Маленька Mesh-система для великого будинку: огляд ASUS ZenWiFi XD5

Mesh-системи допомагають людям вирішити одну з найбанальніших проблем з домашнім Wi-Fi — «мертві» зони покриття. Є чимало випадків, коли й в не дуже великих квартирах через якісь локальні особливості навіть доволі потужні роутери не здатні покрити всю необхідну площу стабільним з’єднанням. І Mesh-системи як раз здатні це «полагодити». Про те, як такі системи можуть допомагати в приватних будинках, годі й казати. В сьогоднішньому огляді ми розглянемо можливості маленької, але доволі потужної трійці ASUS ZenWiFi XD5.

Комплектація ASUS ZenWiFi XD5

ASUS має власний підхід до устаткування своїх роутерів, тому в пакуванні є свої особливості. До нас на огляд потрапила система з трьох нодів з відповідною кількістю зовнішніх блоків живлення. Кожен з них має по два варіанти «виделок» для розеток різних форматів. Навряд є користувачі, які подорожуватимуть в Сполучене Королівство зі своїми роутерами, тому це скоріше уніфікація виробництва. Але момент все одно доволі цікавий.

Також в коробку не забули покласти один Ethernet-кабель та три набори для закріплення роутерів на стіні, якщо є така потреба. Приємно, що виробник подбав про таку дрібничку, яку точно оцінять покупці, які передбачили такий варіант встановлення мережевих пристроїв у себе вдома.

Дизайн та зручність використання

ASUS ZenWiFi XD5 не є принципово новою моделлю, тому й дизайн таким не назвати. Щонайменше з попереднім стандартом Wi-Fi у компанії вже була така система. І, як на мене, вона є однією з найбільш вдалих у своєму сегменті. Роутери XD5 являють собою невеликі «кубики» без зовнішніх антен, що дозволяє максимально зручно розмістити їх вдома або в невеликому офісі. При цьому можна знайти чашку, яка буде більшою за один з таких пристроїв (так, це буде велика чашка, але все ж).

Виробник запропонує на вибір системи білого або чорного кольору. З розміром приблизно 90×90×85 мм, під такі коробочки майже не доведеться шукати додаткового місця, а відсутність антен дозволить облаштувати їх в непомітних нішах меблів. Та й взагалі пристрій має непоганий вигляд й навряд стане «плямою» в інтер’єрі. А матовий пластик витримає прибирання та можливі «знущання» домашніх улюбленців (бо трапляються глянцеві роутери, які легко пошкрябаються навіть м’якими ганчірками, не кажучи вже про кігті кошеняти, яке пройдеться по ґаджету).

Зверху на корпусі нанесено ледь помітний фірмовий візерунок Zen-пристроїв компанії ASUS. Також там є невелике заглиблення в корпусі, яке має практичну мету — приховує прорізи для циркуляції повітря. Всі боки пристрою при цьому залишаються цільними з повністю матовою поверхнею та невеликим золотистим логотипом виробника.

Під логотипом також приховано індикатор, який здатен різними кольорами сповіщати про поточний статус роботи. Якщо він якимось чином заважатиме, його можна відключити.

Також на нижній частині можна знайти порти WAN та LAN, живлення, а також кнопки WPS (на яку можна задати інші ролі) та Reset. Поряд з портами прихована додаткова вентиляція, але у звичайних ситуаціях прорізи залишаються непомітними й не паплюжать зовнішність пристрою. По контуру нижньої частини є гумові ніжки, які притримають роутер при випадкових поштовхах та збережуть покриття меблів від неприємностей.

Mesh-системи зазвичай отримують приємніший дизайн за традиційні роутери, адже відсутність антен та доволі лаконічна зовнішність має дійсно кращий вигляд й практично не втручається в домашню атмосферу чудернацьким дизайном. З іншого боку, ентузіастам такий дизайн може здатися занадто простим й навряд приверне до себе увагу. Хоча й для вибагливих користувачів вже є чимало інших опцій.

Функціональність ASUS ZenWiFi XD5

В нашому випадку набір ASUS ZenWiFi XD5 складається з трьох пристроїв стандарту Wi-Fi 6 — AX3000 (2402 Мбіт/с + 574 Мбіт/с). Виробник розраховує, що однієї точки достатньо для 225 м², двох для 325 м², та трьох — 465 м². Звісно, це залежить від різних факторів й на практиці все може бути трохи складніше, але розрахунок непоганий.

Маючи лише варіанти бездротового зв’язку 2,4 ГГц (2×2) та 5 ГГц (2×2), система не має окремого каналу для підтримки мережі. Але й від настільки маленьких пристроїв я такого й не очікував. Хоча при наявності фізичної спроможності, роутери можна поєднати дротовим гігабітним RJ-45, тобто Ethernet Backhaul підтримується. При цьому ZenWiFi XD5 забезпечено підтримкою OFDMA, частотою у 160 МГц та модуляцією 1024-QAM. Додатково в мережу можна долучити фірмові роутери з підтримкою технології AiMesh. 

Працювати це все може в режимі Smart Connect, при якому система сама присвоїть пристроям відповідні діапазони, а клієнти будуть «бачити» лише одну мережу. Додатково можна створити шість гостьових мереж (по три в кожному діапазоні) й задати для них окремі параметри доступу та швидкості.

