"Цукорок", "Чуйка", "Дзиґа", "Vidik" – в них різні назви, але завдання однакове: своєчасно попередити бійця про наближення дрона. Ці детектори аналізують радіочастоти в певному радіусі та попереджають, якщо в небі рухається об’єкт, що випромінює сигнал, притаманний ударним або розвідувальним дронам.
Секунди, які виграють ці портативні апарати, дають бійцю шанс зорієнтуватися, знайти укриття або підготуватися до атаки.
Попри широке використання таких пристроїв, їх хронічно не вистачає на фронті. Російські оператори дронів постійно адаптуються, змінюючи робочі частоти, що змушує українських захисників оновлювати або змінювати детектори аби ті продовжували виконувати свою функцію.
Великий асортимент детекторів на ринку створює певні труднощі — без чіткого розуміння їхніх функцій можна обрати низькоякісний пристрій або з неправильними характеристиками. Як наслідок, боєць при наближенні дрона не помітить його вчасно, а коли стане чутно звук – буде надто пізно.
Раніше "Оборонка" писала про засоби "останньої надії", якими можна захищатись від ворожих FPV-дронів: сіткомети, рушниці, спеціальні патрони. Зараз пояснюємо, як працюють портативні детектори дронів та як серед усіх обрати правильний.
Що таке детектор дронів?
Це прилад, створений для вчасного попередження військового про дронову атаку. Його головна перевага – простота: навчитися користуватися детектором можна за пів години, в багатьох моделях є лише одна кнопка – ON/OFF. Сам пристрій поміщається у кишені.
"По суті, це радіоприймач із власним процесором і програмним забезпеченням, який аналізує сигнали навколо та повідомляє про небезпеку, коли щось помічає", – пояснює "Оборонці" пілот-інструктор із позивним "Рудель".
Однак важливо зазначити, що такі детектори не здатні помічати оптоволоконні дрони, які не випромінюють жодних сигналів.
У Силах оборони використовують радіочастотні детектори, які налаштовані на популярні у росіян діапазони частот.
"На початку війни використовували 900 МГц, а згодом діапазон розширився від 150 до 1100 МГц", – уточнили "Оборонці" в Окремому спеціальному центрі електронної підтримки (ОСЦЕП).
Одним із перших детекторів став "Цукорок" – він реагує на частоти, якими здійснюється керування дроном. Він здатний виявляти розвідувальні крила, але не FPV-дрони, оскільки останні лише отримують, а не випромінюють сигнал на цих частотах.
"На частотах управління 150 - 1100 МГц літають усі апарати. Але якщо "Орлан" чи "Зала" самі випромінюють сигнал такої частоти, щоб передавати оператору важливі дані, й детектор здатен їх засікти, то FPV зазвичай цього не робить", – додає "Рудель".
Тому для протидії FPV-дронам все частіше використовують відеодетектори. Вони перехоплюють відеосигнал з дрона, який передають на інших частотах. Такі детектори виводять на свій екран зображення, яке бачить ворожий оператор. Це дозволяє в реальному часі зрозуміти, де перебуває апарат, куди він рухається і чи становить загрозу.
Такі прилади більші за розміром і дорожчі за "Цукорок", проте здатні працювати із діапазонами частот для передачі відео — 1.2 та 5.8 ГГц (останнім часом усе частіше – 2.3 чи 3.3 ГГц). Детектори, що обмежені лише 1.2 та 5.8 ГГц, не зможуть відстежувати інші частоти без додаткових модулів та антен.
Проте відеодетектори не можуть перехоплювати сигнал із "Мавіків", адже ті працюють із цифровим передавачем на частоті 2.4 ГГц. Цифровий сигнал зашифрований, тож побачити картинку неможливо. Водночас сам факт польоту дрона залишається помітним — і деякі моделі детекторів здатні фіксувати його присутність.
Вибір детектора напряму залежить від того, які частоти переважають на конкретній ділянці фронту. "Ворог постійно змінює частоти, тому потрібні прилади, які здатні швидко підлаштовуватися", – попереджають в ОСЦЕП.
