New Tales from the Borderlands – це поразка!

Насправді в мене були неабиякі сподівання щодо нової New Tales from the Borderlands. По-перше, я обожнюю усі ігри серії Borderlands, включаючи спін-офф Tiny Tina’s Wonderlands і перепроходив деякі з них багато разів. По-друге, я взагалі вважаю, що перша Tales from the Borderlands – це не лише найкраща з ігор студії Telltale Games, а й найкраща в усій серії Borderlands. Так, так, це зовсім інший жанр та геймплей, але історія та персонажі тут і справді круті, недарма ж деякі з них з’явилися потім у Borderlands 3. І взагалі-то, те, як Gearbox Software та Telltale Games об’єднали та зв’язали ці ігри – це гарний приклад того, як треба розвивати ігрову франшизу. Тобто ви зрозуміли, я з нетерпінням чекав New Tales from the Borderlands. І ось гра вийшла…

Початок

Спочатку навіть здається, що New Tales from the Borderlands – це майже Tales from the Borderlands, але нова. Новий графічний рушій, новий розробник, нова локація (добре знайома гравцям по Borderlands 3), нові (і трохи старих) герої, але з точки зору геймплею, сюжету і атмосфери це майже така сама класна гра, як Tales from the Borderlands.

Цього разу ми граємо відразу за трьох головних героїв, часом навіть майже водночас і зрозуміти, чию репліку ви зараз обираєте, можна хіба що по крихітній іконці у меню вибору відповіді. Нагадаємо, в оригінальних Tales from the Borderlands ви грали лише за двох героїв.

Усі ігрові персонажі New Tales from the Borderlands – типові невдахи, на зразок Фіони, Ріса, Вона та Саші з першої частини. І на перший погляд здається, що це навіть цікаві герої.

Закомплексована вчена ідеалістка Ану, її невеликого розуму брат Октавіо та продавчиня фрогурту (замороженого йогурту) Фран, у якої явні проблеми з контролем гніву і якась сумна історія в минулому.

Події New Tales from the Borderlands відбуваються через рік після подій Borderlands 3 на Прометеї, рідній планеті корпорації Atlas. Трійця героїв знаходить один одного у кафе Фран під час вторгнення на Прометею військ корпорації Tediore під проводом CEO Сьюзан Колдвелл. Наш старий знайомий, CEO Atlas Ріс Стронгфорк (з вусами), встигає сховати ключ від Сховища, за яким прийшла Колдвелл.

В наших героїв інша мета. Так сталося, що на них полюють війська Tediore, тому вони вимушені переховуватися і… ви здогадалися, саме вони знайдуть Сховище Еридіани на Прометеї й отримають «найціннішу річ у Галактиці».

Середина

Тобто начебто все так, як і має бути. Зав’язка неоригінальна, але досить цікава; графіка – ок; знайомі за попередніми іграми Telltale Games вибори варіантів діалогів і «Персонаж запам’ятав це» (ну майже так) на місці; QTE-action; абсурдні жарти; безглузді вчинки; каламбури та гра слів – все це в New Tales from the Borderlands теж є… але не бере.

Може річ у тому, що такі багатообіцяючі герої виявились зовсім нецікавими, а сюжет пласким та лінійним. Тобто героям навіть не вдається співпереживати. Жартують вони дотепно, але головна трійка геть програє у харизмі другорядним персонажам. І ми навіть не згадуємо неймовірного андроїда-вбивцю L0U13 та штурмову гвинтівку зі штучним інтелектом на ім’я Брок. Головні герої програють навіть дивному роботу TIMM-E, набридливому Фупі, нестабільній Скріпколицій та Хранительці Мертвих. Цю гру у прямому сенсі слова роблять другорядні персонажі.

А може, це сталося внаслідок того, що цього разу за розробку відповідала не Telltale Games, а самі Gearbox Software, які, будемо відверті, вміють створювати лут-шутери, а не пригодницькі ігри. Замість цікавого сюжету та динаміки стосунків між персонажами в нас є жарти в дусі скетчів для Comedy Club, та багато, дуже багато непотрібного фан-сервісу.

Gearbox Software запхали в гру лут-контейнери з грошима та станції Quick Change з основних ігор серій у кожну локацію. І нехай би там були лише кольорові варіації основних скінів, так ні, деякі скіни персонажів виглядають відверто безглуздо й зовсім руйнують і без того крихку атмосферу гри.

Плюс у New Tales from the Borderlands з’являються здається з десяток персонажів основних ігор, при цьому вони тут навіть не потрібні, їх поява відверто притягнута за вуха. Вже згаданий вище Ріс Стронгфорк (з вусами), Афіна, Уейнрайт Якобс, Катагава-старший, містер Торгу. Відверто кажучи, без них можна було б легко обійтися. Це фан-сервіс заради фан-сервісу. Хоч, чесно кажучи, побачити Афіну саме мені було приємно, про неї не так часто згадують, а це цікавий персонаж.

Ще один безглуздий, але типу модний елемент «Нових історій» – битви Мисливців за Сховищами… Навіть не знаю, що сказати. Настільки безглуздої, непотрібної і відверто… прохідної міні-гри я ще не бачив. Колекція фігурок персонажів попередніх частин Borderland – це приємно, але це знову-таки лише фан-сервіс заради фан-сервісу. Бої краще ігнорувати, ніякого сенсу в них нема.

Ось чесно, краще б час, що пішов на запихування до New Tales from the Borderlands незапихуємого, у Gearbox Software витратили на доопрацювання сюжету.

Закінчення

Gearbox Software вирішила трохи відійти від звичної схеми Telltale Games, тому тут в нас інша система взаємозв'язків персонажів, де враховується взаємозв'язок героїв у парах і загальна «зіграність» команди. Саме від неї залежить доля деяких другорядних персонажів та закінчення гри. Але ось халепа, не завжди зрозуміло, як ваш вибір в діалогах взагалі-то вплине на відносини героїв.

Щодо закінчення. Їх New Tales from the Borderlands три. Погане, нейтральне та добре. Щоб отримати добре закінчення, треба, щоб відносини між усіма героями були на гарному рівні. Крім того, в деяких закінченнях частина героїв, на жаль, відсутня.

Наприкінці тон New Tales from the Borderlands змінюється. Гра стає більш серйозною, навіть похмурою, підіймаючи навіть досить важливі теми, як-то довіра, надмірний контроль, вибір між власним та суспільним благом. В деякі моменти (без спойлерів!) «Нові історії» можуть навіть викликати в гравця дуже потужні емоції, але це не рятує гру. Та навіть поява у самому кінці гри одного дуже цікавого і важливого персонажа, якого ми, можливо, ще побачимо у Borderland 4, нічого не змінює.

На жаль, останній епізод New Tales from the Borderlands не змінює того факту, що Gearbox Software не вдалося дотягнутися до рівня перших Tales from the Borderlands. Ба гірше, ця гра слабша за будь-яку з ігор Telltale Games, навіть за зовсім прохідну Batman: The Telltale Series.

Тобто ми можемо порадити New Tales from the Borderlands хіба що найлояльнішим фанатам всесвіту Borderland (так, це я). Іншим краще пропустити цю гру або переграти у першу Tales from the Borderlands – вона все така ж крута, як і була.