина показала атмосферу 1930-х років у вигаданому американському місті Lost Heaven, Mafia II – післявоєнний період і складний шлях Віто Скалетти в Empire Bay, прототипом якого був Нью-Йорк, а Mafia III – бурхливі 1960-ті, сповнені політичної напруги та расових конфліктів. Кожна гра була унікальною, але об’єднувала їх увага до деталей, драматичний сюжет і відчуття, що гравець проживає життя головного героя, а не просто виконує завдання.

Mafia: The Old Country робить безпрецедентний для серії крок назад у часі на початок XX століття. Сицилія того періоду – це бідний, аграрний регіон з високим рівнем безробіття, де більшість чоловіків змушені працювати в шахтах або емігрувати за океан у пошуках кращої долі. Офіційна влада часто відсутня, а суд і поліція корумповані, або безсилі перед місцевими бандитськими угрупованнями. Люди звертаються до "людей честі" – тих, хто може захистити громаду, але в обмін на покору та послуги.

Саме в цих умовах зростає Енцо Фавара, головний герой гри. Починаючи як "carusu", дитина, яку змалечку буквально продали на роботу в шахті, він опиняється втягнутим у внутрішні розбірки сім'ї Торрісі. Через його історію ми бачимо народження Cosa Nostra – мафіозної культури в її первісному вигляді. Без глянцю та романтизації, з акцентом на боротьбі за виживання, амбіції, честь і владу.

Геймплей. Як не можеш виграти бійку, виграй гонитву

Mafia: The Old Country відмовляється від концепції відкритого світу у звичному для сучасних ігор вигляді. Тут немає десятків побічних активностей, ігрова мапа не всіяна маркерами, а дослідження відбувається у строго відведені моменти. Місто Сан-Челесте і навколишні села доступні для вільної їзди в режимі "машинопедія" – окремому меню, яке дозволяє вивчати вулиці, тестувати транспорт і насолоджуватися атмосферою. Але всі сюжетні місії проходять у чітко зрежисованій послідовності, без вільного вибору.

Бойова система робить ставку на вогнепальну зброю початку XX століття – револьвери, ранні самозарядні пістолети, гвинтівки та помпові рушниці. Відчуття пострілів переконливе: зброя має вагу, віддачу, а перезаряджання вимагає часу, що додає тактичної глибини й змушує використовувати укриття. Частина з них недовговічні й розсипаються від пари пострілів ворожої зброї. Це змушує постійно переміщуватись і додає динаміки в начебто позиційні перестрілки. До того ж вороги постійно змінюють позиції та намагаються обійти Енцо. Через це навіть звичайні перестрілки виглядають цікаво і, якщо зловити темп, то можна влаштовувати стрімкі розбірки з купою ворогів в стилі "Джона Уіка".

Замість кулачних бійок в Mafia: The Old Country є дуелі на ножах, які візуально видовищні та добре анімовані, але швидко втрачають свіжість і здаються затягнутими. В якийсь момент після чудової сюжетної перестрілки настає пауза, після якої ти чітко розумієш, що знову буде фінальна битва на ножах з босом місії. Це дещо б'є по динаміці подачі історії.

Крім цих дуелей ножі можна використовувати для відкривання дверей, чи швидкого безшумного усунення ворогів. Ця холодна зброя має кілька варіантів, і перед відправкою на завдання можна підібрати той ніж, який додасть потрібних пасивних ефектів. Є ножі з можливістю метання; більш витривалі ножі для відкривання більшої кількості замків; ножі, що роблять завершальні удари у двобої ефективнішими тощо. Ніж в Mafia: The Old Country – це не просто зброя для не дуже динамічних двобоїв, це символ, обов'язковий атрибут мафіозі та просто зручний інструмент.

У Mafia: The Old Country присутні й елементи stealth, хоча вони не є основною механікою. Деякі місії дозволяють діяти тихо – підкрадатися до охорони ззаду, використовувати укриття й уникати прямих перестрілок. Штучний інтелект суперників реагує на шум, світло й підозрілу активність, тож можна відволікати ворогів киданням предметів чи пострілами у повітря. У таких моментах гра додає напруження, змушуючи планувати шлях і дії наперед.

Stealth-епізоди не такі глибокі, як в іграх відповідного жанру, але вони урізноманітнюють місії й дозволяють пройти деякі сцени без зайвого галасу, що особливо пасує атмосфері мафіозних змов. До того ж у більшості місій, якщо не вдасться пройти їх тихо, у пригоді стануть вогнепальна зброя та укриття для перестрілок.

Особлива увага приділена постановці перестрілок і гонитв. Перестрілки часто відбуваються в тісних провулках чи в межах багатоповерхових будівель, де важливо контролювати позиції й використовувати укриття. Камера, вибухи, вигуки персонажів і зміна ракурсів створюють відчуття, що ти у сцені з класичного гангстерського фільму.

Гонитви – окрема історія: вони зрідка трапляються випадково, але завжди є кульмінаційними моментами місій, коли ставка – життя героя чи репутація клану. Відчуття швидкості, ризик різких поворотів на вузьких вулицях і таран суперників додають напруги.

За відчуттями, ритм і подача action-сцен мають багато спільного з Uncharted 4. Тут теж майже вся кампанія побудована як чергування періодичних, ретельно поставлених сцен з перестрілками, погонями або видовищними завалами та вибухами. Кожна з них виглядає як кульмінація розділу, а плавні переходи між катсценами та геймплеєм зберігають темп і роблять момент максимально кінематографічним. Подібна постановка була ще в Mafia: Definitive Edition, але в Mafia: The Old Country досягнула нового рівня.

