Огляд ігрової Mesh-системи ASUS ROG Rapture GT6

Навряд можна уявити сучасне комфортне життя без Wi-Fi. Ба більше, українські провайдери, як мінімум у великих містах, вже не перший рік як можуть запропонувати гігабітні підключення, що лише покращує користувацький досвід. Проте не кожен роутер здатен забезпечити великі помешкання гарним покриттям, від чого втрачається сенс подібних підключень. Особливо добре це можуть відчути вибагливі користувачі, яким потрібно передавати великі обсяги даних, а також геймери, яким як раз необхідно мати швидке та стабільне підключення. Як з цим зможе допомогти одна з топових Mesh-систем від ASUS — ROG Rapture GT6 — ми розберемо в сьогоднішньому огляді.

Комплектація ROG Rapture GT6

Від звичайних Mesh-систем пакування ROG Rapture GT6 глобально відрізняється хіба що великою коробкою, стилізованою під інші продукти ROG. Проте її вміст залишається доволі стандартним для пристроїв такого роду: два роутери (є й варіант придбати лише один), Ethernet-кабель (5e, а на роутерах є по одному значно швидшому порту), та відповідні блоки живлення, до яких є два варіанти конекторів під різні формати розеток.

Тобто все необхідне на місці. Роутери не мають специфічних варіантів встановлення, тому не потребують якихось нестандартних кріплень чи підставок, а з урахуванням вбудованих антен, процес анпакінгу та встановлення не вимагатиме зайвих дій (хоча так, іноді покрутити антени на нових роутерах буває приємною та може бути, так би мовити, медитативною складовою початку роботи).

Дизайн та зручність використання

З ігровим варіантом Mesh-системи в ASUS очікувано дали більше волі розробникам, тому зовнішність пристрою значно цікавіша за деякі звичайні варіанти. Так, разом з великим RGB-логотипом, корпус має чимало граней, стилізованих прорізів охолодження, маркувань з фірмовим шрифтом та прозорі панелі зверху та знизу. Тепер по черзі про все це.

На вибір користувачу запропонують чорний та білий (Moonlight White) варіанти кольорів (білі лептопи ROG раніше мали назву Mercury, що краще пасувало б і тут). В залежності від розміщення подібного роутера, обидва варіанти мають сенс, ба більше, коли користувач збирає на робочому місці певні колірні теми (так, таких користувачів не так вже й багато, проте й навряд в ASUS розраховують, що ROG Rapture GT6 стане бестселером).

Тестовий варіант має чорний корпус і загалом він виглядає наче якийсь пристрій з космічного корабля з Sci-Fi-фільму. Особисто мені дуже подобається такий дизайн, хоча погоджуюся, що в більшості звичайних інтер’єрів такий роутер може занадто привертати до себе увагу, особливо з увімкненим підсвічуванням. Його також можна вимкнути, а в протилежному випадку є набір з різних режимів підсвічування. Також варто зауважити, що підсвічування доволі яскраве й не регулюється. Тому, скажімо, в спальні такий логотип буде додатково виступати світильником, що сподобається не кожному.

Додатково спереду розміщено один невеличкий діод, який сигналізує про поточний стан мережі. Ось він взагалі не заважає та не привертає до себе увагу.

Ще одним доволі цікавим, як на мене, елементом є прозорі кришки. Нині взагалі є невеличкий тренд на подібні елементи дизайну в смартфонах, навушниках тощо, тож приємно побачити таке й тут. Але, звісно, й пил охоче збирається на такій поверхні, а з часом її можна пошкодити при прибиранні чи через якусь випадкову подію. Тож з практичної точки зору це не найкраще рішення, але виглядає все одно чудово.

Для симетрії таких кришок дві. Але на чорному корпусі нижня практично непомітна (на відміну від білого корпусу, де ці панелі залишаються темними). Знизу також є гумові ніжки та приховані кнопки WPS (може виконувати й інші функції) та Reset. В такому місці навряд хтось випадково їх зачепить.

Великий кіберпанк-корпус та чималий логотип з підсвічуванням повністю витримують дизайн ігрового роутера. Шкода, якщо у покупця не знайдеться для нього відповідного місця, якого знадобиться більше, ніж для звичайних Mesh-систем (габарити корпусу становлять приблизно 178×172×78 мм, вага — 880 грамів). Проте вмонтовані в корпусі антени все ж зекономлять місце, на відміну від таких в ігрових роутерів, які часто мають по, наприклад, вісім великих антен з усіх сторін також чималого корпусу.

Порти

Всі фізичні комунікації у ROG Rapture GT6 знаходяться позаду. WAN-порт має більшу за стандартну швидкість — 2,5 Гбіт, тоді як ще три LAN-порти — гігабітні (перший підписано ігровим). Поряд із ними є USB-A 3.2, перемикач увімкнення та порт живлення. Звісно, обидва роутери з комплекту повністю однакові й мають ті самі можливості підключення. З портами можна встановлювати різні конфігурації з’єднання (Dual WAN), при яких працюватимуть WAN, перший LAN-порт та USB.

