У російських штурмових підрозділах все частіше помічають гольф-кари, "Жигулі", мотоцикли та навіть електросамокати, а в тилу дедалі частіше можна побачити логістичних віслюків. Такі випадки вже давно не є поодинокими та викликають сумніви щодо технічного забезпечення армії РФ.
За даними Генштабу, на кожні 15–20 знищених російських бронемашин припадає близько 150 автомобілів. Динаміка втрат автомобільної техніки останні місяці швидко зростає.
Показовою стала масована атака росіян на мотоциклах 17–18 квітня. Тоді 14-та бригада Нацгвардії лише за один день знищила 96 їхніх мотоциклів, а на наступний Генштаб відзвітував про 312 знищених автівок.
Можна припустити, що масове використання цивільного транспорту "на нулі" пов’язане з дефіцитом танків, БТР та БМП. Тож постає логічне питання: куди зникає важка російська бронетехніка і чому її заміняють усім, що є під рукою?
Танки програють дронам
Проблеми з важкою бронетехнікою в російській армії стали особливо помітними під час їхнього наступу, який розпочався взимку 2024-го. За рік просування на кількох напрямках країна-агресор втратила надзвичайну кількість бойових машин.
За даними OSINT-аналітика Naalsio, станом на березень лише в районі Покровська росія втратила щонайменше 2352 одиниці техніки, з яких дві третини – бойові машини піхоти (БМП) та танки.
Аналітик Річард Верекер порахував, що протягом трьох місяців — із вересня по листопад 2024 року — росія втратила близько 250 танків і 900 одиниць БМП/БТР. Востаннє росіяни стільки втрачали у 2022 році: на початку великої війни та під час українських контрнаступів на Херсонщині та Харківщині.
Американський військовий аналітик Майкл Кофман зазначив, що російська армія перейшла до стратегії поступового, але наполегливого просування із ціллю виснажити українську оборону. У відповідь на це ЗСУ налагодили дистанційне мінування позицій за допомогою дронів, що ускладнює просування противника навіть на підході до першої лінії.
Ще однією причиною успіху українських сил стало розширення підрозділів, що спеціалізуються на безпілотних системах. Розвідувальні БПЛА забезпечують майже безперервне спостереження на глибину понад 20 км, дозволяючи виявляти переміщення бойових машин ще на етапі їх підготовки та давати можливість завдавати точкових ударів.
Фронт дедалі більше тримається і на ударних дронах. Ще пару років тому основні втрати ворогу завдавала артилерія, а вже на початку 2025-го, за словами Головкома Олександра Сирського, половину уражень здійснювали саме оператори FPV-дронів.
Зміна правил гри на полі бою, великі втрати бронетехніки та навантаження на логістику змушують росіян дедалі частіше використовувати нестандартний транспорт — від цивільних авто до в’ючних тварин.
Попри це Москва не згорнула наступальні дії — політична воля до тиску на фронті, схоже, переважила оцінку потенційних втрат.
Щоб підтримувати темпи просування, російські підрозділи почали активніше використовувати цивільний транспорт — від баггі та мотоциклів до вантажівок. Усе, що здатне пересуватися, стало інструментом логістики та мобільності. Такий підхід дозволяє зберігати дефіцитну бронетехніку, але ціною стають життя військових, які їдуть у штурм без належного захисту.
Але чому потужна російська оборонна промисловість не здатна відновити втрати важкої техніки?
Живуть на радянських запасах
Насправді спроможність росії виробляти нову важку бронетехніку, м’яко кажучи, переоцінена. Основними виробниками бронетехніки в росії є "Уралвагонзавод" (УВЗ), "Курганмашзавод" та "АМЗ". Ці заводи здійснюють серійне виробництво нової техніки: перший спеціалізується на танках Т-90М, другий — на бойових машинах піхоти БМП-3, третій — на виробництві БТР-80. Решта підприємств займаються ремонтом, модернізацією та відновленням бронетехніки.
За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), з 2022 року по 2024 рік, росіяни змогли виробити лише 164 нових танки Т-90М. Водночас за підрахунками аналітичного ресурсу Oryx, який фіксує втрати техніки на основі візуального підтвердження, втрати Т-90 різних модифікацій уже перевищили 180 одиниць. З БМП-3 ситуація аналогічна: за оцінками Королівського інституту стратегічних досліджень (RUSI), річне виробництво цієї моделі становить близько 350 одиниць, тоді як підтверджені втрати — вже понад 600.
Таким чином, темпи втрат флагманських зразків бронетехніки або перевищують, або фактично дорівнюють обсягам виробництва на російських заводах. І це ще не враховуючи старіші моделі танків та БМП, яких знищується значно більше.
Водночас голова Ради Безпеки РФ Дмітрій Медвєдєв відзвітував про восьмикратне збільшення постачання танків до російської армії за останні три роки.