Вже стандартні вкладки AiProtection, Parental Control та QoS теж присутні. Тут можна отримати додатковий захист мережі з підказками, як його поліпшити, а також встановити обмеження для окремих пристроїв.

Виробник не забув про підтримку Amazon Alexa та Google Assistant (останній налаштовується через мобільний застосунок), підтримку VPN-сервісів (стандартів PPTP, OpenVPN чи IPSec), VPN Fusion та функцію Instant Guard, яка допоможе швидко підключатися зі смартфона до домашнього VPN.

Адміністративні можливості виглядають практично так само, як й в інших відносно нових роутерах компанії. Переважно ці вкладки уніфіковані й мають дуже схожі налаштування для більшості мережевих систем ASUS.

Як і раніше, мобільний застосунок запропонує трохи менше налаштувань, але переважна більшість необхідних параметрів в ньому є. Дизайн також уніфіковано, тому ті користувачі, які вже працювали з роутерами ASUS, не мають розгубитися й в цьому випадку.

ASUS ZenWiFi XD5 в роботі

В способі підключення і першого налаштування тут все традиційно для ASUS й просто для тих користувачів, які не часто зустрічалися з налаштуванням подібних систем взагалі. Спочатку потрібно увімкнути один роутер, який буде виступати основним (це може бути будь-який з комплекту). Мобільний застосунок «проведе» користувача через всі необхідні кроки, де переважно потрібно лише під’єднатися до нової мережі (можна швидко через QR-код знизу) та вказати бажану назву мережі й пароль до неї. Інші роутери просто потрібно увімкнути поряд з основним, а коли система все зробить, перемістити їх у потрібні місця помешкання (в невеликих квартирах й взагалі одразу підключати там, де вони будуть встановлені). Все дуже просто.

Ну і на цьому етапі вже можна приступати до «швидкісних» випробувань, адже цікаво, наскільки збільшила можливості системи зміна стандартів. І як виявилося, це дуже сильно пішло їй на користь. Отже, поряд із пристроєм в діапазоні 2,4 ГГц можна було отримати 215 Мбіт/с завантаження та 196 Мбіт/с передачі даних через Speedtest. Для 5 ГГц ці ж показники склали 856/773 Мбіт/с, що доволі неочікувано, як для такої маленької «коробочки» з вбудованими антенами. Швидкість при дротовому підключенні лептопа через роутер майже не становила різниці з прямим підключенням — 893/907 Мбіт/с.

На жаль, тестові умови сильно менші, ніж бажано для випробування — двокімнатна квартира, а не двоповерховий будинок — але перевірити базові можливості все одно можна. Тому продовжуючи тестування я спробував заміряти швидкість в Speedtest в найвіддаленіших від роутера кутах помешкання, де пізніше встановив інші точки. Так, на місці встановлення другої точки швидкість складала 111/121 Мбіт/с у 2,4 ГГц і 858/879 Мбіт/с в 5 ГГц. В іншому кінці квартири, де пізніше було встановлено третій нод, ці ж показники склали 108/128 та 586/443 Мбіт/с відповідно. І вже як для одного роутера, це один з найкращих результатів, які я бачив.

За допомогою ігрових ноутбуків ASUS ROG Strix SCAR 17 SE та Dream Machines RS3080-17UA51 я також спробував виміряти внутрішню швидкість передачі даних, середні показники якої теж виявилися доволі непоганими. Так, в діапазоні 2,4 ГГц в тих самих місцях можна було отримати в середньому 125, 96 та 77 Мбіт/с, а в 5 ГГц — 884, 556 та 440 Мбіт/с.

Ознайомившись з можливостями одного роутера, настав час під’єднати всю систему. Так, поряд із другим нодом можна було отримати швидкість передачі даних в Speedtest у 150/128 Мбіт/с у 2,4 ГГц, 451/453 в 5 ГГц та 860/878 Мбіт/с через дротове підключення. Залишивши один з лептопів на основній точці, на другу в локальній мережі можна було передавати дані з середньою швидкістю 112 Мбіт/с у 2,4 ГГц, 470 в 5-и та 848 через RJ-45.

Така ж сама процедура на третій точці показала в Speedtest 176/176, 420/532 та 667/825 Мбіт/с відповідно до типу підключення, а середня внутрішня швидкість при таких же умовах становила 121, 478 та 687 Мбіт/с. Чесно кажучи, не думав, що така маленька система зможе продемонструвати такі результати.

Наступні два тижні всі точки ASUS ZenWiFi XD5 провели в режимі Smart Connect та обслуговували мережу для декількох лептопів, телевізорів, пари смартфонів й інших дрібніших ґаджетів. Періодично перевіряючи швидкість з’єднання я щоразу приємно дивувався результатам, адже не з кожним тестовим роутером бачив понад 450 Мбіт/с на своєму робочому місці (й понад 800 Мбіт/с при дротовому підключенні), чи навіть 600+ на кухні. Очевидно, завантаження чи відправлення відносно великих файлів на таких швидкостях робить буденні задачі дуже комфортними, не кажучи вже про відсутність проблем з, наприклад, трансляцією серіалу на ТВ з лептопа, чи зв’язком з ґаджетами «розумного» дому.