Водіння авто – важливий елемент гри. Машини тих часів повільні, важкі в керуванні та мають довгий гальмівний шлях, що змушує планувати повороти й переслідування. Автопарк невеликий, але різниця між моделями відчутна – від вантажівок до перших легкових автомобілів.

Щодо прогресії, то Mafia: The Old Country не завалює гравця спорядженням і ресурсами. Щоб придбати нову зброю або купити апґрейд, доведеться спеціально їхати в магазин. Сюжет приводить туди лише раз за всю кампанію, і якщо не скористатися моментом, можна пропустити значну частину можливостей. Побічних активностей практично немає, є лише колекційні предмети, які не впливають на геймплей та деякі необов'язкові діалоги на початку місій. Хоча багато хто сприйме це як перевагу (сюжет не розбавляється дрібними квестами) іноді відчувається, що бракує хоча б кількох інтерактивних вставок для розрядки між місіями. Особливо, коли початок завдання гравець зустрічає на винограднику чи в будинку Енцо і треба просто їхати до маркера нової місії.

Сюжет. Відданість перевіряють не словами, а вчинками

У цьому світі мафія асоціюється не лише з кримінальними схемами чи силовими розбірками, а й із певним образом життя – кодексом честі, ієрархією, підпорядкуванням наказам і суворими покараннями за зраду. І саме ці цінності відчуваються під час виконання завдань: гравець не просто виконує накази клану, а стає частиною його структури. З кожним завданням відчується, як Енцо все глибше застрягає в цій небезпечній трясовині.

Історія Mafia: The Old Country – це поєднання особистої драми та історичного тла. Енцо, ще підлітком втративши ілюзії щодо справедливості, швидко розуміє, що вижити можна лише приєднавшись до сильніших. Його шлях нагадує класичні мафіозні саги: від дрібних доручень для клану до участі у складних і небезпечних операціях. Цим структура знову нагадує рімейк першої частини.

Ритм оповіді чітко вивірений: емоційно напружені сцени чергуються з більш спокійними, але кожна місія просуває сюжет уперед. Є й кілька сильних сюжетних поворотів, які змінюють наше сприйняття героя та його союзників.

Хоча Mafia: The Old Country розповідає самостійну історію й не вимагає знання попередніх частин, у ній є персонажі, чиї імена або родинні зв’язки згадуються в інших іграх серії. Це додає знайомих акцентів для фанатів, але не створює прямого сюжетного мосту на кшталт того, який у свій час забезпечував Віто Скалетта між другою та третьою частинами.

Постановка місій і катсцен витримана в кращих традиціях серії. Камера часто працює так, ніби знімає кіно: повільні проїзди по вулицях Сан-Челесте, крупні плани обличь, раптові зміни ракурсів під час перестрілок. Діалоги детально прописані, персонажі говорять на суміші сицилійської та італійської (з перекладом субтитрами), що додає автентичності. Сюжет не уникає жорстких моментів – від зрад і публічних страт до трагічних особистих втрат. Додайте сюди згадану вище постановку бойових сцен та отримаєте формулу чудового наративного action без усього зайвого.

Візуальна компонента і музика. Як звучить темна сицилійська ніч

Попри те, що Mafia: The Old Country створювалася як АА-проєкт з обмеженим бюджетом, технічна реалізація гри на гарному рівні. Сан-Челесте відтворений з увагою до дрібниць: кам’яні стіни, вузькі вулиці з бруківкою, запилені ринки, внутрішні дворики з білизною, що сушиться на мотузках. Ландшафти за межами міста – оливкові гаї, гірські перевали, кам’янисті узбережжя – виглядають живими завдяки зміні освітлення та погодних умов. Якщо не технічним блиском, то за арт-стиль та увагу до дрібних деталей Mafia: The Old Country заслуговує на повагу.

Музичний супровід балансує між оркестровими композиціями та автентичними народними мотивами, що підкреслюють регіональний колорит. Більшість музики виконані Чеським національним симфонічним оркестром. Це, здається, внесок від колег з колишньої Illusion Softworks (2K Czech), авторів оригінальної Mafia, яка злилася з Hangar 13 у 2017 році.

Музика з’являється у ключові моменти: під час напружених діалогів, фінальних сцен або тривалих поїздок сільською місцевістю. Озвучення сицилійською додає занурення у сетинг, але розробники передбачили перемикання на інші мови для тих, хто не хоче постійно читати субтитри. З сицилійським озвученням й українськими субтитрами є проблема – вони дещо не синхронізовані, бо жодна з них не є оригіналом. Інколи персонаж вставляє якесь італійське чи сицилійське словечко, яке без перекладу передається субтитрами, а в озвучці його нема, зате ця фраза є в оригінальній англійській локалізації.

Висновок

Mafia: The Old Country – це концентрований, сюжетно сфокусований досвід, який повертає серію до витоків і робить це з розумінням того, що саме в ній цінують фанати. Вона не пропонує відкритого світу, побічних завдань чи нескінченного грінду. Натомість дає насичену подорож у часи, коли мафія тільки народжувалася, а її кодекс був суворим і простим.

Не всім сподобається відсутність додаткових активностей і повторюваність деяких механік, особливо ножових дуелей. Але сильна постановка, добре прописаний сюжет й автентична атмосфера роблять гру унікальною в сучасному ігровому ландшафті. Для тих, хто любить олдскульні ігри, що розповідають історії, Mafia: The Old Country стане одночасно і поверненням до джерел, і ковтком свіжого повітря в епоху "контенту заради контенту".