Lost in Random: The Eternal Die – невипадкова удача

Lost in Random: The Eternal Die – це сиквел/спіноф action/adventure Lost in Random (2021). Той самий світ, ті самі персонажі, але інший розробник (ну майже іншій, там усе складно), інший видавець та геть інший жанр. Але важливо те, що як і оригінальна Lost in Random нова гра зроблена з увагою до деталей та великою любов'ю.

Lost in Random: The Eternal Die начебто і спіноф оригінальної Lost in Random, але події цієї гри починаються відразу після закінчення першої. Королева Александра, яка була ворогом сестер Парни та Непарни у першій грі, але наприкінці стала на їхній захист, схоже програла свій бій. І тепер вона, разом зі своєї вірною гральною кісткою Фортуною, опинилася всередині Чорної кістки, де принц Мара грає з нею в нечесну гру.

Колишня володарка Королівства Випадковості перетворилася на мале дівча і має здолати усі пастки Мари, знайти усіх, хто ув'язнений у Чорній кістці, навіть з її, Александри, провини. А головне, колишня королева має примиритися зі смертю своєї сестри Наталії, а також з усіма тими, кого вона скривдила, намагаючись врятувати сестру.

Попри те, що Lost in Random: The Eternal Die, на відміну від першої частини, це не action/adventure від третьої особи з купою діалогів та персонажів, а roguelike з камерою у 3/4, тут на подив непоганий сюжет, який подається у спілкуванні з іншими бранцями кістки й навіть з ворогами, колишніми та новими. А ще Александра знаходить у лабіринтах Мари, які є спотворенними версіями міст, які королева пам'ятає з дитинства, спогади про свою сестру, їхні спільні пригоди й про те, як сама вона стала тою, ким була в першій Lost in Random.

Як на мене, сюжет в Lost in Random: The Eternal Die не гірше, ніж в якійсь Hades чи Hades II. А персонажі та світ навіть дадуть фору творінням Supergiant Games. У створенні світу Lost in Random автори надихалися мультфільмами студії Laika (Coraline, ParaNorman, The Boxtrolls, Kubo and the Two Strings), фільмами Тіма Бертона, казками братів Грим (оригінальними версіями, а не тим, у що їх перетворило XX сторіччя), ігровою серією Oddworld і, очевидно, творами Льюїса Керрола. Деякі персонажі потрапили сюди з першої гри, деякі нові, але теж дуже гротескні та цікаві.

Щодо геймплею Lost in Random: The Eternal Die, то тут теж доречно порівняння з Hades / Hades II. The Eternal Die потребує уважності, швидкості реакції, тактичного мислення та стратегічного планування у побудові більдів, як протягом одного "забігу", так і протягом усієї кампанії.

Багато елементів бойової системи перекочувало сюди з Lost in Random. Александра так само може кидати свою кістку у ворогів, так саме вона використовує карти (цього разу лише одну за раз), енергію для яких треба "вибивати" з супротивників, плюс у колишньої королеви є холодна зброя. На все це накладаються численні ефекти від артефактів, які Александра збирає у лабіринтах та інші бонуси, які можуть кардинально змінити темп та тактичний малюнок бою.

Добір артефактів, які треба розмішувати на обмеженому полі та збирати по кольорах – це окрема гра у грі, така собі головоломка 3-в-ряд, у якій ви будете багато разів замінювати та перефарбовувати елементи. За допомогою артефактів та бонусів кольорів можна побудувати дуже потужні білди, у яких кістка Фортуна (до речі її ефекти залежать від числа, що випало) стає такою собі "туреллю", яка б'є ворогів навкруги холодом чи блискавками, отруює тощо.

У Lost in Random: The Eternal Die понад 80 артефактів, ви можете не побачити усі їх навіть за десять спроб проходження. Плюс тут чотири базових типи зброї, кожна з яких має чотири гілки покращень, та 11 типів бойових карт. Тобто варіативність в побудові персонажа вражаюча.

Плюс, як в будь-якій roguelike, яка поважає себе, в Lost in Random: The Eternal Die є бонуси, які можна отримувати між спробами перемогти Мару. Це покращення зброї, які можуть повністю змінювати її ефекти, та благословення, що дозволяють Алекснадрі лікуватися після перемог, відроджуватися, отримувати більше золота, знижки в крамниці тощо. Зверніть увагу, у кожного благословення є два варіанти бонусів, які треба відкривати окремо, я, наприклад, побачив це лише на десятій годині гри.

Але головне, що усі roguelike-елементи Lost in Random: The Eternal Die гарно працюють разом. Ця гра дійсно затягує, і бажання пройти ще одну кімнату, ще один поверх, зробити ще одну спробу, неможливо перебороти. Тож будьте уважні, можна сісти за цю гру на 30 хвилин і прийти до тями десь під ранок. Це дійсно одна з кращих roguelike останніх років, яка може скласти конкуренцію тій самій Hades II.

Окрема і дуже велика подяка Stormteller Games та Thunderful Publishing за якісний український переклад прямо на релізі. Перекладено все, а текстів тут насправді чимало, бо Александра постійно спілкуєтеся з бранцями Чорної кістки та робить нотатки. Зроблена навіть непогана адаптація промовистих імен, яких у цьому світі вистачає. Мені сподобалась продавчиня Куппа Монетт та божевільний Фан Атик.

Одним словом, Lost in Random: The Eternal Die – це гра, яку не варто пропускати, якщо ви любите наративні ігри та roguelike, або якщо вам сподобався всесвіт Lost in Random. Гра має дуже помірний цінник у Steam, та ще і знижку з нагоди релізу. Крім того, Lost in Random: The Eternal Die доступна в Game Pass, тож якщо у вас є передоплата, обов'язково спробуйте цей "рогалик".