Кажуть, що мода ходить по колу, й вінтажні речі часто знову отримують нове життя в нових образах. Компʼютерні інтерфейси існують менше за моду як таку, але виявилося, що закладені в них ідеї також мають тенденцію повертатися. Новий анонс від Apple вже змусив користувачів згадувати інтерфейси Aqua та Aero, але що вони собою являли та чому в дизайні інтерфейсів часто зустрічають "скляні" елементи, спробуємо розібратися в цьому матеріалі.
Спадщина "скляного" дизайну інтерфейсів
Під час свого дебюту у 2000 році інтерфейс Aqua від Apple приніс "рідкий", натхненний водою дизайн до Mac OS X. Вікна й елементи керування отримали м’які, краплеподібні форми, відблиски та напівпрозорі поверхні. Як зазначали тогочасні дизайнери Apple, Aqua мала "поєднувати колір, глибину, прозорість та складні текстури" в інтерфейсі Mac. Стів Джобс з усмішкою казав, що виглядало це настільки апетитно, що "хотілося його лизнути".
Ключовими елементами Aqua були глянцеві сині кнопки, м’які тіні та напівпрозорі панелі інструментів, які дозволяли побачити фон позаду. Наприклад, коли вікно втрачало фокус, його елементи управління ставали прозорішими, щоб підкреслити активне вікно.
Цей багатошаровий, скевоморфний стиль черпав натхнення з яскравого корпусу iMac тих років і встановив високі стандарти для дизайну. Чимало елементів Aqua пізніше з’явилися в перших версіях iOS.
Загалом, інтерфейс Aqua використовував прозорість та тіні не лише заради краси, а щоб створити відчуття глибини та контексту: неактивні елементи тьмяніли, а вікна ніби ширяли одне над одним.
Через шість років Microsoft представила Windows Aero (разом з операційною системою Vista у 2006 році) з метою надати Windows аналогічно "преміальний" вигляд. Тему Vista назвали Aero Glass і побудували на новому рушії композитингу (Desktop Window Manager), що дозволив у реальному часі рендерити прозорість та анімацію.
Вікна Aero мали напівпрозорі скляні рамки й відблиски, а новий селектор Flip 3D показував вікна у тривимірному просторі.
Інтерфейс нагадував повітряний, відкритий стиль, який декілька років раніше запропонувала Apple. Критики відзначали скляний, глянцевий варіант Windows із привабливим блиском, порівнюючи його з інтерфейсом Mac OS X, який вони використовували раніше.
На презентації для розробників 2006 року Стів Джобс виділив цілий сегмент, що показати скриншоти Vista поряд з OS X, підкреслюючи "захоплення" Microsoft копіюванням Apple.
Попри візуальну спорідненість, Aero в Microsoft насправді розробляли в основному з метою показати нові графічні можливості тодішніх платформ та зробити панель задач і меню Alt-Tab більш насиченими візуально з живими попередніми переглядами.
Однак Aero виявився ресурсомістким: скляні ефекти вимагали потужного графічного процесора, через що на старіших ПК та ноутбуках Vista працювала повільно.
Користувачі також нарікали, що "постійна прозорість" ускладнює читання тексту. Згодом дизайн Windows поступово спростили (переходячи до Metro/Fluent), але Aero залишив по собі спадщину першого "скляного" UI в екосистемі Windows.
Навіщо інтерфейсам прозорість зі скляним ефектом
Чому дизайнери так люблять напівпрозорі скляні ефекти? У теорії прозорість може покращувати ієрархію та чіткість інтерфейсу. Завдяки ефекту розмиття фону "скляна" панель ніби підіймається над іншими шарами, а користувач бачить, що вона плаває вище. Це також привертає увагу: в Aqua неактивні вікна затемнювалися прозорістю, щоб підкреслити активне. В Aero було схоже "підглядання": одночасна прозорість усіх вікон давала змогу швидко побачити робочий стіл. Сьогодні ця тенденція називається glassmorphism – стиль із напівпрозорими панелями, розмиттям фону та світловими відблисками.
Проте такі ефекти здебільшого естетичні. Вони не покращують функціональність чи зручність інтерфейсів, й водночас навантажують графічний процесор. Надмірна прозорість може знизити контрастність тексту та ускладнити читання, якщо він накладається на яскравий чи строкатий фон.
