Фільми про акул – це дивний піджанр, який тримається ніби виключно на заслугах "Щелеп" / Jaws Стівена Спілберга. Здається, що сказати щось нове в подібних історіях вже неможливо. Однак "Небезпечна тварина" / Dangerous Animals від Шона Бріна доводить, що простір для фантазії в сюжетах про акул все ж є. Достатньо просто зробити їх інструментом, а не головним елементом кіно. Результат – один з найкращих трилерів / фільмів жаху 2025 року, який точно знає, як тримати глядачів у стані постійної напруги.
| Назва | "Небезпечна тварина" / Dangerous Animals |
| Жанр | трилер, жахи |
| Режисер | Шон Бірн |
| В ролях | Джай Кортні, Джош Хьюстон, Хессі Харрісон та інші |
| Студії | LD Entertainment, Brouhaha Entertainment |
| Хронометраж | 1 година 38 хвилини |
| Рік | 2025 |
| Посилання | IMDb |
Дівчина Зефір (Хессі Харрісон) полюбляє серфінг, хвилі та свободу. Однак останню в неї нахабним чином забирає серійний вбивця Такер (Джай Кортні), який прикривається екскурсіями серед акул, щоб насправді знущатися з людей, жорстоко вбивати та позбавлятися доказів завдяки тим самим акулам. Тепер дівчині потрібна вся її кмітливість та жага до життя, щоб здолати вкрай небезпечного ворога та не стати просто кормом.
"Небезпечна тварина" / Dangerous Animals – це один з тих гарних трилерів / фільмів жахів, на які кращі йти взагалі без знання контексту та додаткової інформації. Тому одразу скажу, що це відмінне кіно, яке не боїться провокувати глядачів, на максимум використовує відчуття обмеженості та тиску, дійсно вдало лякає та створює цікаву динаміку між "жертвою" та "антагоністом". Ще й звучить і виглядає пречудово. Якщо ці аргументи вас не переконали, то читайте далі.
Головний скарб фільму та причина, чому він так міцно закарбовується в пам'яті, – це його антагоніст. Такер у виконанні Джая Кортні – це харизматичний, балакучий і до біса лячний "монстр". Його зброя – не лише ніж, а й психологічний тиск, маніпуляції та токсична філософія "альфа-самця", яку він транслює з самовпевненою посмішкою. Кортні видає, можливо, найкращу роль у своїй кар'єрі, створюючи образ, який водночас приваблює та викликає огиду.
Однак часом Такер занадто сильно вдаряється в пафос та роздуми ні про що. Складається враження, що актор та знімальна команда занадто агресивно прагнуть викликати відразу до персонажа. Через ще в ньому з'являється деяка штучність, але добре, що вона проявляє себе лише час від часу, а не перетягує на себе всю увагу глядачів.
Серійний вбивця в "Небезпечній тварині" / Dangerous Animals не просто вбиває: він насолоджується владою, домінуванням та руйнуванням чужої волі. Тому фізичної та психологічної жорстокості в стрічці забагато. Акули на тлі людини-монстра здаються навіть нешкідливими та милими, втім, розслаблятися під час перегляду сцен з ними все одно не варто. Фільм ставить у цілому банальне, але цілком доречне питання: хто тут насправді небезпечна тварина? Нібито стереотипна головна загроза перетворюється на стилістичний елемент і навіть метафору.
Вся сюжетна конструкція фільму тримається на режисурі Шона Бірна. Фанати жанру знають його за такими нетривіальними роботами, як "Кохані" / The Loved Ones та "Цукерка диявола" / The Devil's Candy, і "Небезпечна тварина" лише закріплює за ним статус одного з найцікавіших голосів у сучасному горорі.
Бірн обирає ефективність замість ефектності. Він не витрачає час на зайві сентименти чи непотрібну експозицію, одразу занурюючи глядача в атмосферу саспенсу. Кожен кадр, кожен ракурс працює на створення відчуття клаустрофобії та безвиході, навіть посеред безмежного океану. Камера вміло фіксує як первісний жах від зіткнення з дикою природою, так і набагато глибший страх перед людською жорстокістю. До того ж режисер чудово розуміє, що фільмам жахів та трилерам не потрібні зайві пояснення. Якраз навпаки, саме атмосфера загадки та власні припущення глядачів підсилюють занурення – в "Небезпечній тварині" / Dangerous Animals воно іноді доволі буквальне, – в історію. Очевидно, що це не просто черговий фільм про акул; це фільм Шона Бірна, а це означає, що на глядача чекає розумне, безкомпромісне та стильне видовище.
Проте навіть найкращий лиходій і найвидатніший режисер нічого не зможуть без гідного протагоніста, за якого справді хочеться вболівати. Хессі Харрісон у ролі Зефір – справжнє відкриття. Її героїня – не безпорадна "діва в біді", а сильна та винахідлива дівчина, чия любов до серфінгу та океану дає їй не лише фізичну витривалість, а й глибоке розуміння стихії та навіть сил природи у цілому. Режисер кількома точними штрихами змальовує її характер, і цього виявляється достатньо, щоб ми миттєво стали на її бік. Динаміка між нею та Такером – це напружена психологічна дуель, битва волі та інстинктів, де кожен намагається використати середовище на свою користь. Цей фокус на персонажах та їхньому протистоянні підносить "Небезпечну тварину" / Dangerous Animals на голову вище за безліч бездушних трилерів про виживання.
Але ось за рамками протистояння головних персонажів "Небезпечна тварина" нічого особливого не пропонує. Історія приблизно годину фокусується на другій сюжетній лінії, але вона банальна. На контрасті з видатною основною частиною з Хессі Харрісон ця частина сюжету виглядає чужорідною, ніби знятою для якоїсь іншої стрічки.
"Небезпечна тварина" / Dangerous Animals вдало поєднує в собі елементи кількох жанрів, створюючи унікальний коктейль. Це і герметичний трилер, і психологічний горор, і фільм про виживання. Такий підхід дозволяє відчути багатошарову напругу: небезпека походить не лише від зубів хижака чи зброї вбивці, а й від самої ситуації, де допомоги чекати немає звідки, а кожен невірний рух може стати останнім.
Стрічка Шона Бірна – це грамотний трилер, який є чудовим прикладом того, як можна вдихнути нове життя у, здавалося б, заїжджений піджанр. Завдяки блискучій грі Джая Кортні, загальній режисурі, сильній головній героїні та розумному сценарію фільм тримає в напрузі від першої до останньої хвилини. Це жорстоке кіно, яке не просто лякає, а й змушує замислитися над природою зла. Без сумніву, "Небезпечна тварина" / Dangerous Animals – один з найкращих та найяскравіших жанрових фільмів року, обов'язковий до перегляду всім, хто цінує кіно, від якого хочеться якомога сильніше втиснутися в крісло під час перегляду.