Насправді протиріччя тут немає. Просто більшість "нової" техніки становлять відновлені танки, які виробили ще в часи Холодної війни й зараз знімають зі зберігання. За оцінками RUSI, близько 85% від усієї "нової" техніки — це не свіжозібрані зразки, а саме відновлені машини, після ремонту та модернізації.
За оцінками RUSI, у 2024 році росія таким чином змогла відновити близько 1500 танків і 3000 одиниць іншої бронетехніки.
Якщо порівнювати ці постачання із підтвердженими втратами на основі сайту Warspotting, тоді ми побачимо що за 2024 рік росіяни втратили приблизно 3000 одиниць БМП/БТР, а також понад 1100 танків. Таким чином постачання бронетехніки ледве-ледве, але все ж таки покриває втрати на полі бою (принаймні зафіксовані).
Чому відновлення, а не виробництво нового? Танковий історик і засновник профільного порталу Андрій Тарасенко у коментарі для "Оборонки" пояснив, що протягом останніх десятиліть російський "Уралвагонзавод" змінив свій виробничий профіль. З підприємства-виробника він фактично трансформувався на аналог ремонтного заводу, основною діяльністю якого є модернізація застарілих Т-72Б до рівня Т-72Б3М.
За словами Тарасенка, завод технічно може виробляти нові танки в обмеженій кількості, але модернізація – це зовсім інший процес. Машину повністю розбирають вручну, ремонтують і збирають заново з оновленими компонентами. Для "Уралвагонзаводу" це неорганічне завдання, тож це значно збільшує трудозатрати й робить модернізацію майже такою ж дорогою, як виробництво нового танка.
Саме цим російська танкова індустрія відрізняється від радянської. В СРСР існувала розгалужена мережа спеціалізованих танкоремонтних заводів, завдяки яким суттєво знижувались витрати на капітальний ремонт шляхом централізованого постачання запчастин зі складів або через великі замовлення комплектуючих. Водночас основні танкові підприємства, зокрема той самий "УВЗ", у радянський період були зосереджені виключно на виробництві нових машин.
Тарасенко підкреслює, що "Уралвагонзавод" свідомо став одним із головних ремонтних центрів у галузі, роблячи ставку на прибуток. Замість дорогого виробництва нових машин, яке потребує значних витрат і залучення широкої кооперації, завод обрав трудомістку модернізацію вже наявної техніки. Причина такої перебудови – криза 90х-00х років, коли замовлення на ремонт танків були єдиним способом вижити й отримувати прибуток.
Ймовірно, схожа ситуація й у виробництві нових БТР та БМП – економічно значно вигідніше підіймати старі машини, тож страждає серійне масштабне виробництво нових.
Чи надовго вистачить запасів?
Якщо росіяни не можуть виробляти достатньо нової бронетехніки та живуть на запасах, то рано чи пізно вони почнуть вичерпуватись.
Протягом десятиліть російські склади з бронетехнікою обростали міфами — мовляв, на них зберігалися десятки тисяч танків, готових до негайного повернення в стрій. Однак із розвитком супутникових технологій ці міфи почали розвінчуватись.
Завдяки супутниковим знімкам на зразок Google Maps користувачі-ентузіасти почали самостійно шукати та вивчати російські бази зберігання техніки. Так сформувалася спільнота OSINT-аналітиків, яка систематично займається аналізом і підрахунком техніки на цих об’єктах. Вони замовляють комерційні супутникові знімки вартістю у сотні або навіть тисячі доларів і проводять детальну ідентифікацію техніки: танків, БМП, БТРів та інших бойових машин, які росія намагається відновити й відправити на війну проти України.
OSINT-дослідники Covert Cabal, Jompy та HighMarsed порахували, що станом на кінець 2024 року на таких базах залишалося приблизно 3345 одиниць танків різних модифікацій, 4065 одиниць БМП та 4704 одиниці БТРів.
Для порівняння, у 2021 році на складах було 6107 танків, 7445 БМП та 10 407 БТРів. Хоча такі оцінки мають певну похибку, пов’язану з якістю супутникових знімків або через закриті ангари, вони демонструють залежність росії від радянської спадщини, яка фактично врятувала її армію у перші роки великої війни.
На перший погляд здається, що наявність ще тисяч одиниць радянської техніки на складах дозволяє росії й надалі поповнювати втрати та роками підтримувати такі ж темпи наступу. Проте це не зовсім так.
Відновлення техніки не завжди є простим завданням. В ідеалі для цього потрібно дістати зі складу максимально "свіжу" бойову машину, яка найкраще придатна для відновлення та потребуватиме найменшої кількості сил для ремонту чи модернізації. Такі машини проходять мінімальний ремонт та додатково оснащуються, після чого їх відправляють на фронт.
Але в реальності все складніше. Вся ця техніка десятиліттями зберігалася просто неба. Її стан поступово погіршувався залежно від умов зберігання: погодних умов, технічного стану на момент консервації, рівня захисту від зовнішнього впливу та вандалізму. Через усі ці чинники техніку почали ділити за складністю відновлення: від мінімального втручання до повної непридатності до ремонту.
