Наша стаття, присвячена Sweet Baby Inc. та теорії змови в ігровій індустрії, викликала шалене обговорення як серед читачів "Межі", так і у спільноті українських розробників ігор. Але дехто з вітчизняних розробників пішов трохи далі просто обговорення.
З нами зв’язався Ваель Амр, засновник та незмінний керівник студії Frogwares, найстарішої з українських ігрових компаній, яка працює без перерв, щоб розповісти про власний досвід впровадження різноманіття в останніх іграх студії. Про досвід, який ніяк не пов’язаний з політикою чи модою, а викликаний потребою вдосконалення ігор Frogwares, поліпшення та урізноманітнення їх з погляду геймплею та наративу. Далі пряма мова від Ваеля Амра.
У 2017 році, коли ми працювали над The Sinking City, нам потрібно було "заселити" місто з 30 км вулиць, нехай з не дуже великим населенням, але все ж. Це призвело до того, що тисячі людей знаходились на вулицях Окмонта, поки гравець перетинав місто на човні або пішки.Щоб створити реалістичний натовп, нам довелося поставити під сумнів наші упередження. До цього наш досвід полягав у розробці ігор про Шерлока Голмса з декількома десятками NPC та невеликою кількістю людей на вулицях, створених на основі літературних та кінематографічних зразків. Як студія з України ми схильні були копіювати те, що оточувало нас. Більшість наших персонажів були дорослими або старими чоловіками, владними або тими що займають керуючі позиції, і переважно білими.
Ми створили початковий набір персонажів для міста Окмонт з The Sinking City і відразу помітили проблему – було забагато білих чоловіків, що робило місто нудним і однорідним. Це не створювало відчуття вразливості, якого ми хотіли досягнути, і не породжувало пасивного співчуття, яке ми бажали викликати до людей навколо. Отже, ми почали запитувати себе, як це можна змінити.Ми почали досліджувати переписи населення того часу та враховувати соціальні класи (нагадаємо у The Sinking City йдеться про США 1920-х років – прим. ред.). Ми створили базу даних, де критеріями були стать, раса та соціальний клас. Оскільки NPC генеруються динамічно, система вибирає їх з набору доступних персонажів. Для досягнення певного результату ми ввели квоти, наприклад, 50% чоловіків і 50% жінок. Залежно від типу вулиці (головна, другорядна, тупик або провулок) та категорії району (багатий, комерційний, житловий, промисловий, бідний) ми обирали різні раси NPC та їхнє вбрання. Після цього ми почали виробництво потрібних нам персонажів.
Ця проста система дозволила нам створити потрібний для бажаного ефекту контент. Якщо тут і є політичний ефект, то це ефект репрезентабельності та відмінностей.У наступній грі, Sherlock Holmes Chapter One ми повторно використали та модифікували цей принцип для острова Кордона, включивши різні етнічні верстви населення острова, які оселилися тут протягом усієї його вигаданої історії. Це дозволило нам знову створити правдоподібне оточення, поставивши під сумнів наші упередження та прагнучи вдосконалюватися.
Ми пішли навіть далі, найнявши акторів з тих країн, з яких мали походити їхні герої. Це було непросто, оскільки це було для нас вперше, але ми віримо, що таке рішення окупилося.
У цій другій грі ми зрозуміли, що більша різноманітність у гендерному та етнічному походженнях дозволила нам створювати історії з поглядом з різних перспектив, збагачуючи гру порівняно з обмеженим набором персонажів. На багато квестів вплинув їх детективний зміст, що спонукало нас досліджувати історії та теми, які ми ніколи раніше не розглядали, на велику радість наших шанувальників.Нарешті, у 2023 році ми випустили оновлену версію Sherlock Holmes The Awakened. Оскільки оригінальна гра була створена ще у 2006 році, ми змінили склад героїв, щоб мати збалансоване етнічне походження та стать. Попри те, що сюжет гри залишився незмінним, різноманітні персонажі розповідали історію по-різному, роблячи гру багатшою та більш варіативною.
Протягом багатьох років ми отримували відгуки та критику щодо етнічних і гендерних відмінностей, але ми не вважали ці думки корисними для якості гри, аудиторії чи дієгетичної (пов’язаної з сюжетною лінією – прим. ред.) побудови створених нами світів.Цією розповіддю я просто хотів пояснити, чому Frogwares, як студія, обирає різноманітність. І що це не є політичним рішенням. І що, навпаки, як це часто буває, опір змінам мотивований політично.
Нагадаємо нашим читачам, що зараз київська Frogwares працює над The Sinking City 2 і щось підказує нам, що студія використає згадані вище принципи та підходи та у новому проєкті. І це круто.