Радянський автомат Калашникова у різних модифікаціях багато років залишався основною штурмовою гвинтівкою в українській армії, ставши невіддільною частиною образу військовослужбовця – спочатку у війні за схід України, а згодом і під час повномасштабного російського вторгнення.
Однак десятиліття війни глибоко прорідило навіть багаті радянські запаси "калашів", а військова допомога партнерів наводнила військо західними зразками озброєння.
"Зоопарк" з різних гвинтівок та виснаження запасів автоматів Калашникова поставили перед державою завдання знайти єдину гвинтівку на роль основної зброї піхотинця. У цій статті ми дізнаємось, куди поділись українські автомати "Вулкан", що не так з польськими GROT та чеськими BREN 2, а також перспективами вітчизняних копій американських AR-15.
Першим кроком для вибору нової гвинтівки є визначення, якою вона має бути. Найважливішою з них є калібр — орієнтація на стандарти НАТО зробили безальтернативним переозброєння на зброю саме під патрон 5.56×45 мм.
Важливими також є умови постачання нових автоматів. Коли країна хоче закупити десятки або сотні тисяч одиниць стрілецького озброєння, завжди звертає увагу на їхню вартість та можливість виробляти на місцевих заводах. В ідеалі це мало б бути повністю українське виробництво, яке б не обмежувалось ліцензійними умовами іноземних компаній.
Нова зброя має відповідати сучасним технічним вимогам, але крім базових табличних параметрів важливе значення відіграють надійність та простота використання. На важливості останнього наголошують інструктори зі стрілецької підготовки, які готують бійців для Національної гвардії та Збройних сил України.
"Зараз я працюю з піхотою, простими чоловіками віком старше 45 років. На моє глибоке переконання, найкраща зброя для них це автомат Калашникова через його простоту. І то, навіть йому вони не завжди можуть дати раду. Якщо замінити їм АКМи на будь-який західний зразок, то боєздатність підрозділу із близько нульової стане просто від'ємною", — розповів "Оборонці" один з інструкторів.
"Вулкан"
В Україні ніколи не виробляли автомати Калашникова, але вітчизняною альтернативою можна було вважати українську гвинтівку "Вулкан" від компанії InterProInvest, яка базується на тій же конструкції.
Свій футуристичний вигляд вона отримала завдяки компонуванню "булпап" з розміщенням ударно-спускового механізму та магазину у прикладі позаду спускового гачка, що зробило "Вулкан" компактним та зручнішим. Проте "під капотом" він залишився тим самим АК-74.
Про значну схожість обох зразків красномовно говорить той факт, що перші "Вулкани" виготовлялись шляхом переробки нових автоматів АК-74. Свого часу це навіть породило сумнівний образ для автомата як безперспективної зброї. Однак розробники запевняють, що ця історія вже давно в минулому.
"Наразі наша компанія здатна виготовляти "Вулкан" без використання готових комплектуючих. Деякі елементи, такі як заготовки для стволів та ствольна коробка, замовляються за кордоном. Раніше ми співпрацювали з Кореєю", — кажуть у розмові з "Оборонкою" представники InterProInvest.
Компанія пропонує три версії автомата у радянських та західних калібрах. До 2022 року вона встигла поставити значну кількість зразків під патрон 5,45×39 мм для Сил спеціальних операцій та розвідувальних підрозділів Сухопутних військ, де цінувались за надійність та комфорт.
Забезпечення потреб нечисельних підрозділів визначило і виробничі потужності — річний випуск сягав не більше кількох тисяч одиниць на рік.
Сьогодні їх серійне виробництво призупинене. Головними причинами зупинки співрозмовники з компанії називають обстріли, руйнування логістичних ланцюгів та відсутність державних замовлень через наводнення армії "зоопарку" з різних зразків західного озброєння.
UAR-15
Є в Україні й інший погляд на те, якою має бути майбутня штурмова гвинтівка українського піхотинця.
"Оборонка" поговорила з керівником української приватної компанії, яка постачає українським Силам оборони штурмові гвинтівки UAR-15. Він переконує, що її конструкція у десятки разів простіша у виробництві, ніж автомат Калашникова. Причина в матеріалах: гвинтівка здебільшого складається з алюмінію, який значно легше обробляти, ніж сталь. З нього виготовляють, зокрема, ствольну коробку та цівку.
UAR-15 базується на рішеннях розробленої американським конструктором Юджином Стоунером гвинтівки AR-15, яка стала прообразом низки моделей, включно з американськими штурмовими гвинтівками Colt М4 та М16. Всі вони мають одну конструктивну базу, яку називають AR-платформою.
