Stellar Blade – іноді краси замало

Stellar Blade – унікальний проєкт. Студія, яка до того займалася розробкою та підтримкою мобільних ігор з притаманною для цієї платформи монетизацією, раптово випускає гру в не тільки новому для себе жанрі, але й на іншій платформі та ще й без мікроплатежів. З останніх подібних прикладів можу пригадати хіба що чудову Dave the Diver від дочки Nexon (пограйте, до речі, гра чудова) та The Day Before, про яку краще взагалі не згадувати.

Причинами такої авантюри для студії можна назвати й диверсифікацію портфеля, й бажання охопити нові ринки та аудиторії. Проте, як на мене, все набагато простіше. В одному з інтервʼю Хьонг Те-Кім, засновник Shift Up, зізнався, що після проходження NieR: Automata так надихнувся, що поставив собі за мету створити щось подібне

“Мене так сильно надихнула NieR: Automata, що мені навіть важко виділити якийсь один аспект. У грі так багато захопливих елементів. Мене вразив образ сильної жінки-воїна в спустошеному світі, який залишили його мешканці. Мене також вразила якість оповідання. Мені дуже сподобалося грати в гру, і, звичайно, я бачив усі кінцівки. Однак, оскільки талант містера Йоко як оповідача винятковий, я розумів, що не зможу зробити історію такою бездоганною.” – каже Хьонг Те-Кім.

“Sweet Liberty, my arm!”

Stellar Blade не гає часу на розгойдування. Після короткого відео, ви в ролі EVE, членкині елітного Сьомого повітряно-десантного загону, опиняєтесь на Землі, яку захопили монстри нейтіба. Буквально за лічені хвилини ваш підрозділ повністю гине, й місія зі знищення Старшого Нейтіба падає на ваші тендітні плечі.

В якийсь момент під час проходження вступного рівня у гравця може виникнути думка “Так, стоп, майбутнє, висадка на Землю, на якій немає людей та яка захоплена ворожою расою. Десь вже це було!”. І він буде абсолютно правим, тому що гра багато в чому нагадує ту ж саму NieR: Automata. Якщо ви грали в гру Йоко Таро, то від зовнішнього вигляду героїні й фонової музики, до певних сюжетних троп – іноді здається, що Stellar Blade розробляли за шаблоном. І це не так далеко від правди.

Stellar Blade якщо не запозичує, то віддає шану найкращим жанрам та проєктам в цих жанрів. Окрім вже згаданих сюжетних троп та загальних передумов з NieR, тут є запозичення з серій Dark Souls (куди ж без них) та God of War, Dead Space та Uncharted 2. Також можна зустріти й кивки в сторону інших медіа. Наприклад, на повністю жовтому костюмі EVE можна ясно прочитати напис KILL KILL.

Здавалося, що при такому шаленому міксі запозичень та алюзій до найкращих ігор останніх 20 років, Stellar Blade мала б бути суцільним безладом, а вона навпаки далека від цього. Від гри можна отримувати задоволення, але з приміткою “коли працюють ігрові механіки”.

Death by a Thousand Cuts

Ігровий процес Stellar Blade можна описати як збірну солянку усіх ігор жанру. З Sekiro тут фокус на парирування та реакцію на спецудари ворогів. З God of War – набір спец ударів – чотири основних та чотири додаткових. У ворогів є показник балансу – від декількох пунктів у невеликих нейтіба, до восьми й більше у босів. Щоб зменшити баланс, потрібно чітко відбивати атаки, кожне парирування знімає з ворога один пункт балансу. Після того, як він падає до нуля, EVE може нанести суперудар, який хоча й не завдає разючої шкоди, але виглядає ефектно.

Ефектно виглядають також і анімації, особливо додаткових вмінь. Одне з яких, наприклад, буквально пронизує весь екран десятками лез та після короткої паузи заподіює шкоду ворогам. Щось схоже було в Devil May Cry, до речі…

Проте щоб використати вміння на нього потрібен ресурс – місцева енергія, яку потрібно згенерувати успішними парируваннями чи ухиляннями від атак у потрібний момент. І тут в мене почалися проблеми.

З однією сторони, трохи збиває з пантелику дизайн ворогів, особливо нейтіба зі щупальцями та іншими органами замість кінцівок. Іноді просто не зрозуміло, що робить ворог – чи намагається тебе вдарити, чи просто почухати власну спину.