Технічно більшість детекторів схожі між собою: "Фізичний складник майже однаковий, але у випадку відеодетекторів ключовим є те, скільки діапазонів частот вони охоплюють", – пояснює Інокентій Разумов, консультант Фонду "Повернись живим".
Якість детектора залежить від виробника: від того, наскільки продумана збірка, чи регулярно оновлюється прошивка, наскільки стійкий пристрій до хибних сигналів і як швидко він сканує ефір. Саме ці фактори й визначають, чи зможе прилад врятувати життя солдату в критичний момент.
Виробники постійно вдосконалюють детектори, розширюючи частотні діапазони їхньої роботи та роблячи пристрої ефективнішими, зручнішими та надійнішими.
Наприклад, раніше "Цукорок" був здатен відстежувати здебільшого тільки крила. Зараз же він здатен помічати й "Мавіки", що працюють на частоті 2,4 ГГц.
Аналогічно й відеодетектори: раніше вони працювали переважно з діапазонами 1,2 та 5,8 ГГц, але з поширенням дронів на частоті 3,3 ГГц виробники почали додавати й цей спектр. З’явилися можливості паралельного сканування одразу кількох частот, а системи фільтрації стали точнішими, що допомагає відсіювати хибні сигнали.
Як обрати детектор дронів?
Вибір детектора дронів залежить не лише від ціни чи виробника, а насамперед від умов, у яких він працюватиме.
Чи це індивідуальне використання, чи колективне – наприклад, на позиції чи встановлений на машину. Усі ці фактори потрібно прорахувати заздалегідь, адже від цього залежить, наскільки ефективним буде пристрій у реальних бойових умовах.
Не менш важливим є питання частот. Кожен детектор має власні, заздалегідь налаштовані діапазони, і від їхньої ширини напряму залежить шанс вчасно виявити дрон.
Для прикладу, WHOOVER 2 отримав розширений діапазон 1,2 ГГц (820–1820 МГц), тоді як його попередня версія охоплювала лише 900 –1700 МГц. Різниця здається незначною, але на практиці це означає більшу ймовірність зафіксувати загрозу, адже ворожі дрони можуть бути саме на "нових" частотах.
Перш ніж обирати детектор дронів, потрібно чітко розуміти, з якими частотами він працює та скільки діапазонів здатен охоплювати. Саме від цього залежить, чи вчасно прилад зможе попередити про загрозу. Виробники зазвичай вказують ці параметри.
Наприклад, компанія BlueBird випускає детектори "Чуйка" у двох версіях – 2.0 та 3.0. Якщо попередня модель працює лише зі стандартними діапазонами 1,2 та 5,8 ГГц, то новіша 3.0 додатково охоплює ще й 3,3 ГГц. Це важлива деталь, адже на фронті все частіше з’являються FPV-дрони, які переходять саме на цю частоту, тоді як 1,2 ГГц поступово відходить на другий план.
Щоб правильно підібрати детектор, військовим радять звертатися до фахівців радіотехнічних підрозділів або досвідчених пілотів дронів.
Корисною може бути й інформація у відкритому доступі — наприклад, військовий консультант Сергій Флеш регулярно ділиться своїми спостереженнями щодо використання частот у Telegram-каналі та тестує нові детектори, що з’являються на українському ринку.
Не менш важливо розуміти, в яких умовах працюватиме детектор. Одні моделі зручно монтувати на автомобіль, інші краще підходять для бліндажів й дозволяють виносити антени окремо.
"Деякі позиціюють себе як автомобільні, і вони прям величенькі з магнітними тримачами на антенах. Є навпаки саме маленькі, індивідуальні, як КПК в S.T.A.L.K.E.R. 2", – каже Разумов з "Повернись живим".
Оскільки прилад має працювати постійно, критично важливими стають питання зарядки й наявності змінних акумуляторів. Від цього безпосередньо залежить точність його роботи.
