В ніч на 22 червня 2025 року сім важких стратегічних бомбардувальників-невидимок Northrop B-2 Spirit скинули 14 бомб GBU-57A/B MOP на ядерні об'єкти Ірану в Фордо та Натанзі. Це стало першим бойовим застосуванням найпотужнішої неядерної зброї США. Що ж таке GBU-57AB MOP і що "вміє" ця бомба?
Протибункерні бомби та розробка GBU-57A/B MOP
GBU-57A/B MOP – остання, станом на зараз, версія так званих "руйнівників бункерів", бомб для знищення підземної інфраструктури, командних пунктів, захищених баз підводних човнів, ракетних шахт та інших підземних об'єктів ворога.
Подібні бомби ще у часи Другої світової війни виготовляли Німеччина (ракетні бомби PC 500 Rs, PC 1000 Rs, та PC 1800 Rs, остання вагою понад 2 т), Велика Британія (Disney – 2 т, Tallboy – 5,4 т, Grand Slam – 10 т) та США (ASM-A-1 Tarzon – 5,9 т).
Найважча сучасна стандартна звичайна бомба серії 80 в арсеналі Повітряних сил США – це Mark 84 або BLU-117 вагою 900 кг, що виробляється з 1950-х років. Далі йдуть лише штучні продукти під специфічні завдання, як ось, наприклад, BLU-82B/C-130 (6,8 т) для розчистки посадкових майданчиків для гелікоптерів в джунглях, що використовувалася під час В'єтнамської війни (виготовлено лише 225 штук). Або бомби M118 (1,4 т), що переробляли на високоточні бомби GBU-9/B.
Як протибункерні бомби ПС США з 1991 року використовували високоточні авіаційні бомби з лазерним наведенням GBU-28 (1,8 – 2,3 т залежно від модифікації). Цікаво, що спочатку корпус GBU-28 виготовлявся зі стволів списаних гаубиць M110 (тих самих, що могли стріляти ядерними снарядами), а потім з бомб BLU-113 чи BLU-122. Після вторгнення в Ірак у 2003 році стало зрозуміло, що GBU-28 має замалу пробивну та руйнівну здатність, тож вже у 2004 році Повітряні сили США замовили розробку нової протибункерної зброї вагою у 13 т.
В результаті Повітряні сили отримали дві бомби – "матір (мати) усіх бомб" GBU-43/B MOAB (9,8 т), яка використовувалася у 2017 році в Афганістані (це звичайна бомба без протибункерних можливостей), та GBU-57A/B MOP (Massive Ordnance Penetrator), яку і випробували зараз в Ірані.
GBU-57A/B MOP розроблена Дослідницькою лабораторією Повітряних сил США та Boeing для використання виключно важкими стратегічними бомбардувальниками Northrop B-2 Spirit та майбутніми B-21 Raider, які прийдуть їм на зміну. Кожен літак може нести по дві GBU-57A/B MOP. Тестування проводилося у 2007-2008 роках, а у 2009 році Boeing розпочав роботи по інтеграції бомб на літаки.
Характеристики GBU-57A/B MOP
Як бойовий компонент в GBU-57A/B MOP використовується модульна бомба BLU-127, корпус якої виготовлено з високоміцної сталі ES-1, щоб витримати навантаження під час "занурення" у поверхню. Міцність ES-1 за звичайної температури 1 336 MPa, в той час, як міцність сталі, що йде на виготовлення стволів гармат – лише 517 MPa.
Начинка бомби – 2 082 кг AFX-757. Це малочутлива вибухова речовина, суміш гексогену, алюмінієвого порошку, перхлорату амонію та пластифікатора з гідроксильними групами полібутадієну, розроблена тою самою Дослідницькою лабораторією Повітряних сил США. Плюс 341 кг полімерно-зв'язаної вибухівки PBXN-114. PBXN оптимізована для контрольованої детонації, AFX-757 має витримати "занурення" бомби без детонації.
GBU-57A/B MOP оснащена інерційною системою наведення та GPS-модулем і не потребує додаткового модуля JDAM. Після скидання бомба випускає решітчасті рульові поверхні, майже такі самі як у ракети-носія SpaceX Falcon (але GBU-57A/B MOP з'явилась раніше). Точність наведення складає декілька метрів. Детонацією керує Large Penetrator Smart Fuze (LPSF), який обирає момент підриву згідно з глибиною проникнення та характеристиками підземних структур.