Упевнений, здебільшого такого набору вистачатиме переважній більшості користувачів. Проте можуть знайтися й такі паверюзери, яким може не вистачити додаткових LAN чи USB, хоча й вони скоріше за все користуються іншим рішеннями. Тому за підключення хвилюватися не доведеться, й добре, що в комплекті всі комунікації дублюються на обох пристроях.

Функціональність

Кожен з ROG Rapture GT6 має підтримку стандарту Wi-Fi 6 (802.11ax), ще й AX10000. Таким чином в діапазоні 2,4 ГГц (2×2) є до 574 Мбіт/сек, а у двох 5 ГГц (4×4) — до 4804 Мбіт/сек у кожному. При цьому за бажанням другий 5-гігагерцовий канал може використовуватися виключно для підтримки звʼязку між нодами, або також бути доступними для користувача (спойлер: не найкраща опція).

За розрахунками компанії, така система має забезпечити покриттям 540 м² (5800 фут²). Допомогти в цьому мають і 9 вмонтованих антен. Разом з цим є підтримка MU-MIMO, Airtime Fairness, модуляції 1024 QAM, OFDMA, Universal Beamforming та 160 МГц (останню треба пустити в дію самостійно). Для обслуговування всього цього є триядерний процесор з частотою 1,7 ГГц, 512 МБ оперативної пам’яті DDR4 та 256 МБ постійної пам’яті.

Мережу Mesh можна створювати як з додатковими ROG Rapture GT6 (якщо помешкання дійсно велике і є необхідність в кращому покритті), так і з іншими роутерами з підтримкою AiMesh. Лише варто враховувати, що пристрої інших моделей можуть не підтримувати деякі технології чи стандарти, що відповідно може вплинути на роботу мережі.

Оскільки маємо ігрову Mesh-систему, вона додатково підтримує такі функції, як Game Boost (варіант adaptive QoS, який надає пріоритет для ігор), Game Radar («сканер» серверів деяких ігор, на кшталт Diablo III, Overwatch, StarCraft 2 тощо), WTFast (сторонній сервіс швидшого підключення до ігрових серверів), ROG First (надання пріоритету саме пристроям ROG), ігрові OpenNAT-профілі та Gaming port — той самий перший LAN-порт, до якого варто під’єднувати ігрові комп’ютери при дротовому з’єднанні.

Набір звичних для сучасних роутерів ASUS функцій тут також є. Користувач матиме AiProtection, батьківський контроль, VPN (VPN Fusion, швидке підключення мобільних пристроїв через Instant Guard, сервери стандартів PPTP, OpenVPN, IPSec, WireGuard), аналіз трафіку, традиційний набір можливостей підключення USB-пристроїв та хмарних сервісів AiCloud, можливість керування за допомогою голосових асистентів Amazon Alexa та Google Assistant (налаштовується через застосунок на смартфоні) тощо. Якщо не брати до уваги набір ігрових можливостей, то переважно всі такі функції зустрічаються й в інших роутерах виробника.

Традиційно користувачу надається значно більше налаштувань саме через web-інтерфейс. Хоча більшість необхідних пунктів є в мобільному застосунку. Через останній зручніше налаштувати систему та вносити невеликі зміни в роботу (наприклад, активувати гостьові мережі, коли вони потрібні), а от всі детальні зміни можна зробити через браузер. До речі, як вже помітили досвідчені користувачі ASUS, адміністративна панель ігрового роутера виглядає відповідно статусу, коли в мобільному застосунку можна обрати й інші варіанти зовнішності.

Застосунок для iOS:

Вебінтерфейс:

Єдине, чого я не знайшов в налаштуваннях (а дуже хотілося б), це графік роботи підсвічування на нодах ROG Rapture GT6. Наприклад, вдень воно мені не заважає, а от вночі було б краще без нього, адже навіть у приглушеному світлі логотип стає добре помітним, а анімація постійно нагадує про себе. Вимикати його щовечора вручну незручно, тому є вірогідність, що користувачі взагалі його відключатимуть. Але воно класне і не хотілося б, щоб так трапилось. В усьому іншому робота з таким роутером не має значних особливостей.

Перше налаштування

Вже не перший рік виробники роутерів пропонують користувачу спрощену схему попереднього налаштування при першому підключенні. Для цього потрібно спочатку приєднати один з роутерів до мережі, встановити застосунок на смартфон, через QR-код під’єднатися до його мережі та слідувати простій інструкції для створення локальної мережі. Після цього другий роутер треба увімкнути десь поруч, після чого система самостійно все налаштує.

