Огляд ноутбука ASUS Vivobook S15 OLED: увага до дрібниць

В більшості лептопів виробники часто ігнорують якісь окремі деталі, які дуже рідко зустрічаються у Windows-ноутбуків загалом. Наприклад, спробуйте пригадати три моделі ноутбуків, які мають датчики освітлення (моделі Apple не рахуються). Десь можуть пропустити біометрію, десь слабенькі дисплеї, десь з автономністю проблеми… Але є дійсно збалансовані зразки, в яких виробник врахував чимало дрібних (і не тільки) моментів. В сьогоднішньому огляді ми познайомимося з ASUS Vivobook S15 OLED, який якраз запропонує більше, ніж може здатися на перший погляд.

Характеристики ASUS Vivobook S15 OLED (K5504VN-L1026WS)

Комплектація

Не дивлячися на непогані можливості самого лептопа, комплектація в нього цілком стандартна — ноутбук, зарядний пристрій та набір наліпок. Все це загорнуто в environment-friendly-пакування (що в сьогоднішніх реаліях — чудовий підхід), де одну з внутрішніх частин можна скласти в невеличку підставку, якщо комусь так зручніше користуватися лептопом.

Враховуючи клас пристрою, навряд для нього знадобиться багато додаткових речей. Більшість необхідних портів на місці, тому скоріше за все покупцям не доведеться витрачатися на хаби, а розміри не потребуватимуть заміни рюкзака чи сумки. Звісно, за необхідності, у виробника є різні аксесуари, але стилізованих саме під таку модель нічого окремого поки що не пропонують.

Дизайн та зручність використання

Не дивлячися на те, що лінійка Vivobook не є флагманською, нові моделі все одно мають цікавий дизайн. По-перше, це вибір кольорів, який в Україні складається з Solar Blue, Midnight Black, Cool Silver та Cream White. По-друге, майже всі вони мають цікаві невеличкі помаранчеві акценти з усіх сторін корпусу.

Особисто в мене вони викликають асоціацію з командою Формули-1 McLaren, яка має схожий колір на болідах та мерчі. До редакції потрапив лептоп в білому кольорі, де є й акценти, й чорна клавіатура. Вони дійсно непогано формують загальний вигляд пристрою. Здавалося б, що це зовсім дрібні деталі, але настрій все ж гарно доповнюють. Саме через такі деталі цей лептоп може звернути на себе трохи більше уваги, та й взагалі виглядає сучасніше (при цьому моделі без таких акцентів виглядають простіше). Можливо, це суб’єктивно, але для мене такі доповнення дійсно є приємним «плюсом».

Серед матеріалів корпусу можна знайти як метал (верхня кришка), так і пластик (все інше). З урахуванням того, що це не ZenBook, вибачити кількість останнього можна. Але цікавіше саме покриття ASUS Antimicrobial Guard. Компанія стверджує, що воно має «пригнічувати розмноження бактерій на 99% впродовж щонайменше трьох років». Після епідемії COVID-19, це також файний додаток до пристрою, який частіше за все щоденно використовується. Звісно, якщо таке покриття все ж працює, що ми, на жаль, перевірити не маємо змоги. Але те, що воно матове та практичне, це точно. 

Для 15-дюймового ноутбука, Vivobook S15 також має відносно непогані габарити: 359,3×229,4×17,9 мм, при вазі у 1,7 кг. З ним легко переміщатися містом чи на більші відстані. Лептоп добре зібрано, але шарнір у закритому стані погано фіксується (можливо, вада саме тестової моделі), проте всі інші положення тримає як слід. При цьому виробник заявляє про відповідність вимогам стандарту MIL-STD-810H, тож теоретично лептоп має бути доволі витривалим.

На нижній частині є прорізи для охолодження та чотири гумові ніжки. До їх дизайну також підійшли креативніше, ніж зазвичай, тому всі вони мають різні форми, а одна ще й має згаданий кольоровий акцент. Хоча ніжки порівняно невеликі, зі своїм завданням вони можуть чудово впоратися, впевнено тримаючи лептоп на робочій поверхні.

Все ж здебільшого лептоп привертає до себе увагу в першу чергу кольором та акцентами. В нашому варіанті він має свіжіший та цікавіший вигляд за стандартні версії. І якщо на це не звертати уваги, то все одно отримаємо гарний пристрій, яким доволі приємно користуватися та з яким зручно переміщатися. Проте саме для лінійки Vivobook така модель є відчутним розвитком. Майже впевнений, що досвід компанії у роботі над Zenbook та Expertbook тут також мав місце під час проєктування.

