Огляд фільму “Тихе місце: День перший” / A Quiet Place: Day One

Фільм-жахів “Тихе місце” / A Quiet Place 2018 року зумів розкрити режисерський талант Джона Красінські. Актор, якого більша частина глядачів знала завдяки ролі Джима в американській версії серіалу “Офіс” / The Office (2005–2013), подарував нам захопливий та незвичайний фільм жахів, ключова концепція котрого змушувала затамувати подих під час перегляду навіть далеких від жанру людей. Це вилилося у збори, які перевищили знімальний бюджет у 20 разів, тому за майбутнє франшизи ніхто не хвилювався.

Красінські вже встиг зняти “Тихе місце 2” / A Quiet Place Part II (2020), у якому оригінальна історія отримала закономірний розвиток. Однак у 2020 році стало додатково відомо, що серія поповниться ще й приквелом, який покаже перші дні вторгнення монстрів на Землю. Влітку 2024 р. “Тихе місце: День перший” / A Quiet Place: Day One дісталося до кінотеатрів. І це гідне доповнення медіафраншизи, яке вміє викликати потужні емоції.

Фільм концентрується на перших днях інопланетного вторгнення, коли людство зовсім не розуміло, як протистояти прибульцям. Центральним місцем подій став Нью-Йорк, одне з найгучніших міст у світі, що створює додатковий шар напруги та навіть іронії для сприйняття сюжету. Головна героїня Сем (Люпіта Ніонго) разом зі своїм котом опиняється прямо посеред вторгнення. Тепер вона має вижити у навколишньому хаосі, але є нюанс: Сем невиліковно хвора, тому її моральні погляди та пріоритети навіть під час кінця світу суттєво відрізняються від аналогічних у здорових людей.

Основа концепції “Тихого місця” / A Quiet Place: Day One полягає у креативному використанні тиші та звуків. Монстри реагують навіть на найменші звукові коливання, тому герої майже не розмовляють, прості рухи можуть стати смертельними, а поведінку доводиться адаптувати під звуки навколишнього середовища. “Тихе місце 2” трошки відійшло від цих ідей, однак “День перший” знову повертається до них – до того ж з новими силами.

Бо фільм показує не заміську територію, а Нью-Йорк, шум у якому існує завжди. Ніхто ще не розуміє, як протистояти сильним та швидким потворам. Тому до елементів трилерів та горорів додали ще відчутні вкраплення фільмів-катастроф. Сем опиняється посеред ситуації, з якої немає виходу. Люди навколо божеволіють, намагаються хоч якось вижити, але більшість спроб заздалегідь приречені. “Тихе місце: День перший” – це відчутно депресивне кіно, у якому до того ж вистачає звуків сирен та вибухів, через що дивитися його в сучасній Україні може бути фізично важко.

Однак більшість подій все одно відбуваються майже у повній тиші. Через це звукова режисура акцентує на звуках, які в інших фільмах пройшли б повз глядачів. Здавалося б, контраст між тишею та гучними звуками – це один з класичних методів впливу на людей у горорах. Але “Тихе місце: День перший” працює з ним настільки добре, що під час перегляду майже жодна людина у кінозалі не проронила ані слова. У сучасній культурі перегляду кіно подібне ставлення – це велика рідкість, що доводить, наскільки гарно у знімальної команди вийшло достукатися до наших сердець.

Обставини, які склалися навколо головної героїні, підсилюють емоційний вплив історії. Сем просто хоче поїсти піци, що може на початку здатися дивним та абсурдним. Але чим більше ми проводимо з нею часи, тим краще починаємо сприймати її світогляд. А звичайна піца під час кінця світу стає ледве не єдиним світлим моментом.

Сем не буде весь час на самоті. Окрім котика до неї приєднається юрист Ерік. Його не можна назвати найвідважнішою людиною у світі, до того ж він страждає від панічних атак. Взаємодія між Сем та Еріком – ще одна вагома підстава подивитися кіно. Вона вийшла щирою та емоційною, у їхню швидкоплинну дружбу віриш з перших же сцен. На фоні тотального хаосу стосунки двох центральних персонажів вселяють віру, що з людством не все так погано.

“Тихе місце: День перший” / A Quiet Place: Day One у цілому дуже гарно демонструє, що навіть у безнадійних моментах життя треба шукати хоч щось гарне. Що радість завжди була, є і буде у простих речах, у приємних спогадах та близьких людях навколо нас. Так, наївні думки, але на контрасті з жанром та сетингом кіно вони працюють. Тому будьте готові розчулитися під фінал.

Але для цього треба дати кіно деякі послаблення. Адже найпроблематичніше його місце – це логіка подій. Якщо почати вивчати, чому монстру чують одні звуки, а інші наче повністю ігнорують, то можна відчутно розчаруватися у сценарії. Так, “Тихе місце” продовжує залишатися історією, в якій все тримається на єдиній центральній концепції, яка до того ж не дуже вдало донесена до глядачів. Поза нею кіно не дуже вправно працює з сетінгом та лором.

Також є деякі проблеми з горор-складовою. “Тихе місце: День перший” – це дійсно страшне кіно, навіть знаючи, чому саме воно лякає. Рідкісний випадок, коли один й той самий режисерський метод про тишу спрацював тричі поспіль. Але інколи персонажі поводять себе занадто наївно та награно, ніби навмисно викликаючи напружені ситуації навколо без бажання вижити.

Втім, існує ймовірність, що навіть подібна нерозумність деяких вчинків лише підсилює загальні враження від історії про людей, які опинились сам на сам з потужним, невідомим ворогом. “Тихе місце: День перший” / A Quiet Place: Day One – це в першу чергу фільм про емоції та світосприйняття. Прагматичним поглядом на нього краще не дивитися, адже тоді у тому числі виявиться, що саме як приквел воно нічого особливого франшизі не додає. Це проста історія, яка все одно працює, бо складається зі справжніх почуттів, здатних існувати навіть під час катастрофи. Можливо, здатних існувати виключно під час катастрофи.