Редакції Mezha.Media разом з із журналістами з усього світу вдалося недовго поспілкуватися з відомими акторами Гаррісоном Фордом та Фібі Воллер-Брідж про їхній новий фільм «Індіана Джонс і Реліквія долі», що стане останньою картиною в цій серії та вийшов в український прокат 29 червня.

Пане Форд, як би ви охарактеризували цей останній фільм про Індіану Джонса?

Гаррісон Форд: У цьому фільмі багато розваг. Багато з того, що ми очікуємо, і багато з того, що, на мою думку, є несподіваним у фільмі про Індіану Джонса. Наприклад, справжні речі, над якими можна поміркувати. Я думаю, що це сімейний фільм, і його найкраще дивитися в колі сім’ї. І одна з чудових речей у фільмах про Індіану Джонса – це те, що вони передаються з покоління в покоління через сім’ю.

І це шанс для дітей відчути щось спільне зі своїми батьками, що є у них обох, і вони можуть поговорити про це. Це дуже приємно. Але я б все ж таки заохочував людей піти в кінотеатр і подивитися цей фільм з незнайомцями в темряві, з неймовірною звуковою системою.

Це те місце, де ти можеш відчути свою спільну людську приналежність. Я хотів би бачити, як люди повертаються в кінотеатри, відчуваючи щось спільне. Знаєте, так багато в нашому житті зроблено для того, щоб роз’єднати нас, але такі речі можуть об’єднати нас знову, і я дуже пишаюся тим, що я є частиною цього.

Фібі чи пам’ятаєте ви, коли вам сказали, що хотіли б запросити вас приєднатися до цієї пригоди з Індіаною Джонсом? Якою була ваша реакція?

Фібі Воллер-Брідж: Я вечеряла з Кеті Кеннеді (американська продюсерка – прим. ред.), і це було за день до того, як Великобританія пішла на локдаун, тож на той час це був мій останній досвід перебування на свіжому повітрі. Це було неймовірно. Ми пішли на вечерю, а потім Кеті сказала: «Як ти дивишся на те, щоб знятися в наступному фільмі про Індіану Джонса?».

І я ніби впала зі стільця, замовила пляшку вина, а потім сказала: «Ну, звичайно!». А прочитавши сценарій просто не могла повірити, настільки це було захоплююче. Сценарій був блискучим, складним і красивим. І тоді я просто замкнулася в собі, щоб подумати про цю пригоду. Це насправді було справжнім подарунком.

Пане Форд, у фільмі багато кадрів молодшого Індіани, створених за допомогою комп’ютерної графіки та штучного інтелекту. Як ви ставитеся до цієї технології?

Гаррісон Форд: Я думаю, що це фантастично, як ця технологія була використана. У Lucasfilm є 40 років зображень, які були отримані за той час, коли я працював на них. І штучний інтелект використовується для виконання рутинної роботи з перегляду цих зображень, щоб знайти правильне світло і правильне положення обличчя.

Але це граю справжній я. Здається всього-на-всього маленькі маркери на моєму обличчі, а потім на екрані мій рот і мої очі оточені шкірою, яка була у мене 40 років тому. Це не фотошоп, це моє справжнє обличчя 40-річної давнини. Я не знаю, як вони це роблять, але це фантастично, і я думаю, що це дуже ефективно для розповіді історії. Тому що фільм про час, а час може означати багато різних речей. В цьому випадку він означає вік персонажа і його становище в житті.

У фільмі багато екшену, скільки часу ви тренувалися перед зйомками?

Фібі Воллер-Брідж: Я тренувалася для того, щоб бути у формі, але не для того, щоб стати витонченим актором бойовиків. Тож всі тренування відбувалися кілька місяців, але насправді просто щоб виглядати так, ніби я можу зробити ці неймовірні стрибки, а не для того, щоб мені дали можливість зробити їх насправді.

Гаррісон Форд: У своєму віці я намагаюся постійно підтримувати себе в хорошій формі, але для цього немає ніяких спеціальних тренувань. Та й сам процес зйомки більше про розповідь історій, ніж про біг, стрибки та падіння. У фільмі є дія, є гострі відчуття і трепет, але також є реальна людська історія, яку потрібно розповісти. І для цього варто тренуватися в іншому, а не кататися по підлозі зі спітнілими чоловіками.