Й оскільки "скляні" анімації потребують швидшої графіки, на слабших компʼютерах інтерфейс сповільнюється. Тому сучасні дизайнери використовують прозорість вибірково, наприклад, у бічних панелях або рядках заголовків замість повсюдного розмиття. Правильний баланс між красою (глибиною, сучасним виглядом) та зручністю (читаністю, продуктивністю) часто є ключем до успіху таких ефектів.
Що таке Apple Liquid Glass
Цього тижня на WWDC 2025 компанія Apple представила Liquid Glass – нову міжплатформову мову дизайну для iPhone, iPad, Mac, Apple Watch, Apple TV та Vision Pro. На відміну від попередніх оновлень інтерфейсу, які зазвичай були платформозалежними, Liquid Glass має об’єднати всі пристрої одним стилем.
Основна ідея нового інтерфейсу – це "прозорий матеріал", що показує й заломлює світло. У демо видно, як панелі з легким розмиттям плавно рухаються, іконки реагують на зміну світла в реальному часі, а шари UI ніби ширяють у 3D-просторі. Наприклад, на домашньому екрані кожна іконка розташована на прозорій "підкладці", яка підхоплює колір шпалер під нею. Системні панелі та сповіщення розгортаються плавними анімаціями, створюючи відчуття багатошаровості.
Це масштабний редизайн, який компанія називає таким, що відбувається "раз на десятиліття". Він має зберегти знайомі розмітки та жести, але "одягнути" їх у скляну прозорість. Системні елементи (як-от бічні панелі, док і сповіщення) тепер виконані з "матеріалу" з ефектом "матового скла". Навіть годинник і віджети на екрані блокування адаптуються під шпалери. Усе це створює відчуття "живого" інтерфейсу, де розмиття й анімація є невіддільними складниками.
Liquid Glass очевидно спирається на спадщину Aqua. Він оживляє водну метафору завдяки заломленню світла та плавним анімаціям. Дизайнери самі називають його "схожим на Aqua з Mac OS X". Напівпрозорі накладки нагадують "матове скло", яке Apple вже застосовувала в iOS 7 (2013) та macOS Big Sur (2020) у центрі керування та краях вікон.
Водночас багато хто помічає й паралелі з Windows Aero. Liquid Glass використовує ті самі прийоми – напівпрозорі панелі, розмиття фону, живі шпалери. В соціальних мережах жартують, що Apple повертає Vista, адже Aero також створював глибину та контекст через прозорість. Проте головне, щоб Liquid Glass не повторив помилок Windows Aero із принесенням в жертву оптимізації заради красивих ефектів інтерфейсу.
У цьому плані Apple має перевагу над Microsoft з 2006 року. Сучасні iPhone, iPad і Mac оснащені потужними графічними процесорами та спеціалізованими чипами, тому рендер десятків шарів розмиття не є проблемою. Apple стверджує, що Liquid Glass "користується перевагами апаратного прискорення", щоб забезпечити плавні анімації. Перші бета-версії iOS 26 і macOS Tahoe показують, що ефекти застосовуються дозовано (лише для панелей), проте, принаймні поки що, розмиття не завжди достатньо сильне, щоб зберегти гарну читаність тексту. Скоріше за все, в Apple зможуть це виправити та будуть прагнути не "прикрасити" інтерфейс, а посилити фокус на вмісті застосунків. Чіткіше про це можна буде сказати вже з огляду на зміни в наступних "бетах".
Проте реакція користувачів на Liquid Glass поки що змішана. Дехто захоплений "живим" дизайном інтерфейсу, інші побоюються, що прозорість погіршить читання тексту. Світлий текст на прозорій панелі справді важко читати на схожому за відтінком фоні. У кінцевому підсумку успіх Liquid Glass залежатиме від балансу між красою та зручністю. Якщо Apple вдасться використовувати прозорість лише там, де вона додає сенс, і забезпечити високий контраст для тексту, дизайн може посилити відчуття глибини і єдності платформи. До того ж сучасні тренди підтверджують: багато UI сьогодні використовують напівпрозорі панелі, і користувачі звикли до динамічності та чутливості інтерфейсів.