В сучасному кінематографі глядачам не часто випадає можливість стати свідками фіналу великої кінофраншизи. Студії не надто схильні ставити крапки в історіях, але бувають і винятки. «Індіана Джонс і Реліквія долі» стане останнім фільмом пригодницької серії, яка розтягнулася на понад 42 роки. Можливо колись ми ще побачимо Індіану Джонса на великому екрані, але вже не у виконанні Гаррісона Форда, актор прощається зі знаковою роллю та із фільмами цього жанру.

Загалом дивовижно, як «батькам» Індіани Джорджу Лукасу та Стівену Спілбергу вдалося всі ці роки вберегти персонажа від давно очікуваного перезапуску і все ж таки логічно завершити його історію. При цьому вони ще й виконали забов’язання, яке взяли на себе ще наприкінці 1970-х років, коли домовилися зі студією Paramount Pictures про аж чотири продовження до дебютного фільму «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега», який вийшов у 1981 році. Paramount досі має права на дистрибуцію перших чотирьох картин, втім з купівлею Lucasfilm компанією Disney всі права на продовження перейшли до нового власника.

«Індіана Джонс і Реліквія долі» це також перший фільм франшизи, в якому Джордж Лукас не є автором історії, а Стівен Спілберг не виступає у ролі режисера. Обидва є виконавчими продюсерами, в той час, як режисером та автором сценарію картини став Джеймс Менголд, відомий за такими останніми фільмами як «Логан» та «Аутсайдери». Над рукописом «Індіана Джонс і Реліквія долі» він працював разом зі сценаристом Девідом Кеппом, який допомагав перетворити створену Лукасом історію на сценарій попереднього фільму – «Індіана Джонс і королівство кришталевого черепа».

Попри те, що попередня картина 2008 року дещо відступала від «земних» пригод Індіани через намагання Стівена Спілберга привнести в неї шарм його популярних фільмів 70-х років «Близькі контакти третього ступеня» та «Іншопланетянин», й отримала не надто високі оцінки критиків, фільм став найкасовішим в усій франшизі, заробивши понад $786 млн. Але цей успіх не став поштовхом для швидшого виходу п’ятої частини. Роботи над нею почалися тільки у 2016 році, Девід Кепп йшов та повертався у проєкт, а Спілберг остаточно відмовився від крісла режисера у 2020 році, тож процес зйомки розпочався тільки у 2021 році й нарешті був завершений минулого року.

Приблизний виробничий бюджет картини «Індіана Джонс і Реліквія долі» досягає $295 млн, що робить його найдорожчим фільмом серії та одним із найдорожчих фільмів загалом. Втім враховуючи фінал історії, Disney цілком може розраховувати зірвати касу, тим більше що й сама історія вийшла видовищною.

Фільм починається з 1944 року, коли під час звільнення Європи силами Союзників археолог Генрі «Індіана» Джонс-молодший (Гаррісон Форд) та його друг і колега Безіл Шоу (Тобі Джонс) намагаються завадити нацистам отримати реліквію Спис Лонги́на (Спис Христа), завдяки якій ті планують змінити хід війни. Це є явною відсилкою до першої картини, і загалом глядачам за весь немаленький хронометраж будуть надавати такий фан-сервіс ще не раз. Проте не думаю, що шанувальники фільмів про Індіану будуть проти, навпаки, це те, що хочеться бачити у фіналі.

Окрім списа Індіана та Шоу натрапляють на іншу, не менш цінну реліквію, яку головний антигерой Юрген Воллер (Мадс Міккельсен) вважає ключем до перемоги, що дозволить виправити всі помилки Третього Рейху.

Одразу зазначу, що Мадс традиційно чудово справляється із роллю антагоніста, тим більше, що сценаристам навіть не потрібно було придумувати для нього якийсь бекграунд. Адже Воллер фанатичний нацист і цього достатньо щоб сформувати в уяві глядачів завершений образ головного злодія.

На початку фільму також можна побачити омолодженого завдяки комп’ютерній графіці та штучному інтелекту Гаррісона Форда. Варто зауважити, що не всі такі сцени вийшли вдало, проте динаміка сюжету не дає багато можливостей їх роздивитися. Взагалі «Індіана Джонс і Реліквія долі» іноді здається аж занадто динамічним, події запаковані так щільно, що перевівши погляд на пакет із попкорном у залі кінотеатру цілком можливо пропустити якусь сцену.

Фільм ненадовго сповільнюється після вступу, коли сюжет переноситься у 1969 рік, США святкують висадку місії «Аполлон-11» на Місяці, а Індіана Джонс готується йти на пенсію в Гантерському коледжі, дочитуючи лекції нудьгуючим студентам, яким в атмосфері підкорення космосу явно не цікава історія. З цього майже забуття Індіану вириває його похресниця, донька Безіла – Гелена Шоу (Фібі Воллер-Брідж). Вона розшукує артефакт, який належав її батьку, а її, своєю чергою, розшукує головний злодій Юрген Воллер.

Варто зазначити, що втілений Фібі Воллер-Брідж образ Гелени спершу трохи губиться на фоні все ще магнітичної харизми Форда, який навіть у своєму 80-річному віці виглядає природно у пригодницькій стрічці. На руку режисера тут грає те, що груба сила ніколи не була основною перевагою Індіани, головний герой завжди покладався на кмітливість, розум та удачу. Останню Індіана Джонс не розгубив навіть у поважному віці, що, звісно, хоча й не повністю розв’язало руки режисеру та сценаристам, але екшен-сцен у фільмі вистачає.

В цілому, між Воллер-Брідж та Фордом все ж є певна хімія. Додам тут чудовий дебют молодого актора Ітана Ісідора, який грає кмітливого хлопця Тедді, що супроводжує Гелену Шоу, і знову ж таки є відсилкою до перших фільмів про Індіану Джонса.

Загалом у фільмі багато колоритних персонажів, як знайомих, таких як Салла (Джон Ріс-Девіс) ще з першої частини франшизи, так і нових, як капітан Ренальдо (Антоніо Бандерас). Дуже шкода, що їм відведено зовсім мало екранного часу.

«Індіана Джонс і Реліквія долі» подає у вигляді фіналу все те, що глядачі так люблять у цій серії пригодницьких фільмів зі здоровою дещицею фантастики.

Тут є таємнича реліквія, її пошуки по всьому світу з обов’язковим перельотом літака над намальованою картою, шалені перегони, бійки, капелюх і батіг, харизматичні герої та антагоністи. За 2,5 години фільму ви отримуєте рівно те, що очікуєте, а також зворушливе прощання з улюбленим героєм.