Саме за цим принципом і вигрібали бази зберігання — почали з техніки, що потребує найменших зусиль для відновлення, а закінчують більш "запущеними" машинами.
Звідки ми про це знаємо? Та все з тих же супутникових знімків. У 2023 році найчастіше з баз зберігання зникала відносно ціла техніка. Наступною йшла техніка з гіршим технічним станом (іржаві корпуси, деталі, відсутні башти).
До категорії "легких" насамперед потрапили танки Т-80 та військові тягачі МТ-ЛБ. Перші — через відносно невеликий строк перебування на зберіганні та нормальний технічний стан, другі — через простоту конструкції.
Але втрати зростали, тож росіяни перейшли до відновлення більш понівечених та застарілих машин: танків Т-55 та Т-62 часів Брежнєва, розвідувальні машини БРДМ-2, а також бронетранспортери БТР-50, розроблені ще за доби Сталіна. Т-55 почали використовувати для навчання танкових екіпажів, а Т-62 та БТР-50 відправили на штурм.
Кількість "легкої" техніки, яку можна швидко відремонтувати, невпинно скорочується. Станом на 2025 рік близько 90% запасів танків Т-80 вже вичерпано, решту аналітики Covert Cabal та Jompy оцінюють як непридатну до відновлення. Військові тягачі МТ-ЛБ, яких до початку повномасштабного вторгнення зберігалося близько 3700 одиниць, наразі повністю зникли з баз зберігання.
У цілому, бази зберігання вже спустошені більш ніж на 50% – замість 25 тис. одиниць у 2022 році залишилось близько 11 тис.
З тієї частини, що залишилася, за оцінками OSINT-аналітиків, лише приблизно третина техніки придатна до відновлення у стислі терміни (від 2 до 4 місяців), а решта потребує або більше часу для ремонту або взагалі до нього непридатна.
І мова йде не про відносно нові Т-80, а здебільшого про застарілі Т-72А, БТР-60/70/80, БМП-1.
Модернізація на заводах частково допомагає компенсувати ворогу якісну різницю між "старою" та "новою" технікою. Росіяни встановлюють на неї сучасні прицільні системи, оновлені засоби спостереження, нові системи управління вогнем та цифрові системи зв’язку. Також у процесі модернізації відновлюються ключові вузли, що подовжує ресурс техніки та зменшує ймовірність технічних несправностей на полі бою.
Проте слід розуміти, що навіть модернізована стара радянська техніка має обмеження. Вона поступатиметься сучасним зразкам за рівнем захисту, маневреності, точності вогню та комфортності. Стара немодернізована техніка, яка теж зустрічається на полі бою, ще менш ефективна — вона гірше "бачить", частіше виходить з ладу і є небезпечною для екіпажу.
Чим менше нової та модернізованої бронетехніки має російська армія, тим більше зростає її залежність від фактора піхоти. А це веде до збільшення їхніх втрат та сповільнення темпів наступу.
Модернізація радянської техніки — це радше спроба відтермінувати проблему, а не повноцінне її вирішення. Ідея відновлення радянських запасів має свою стелю, яка все більше відчувається на полі бою.
То чи можемо ми сподіватись, що скоро у росіян закінчиться бронетехніка?
Насправді ні. У тому чи іншому вигляді бронетехніка завжди залишатиметься у розпорядженні російської армії. Проте ключовим є не сам факт наявності техніки, а її кількість, якість та спроможність до подальшого наступу.
Вичерпання техніки з баз зберігання не призведе до миттєвих змін на фронті — ефект буде відкладеним. Уже зараз фіксуються перші ознаки дефіциту: використання цивільної техніки (наприклад, вантажівок і пікапів) для транспортування піхоти до лінії зіткнення. Це дозволяє економити залишки бронетехніки, проте водночас підвищує ризики для особового складу.
Танки та інша бронетехніка ніколи не зникнуть з російських військ, але може виникнути ситуація, за якої на певних ділянках фронту її буде недостатньо для проведення повноцінних штурмових операцій. У такому випадку російське командування матиме лише два варіанти: посилювати штурми ціною ще більших людських втрат або перейти до затяжної позиційної війни з обмеженим використанням техніки.
Ключова проблема армії РФ в сегменті бронетехніки – це збільшення часового розриву між втратою бойової машини на фронті та її відновленням або заміною. Темпи бойових втрат можуть зростати або залишатися стабільно високими, але швидкість ремонту буде дедалі більше обмежуватись якістю техніки, що надходить із баз зберігання, а також логістикою та спроможностями російських заводів, які теж мають свою стелю можливостей.
Отже, бронетехніка не "закінчується", але її все частіше не вистачає в потрібному місці в потрібний час для підтримання наступальних дій. І є підстави вважати, що таких випадків ставатиме більше.