"Я вважаю, що на цьому етапі Україна має рухатися у напрямку AR-платформи. Вона вже добре розвинена, ми можемо швидко її освоїти. Є готовий технологічний процес та компоненти, а платформа — сучасна та зручна", — каже керівник підприємства.
Він підкреслює ключову перевагу — технологічну зрілість та простоту конструкції, перевірену часом надійність та широкий ринок запасних частин і модифікацій. На відміну від нещодавно створених європейських систем (як-от GROT або BREN 2), AR-15 не має патентних обмежень, тому її можна виробляти без сплати роялті та контролю зі сторони.
За більш ніж 10 років компанія майже повністю локалізувала її виробництво в Україні. Власними силами виготовляються ствольна коробка, затворна група, газ-блок, ударно-спусковий механізм, магазини. Єдиний вузол, який поки що не освоєно — нарізний ствол, який сьогодні постачається кількома американськими компаніями.
Початок російського вторгнення у 2022 році сильно вдарив по компанії, змусивши евакуювати виробництво у безпечніший регіон та розгортати його на новому місці.
Ба більше, через політичну кон’юнктуру багато років жодна країна не хотіла продавати обладнання для виробництва зброї воюючій країні. Проте з повномасштабним вторгненням ця "залізна стіна" була пробита і компанії вдалось придбати високотехнологічні верстати для виробництва стволів. Спершу — за технологією дорнування (метод формування нарізів усередині каналу ствола). Згодом — методом кування, який вважається технологічно більш точним і дає змогу формувати у заготовці нарізи разом із патронником упродовж одного циклу операцій.
Сьогодні компанія завантажена замовленнями та паралельно готується до запуску лінії виробництва стволів. За оцінками керівника компанії, його варто очікувати вже наступного року.
Для своєї гвинтівки компанія також налагодила ліцензійне виробництво 40-мм підствольного гранатомета М203. Наразі основні елементи — зокрема ствол — імпортуються, однак у майбутньому компанія планує повністю локалізувати їх виготовлення.
"Ми підрахували, що зможемо виробляти гранатомети вдвічі дешевше, ніж в США", — розповідають у компанії.
"Оборонці" вдалось потрапити на один з виробничих майданчиків компанії аби пересвідчитись у локалізації виробництва гвинтівок та поспілкуватись з робітниками.
"Людська участь зведена до мінімуму — втручання потрібне лише там, де автоматизація не дає бажаного результату або потрібен контроль якості", - розповів керівник майданчика, демонструючи високий рівень автоматизації.
У повністю завантажених роботою цехах, де виготовляються деталі зброї, верстатів виявилось більше ніж людей. Працівники лише завантажують заготовку з кованого алюмінію, після чого машина автоматично фрезерує її у потрібну деталь — ствольну коробку або цівку. За один цикл кожна з них обробляє 16 однакових елементів.
BREN 2
За багатьма ознаками UAR-15 мала б стати майбутньою основною штурмовою гвинтівкою українського піхотинця, проте вже зараз поруч з нею набирає обертів її ключовий конкурент — чеський автомат BREN 2.
Перші зразки цієї зброї потрапили до українського війська у 2022 році разом з чеською військово-технічною допомогою та осіли у спеціальних підрозділах і частинах Головного управління розвідки. А за два роки їх кількість сягнула десятків тисяч одиниць, опинившись у руках звичайних піхотинців та військових інших спеціальностей, зокрема, артилеристів.
В липні 2024 року "Укроборонпром" підписав угоду з чеською компанією Česká zbrojovka про локалізацію виробництва цієї гвинтівки на потужностях одного з українських підприємств. А вже у листопаді в Україні розпочалося ліцензійне складання BREN 2 під брендом "Sich" ("Січ").
Українські відомства та "Укроборонпром" відмовились комунікувати питання виробництва штурмових гвинтівок. З власних джерел "Оборонці" стало відомо, що збиранням гвинтівок із готових комплектуючих, займається невелика кількість працівників, які пройшли навчання у Чехії.
У травні 2025-го менеджер із зовнішніх зв’язків компанії Радек Гауерланд заявив, що В Україні вже налагоджене виробництво окремих компонентів та ведеться робота із запуску повного виробництва цієї зброї на українських потужностях. Він додав, що повне виробництво автомата — дуже складний процес, для якого необхідні спеціальні технології. Тому ліцензований завод в Україні зміг би почати повне виробництво не раніше ніж через кілька місяців.