З іншої, тут якісь незрозумілі “вікна” для відбиття атак та ухиляння, або непослідовні анімації ворогів. Якщо ви звикли до математично точних систем парирування в іграх From Software чи Platinum Games, Stellar Blade відчуватиметься як мінімум незвичною.

Вистачає шорсткості й в переміщеннях EVE. Бігати місцевими пустелями досить весело, проте в моменти, коли потрібна точність стрибків для проходження платформер епізодів, доводиться боротися з геймпадом. Більшість моїх смертей у грі саме від випадкових падінь, тому що EVE буквально “занесло” на віражі.

Взагалі словом шорсткість можна описати більшість ігрових елементів Stellar Blade. Відчуття, ніби грі чогось не вистачає, не покидає до фіналу. Розробникам або не вистачило часу відполірувати все, або досвіду.

Напевне розуміючи, що гравців це буде дратувати, розробники й не додали ніяких штрафів за смерть. Ви просто воскресаєте біля останнього “багаття”, не втрачаючи ні досвіду, ні ресурсів.

KILL KILL

Основною місією Сьомого повітряно-десантного загону, до якого належить EVE – вбити Старшого Нейтіба. Звичайно ж, що навіть залишившись єдиною уцілілою зі загону, EVE не відступилася. Допомагають їй в цьому Адам – один з небагатьох людей на Землі, які згуртувалися в останньому місті посеред пустелі, та Лілі з Третього повітряно-десантного загону, яка з моменту висадки пролежала у своїй капсулі.

І, якщо чесно, то краще б не допомагали.

Всі персонажі в грі, починаючи від самої EVE і закінчуючи торговцями, дуже погано прописані та дуже погано озвучені. Відсутність у більшості з них якогось емоційного фону можна б було пояснити сюжетно, але та ж Лілі прям дуже переграє.

Будь-яка взаємодія між EVE, Адамом та Лілі не має ніякого смислового навантаження та закінчується нічим. І найгірше, що нічого з цього пропустити не можна. Діалоги під час додаткових завдань ще можна трохи прискорити, але всі сюжетні ролики доведеться дивитись повністю.

Компенсують це все битви з босами. Для того, щоб знайти Старшого Нейтіба, потрібно зібрати ядра з Альфа Нейтіба. Битви з ними та іншими елітними ворогами – найкраще, що є у грі. На жаль в цьому аспекті Stellar Blade не дуже щедра – босів трохи більше десятка, а більшість Альф ви зустрінете лише під кінець гри.

Також непогано розбавляють ігровий процес дві місії в середині проходження, в яких радар та меч EVE не працюють і вона опиняється зачинена на космічній станції в підземному бункері разом з купою мутантів. На горор Stellar Blade не перетворюється, але будьте готові до того, що на вас нападатимуть майже із-за кожного кута.

Перший млинець нанівець

Не дивлячись на те, що більшість матеріалу пішло на те, щоб розкритикувати гру, я не можу сказати, що вона погана. Звичайно, коли граєш в щось для огляду, то увага спрямована на те, щоб помічати всі аспекти – від плюсів до недоліків, референсів та запозичень. Stellar Blade – це не той проєкт, в якому це потрібно робити.

В моменти, коли вдається вимкнути мозок і просто досліджувати відкриті локації гри в пошуках чогось цікавого під медитативну музику – в Stellar Blade добре, а саме головне, не нудно грати. “Так, а ось що там за тим каменем, а тут у нас оазис, о, можна порибалити, а ось тут черговий лут”. Світ Stellar Blade хоча й пустий на емоції та цікавих персонажів, наповнений секретами та різноманітними механіками.

Бойова система можливо й не відшліфована настільки бездоганно, як того хотілося б, але має свої плюси, особливо у тому, що стосується використання вмінь та того, як битви виглядають в динаміці.

Ну і не варто відкидати контекст. Для Shift Up – це перша гра такого формату. Видно, що розробники доклали максимум зусиль і намагалися створити ту гру, яка їм подобається.

Сподіваюся, що Хьонг Те-Кім знайде свого Йоко Таро й в другій частині, якщо вона буде, вони зможуть виправити помилки оригіналу й ми отримаємо ще одну чудову серію action ігор.