Порти

Екстравагантних рішень з відмовою від популярних інтерфейсів для під’єднання зовнішніх пристроїв тут немає, тому здебільшого Vivobook не створить проблем користувачу. Таким чином під правою знайдеться комбінований роз’єм для гарнітури, Thunderbolt 4, USB-A 3.2 Gen 1, HDMI 1.4 та порт для заряджання, а під лівою рукою — ще один USB-A, лише простішої генерації (2.0).

Якщо зважати, що це не ігрова модель, то подібне розміщення портів цілком задовільне. Інша справа, що користувачам, яким часто потрібне дротове підключення до Мережі або зчитувач карток пам’яті, все ж доведеться витратити зайві гроші на аксесуари.

Дисплей

Лінійка ASUS Vivobook S має декілька варіантів розмірів дисплеїв. В нашому випадку маємо стандартний розмір екрана у 15,6 дюйма. Ця модель не мала на меті вразити покупця надтонкими рамками, але має інші цікаві моменти. Разом зі звичайними опціями з Full HD, є й сучасніші варіанти — 2880×1620 пікселів. В обох випадках співвідношення сторін залишається 16:9. В «старших» моделях можна побачити ще більшу роздільну здатність та навіть варіанти з 3D.

На цей раз до нас потрапила базова матриця, яка також має частоту оновлення у 60 Гц. Але серед опцій також є швидші дисплеї зі 120 Гц. Швидкість реакції зазначена у 0,2 мс. Й хоча це не ігрові лептопи, подібні характеристики приємно мати навіть для звичайного використання. В нашому ж випадку, навіть попри простішу частоту оновлення, екран все одно не залишив розчарування (хоча 120 Гц були б приємніші).

Не менш важливою деталлю також є ще один пункт в характеристиках — це OLED виробництва Samsung. Ба більше, користувачу надається вибір з різними колірними профілями та повним охопленням sRGB та DCI-P3, що не так часто можна зустріти серед лептопів «для навчання» (так, саме в такій категорії знаходиться Vivobook в каталозі ASUS). Всього є набір з чотирьох варіантів зображення: Native, sRGB, DCI-P3 та Display P3. Всі вони доволі непогані, тож користувачу можна буде легко підібрати потрібне для себе зображення. З кутами огляду, на мій подив, у цієї матриці все також непогано.

Заміри профілю sRGB:

Заміри профілю DCI-P3:

З кожним профілем можна знайти додаткові налаштування. Це опції Normal, Vivid, Manual (дозволяє корегувати температуру зображення) та Eye Care (зменшення відтінків синього для роботи ввечері). Як показали заміри, залишити Normal буде оптимальним варіантом, адже Vivid погано впливає на гаму. Корекція температури знадобиться не кожному — початкове калібрування і без цього в більшості випадків дуже близьке до еталона. А Eye Care можна замінити стандартним для Windows Night Light, який не гірше виконує своє завдання.

Разом з усім цим дисплей забезпечує непоганий рівень підсвічування. Наші заміри показали від 4,2 до 404 кд/м². При відтворенні HDR-контенту пікова яскравість зазначається на рівні 600 кд/м². Захист дисплея глянцева й наче притягує дрібний пил. Тому мати під рукою мікрофібру все ж доведеться. 

Частіше за все навіть флагманські ноутбуки не можуть похизуватися автоматичною корекцією яскравості екранів, що в ASUS Vivobook S не забули «покласти». Такий датчик дозволяє менше турбуватися про налаштування й відносно непогано корегує рівень підсвічування. Це напрочуд приємне доповнення для такого лептопа, й мені така функціональність дуже подобається.

А разом з автоматичним корегуванням підсвічування, в налаштуваннях можна знайти пункт Adaptive Colors, активація якого може підлаштовувати зображення в залежності від освітлення. Це додає ще більше комфорту в роботі. Шкода, що не так багато лептопів можуть запропонувати користувачу такі речі.

Тут також варто зауважити, що такі дисплеї мають схильність до мерехтіння, що можна побачити на низькому рівні підсвічування (в залежності від персональних особливостей, люди по-різному реагують на такий ефект). Тому тут виробник подбав про функцію OLED Flicker-Free Dimming, яка має допомагати у таких випадках. Мої очі не сильно помічають мерехтіння, тому переважно я не мав необхідності часто звертатися до налаштувань.