Як і будь-яка сучасна електроніка, детектори потребують регулярного оновлення прошивки.
Воно здатне розширити діапазони виявлення, покращує енергоефективність, оптимізує роботу та робить інтерфейс зручнішим. "У будь-якому випадку варто стежити за оновленнями, але лише офіційними від виробника", – наголошують в ОСЦЕП.
Дальність роботи детектора визначається його антенами та потужністю сигналу.
"Умовний ‘Цукорок’ здатен засікти дрон на відстані до 500 метрів, якщо в нього ввімкнена телеметрія. А от ‘Чуйкою’ ми ловили апарат на 2–3 кілометри", – розповідає інструктор із позивним "Рудель".
Зовнішні фактори суттєво впливають на роботу детекторів: лінії електропередач, металеві конструкції чи навіть людина поруч можуть спотворювати сигнал. Саме тому так важливо встановлювати антени у "чистому" місці, де ніщо не заважатиме їхній роботі.
Зрештою, вибір детектора часто зводиться до двох ключових речей: кількості частот, на яких він працює, та зручності у використанні. Деякі військові комбінують різні детектори, щоб мати більш якісний результат.
"Ми користуємося і ‘Цукорком’, і ‘Дзиґою’. Частоти постійно туди-сюди міняються, а разом вони дають приблизно 90%, що дрон буде помічений", – розповів "Оборонці" боєць "Стінгер", оператор дрона Vampire.
Робота із детектором
Прилади зроблені таким чином, щоб сканувати радіочастоти одразу після ввімкнення, проте нюанси все ж є. "Перше, що слід зробити після отримання детектора, – перевірити антени аналізатором, адже від їхньої справності залежить якість сигналу. Якщо немає досвіду, завжди можна попросити допомоги у побратимів-радіотехніків", – радить "Рудель".
Виробники рекомендують одразу ж оновлювати прошивку: поки детектор їхав на фронт, діапазон частот міг змінитися, а програмне забезпечення повинно залишатися актуальним.
Виробники відзначають, що найчастіші проблеми виникають через сильний "радіошум" або неправильне закріплення приладу — особливо серед новачків.
Щоб цього уникнути, компанії публікують відеоінструкції, створюють методички та забезпечують техпідтримку. "Бійці мають розуміти: вони не залишаються сам на сам із технікою", – кажуть у BlueBird.
Партнерські відносини між виробниками та військовими є вирішальними і на полі бою, і в бізнесі. "Той виробник, який не спілкується з фронтом напряму, довго на ринку не тримається. Просто перестають купувати його вироби", – підсумовує Разумов.
Та варто пам’ятати: детектор дронів — це лише допоміжний інструмент.
Він може підвищити шанси бійця вижити на полі бою, так само як захисні сітки, засоби РЕБ чи засоби останньої надії. Усі ці елементи працюють ефективно лише тоді, коли складають єдину систему, серцем якої залишаються люди. Координація підрозділів, чіткий зв’язок і належна підготовка — саме це робить техніку справді корисною.
"Було б добре, аби під час базової підготовки військових одразу навчали користуватися детекторами, але ж БЗВП не може охопити все, — пояснює Разумов. — Водночас є сержантські курси, і якби там включили цей елемент, сержанти могли б згодом навчати свої підрозділи".
Детектори дронів стали важливою частиною системи безпеки на фронті, адже дають бійцю найцінніше — кілька секунд для реакції. Це шанс вчасно сховатися, змінити позицію чи підготуватися, коли загроза вже поруч.
У ситуації, де життя може залежати від миттєвого рішення, такий прилад перетворюється на індивідуальний засіб виживання.
Втім, навіть простий у використанні детектор вимагає уваги: правильного налаштування, знання частот і розуміння, як він працює в конкретних умовах. Тому важливо не лише забезпечити військових технікою, а й навчити їх грамотно користуватися нею. Адже саме знання у поєднанні з технікою дають реальний шанс зберегти життя.