Подібне можна зробити й через вебінтерфейс, проте, наприклад, у моєму випадку значно зручніше виконати це через смартфон, щоб не возитися з лептопом у місці встановлення основного роутера. У будь-якому випадку панель швидкого налаштування все одно «проведе» користувача через однакові кроки, просто інтерфейс буде трошки відрізнятися.

ROG Rapture GT6 в роботі

Тестування ігрової Mesh-системи проходило в наших звичних умовах. На жаль, вони в рази менші, ніж заявлені виробником 540 м². Проте деяке уявлення про можливості ROG Rapture GT6 все одно отримати можна. І, як завжди, випробування почалося з одного пристрою й банальних замірів Speedtest. Для цього також маємо гігабітне підключення. Роль клієнтів виконали два лептопи нової лінійки ASUS Vivobook S (огляд одного з них також є на нашому сайті) з підтримкою Wi-Fi 6E.

Тож, заміри Speedtest при дротовому зʼєднанні демонстрували практично максимум швидкості — понад 900 Мбіт/сек в обидва боки. Діапазон 2,4 ГГц дозволив побачити понад 200 Мбіт/сек завантаження та майже 150 Мбіт/сек швидкості відправлення даних. В обох діапазонах 5 ГГц були схожі показники з максимумом у 786/891 Мбіт/сек.

Перемістившись до найвіддаленішої точки помешкання (де пізніше було встановлено другий роутер), я повторив заміри. В обох діапазонах швидкість принципово не змінилася, хоча в 5 ГГц швидкість відправлення даних трошки знизилася.

Далі випробовуємо внутрішню швидкість між двома клієнтами. Повільніший діапазон 2,4 ГГц дозволив їм обмінюватися даними із середньою швидкістю у 65 Мбіт/сек при бездротовому підключенні обох клієнтів. При цьому вона була практично тією самою в усіх оселі. А залишивши один з клієнтів підключеним через LAN, цю швидкість можна було збільшити до середніх 172 Мбіт/сек поряд із роутером, та до 122 у найвіддаленішій позиції.

Повторна процедура в 5 ГГц при бездротовому підключенні обох клієнтів передбачувано виявила цікавіші цифри: середня швидкість поряд із роутером була на рівні 534 Мбіт/сек, тоді як в найвіддаленішому місці знизилася до 447. З одним дротовим клієнтом ці показники збільшилися до 920 та 823 Мбіт/сек відповідно розташуванню (знову ж, результати обох «ліній» 5 ГГц очікувано однакові, з абсолютно несуттєвою похибкою). Тож так, для невеликої квартири такої системи, можна сказати, забагато.

При Ethernet-підключенні обох клієнтів були стабільні 900 Мбіт/сек.

Далі я запустив другу точку на максимальній відстані від першої. З’єднання між роутерами встановлено через 5 ГГц (хоча вони мають функцію дротового підключення Ethernet Backhaul, фізичної можливості реалізувати це в помешканні немає). Й одразу зауважу, що при всіх варіантах тестів діапазон 5.2, який використовується для підтримки мережі, показав значну втрату швидкості, тому його дійсно не варто «відкривати на загал», і такі результати ми не враховуємо. Тепер тестуємо за тією ж схемою і починаємо зі Speedtest, який поряд із другим роутером у 2,4 ГГц показав таку ж саму швидкість у 205/160 Мбіт/сек, а 5 ГГц вже частинку втратив — 602/568 Мбіт/сек. Ethernet, чомусь, взагалі показав майже вдвічі менше (496/423).

Далі випробовуємо зв’язок бездротових клієнтів, які підключені до різних роутерів. У 2,4 ГГц їм вдалося в середньому передавати дані зі швидкістю 58 Мбіт/сек, тоді як у 5 ГГц — 258. 

Спробувавши під’єднати перший клієнт до Ethernet, а другий залишити на Wi-Fi, ці результати можна було збільшити до середніх 146 та 564 Мбіт/сек відповідно діапазону. А перевівши й другий клієнт на Ethernet можна було побачити не найстабільніші показники, але в середньому вийшло 457 Мбіт/сек. Все ж використання Ethernet Backhaul могло б значно покращити ситуацію, але й поганою її зовсім не назвати.

Після цього мережу було переведено в Smart Connect, де вона самостійно визначала потрібний діапазон для різних пристроїв, й таким чином вона протягом тижня з невеликим гаком обслуговувала квартиру без помітних проблем. Так, на другому ноді ROG Rapture GT6 очікувалася вища швидкість, проте в цілому важко сказати, що в буденному користуванні її не вистачало. Робота різних пристроїв всередині мережі (наприклад, стримінг відео на Apple TV чи обмін даними між клієнтами) також не розчарувала. Тому в цілому користувачі скоріше за все будуть задоволені роботою, особливо маючи можливість зʼєднати роутери дротом.