Біометрика

Ще одна деталь, яка все ще не є стандартом для більшості ноутбуків — біометричні датчики. ASUS не цурається подібних деталей, тому в різних моделях можна зустріти сканери обличчя та відбитків пальців. ASUS Vivobook S має лише останній, який вбудовано у клавішу ввімкнення, тож до розташування питань немає.

Як і до його роботи. Це, можливо, не найшвидший сканер з тих, які я зустрічав, але він все одно швидше та зручніше за введення паролів чи ПІН-кодів. Час від часу він може потребувати зайвої секунди на реакцію, що порівнюючи з такими сканерами у смартфонах більш-менш схоже на оптичні датчики. Втім, звикнувши до такої особливості, це стає не так помітно. 

Маніпулятори та мультимедіа

Думаю, вже важко буде знайти лептоп з поганою клавіатурою. Проте деякі дрібнички все ж можуть доповнити враження. Наприклад, клавіші, які не мають люфту на своєму місці, приємний звук механізму, підсвічування тощо. І тут Vivobook також не має розчарувати. Він має стандартну острівну клавіатуру, де основний блок зберігає звичні розміри (що цілком дозволяє вводити текст тримаючи погляд на дисплеї), а NUM-блок трошки зменшений для збереження місця. Загалом в ASUS залишаються, субʼєктивно, одні з найприємніших клавіатур, які на прикладі Vivobook лише продовжують покращуватися.

Розміщений під клавіатурою зі зміщенням лівіше від центру топкейса трекпад також не розчарував. Його розміру у 130×85 мм вистачає для комфортної роботи без зовнішнього маніпулятора, якщо поточні завдання не вимагають такого. Тому невибаглива робота може виконуватися, навіть без необхідності в додаткових налаштуваннях. Як з точністю переміщення курсора, так і з підтримкою жестів не виникало жодних проблем.

Приємною несподіванкою стали динаміки. Новий Vivobook має два динаміки, які стандартно знаходяться в нижній частині топкейсу. При цьому вони неочікувано добре грають. Не кажучи про прості задачі, вони цілком можуть впоратися з відтворенням музики. Їм вистачить потужності для невеликого приміщення, динаміки доволі детально та чітко грають, навіть можуть «басити». Це той рідкісний випадок, коли подібний лептоп можна похвалити за звук (ще не рівень сучасних MacBook, але значно краще за переважну більшість Windows-ноутбуків).

Вебкамера також має чимало доповнень. Для початку, це 2,1-мегапіксельний сенсор, який забезпечить роздільну здатність Full HD з непоганою якістю в різних умовах освітлення. Камера має окрему «шторку» для більшої приватності. А разом із цим фірмові доповнення від ASUS також мають набір функцій, які дозволять оптимізувати освітлення, «розмити» фон, покращити вигляд шкіри тощо. Є навіть режим Motion Tracking, який чимось нагадує Center Stage в пристроях Apple.

Не розчарували й вбудовані мікрофони. Без фірмових покращень вони, як і більшість подібних, будуть чути все довкола. Але з увімкненими системами шумозаглушення (звісно, не без ШІ) вони здатні залишити в розмові лише користувача, а не всі його дії (натискання клавіш, миші, стуку пальцями по столу тощо) під час дзвінка. І працює це дійсно як треба. Тож робочі колли, дистанційне навчання, спілкування з близькими тощо цей лептоп здатен значно покращити.

Продуктивність та ПЗ

ASUS Vivobook S має чимало комплектацій. Не кажучи про розмір, окремі моделі мають опції з різними процесорами Intel (i5-i9) 13-го покоління, а також опційні дискретні відеокарти Intel Arc A350M. На жаль, оперативної пам’яті в такій моделі може бути лише 16 ГБ, адже в цьому випадку вона розпаяна на материнській платі. А от з накопичувачем (M.2 NVMe PCIe 4.0) все простіше — його можна замінити.

Зв’язок на всіх моделях реалізовано за допомогою дводіапазонного Wi-Fi 6E, а для бездротових аксесуарів є Bluetooth 5.2. Адаптера для Ethernet не передбачено, тому за необхідності такий доведеться окремо придбати.