«Індіана Джонс і Реліквія долі насправді ставить вік на перший план. Тож питання в тому, які ваші стосунки з віком?

Гаррісон Форд: Мої стосунки з віком досить очевидні (сміється – прим. ред).

Фібі Воллер-Брідж: Коли Кеті Кеннеді вперше розповіла мені про фільм, перше, що вона сказала, це що для Гаррісона дуже важливо, щоб це був фільм про Індіану Джонса в його віці. І це те, що я вважаю революційним способом завершити франшизу, яка теж розпочалася революційно.

Окрім того, старші люди цікавіші. Вони встигли зробити більше у житті, вони знають більше. Насправді є щось таке, що живить душу, коли бачиш старших людей, а особливо в таких історіях, як ця, коли ти можеш поринути в божевільну пригоду, просто дивлячись на них.

У фільмі є молодий французький актор — Ітан Ісідор, який грає Тедді, це його дебютна роль у великому кіно, наскільки комфортно було з ним працювати?

Фібі Воллер-Брідж: Він — згусток харизми. З ним дуже весело і він дуже інстинктивний актор. Пам’ятаю той день, коли ми вперше побачили його на екрані? Всі просто сказали: «Вау». Він зірка.

Гаррісон Форд: Він природжений актор, і він привносить багато енергії та реальності в персонажа, якого грає. І з ним приємно бути поруч. Я не можу сказати про нього достатньо, але я думаю, що коли ви побачите його на екрані, ви не зможете не відчути радість відкриття.

Фібі Воллер-Брідж: Він також неймовірний піаніст. Якось після зйомок ми зайшли у свій готель в Глазго і подумали, що вони найняли піаніста, бо почули музику. І як тільки ми завернули з-за рогу, він почав грати мелодію з «Індіани Джонса». А потім він написав нам усім власні мелодії.

Гадаю, ви обидва мали можливість переглянути «Індіана Джонс і Реліквія долі» разом з глядачами та побачити їхню реакцію. Яким був цей досвід для вас, Гаррісоне, прощання з персонажем і франшизою, а також можливість побачити глядачів та їхню реакцію на прощання з Індіаною Джонсом?

Гаррісон Форд: Для мене дуже приємно знати, що те, що ми робимо вже 42 з половиною роки, може мати якусь реальну цінність. І я думаю, що ми входимо в той час, коли навколо нас відбувається невелика соціальна перебудова.

Ми шукаємо, як подолати розбрат у суспільстві, в якому ми опинилися, і ми сподіваємося, що зможемо відновити певний порядок і мир в нашому житті.

Цей фільм через роки об’єднує нас. І такий досвід у культурі допомагає зрозуміти, що ми всі люди, що ми всі є частиною однієї історії. І це дійсно важливо в нашому житті. Незалежно від того, чи ці історії походять з Біблії, чи з наскельних малюнків, чи ми беремо їх з кіно, вони допомагають нам зрозуміти, хто ми є і що ми можемо зробити разом.

Гаррісоне, що ви відчуваєте, залишаючи Індіану Джонса? Та Фібі, як це бути частиною такого епохального фіналу?

Гаррісон Форд: Я відповім просто: я задоволений. Я дуже задоволений тим, як ми змогли закінчити п’ять фільмів, і я прощаюся з персонажем і прощаюся з можливістю працювати над такими фільмами. Сподіваюся зробити щось нове, але я вважаю, що ми зробили щось суттєве і цікаве, і я дуже вдячний, що мені випала нагода бути частиною цього.

Фібі Воллер-Брідж: Я люблю фінали. Я думаю, що фінали дуже важливі, особливо сьогодні, коли все дуже рідко закінчується. Я думаю, що серця людей трохи більше відкриті, коли вони знають, що бачать щось востаннє.

Гаррісоне, яку частину вашої творчої особистості виражав Інді усі ці роки?

Гаррісон Форд: Я думаю, що моя робота полягає в тому, щоб взяти слова на папері й створити поведінку, яка відповідає цим словам і допомагає розповісти історію. І я пишаюся історіями, які ми розповіли. Я пишаюся навичками режисури, які ми вклали в ці фільми. І для мене дуже важливо бути причетним до чогось подібного, до роботи зі справжньою пристрастю людей, які знімають ці фільми.

І я думаю, що участь у цих фільмах була, безумовно, головною подією в моїй кар’єрі, в моєму житті.