Письменник Роберт Літтель став відомим завдяки історіям про шпигунів, які розповідали про брудні справи ЦРУ та СРСР. Роман Літелля "Аматор" вже отримував однойменну екранізацію у 1981 році, на яку цікаво подивитися навіть сьогодні завдяки унікальній передачі духу та політики 80-х. Однак політична ситуація в США та у світі загалом змінилася, тому не треба сприймати екранізацію як щось актуальне.
"Аматор" / The Amateur – це водночас рімейк фільму 1981 року та спроба адаптувати сюжет Літтеля під сучасні реалії з оскароносним Рамі Малеком у головній ролі. В результаті у знімальної команди вийшов приземлений, напружений та, на перший погляд, реалістичний трилер, від історії якого важко відірватися. Однак саме претензія на правдивий підхід до зображення ситуацій, у які потрапляє протагоніст, стає головною проблемою кіно.
| Назва | "Аматор" / The Amateur |
| Жанр | трилер, бойовик, драма |
| Режисер | Джеймс Гоувз |
| В ролях | Рамі Малек, Лоуренс Фішберн, Рейчел Броснаген, Каітріона Белфі, Джон Бернтал, Голт Маккаллані та інші |
| Студії | Hutch Parker Entertainment, 20th Century Studios |
| Хронометраж | 2 години 3 хвилини |
| Рік | 2025 |
| Посилання | IMDb |
Чарльз "Чарлі" Геллер (Рамі Малек) працює в ЦРУ криптографом та досяг в обраній професії видатних висот. Однак сувора реальність вривається в його життя, коли Сару (Рейчел Броснаген), дружину Чарльза, вбивають терористи в Лондоні. Пригнічений горем чоловік хоче справедливості, однак в ЦРУ не квапляться з рішучими діями, бо керівник Геллера Алекс Мур викривляє реальні справи заради внутрішньополітичних інтриг нібито на користь США. Шантажем головний герой вибиває собі тренування, щоб бути готовим розправитися із вбивцями дружини. Але коли Чарлі доводиться переслідувати терористів і ховатися від ЦРУ водночас, він остаточно приходить до розуміння, що покладатися можна тільки на власний розум.
За описом може здатися, що "Аматор" / The Amateur – це типовий фільм про "новачка у справі" та помсту. Вбита дружина як мотивація та чіткі цілі для вбивства присутні – залишається лише запакувати сценарій у формат подорожі різними країнами з різноманітними конфронтаціями. На виході могли б отримати щось рівня "Гри кілера" / The Killer's Game, або якоїсь з останніх частин серії фільмів "Місія нездійсненна" з Томом Крузом. Однак автори стрічки змістили акценти, тому вона нагадує в першу чергу не відчайдушні бойовики, а романи Тома Кленсі та супутні ігри від Ubisoft. Втім, не дивно, зважаючи на джерело.
Так, у фільмі присутня стрілянина та погоні, але навіть їхня постановка, – сумбурна, темна, майже фізично важка, – одразу говорить, що "Аматор" / The Amateur не намагається смакувати яскраві сцени з життя чергового спецагента ЦРУ, який перейшов дорогу власному керівництву. Якраз навпаки, у фільмі абсолютно кожна дія має вагу, а подорож різними містами не викликає задоволення, а лише підкреслює, наскільки покинутим та самотнім залишився головний герой. Перегляд ніяк не вийде назвати легким.
До того ж Чарлі – ніякий не боєць, влучно стріляти та боляче бити він не вміє. З іншого боку, він ідеально розбирається у техніці та здатен створити бомбу з підручних засобів без зайвих зусиль. А загальна диджиталізація світу дозволяє Чарлі вводити в оману навіть ЦРУ та дізнаватися всі необхідні факти про терористів завдяки банальному доступу до смартфона. В цьому нова адаптація точно виграє у першоджерела: акцент на цікавому використанні технологій генієм-одинаком точно сподобається багатьом глядачам. А Рамі Малеку не вперше грати подібну роль, спогади про видатні досягнення "Містера Робота" / Mr. Robot з ним же все ще живі.
Однак навіть технологічні махінації фільм намагається продемонструвати якщо не реалістично, то хоча б без зайвого пафосу та майже надприродної легкості. Втім, в такому підході ховається одна з головних проблем кіно. Занадто багато моментів у сценарії вирішуються ідеальними для головного героя методами. Для більш "легкої" історії це не було б критичним, однак автори "Аматора" / The Amateur навмисно фокусують нашу увагу на тому, що в них все серйозно та "як у реальному житті". А "реальне життя" не працює за правилами магії кіно, коли в останню мить може все скластися вдало, а раптова зустріч просуне історію далі. Саме тому при перегляді може виникнути дисонанс, особливо коли якась дійсно гарна та продумана сцена переривається чимось простішим.
До того ж прагнення у деталях показати, як все працює в "Аматорі" / The Amateur, йде на шкоду персонажам. Навіть про головного героя глядачам повідомляють дуже мало, а про його дружину, яка стала каталізатором всієї історії, – взагалі майже нічого. Інші персонажі так й зовсім більше нагадують функції та сценарні інструменти, а не героїв художнього твору. Чимось подібним інколи грішив Крістофер Нолан, коли ідея та концепцію переважають над людяністю та опрацюванням характерів. Тільки в Нолана ідеї настільки видатні, що на "людські жертви" можна заплющити очі. У випадку "Аматора" це зробити важче.
Але ось цікавий момент: подібні моменти починаєш підмічати вже після перегляду. Причому не одразу, а після ретельного обмірковування. Бо всі дві години хронометражу вас постійно будуть тримати біля екрана новими одкровеннями, проблемами та драмами. Навіть для обережного вкраплення гумору місце знайшлося. Він в "Аматорі" / The Amateur настільки ненав’язливий та органічний, що навіть аналогій підібрати не вийде. А це ознака дійсно майстерної роботи.
Звісно, у контексті реальної політики дивитися за подіями стрічки може бути дещо виснажливо. Її сетинг та історія все ще сміливіші, ніж більшість аналогічних проєктів, бо вони не бояться демонструвати, як влада США грається в героїв та підтасовує факти. Однак навіть в цьому моменті сценаристи зробили собі "подушку безпеки", демонструючи, що насправді не всі люди при владі такі, а справедливість завжди можна відновити, бо винні – це не верхівка влади. Не сумніваюся, що питання до ідеологічного компонента історії точно виникнуть.
Але у цілому "Аматор" / The Amateur залишає все ж приємні враження. На тлі тотального спрощення сюжетів та режисури бойовиків, в яких стиль стає важливішим за сенси, дуже і дуже тішить побачити щось близьке до реальності. В’язка атмосфера ледве не проникає в кінозал – і ось ви опиняєтеся у світі політичних та шпигунських інтриг, який схожий на наш, але все одно здатен подарувати одній людини шанс вплинути на держави та весь світ.
Чи це наївно? Беззаперечно. Але чи це погано? Аж ніяк.