Щодо глибини проникнення GBU-57A/B MOP. На жаль оцінити результати удару по ядерних об'єктах Ірану на місці поки що неможливо, тож ці данні суто теоретичні. Повітряні сили США кажуть, що GBU-57A/B MOP може заглибитися на 60 м, але не уточнюють про яку поверхню йде мова. Спеціалісти агентства Janes Information Services вважають, що йдеться про 60 м ґрунту, або 18 м бетону. Інші джерела пишуть про 18 м залізобетону міцністю 34 MPa, або 2,4 м залізобетону міцністю 69 MPa.
| Назва | GBU-57A/B MOP |
| Довжина | 6,2 м |
| Діаметр | 0,8 м |
| Вага | 12 304 кг |
| Вага бойової частини | 2 423 кг (AFX-757 – 2 082 кг, PBXN-114 – 341 кг) |
Операція Midnight Hammer
Бомбардування США ядерних об'єктів Ірану отримало назву Операція Midnight Hammer.
Про те, що США збирається приєднатися до протистояння Ізраїлю з Іраном і використовувати бункеробійні бомби GBU-57A/B MOP стало зрозуміло майже відразу після атак Повітряних сил Ізраїлю, коли з'явилась інформація, що ізраїльська авіація не досягла бажаного, звичайної зброї більшої потужності в них немає тому обговорюється варіант наземної операції. А коли 16 червня 2025 року Повітряні сили США почали переганяти в Європу літаки-заправники, 31 літак, неймовірна кількість, все стало більш ніж очевидним.
21 червня 2025 року сім стратегічних бомбардувальників Northrop B-2 Spirit злетіли з авіабази Вайтмен у штаті Міссурі. Кожен літак мав по дві бомби GBU-57A/B MOP. Під час 17 годинного перельоту над Атлантикою та Середземномор'ям було здійснено декілька дозаправок у повітрі. Десь над Ізраїлем до бомбардувальників доєднався ескорт з винищувачів та хибних цілей. Через 18 годин польоту B-2 Spirit увійшли у повітряний простір Ірану, ще за 40-60 хвилин скинули бомби та ще через 40 хвилин перетнули іранський кордон у зворотному напрямку.
Удар по цілях у Фордо та Натанзі відбувся о 2:30 за місцевим часом. Додатково по тім самим цілям був здійсненний пуск 30 ракет BGM-109 Tomahawk з підводного човна, скоріше за все з USS Georgia (SSGN-729). Northrop B-2 Spirit лягли на зворотній курс і після додаткових дозаправок та 36 годин у повітрі повернулися на авіабазу Вайтмен. Сумарна дальність безпосадкового польоту B-2 Spirit скала близько 25 тис. км. Загальна кількість задіяних в операції літаків – 125 одиниць.
Супутникові знімки іранських ядерних об'єктів показують точне влучання бомб GBU-57A/B MOP у ціль. Наприклад, у Фордо 12 бомб послідовно влучали у дві вентиляційні шахти, щоб уразити структури на глибіні 79 метрів у скельній породі. Іран стверджує, що усі важливі матеріали та обладнання з об'єктів були вивезені ще декілька днів тому. Перевіри масштаби уражень та ефективність GBU-57A/B MOP "на землі" наразі неможливо.
Кількість GBU-57A/B MOP та їхніх носіїв
Треба розуміти, що бомбардувальники Northrop B-2 Spirit – це штучний продукт. Усього було збудовано лише 21 такий літак, у строю залишаються 18 машин, усі у складі 509-го бомбардувального крила, що базується у самому серці Америки, на авіабазі Вайтмен у штаті Міссурі. Ще один літак знаходиться в розпорядженні 412-го тестового крила на авіабазі Едвардс у Каліфорнії.
Так само GBU-57A/B MOP – це штучний і дорогий продукт для специфічного використання. Відомо, що у 2009 році Boeing отримав контракт на інтеграцію GBU-57AB MOP до B-2 Spirit. У 2013 році інтеграція була завершена, а до 2015 року Boeing поставив Повітряним силам усі замовлені бомби – 20 одиниць. Вартість однієї GBU-57A/B MOP з супутнім обладнанням складала $3,5 млн у цінах 2011 року. З урахуванням інфляції зараз це понад $5 млн за одну бомбу.
У 2021 році Boeing отримав додатковий контракт на виробництво невідомої кількості бойових частин BLU-127C/B та модифікацію GBU-57A/B MOP. Вартість контракту $111 млн, тож може йтися про ще 20-30 бомб. У 2023 році з фото на сторінці авіабази Вайтмен у Facebook (сторінка і фото вже видалені) стало відомо, що 509-те бомбардувальне крило отримало щонайменше ще дві бомби GBU-57A/B MOP.
Видання Defense Express вважає, що після модернізації заводу з виробництва боєприпасів в Оклахомі виробництво GBU-57A/B MOP має зрости до 6-8 бомб на місяць, тобто 72-96 бомб на рік. Ми вважаємо це припущення надто оптимістичним. По-перше, нічого невідомо про додаткові контракти на інтеграцію бомб для Boeing, по-друге, така кількість бомб просто не потрібна, завдання зі знищення підземної інфраструктури одиничні та дуже рідкісні.
Чи буде США замовляти додаткові GBU-57A/B MOP після того, як суттєва частина арсеналу була використана, наразі невідомо.