Локалізована модель отримала конструктивні зміни, які дозволили зменшити її вагу на 0,5 кг порівняно з оригінальною чеською CZ Bren 2. Також було модернізовано механізм взведення з нерухомим важелем, замінено шахту магазину та спрощено процес розбирання.
В інтерв’ю Kyiv Independent голова чеської компанії Ондрей Богач розповів, що українські потужності на день можуть складати до 400 гвинтівок "Січ" та очікується, що "десятки тисяч мають бути зібрані цього року".
За словами Богача, "Укроборонпром" отримує частку прибутку від продажу, а український уряд має вигоду від виробництва всередині країни. Локалізація відкрила чеській компанії двері на український ринок, оскільки кожен уряд прагне купувати у вітчизняних виробників.
Цікаво, що за даними джерел "Оборонки", свого часу Міністерство стратегічних галузей промисловості розглядало виробника UAR-15 як майданчик для розгортання виробництва чеської гвинтівки, однак вибір був зроблений на користь державного "Укроборонпрому".
GROT — аутсайдер?
Ще одним можливим претендентом на роль майбутньої штурмової гвинтівки міг стати польський автомат GROT. Як і чеський конкурент, ці автомати потрапили до України в межах військової допомоги у 2022 році та у значних кількостях надходили військовим Тероборони та штурмових бригад, де отримали неоднозначну оцінку.
За словами опитаних "Оборонкою" українських військових, гвинтівки принаймні деяких виробничих партій виявились вразливими до жорстких умов експлуатації в окопах. Зокрема, були скарги на корозію металевих елементів, неякісний метал затворної групи з дефектами, а також люфти приклада.
Також шанси на успіх у просуванні своєї зброї польські виробники втратили через пасивну позицію щодо українських користувачів – не було налагоджено належний сервіс та поставку запчастин.
Чим стрілятиме український військовий?
"Однозначну відповідь щодо того, яка гвинтівка краще, дати складно. Основним фактором для мене, як не дивно, є наявність запчастин та сервісу від виробника. в цьому сенсі UAR-15 б'є обох "конкурентів". Сервісу у чеських та польських гвинтівок у нас немає, запчастин обмаль. Відносно відгуків користувачів. ви маєте розуміти що узагальнювати досвід і відгуки також не можна. ГУР працює з BREN 2 давно й успішно, загалом всі задоволенні. Зараз вони пішли в інші підрозділи та почалися нарікання. UAR-15 вже давно в Нацгвардії, особливих нарікань я не чув. Надійна та невибаглива, поломки, брак буває, але нечасто. Зараз їх почали видавати в ЗСУ і там почалися нарікання", - розповів "Оборонці" Дмитро, фахівець у сфері стрілецького озброєння та зброяр компанії "Orkov.net".
Він додає, що за більшістю таких нарікань криється погана підготовка піхотинців, яким при переході з автоматів Калашникова не пояснюють як правильно користуватись новою зброєю та обслуговувати її.
Україні доведеться переозброюватись — незалежно від сценарію завершення війни. Нас чекатиме вибування зношеної зброї, стандартизація калібрів та створення стратегічних резервів, що вимагатиме від держави та промисловості чіткої координації. Українські виробники вважають, навіть за умов скорочення війська до розмірів мирного часу й заповнення складів вживаною зброєю, повного згортання попиту не станеться. Потреба у поповненні арсеналів залишиться — хоч і у більш передбачуваному, плановому форматі.
Головною перепоною для розвитку виробництва стрілецького озброєння залишається відсутність довгострокових контрактів, які в інших галузях оборонної промисловості в окремих випадках почали впроваджуватись із 2024 року. Саме такі контракти мають стати основою для інвестицій у розширення виробництва, підвищення кваліфікації персоналу та модернізацію обладнання.
Іншим викликом підприємці вважають чинне податкове навантаження на ввезене високоточне обладнання. За умов, коли одна установка для обробки стволів може коштувати сотні тисяч євро, сплата повних митних зборів стає бар’єром для технологічного оновлення виробничих ліній. На думку представників галузі, зміна митної політики щодо обладнання оборонного призначення могла б суттєво пришвидшити переозброєння української армії не лише кількісно, а і якісно — на основі сучасного, локалізованого і стійкого виробництва.
Вибір майбутньої штурмової гвинтівки України — це не лише технічне, а й політичне, економічне та стратегічне рішення. Воно вимагатиме балансу між надійністю, зручністю для солдата, рівнем локалізації, спроможністю індустрії до масштабування, а головне — наявністю державної волі розглядати стрілецьку зброю як одну з основ власної обороноздатності.