Для огляду ми отримали комплектацію з Intel Core i9-13900H (6 продуктивних ядер до 5,4 ГГц, 8 енергоощадних — до 4,1 ГГц, 20 потоків, 24 МБ кеш, 35-115 Вт), Intel Arc A350M (4 ГБ GDDR6, до 1150 МГц, до 35 Вт), 16 ГБ LPDDR5 та 1 ТБ в накопичувачі. Тобто маємо практично топову версію цієї моделі (за виключенням дисплея та батареї).

Система не пропонує багато варіантів продуктивності, як це буває в ігрових моделей компанії. Проте є три опції роботи охолодження: Performance, Standard та Whisper. В роботі важко помітити різницю в можливостях роботи, тоді як сам куллер все ж помітніше змінює свою поведінку. При цьому навіть Standard під час підготовки цього огляду намагався переважно тримати обороти на мінімумі, чим збільшував комфорт роботи з лептопом.

Тестування продуктивності з режимом Performance все ж показало більш-менш конкурентні результати для лептопа такого класу. Хоча, якщо говорити про графіку, то рішення від Intel суттєво поступиться актуальним альтернативам від NVIDIA. Проте пограти на такій системі також можна. Так, про максимальні налаштування графіки взагалі не йдеться, але в чутливих до значень FPS іграх підібрати ближчі до середніх налаштувань можна. Не без періодичних ривків, але пограти все одно вийде. Навряд вимогливі до продуктивності гравці таке оцінять, а от всім іншим, як мобільна платформа для роботи та базових розваг, Vivobook може підійти. (Показники FPS фіксувалися на ближчих до середніх налаштуваннях для CS:GO та PUBG, та на мінімальних для GTA V та The Division 2; у всіх випадках – Full HD.)

Коли йдеться про роботу від батареї, то система традиційно зменшує показники. Втім, нічого незвичного для Windows-лептопів з ASUS Vivobook S15 не відбулося. При цьому у звичайній рутині абсолютно непомітна різниця роботи від батареї чи з під’єднаним живленням.

Стабільність системи також сподобалася. Навіть з одним куллером, лептоп здатен обходитися без заниження можливостей процесора та графічного прискорювача працюючи під навантаженням тривалий час. Щоправда, у такому випадку температура підніметься під 90°C. Це буде відчуватися на топкейсі, але без драматичного дискомфорту. З простішими завданнями, працюючи в режимі Performance, можна побачити температуру під 50°C, а у Whisper — на 10-15 градусів більше. Тобто, охолодження не з найліпших, але своє завдання все ж виконує.

Для руху повітря лептоп використовує прорізи в нижній частині, з лівого боку топкейсу та додаткові, приховані в шарнірі. Звісно, зліва можна відчути вихід тепла (й нагрів предметів поряд із ноутбуком). Але жодного «криміналу» в цьому немає, адже це зовсім дріб’язкова та допустима «платня» за непогану продуктивність відносно компактної системи.

Серед додаткового програмного забезпечення, яке ASUS встановлює на свої лептопи, тут не так багато нових назв: MyASUS, ScreenXpert (швидкі дії, на кшталт скриншотів, через оверлей) та GlideX (мірорінг зображення зі смартфонів на лептоп). Варто зазначити, що в MyASUS тут має дійсно багато корисних налаштувань. Це і поведінка батареї, і опції роботи дисплея, корисні функції для динаміків та камери, Target Mode (зменшує підсвічування фону, залишаючи активне вікно яскравішим), та інші налаштування.

Автономність

Модельна лінійка ASUS Vivobook S15 має два варіанти ємності акумуляторів — 70 та 75 Вт·год. Тестовій моделі дістався перший. І навіть попри це Vivobook став одним з найвитриваліших лептопів, які опинялися в нашій редакції. Тест офісної роботи протримався разючі 11 годин 42 хвилини, відео — майже 10, а ігровий — дві години. На практиці, з автоматичними налаштуваннями яскравості, батарея витрачала 10-15% на годину роботи, а двогодинне кіно вартувало 17% заряду.

З невеличким блоком живлення потужністю 90 Вт та вагою у 335 грамів, мобільність лептопа не страждає. Ба більше, окремий порт для заряджання не займатиме Thunderbolt/USB-C, хоча останній також може виконувати таку роль. На повне заряджання акумулятора потрібні дві з чвертю години.